
- •Анестезія
- •1. Нейролептики. Механізм дії, основні препарати
- •2. Неінгаляційний наркоз. Основні препарати для неінгаляційног.
- •3. Інгаляційний наркоз. Обладнання, основні препарати для інгаляційного.
- •4.Наркоз у різних видів тварин. Ускладнення за наркозу та їх усунення.
- •6. Інфільтраційна анестезія. Засоби та способи виконання.
- •7. Види поверхневої анестезії. Засоби та способи виконання.
- •8. Застосування новокаїнової блокади, як методу патогенетичної терапії за хірургічних захворювань у ділянці голови та органів грудної черевної
- •9. Застосування новокаїнової блокади, як методу патогенетичної терапії при захворюваннях органів тазової порожнини
- •10. Застосування новокаїнової блокади, як методу патогенет терапії за хвороб вимені.
- •Травматизм. Закриті травматичні пошкодження
- •3. Схема досліджень та встановлення ступеня травмування тварин
- •7. Закриті травматичні ушкодження (етіологія, класифікація, патогенез,
- •4 Ступеня потовчення:
- •8. Причини виникнення, особливості перебігу, клінічні ознаки та
- •9. Параліч як ушкодження головного і спинного мозку.
- •Відкриті травматичні пошкодження. Хірургічна інфекція.
- •1. Антисептика ран.
- •2. Особливості дослідження та клінічні ознаки ран різного походження.
- •3. Лікування тварин за асептичних та гнійних ран.
- •4. Застосування сучасних фармакмзасобів за лікув поранених тв.
- •5. Особливості лікування тварин за абсцесу і флегмони.
- •7. Обгрунтування схеми лікування тварин за сепсису.
- •9. Грибкові захворювання, як специфічна хірургічна інфекція у тварин.
- •Переломи кісток, суглоби, сухожилки, слизові сумки, м’язи
- •1. Інтрамедулярний та екстракортикальний остеосинтез. Методи стимуляції репаративних процесів за остеосинтезу.
- •6. Тендиніти і тендовагініти (причини виникнення, особливості перебігу, клінічні ознаки та лікув).
- •8. Особливості лікування тварин за міопатозів.
- •4. Гінгівіт. (етіологія, клінічні ознаки, лікування).
- •5.Пародонтит (етіологія, клінічні ознаки, лікування).
- •6.Оперативне лікування кист слинних залоз.
- •7.Нові методи лікування кератоконюктивіту і кератиту.
- •10.Енуклеація очного яблука. Показання і техніка проведення.
- •Захворювання у ділянці грудної стінки та черева
- •1.Оперативне лікування за проникаючих поранень грудної стінки, ліквідація пневмотораксу.
- •3. Надплевральна блокада нутряних нервів та погранично симпатичного стовбура.
- •6. Профілактика та лікування ускладнень за лапаротомій. Заходи профілактики спайкової хвороби.
- •7. Диференційна діагностика гриж та порівняльні аспекти різних способів герніотомій. Застосування аллопластичних матеріалів.
- •8. Випадіння та дивертикул прямої кишки.
- •9. Операції за крипторхізму.
- •10.Операції на сечовому міхурі.
- •Захворювання кінцівок
- •1.Діагн, диф Діан л-ння тв із захв кінцівок.
- •2. Нові підходи до л-ння тв за асаепт артритів та тендовагінітів.
- •3.Роль механізму копита в однокопит тв та його поруш як фактор виникн різних захв дистал відділу кінцівки.
- •4. Пододерматити. Етіологія, класифікація, клінічні ознаки та лікування.
- •6. Оперативні методи лікування тварин із захворюваннями копит.
- •1.Теорії канцерогенезу.
- •2. Етіологія та патогенез неоплазій.
- •5.Патофізіологічні особливості метастазування.
- •7.Класифікація пухлин. Застосування клінічної класифікації пухлин за системою tnm.
- •8.Оперативні та консервативні методи лікування тварин ізновоутвореннями.9. Особливості застосування хіміо– та імунотерапії.
10.Енуклеація очного яблука. Показання і техніка проведення.
Енуклеація очного яблука. Енуклеація ока – хірургічне втручання з метою видалення очного яблука. Проводиться за показаннями в крайніх випадках.Показання до проведення операції• Злоякісні пухлини ока (в т. ч., ретинобластома)• Атрофія очі• Важкі травми ока• Тривале запалення очного яблука при повної сліпоти• Ризик розвитку симпатичної офтальмії• Термінальна стадія глаукоми• Видалення сліпого ока в косметичних цілях• Некупируемый больовий синдром у сліпого окаПротипоказання• Панофтальміт (ризик поширення гною і інфекції в головний мозок)• Загальна інфекціяЯк проводиться енуклеаціяПісля прийняття лікарем рішення про неминучість энуклеации очі, починається підготовка до оперативного втручання. Дітям проводять загальний наркоз, дорослим роблять місцеву анестезію (краплі в очі або ретробульбарне введення препарату). Далі, пацієнта укладають на хірургічний стіл, розкривають очне яблуко з допомогою векорасширителя. Кон'юнктиву ока розсікають і отсепаровывают по периметру. Потім спеціальний гачок заводять в очну ямку, після чого відсікають прямі м'язи, а косі, залишаючи недоторканими. Відрізані м'язів очей злегка витягають назовні, хірургічні ножиці заводять до очного нерву, відсікаючи його і косі м'язи. Видаляють очне яблуко.Кровотечу зупиняють за допомогою розчину перекису водню і давить тампона.Пізніше вставляється в очну ямку імплантат, виконаний з штучних матеріалів. Виробляють його кріплення до решти сухожилля м'язів, а зверху покривають кон'юнктивою. Завдяки сучасним технологіям і новітнім матеріалам, зовні штучне око відрізнити від справжнього, практично неможливо, що дозволяє пацієнтам вести звичайний спосіб життя.
Захворювання у ділянці грудної стінки та черева
1.Оперативне лікування за проникаючих поранень грудної стінки, ліквідація пневмотораксу.
Пневмоторакс - всмоктування повітря в плевральну порожнину ч/з рановий канал чи пошкоджені легені:
Закритий пневмоторакс – повітря потрапляє ч/з рановий канал лише під час поранення і його к-сть залишається в порожнині стабільною;
Відкритий пневмоторакс – повітря потрапляє в порожнину під час вдиху і видаляється під час видиху (при пошкодженні бронха);
Клапанний – виникає при утворенні в рановому каналі клапана із пошкоджених тканин, що перешкоджає виведенню повітря назовні).
Лікування:
Термінова допомога – припинення засмоктування повітря; виведення з шокового стану; зупинка кровотечі, профілактика ранової інфекції.
Видаляють сторонні тіла і нежиттєздатні тканини, рану закривають триповерховим швом (1-й на костальну плевру; 2-й – м’язи; 3-й – шкіру); оклюзійна пов’язка; відсмоктування повітря із плевральної порожнини.
Плевроцентез: у коня – 7-8 міжребер’я зліва, 5-6 справа; у жуйних – 7 зліва, 6 справа; у свиней, собак, кішок – 8 зліва, 6-7 справа.
2. Плевроцентез. Особливості проведення та показання.Показання.Операцію виконують з діагностичною метою для встановлення наявності ексудату чи транссудату (його характеру й мікрофлори) й крові, а також з лікувальною — для їхнього видалення при ексудативних плевритах і водянках, а також для введення лікарських засобів і наркотичних речовин у дрібних тварин (тіопентал натрію). Прокол плеври іноді роблять для аспірації повітря при пневмотораксі.Фіксація. Великих тварин фіксують у стоячому положенні, а дрібних — у боковому лежачому.Знеболювання. Непокірливим і злим тваринам ін’єктують нейролептик, застосовують наркоз, провідникову анестезію міжреберних нервів.Техніка операції. Точка пункції знаходитьсяв міжреберному проміжку: вконя — в 7-му чи 8-му міжребер’ї злівай в 5—6-му справа; в жуйних —у 7-музліва й 6-му справа; в свиней —у 8-му зліва й у 7-му справа; в собак ікішок — у 8-му зліва й у 6—7-му справа.Для визначення відповідного межребер’явідлік краще вести від останнього міжреберногопроміжку. Пункцію з лівого бокуроблять лише при лівосторонніх ексудативнихплевритах!Точка уколу голки у великих тваринзнаходиться на 2—5 см вище зовнішньої грудної вени, в дрібних — на рівні реберно-хрящових з’єднань. Щоб уникнутиушкодження міжреберних судин і нервів троакар (голку) варто вколювати біля передньогокраю ребра. Для пункції використовують троакар для дрібних тварин чи товстукровопускальну голку з мандреном і приєднаною до неї гумовою трубкою.
При гнійних плевритах пункцію комбінують із старанним промиванням порожниниантисептичними розчинами (етакридину лактат, калію перманганат та ін.). Розчинвливають після повільного видалення гнійного ексудату, а потім через кілька хвилинйого аспірують. Промивання повторюють через кожні два-три дні доти, покизамість гнійного ексудату не почне витікати прозора рідина.Перед пункцією шкіру зміщують убік. Троакар (голку) фіксують правою рукою,обмежуючи витягнутим вказівним пальцем глибину проколу, що для великих тваринскладає 4—6 см, для дрібних — 2—3 см, і вколюють перпендикулярно до шкіри. Проте, що голка потрапила в плевральну порожнину, визначають за відсутністю опору йвитіканням рідини. Голку, що закупорилася пластівцями фібрину, прочищають мандреном.
Плевральну порожнину спорожняють повільно, час від часу закриваючиотвір гільзи, щоб запобігти набрякові легень, непритомному стану, колапсу й навітьсмерті тварини! У разі серцевої недостатності перед пункцією тварині вводять серцеві засоби!Щоб попередити пневмоторакс, пункцію виконують тільки за наявності беззаперечних,отриманих шляхом перкусії, даних про накопичення в плевральній порожнині ексудату! Видаляти всю рідину (якщо немає гнійного плевриту) необов’язково,а в деяких випадках навіть небезпечно (залишений в невеликій кількості ексудатабо транссудат розсмоктується)! Видалення тільки половини або 3/4 ексудатує поштовхом до розсмоктування залишеної частини за відповідного симптоматичноголікування!Після видалення вмісту плевральної порожнини в гільзу троакара вставляють стилет (у голку мандрен) і, притиснувши лівою рукою оточуючу місце проколу шкірудо грудної стінки, витягають інструмент. Місце проколу закривають грудочкою вати,просоченою колодієм, септонексом, кубатолом тощо.
Повторну пункцію виконують в іншому місці!При ін’єкції лікарських розчинів у плевральну порожнину критерієм правильноговведення є кашльові поштовхи, які швидко припиняються! У випадку введеннярозчину в паренхіму легень, останні відсутні! Введення наркотичних засобів улегеневу тканину не загрожує будь-якими ускладненнями!
У собаки пункцію краще виконуватив стоячому положенні. Два асистента тримаютьїї спереду й ззаду. Пункцію виконуютьз правого або лівого боку в шостомучи сьомому міжреберному проміжку;для аспірації рідини — поряд з вентральноюмежею ребра й реберного хряща, дляаспірації повітря — як можна дорсальніше. Перед проколом шкіру трохи зміщуютьу бік для того, щоб вона після видаленняінструмента закрила утворений каналу м’язах.Пункцію виконують за допомогоютроакара-катетера й відсмоктуючого апарата або кровопускальною голкою з тупозагостренимкінцем зі шприцом і триходовимкраном. Можна також з’єднуватиголку зі шприцом гумовою чи поліхлорвініловою трубкою, яку затискають гемостатичнимпінцетом.Під час і після плевроцентеза необхідно слідкувати за тим, щоб повітря зовні непотрапляло в грудну порожнину, тому місця проколу рекомендується закривати марлевимтампоном, просоченим маззю з антибіотиками. Тампон фіксують до шкіриклейкою стрічкою. Якщо застосовували троакар-катетер великого діаметра, на ранушкіри обов’язково накладають один чи два стібка вузлового шва.Післяопераційний догляд. Якщо в ексудаті або транссудаті виявлені мікроорганізми, застосовують антибіотикотерапію.