52. Вимоги професії до журналіста. Як це: журналіст - вічний учень, журналіст людина поінформована та обов’язкова?.

Вимоги, які ставить професія журналіста до людини з пером у руках:

1. “Не вчини зла!”.

2 .Будь гуманним.

3 Будь порядним.

4. Будь чесним і правдивим.

5.Будь простим і скромним.

6.Завжди підтримуй у собі бажання писати.

ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІЇ ЖУРНАЛІСТА:

1.Глибина аналізу, широта висвітлення та вагомість узагальнення.

2.Відповідальність за кожне написане слово.

3.Обгрунтованість виступу.

4.Соціальна актуальність виступу.

5.Оперативність у роботі.

6.Талант.

Творчість як така, і журналістська зокрема, не знає кінцевого рівня майстерності, вона завжди містить у собі можливість для ще дальшої еволюції. Журналіст - semper tiro (завжди учень). У нього немає поняття "після роботи", бо неможливо виключити себе з потоку духовної праці. Хороший журналіст вічно поглиблює свої знання, ста с справжнім фахівцем у своєму тематичному напрямку, багато читає, працює в бібліотеках, збирає досьє, вивчає мову, вдосконалює стиль, опановує досвід класики журналістики й публіцистики.

Журналістику іноді називають не професією, а способом життя, не замислюючись над глибоким значенням цих слів. Тимчасом професія - це спеціальність, якою людина займається на роботі і залишає її за воротами прохідної заводу чи за дверима своєї установи. Характеру способу життя набуває спеціальність, якою людина займається завжди: чи перебуваючи у відпустці на відпочинку, чи в туристичному поході, чи сидячи в театрі з коханою жінкою. Журналіст здійснює свої функції безперервно.

53. Навіщо журналісту уміти бачити, слухати, аналізувати?

Журналіст - це людина, яка постійно працює з людьми і для людей. Йому просто необхідно бути спостережливим і бачити не тільки очима, а й вухами. Слід завжди пам'ятати, що тебе теж бачать і слухають, говорити гарно, тобто так, щоб нашу "балаканину " не тільки чули, а й розуміли, і слухали її із задоволеннями.

54. Чому говоримо, що перед «паном Фактом» слід знімати капелюха?

журналісти говорять, що перед паном Фактом треба не лише вчасно зняти капелюх, але й вчасно його надіти. Класик російської літератури та публіцистики Максим Горький нагадував, що факт, який тобі підкинуло життя, схожий на курку, у якої ще не общипане пір”я. Він вимагає “приготування”. Із кожного факту необхідно вилучити його смисл, а потім лише “подати на блюді” читачеві. А пір”я - це все те зайве, що затемнює сутність, веде вбік. Отож, саме “общипування” пір”я і є нашим професійним обов”язком журналіста. Будь-яка подія під пером репортера проходить гранування, як діамант під різцем майстра.

55. Чи є у нас в Україні свобода слова?

Свобода слова, яка передбачає право і можливість кожного вільно виражати свої погляди і переконання, без перешкод збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, є однією з найважливіших передумов існування демократії. Без неї неможливий вільний і повноцінний розвиток як окремої людини, так і суспільства у цілому. Це підтвердив досвід розвитку інших держав, це має принципове значення і для подальшого демократичного становлення України.

Одним з найсуттєвіших недоліків українського інформаційного ринку, а відтак і причиною порушень прав громадян на свободу слова, недорозвинутості громадянського суспільства є недоступність для переважної більшості населення повної та об'єктивної інформації про стан справ у державі та світі тощо. Незважаючи на те, що інформаційний простір України достатньо насичений, громадяни відчувають певний брак свіжих і тверезих оцінок всього, що відбувається, особливо у політичній сфері.

Інший бік проблеми полягає у тому, що ЗМІ, навіть маючи відповідну інформацію, не можуть донести її до споживачів (читачів, глядачів, слухачів тощо). Головною причиною цього є їх фактична залежність від певних груп інтересів (так званих “кланів”), державних органів та посадових осіб і т.ін.

У країнах так званої “розвинутої демократії” ЗМІ також є залежними. Але умови “диктує” споживач інформації – той, хто купує або передплачує газету чи журнал, вносить абонентську плату за перегляд телепередач, замовляє рекламу тощо. Відповідно, ЗМІ зацікавлені подавати об'єктивну і потрібну громадянам інформацію. В іншому разі вони втратять аудиторію і, як наслідок, прибутки.

Що ж відбувається в Україні? Громадяни не мають реальної змоги купувати послуги ЗМІ (передплачувати газети і журнали, дивитися комерційне телебачення тощо). Тому останні змушені орієнтуватися на тих, хто може фінансово забезпечити їх існування – інвесторів. Інвестори ж, у свою чергу, пов'язані з органами і посадовими особами державної влади. Саме тому, незважаючи на те, що майже 65% українських ЗМІ є приватними, відзначається їх жорстка залежність від держави та місцевих органів влади. Як за таких умов можна говорити про незалежність (а відтак – і об'єктивність) преси, телебачення, журналістської діяльності?