8. Випадіння та дивертикул прямої кишки.

Випадінням прямої кишки називають випинання із анального отвору більшої або меншої її частини, з вивертанням її слизової назовні.Може виникнути внаслідок :а) посилення тиску на пряму кишку з боку черева(при захв. ШКТ, що супроводжується проносами, запорами метеоризмом0, б) розслаблення звязкового апарата й зниження тонусу сфінктера заднього проходу.(порушення обміну речовин, авітамінози, остеомаляція)Якщо нема некрозу випалої частини потрібно вправити)Ушивання ран прямої кишки.Показання.дуже часто при випадінні прямої кишки наній утворюються рани.Тому перед впраленням прямої кишки потрібно на рани накласти шви.Знеболювання Рауш-наркоз, низька сакральна анестезія, а норовистим тваринам додатково інєктують нейролептик.Техніка операції Слизову оболонку промивають хлоргексидином ,1-2% розчином молочної кислоти, калію перманганату.Накладають шви,невеликі рани закривають одноповерховим серозно-мязовим швом Ламбера.Великі рани зашивають двоповерховим швом.Спочатку на серозно-мязову оболонку швацький шов, на слизову- швацький.При великих і численних дефектах кишки приступають до резекції прямої кишки. ВПРАВЛЕННЯ ПРЯМОЇ КИШКИ.Фіксація. вел.тв у стоячому, дрібних – у боковому або спинному положенні.Тазова частина тіла була вище від грудної. Знеболювання можна застосовувати низьку сакральну анестезію або поверхневий наркоз. Техніка операції. Випалу частину прямої кишки зрошують 1% холодним розчином калію перманганату або 10% розчином міді сульфату, що призводить до зменшення обєму випалої ділянки прямої кишки.Після цього слиз обол. Змазують антисептичною маззю або емульсією і вправляють. Якщо випала частика прямої кишки набрякла то намагаються зменшити її обєм за допомогою бинтової спіральної повязки Спіральку повязку починають накладати туго, з верхівки випалої частини в напрямку до ануса. Під час вправлення випалої частини прямої кишки повязку поступово розмотують. Після її повного вправлення, в пряму кишку вводять пальці і розправляють складки,тобто ліквідують усі явища інвагінації. Після вправлення при сильних тенезмах у пряму кишку вливають 5% розчин новокаїну.Щоб запобігти повторному випадінню прямої кишки навколо ануса накладають кисетний шов на відстанні 1-2 см від сфінктера. Для того щоб калові маси вільно виділялися назовні, шов стягують не дуже сильно!Щоб вірно виконати цю умову в анус уводять один,два або пять складених пальців , тільки після цього стягують кінці лігатури і завязують вузол. У випадках значних пошкоджень (розриви, гематоми) випалої частини кишки або її некрозу проводять резекцію прямої кишки.Післяопераційний догляд великих тварин бажано поставити на місточок щоб тазова частина тіла була вищою від грудної.Кисетний шов знімають через 3-6 днів. Напівголодна дієта,з третього дня переводять на звичайний раціон.

9. Операції за крипторхізму.

Крипторхідами (від грецького kriptos — захований + orohis — яєчко) називаютьсамців, в яких сім’яники не виходять у мошонку в утробний період і після народження залишаються в черевній порожнині (черевний крипторхізм) чи пахвинному каналі (пахвинний крипторхізм). Найчастіше крипторхізм зустрічається в кнурів і жеребців.У черевних крипторхідів у пахвинному каналі часто знаходять хвіст придатка, сім’япровід і навіть придаток; сім’яник у цих тварин завжди знаходиться в черевній порожнині. Тільки в деяких випадках у черевних крипторхідів очеревина не випинається, і в такому випадку сім’яник,придаток і сім’япровід локалізуються в черевній порожнині, а пахвинний канал заповнений жировою клітковиною.Відсутність обох сім’яників (анорхідизм) має місце у виняткових випадках; порівняно часто зустрічається однобічна відсутність сім’яників (монорхідизм), а ще рідше — наявність трьох сім’яників. Статеве збудження та злий норов у самців за відсутності сім’яника в мошонц і свідчать про крипторхізм. Дуже важко встановити, з якого боку має місце це явище, особливо у випадках, коли на мошонці є рубці — сліди видалення, в основному, тільки одного сім’яника.У таких випадках пальпують шийку мошонки поряд із зовнішнім пахвиннимкільцем: виявлення кукси сім’яного канатика у вигляді щільного тяжа, який іде взовнішнє пахвинне кільце, свідчить про відсутність тут сім’яника, видаленого раніше при кастрації.ВИДИ:1. Абдомінальний крипторхізм - найважча форма даної патології. Сім'яник розташований усередині черевної порожнини, не пальпується. Виявити сімяник можна за допомогою УЗД черевної порожнини. На жаль, це не завжди просто: сімяник може бути дуже маленький (недорозвинений), прихований за петлею кишечника або за сечовим міхуром; 2. Паховий крипторхізм - сімяник знаходиться в жировому шарі, під шкірою, його можна намацати самостійно. У дорослих тварин, якщо сімяник досить розвинений, навіть пальпувати не потрібно: горбок в нижній частині живота у собак видно неозброєним оком;3. Помилковий крипторхізм - обидва сімяники розвинені нормально і перебувають в мошонці. Але в момент переляку або від холоду одне або обидва насінники через пахові кільця втягуються в пахову порожнину;4. Вторинний крипторхізм - свого роду ускладнення помилкового. Втягнутий сімяник з яких-небудь причин (травма, наприклад), не повертається мошонку через утворення передаються статевим шляхом.У механізмі опускання сім’яників основна роль відводиться спрямовуючому тяжу (спрямовуюча зв’язка Гунтера), який іде від нижнього полюса сім’яника до лобкового горбика в мошонці. Не менш важливу роль у процесі переміщення сім’яника відіграють внутрішній косий та поперечний м’язи черева. Скорочуючись, вони, з одного боку, діють на тазовий і канальний відділи пахвинного тяжа як витягуюча сила, з другого — сприяють розслабленню тяжа.Найскладнішими в процесі розвитку сім’яника є останні місяці його переміщення в мошонку, коли відбувається остаточне формування структур пахвинного каналу, піхвового відростка очеревини, сім’яного канатика, мошонки..Своєрідну різновидність крипторхізму, при якому сім’яник, що опустився в мошонку, піднімається на певний період у черевну порожнину або високо в пахвинний канал. Цей вид аномалії автор назвав псевдоретецією.“ретроградне яєчко”, “псевдокрипторхізм”, “фальшивий крипторхізм”.В етіології та патогенезі крипторхізму поряд із зазначеними концепціями, значне місце належить теорії гормональної недостатності. Кастрація жеребців-крипторхідівСеред жеребців-крипторхідів спостерігається черевний крипторхізм: зліва —у 49 % тварин, справа — у 17, з обох боків — у 9,5 %; пахвинний: зліва — у 6 %, справа— у 7, з двох боків — у 4,5 %. В жеребців при черевному крипторхізмі сім’яники частіше лежать на нижньому боці вентральної черевної стінки, поруч із внутрішнімпахвинним кільцем, іноді на боковій черевній стінці, але в межах пахвинної ділянки.Діагностика крипторхізму. Наявність статевого збудження та буйний норов усамців за відсутності сім’яника в мошонці свідчать про крипторхізм. Дуже важко встановити,з якого боку має місце це явище, особливо у випадках, коли на мошонцізнаходять рубці — сліди видалення, в основному, лише одного сім’яника! У таких випадках пальпують шийку мошонки поряд із зовнішнім пахвинним кільцем: виявлення кукси сім’яного канатика у вигляді щільного тяжа, який іде в зовнішнє пахвинне кільце, свідчить про відсутність тут сім’яника (видаленого раніше при кастрації).У сумнівних випадках проводять ректальне дослідження. Для того, щоб визначити пахвинний крипторхізм, хірург вводить руку в пряму кишку й прикладає пальці до внутрішнього пахвинного кільця. Якщо жеребець кастрований, сім’яний канатик сковзається під пальцями у внутрішньому пахвинному кільці; в пахвинного крипторхіда він залишається нерухомим. При черевному крипторхізмі найчастіше сім’яник знаходять поблизу внутрішнього пахвинного кільця, дуже рідко на боковій стінці черева.На відміну від твердих округлих грудок калу, які при ректальному дослідженні можна переплутати із сім’яником, останній — дрябле, різко обмежене та легкорухоме тіло. При натискуванні на сім’яник жеребець починає іржати та непокоїтися.Підготовка тварини до операції. Жирним жеребцям за тиждень до операції перестають згодовувати концентровані корми або зменшують раціон наполовину, що сприяє зменшенню кількості жирової клітковини в пахвинній ділянці. За 8—10 год до операції всім жеребцям, незалежно від їхньої вгодованості, призначають голодну дієту. Більш тривале голодування може призвести до випадання петель кишечнику під час операції. Фіксація. Тварину фіксують у лежачому напівбоковому положенні, протилежно ділянці, на якій виконують операцію, з відведеною догори тазовою кінцівкою. Якщо в жеребця анорхідизм, його фіксують у спинному положенні.Знеболювання. Застосовують наркоз, інфільтраційну анестезію по лінії розрізу, ін’єктують нейролептик. З метою профілактики післяопераційного перитоніту виконують надплевральну або паранефральну новокаїнову блокаду.Техніка операції. Оперативний доступ до сім’яників при черевному чи пахвинному крипторхізмі виконують переважно через пахвинний канал. У деяких випадках при черевному крипторхізмі доцільний оперативний доступ через здухвинну ділянку. Розріз роблять у пахвинній ділянці, над зовнішнім пахвинним кільцем, яке пальпують через шкіру у вигляді овального отвору. Довжина розрізу 10—12 см Розсікають шкіру, підшкірну жирову клітковину й поверхневу фасцію. Біля заднього кута розрізу часто натикаються на великі гілки зовнішньої соромітної вени, які відтісняють убік. Після роз’єднання жирової клітковини й поверхневої фасції знаходять зовнішнє пахвинне кільце у вигляді щілини.Якщо в тварини пахвинний крипторхізм,у пахвинному каналі знаходять тонкий шар пухкої клітковини, а над нею — випинання загальної піхвової оболонки. При черевному крипторхізмі зовнішнє пахвинне кільце заповнене жировою клітковиною, а загальна піхвова оболонка відсутня або знаходиться дещо глибше. У випадку пахвинного крипторхізму роз’єднують жирову клітковинутупим шляхом, а загальну піхвову оболонку захоплюють гемостатичним пінцетом або корнцангом, підтягують і розрізають ножицями. Після цього в порожнин і каналу знаходять сім’яник або його придаток, який витягують назовні. Оперативний доступ при кастрації жеребця-крипторхіда При черевному крипторхізмі пальцями роз’єднують жирову клітковину по ходу пахвинного каналу (у напрямку до маклака оперованого боку). Якщо в глибині по ходу пахвинного каналу не знаходять загальної піхвової оболонки, апоневрози внутрішнього косого черевного й поперечного мускулів, поперечну фасцію черева й очеревину перфорують різким поштовхом пальця (у момент вдиху жеребця). Через утворений отвір у черевну порожнину вводять один чи два пальці й досліджують прилеглі ділянки внутрішньої поверхні черевної стінки. Пальці не слід виймати назад доти, поки не буде знайдений сім’яник, оскільки при повторному введенні дуже важко потрапити в отвір очеревини! Найчастіше знаходять хвіст придатка або сім’яний канатик, по якому легко відшукати сім’яник. Останній — менший за розміром ніж звичайно й нагадує мішечок, наповнений ртуттю. Придаток сім’яника розпізнають за звивистістю: хвіст його буває м’якої консистенції й веретеноподібної форми. Сім’япровід пальпується у вигляд і щільного тяжа.Якщо пошуки безрезультатні, руку вводять у черевну й тазову порожнини. У тазов ій порожнині руку просувають на дорсальну поверхню сечового міхура, де знаходять сім’япровід, і по ньому опускаються вперед і донизу, досягаючи придатка й сім’яника. Їх витягують пальцями назовні. Перед видаленням сім’яника на сім’яний канатик накладають лігатуру з кетгуту. Відступивши від лігатури 1,5—2 см, пересікають сім’яний канатик. Переконавшись,що кровотечі з кукси немає, її обережно вправляють у черевну порожнину. Рану присипають трициліном або стрептоцидом і накладають шви. При пахвинному крипторхізмі, коли не пошкоджується черевна стінка, накладають лігатуру з кетгуту на загальну піхвову оболонку, потім вузловий шов на зовнішнє пахвинне кільце й шов з валиками на шкіру. При черевному крипторхізмі в зв’язку з перфорацією черевної стінки застосовують триповерховий шов: перший — вузловий — на очеревину, поперечну фасцію й апоневроз поперечного мускула живота, другий — на апоневрози зовнішнього івнутрішнього косих черевних м’язів (краще вузловий!) і третій — з валиками на шкіру й фасції.Двобічних крипторхідів оперують за один прийом. У випадках, коли тварина важко переносить операцію, особливо якщо та затягнулася, втручання на другому боці відкладають на 2—3 тижні.При однобічному пахвинному крипторхізмі необхідно видаляти сім’яник, який знаходиться в мошонці! Після цього сім’яник, який знаходиться в пахвинному каналі, опускається в мошонку (через півроку або рік) і його видаляють тим же методом! У пахвинних крипторхідів сім’яник, який знаходиться в мошонці, краще видаляти якомога раніше (у віці 1,5—2 роки.