- •Анестезія
- •1. Нейролептики. Механізм дії, основні препарати
- •2. Неінгаляційний наркоз. Основні препарати для неінгаляційног.
- •3. Інгаляційний наркоз. Обладнання, основні препарати для інгаляційного.
- •4.Наркоз у різних видів тварин. Ускладнення за наркозу та їх усунення.
- •6. Інфільтраційна анестезія. Засоби та способи виконання.
- •7. Види поверхневої анестезії. Засоби та способи виконання.
- •8. Застосування новокаїнової блокади, як методу патогенетичної терапії за хірургічних захворювань у ділянці голови та органів грудної черевної
- •9. Застосування новокаїнової блокади, як методу патогенетичної терапії при захворюваннях органів тазової порожнини
- •10. Застосування новокаїнової блокади, як методу патогенет терапії за хвороб вимені.
- •Травматизм. Закриті травматичні пошкодження
- •3. Схема досліджень та встановлення ступеня травмування тварин
- •7. Закриті травматичні ушкодження (етіологія, класифікація, патогенез,
- •4 Ступеня потовчення:
- •8. Причини виникнення, особливості перебігу, клінічні ознаки та
- •9. Параліч як ушкодження головного і спинного мозку.
- •Відкриті травматичні пошкодження. Хірургічна інфекція.
- •1. Антисептика ран.
- •2. Особливості дослідження та клінічні ознаки ран різного походження.
- •3. Лікування тварин за асептичних та гнійних ран.
- •4. Застосування сучасних фармакмзасобів за лікув поранених тв.
- •5. Особливості лікування тварин за абсцесу і флегмони.
- •7. Обгрунтування схеми лікування тварин за сепсису.
- •9. Грибкові захворювання, як специфічна хірургічна інфекція у тварин.
- •Переломи кісток, суглоби, сухожилки, слизові сумки, м’язи
- •1. Інтрамедулярний та екстракортикальний остеосинтез. Методи стимуляції репаративних процесів за остеосинтезу.
- •6. Тендиніти і тендовагініти (причини виникнення, особливості перебігу, клінічні ознаки та лікув).
- •8. Особливості лікування тварин за міопатозів.
- •4. Гінгівіт. (етіологія, клінічні ознаки, лікування).
- •5.Пародонтит (етіологія, клінічні ознаки, лікування).
- •6.Оперативне лікування кист слинних залоз.
- •7.Нові методи лікування кератоконюктивіту і кератиту.
- •10.Енуклеація очного яблука. Показання і техніка проведення.
- •Захворювання у ділянці грудної стінки та черева
- •1.Оперативне лікування за проникаючих поранень грудної стінки, ліквідація пневмотораксу.
- •3. Надплевральна блокада нутряних нервів та погранично симпатичного стовбура.
- •6. Профілактика та лікування ускладнень за лапаротомій. Заходи профілактики спайкової хвороби.
- •7. Диференційна діагностика гриж та порівняльні аспекти різних способів герніотомій. Застосування аллопластичних матеріалів.
- •8. Випадіння та дивертикул прямої кишки.
- •9. Операції за крипторхізму.
- •10.Операції на сечовому міхурі.
- •Захворювання кінцівок
- •1.Діагн, диф Діан л-ння тв із захв кінцівок.
- •2. Нові підходи до л-ння тв за асаепт артритів та тендовагінітів.
- •3.Роль механізму копита в однокопит тв та його поруш як фактор виникн різних захв дистал відділу кінцівки.
- •4. Пододерматити. Етіологія, класифікація, клінічні ознаки та лікування.
- •6. Оперативні методи лікування тварин із захворюваннями копит.
- •1.Теорії канцерогенезу.
- •2. Етіологія та патогенез неоплазій.
- •5.Патофізіологічні особливості метастазування.
- •7.Класифікація пухлин. Застосування клінічної класифікації пухлин за системою tnm.
- •8.Оперативні та консервативні методи лікування тварин ізновоутвореннями.9. Особливості застосування хіміо– та імунотерапії.
Анестезія
1. Нейролептики. Механізм дії, основні препарати
Нейролептики (великі транквілізатори, антипсихотичні) – лік преп, здатні чинити пригн вплив на ЦНС (не порушуючи свідомості), знімати галюцинації, міражі, рухове та мовне збудж 1 Нейролептичний (психоседативний) ефект . Проявл він в`ялістю, апатією, псих загальмованістю, зниж мотивації та ініціативи, втратою інтересу до навкол серед, вираженою руховою загальмованістю, усуненням псих збудж, 2 Антипсихотичний ефект Проявл він усун стійких патолог змін особист, асоціальн рис поведінки, марення, галюцинацій і маній; посил мотивації та ініціативи; підвищ інтересу до навколсеред. нейролептики под на 2 групи:а) з вираж седативним ефектом, який домінує над антипсихотичним (аміназин, тизерцин, дроперидол та ін.), застос для купірування психозів із заг збудж, неспокоєм, агресією;б) з вираженим антипсихотичним ефектом (мажептил, триседил, флуспірилен, галоперидол та ін.) вик для л-ння хв зі стійкою психотичною симптоматикою (галюцинаціями, маренням, маніями). 3 Протиблювальнийефект у всіх випаднудоти та блювання при інтоксикаціях, опроміненні, токсикозі вагітних і т.п. 4 Зниження м`язового тонусу і рухової активності (міорелаксуюча дія). Забезп розслабл скелетних м`язів 5 Потенціювання наркозу та аналгезії. Найбіл потенціюючий ефект х-рний для дроперидолу, який широко застос для п-ктики травматичного, опікового, кардіогенного шоків та для нейролептаналгезії. 6 Гіпотермічна дія (зниж темп тіла). Найчастіше застос аміназин. 7 Зниження артеріального тиску 8 Пригнічення негативнихемоцій (неспокій, страх, загальне збудження). 9 Протиалергічна дія Найбільше виражений цей ефект у дипразину (піпольфену).10 зниж секреції слинних, бронхіальних і травних залоз.Класиф за хім буд на похідні (типові):1) фенотіазину – аміназин, левомепромазин, трифтазин, периціазин (неулептил) та ін.;2) тіоксантену – хлорпротиксен, тіотиксен (наван);3) бутирофенону – галоперидол, дроперидол та ін.;4) бензаміду – сульпірид (еглоніл);5) різних хім класів (нетипові) – клозапін (азалептин), сертиндол та ін.До групи похідних фенотіазину належать сполуки, що міст:1) аліфатичні похідні: аміназин (хлорпромазин), левомепромазин (тизерцин); мають антипсихотичну дію з вираж гіпноседативним компонентом, що визнач суттєвим гальмівним компонентом: млявість, розумова і фіз загальмованість, апатичність і пасивність.2) похідні піперазину: трифтазин, фторфеназин, тіопроперазин (мажептил), метофеназат (френолон); мають значний антипсихотичний вплив3) похідні піперидину: тіоридазин (сонапакс), периціазин (неулептил). незначну антипсихотачну активність і м'який гіпноседатавний ефект;
2. Неінгаляційний наркоз. Основні препарати для неінгаляційног.
Наркоз— заг знебол, подібне до стану штучного сну, з повною або частковою втратою свідомості і втратою больової чутливості
Неінгаляційним наз , який досяг шляхом введ наркот реч в орг, минаюч дих шляхи (етиловий спирт, хлоралгідрат, пентотал натрію, тіопентал натрію, гексенал тощо). Найпош – в/вспосіб введення Певну глибину наркозу можна забезп введ наркот преп у шлунок, пряму кишку, інтраперитонеально, внутрішньокістково. Тому, залежно від шляху введення, наркоз має відповідну назву: внутрішньовенний, оральний, прямокииіковий, інтраперитонеальний, внутрішньокі- стковийВ/в наркоз. вик в осн як ввідний і базис-наркоз. вик 1-2 % ргексеналу (натрієва сіль барбітурової кислоти) Для знебол при викон невеликих опер втручань вик оксибутират натрію. Цей преп має виражену седативну, своєрідну наркот і слабку аналгетичну дію. В осн його вик для ввідного та комбінованого наркозу. Після в/в препв дозі 75-150 мг/кг сон настає через 5-10 хв і триває 30-40 хв.Добрим знеболювзасобом, для в/в та в/м введення, є кетамін. Цей преп випус у вигляді водного 1 % р мл. Його вик при короткочасних невеликих оп і в комбінації з інтуб наркозом. Кетамін проявл виражену аналгезію і мінімально впливає на ф-ції голструктур мозку.
Ост часом препвибору для в/в анестезії вваж рекофол (пропофол) – 10 мг/мл. Його дія розпоч через 30-60 сек. Звичайна доза для введення в анестезію становить 1,5-2,5 мг/кг. Рекофол викь для введ в заганестезію і її підтрим; для седації при проведенні інтенсивної терапії; при здійсні хірург і діагност процедур під реґіонарною або місцевою анестезією. практично не має побічної дії.