24. Роль і види плану. Заголовок твору і вимоги до нього.

Придумати вдалу назву важко. Заголовок може служити і мірилом вміння, таланту, культури. Він важливий для читача, від заголовка залежить проходження матеріалу, але заголовок важливий і як своєрідний організуючий центр матеріалу. Щоправда, заголовок можна знайти і після написання твору. Маємо на увазі той випадок, коли із сформованого в голові матеріалу виринув перший рядок. Дійсно, вдалу фразу чи образ із тесту можна винести і в заголовок, відмовившись від первісного варіанту. Пошуки назви, продумування плану, способу викладу матеріалу, формування першої фрази - усе це процес творення. Відбувається остаточна переплавка окремих фрагментів, фактів, думок у своєрідний моноліт. Саме цей етап особливо відповідальний у роботі. І проблема першого абзацу, зачину журналістського твору залишається і на цьому етапі творчості проблемою номер один.

25. Перша фраза і перший абзац. "Муки творчості" і натхнення.

Майстерність написання - це і вміння знайти потрібне слово, потрібну фразу, словесний образ – свіже порівняння, метафору, художню деталь. Звичайно, вміння писати - це вміння втілювати думки і образи в потрібні слова. Маємо справу насамперед з природнім даром, принаймні задатками, які розвиваються і вдосконалюються в процесі практичної роботи і насамперед у процесі вивчення живої народної мови, читання творів провідних майстрів слова. У своїй повсякденній підготовці журналіст повинен орієнтуватися на кращі зразки.

Муки творчості - це муки пошуку свіжої думки, свіжого слова. Вивчення мови, вміння користуватися словниками не може врятувати від мук пошуку потрібного слова, потрібної фрази. Вони лише полегшуюють їх, роблять ці важкі пошуки більш результативними. Йдеться не про дотримання елементарних мовних норм, які опановує студент у процесі навчання, а про мовну творчість, оригінальне мислення і втілення його у свіже, образне слово.

У процесі викладу думки молодий журналіст повинен уявити собі майбутнього читача чи слухача..

Досвідчені публіцисти досить зримо бачать того, до кого звертаються. Адже кожен відомий публіцист має “свого” читача, про якого може судити на основі відгуків, листів. Є слушні поради молодим: будувати розповідь так, ніби ти ділишся своїми враженнями, думками з конкретною, близькою людиною. Таке самонавіювання нерідко допомагає уникнути восокопарності, зайвої ускладненості мови, а найперше - шаблону і трафарету.

26. Майстерність аргументації і доказовість журналістського твору. Його кінцівка. Авторська правка.

Завершуючи розмову про етапи роботи над публіцистичним твором необхідно сказати про кінцівку твору. Завершальний акорд. Від кінцівки чимало залежить саме тому, що кінцівка містить загальний підсумок, загальний висновок твору. Це по-перше. По-друге, - кінцівка, це, як правило, певні рекомендації, висловлені прямо або опосередковано у контексті, коли висновку доходить сам читач. Нарешті, по-третє, від заключного акорду залежить загальне враження, навіть настрій читача. Усе це накладає на автора особливу відповідальність. Необхідно врахувати також і те, що резюме, висновок чи рекомендація через СТИСЛІСТЬ, ПОВЧАЛЬНІСТЬ неминуче ведуть до одноманітності. Тому потрібна особлива винахідливість, абсолютно індивідуальне розв”язання творчого завдання. КІНЦІВКА може бути пафосною, роздумливою, проблемною.

На одноманітному, на жаль, загальному фоні кінцівок статей, нарисів, кореспонденцій, репортажів виблискує чимало справжніх знахідок, які неможливо перелічити.

Писати добре – це значить і вміло аргументувати, доводити ідею, думку, переконувати читача, слухача в її правильності.

Багато залежить від зібраного матеріалу, від фактажу, а ще більше - від вміння викладати. аргумент – це такий доказ, який уже не вимагає окремого доведення. Істинність аргументу повинна бути очевидною.

Найбільш поширеною групою аргументів у публіцистиці є доведення з допомогою факту, системи фактів, логіки суджень, тобто думки. В одному випадку для аргументації достатньо одиничного факту, в іншому - необхідний статистичний факт чи статистичні дані, ціла система фактів. Черпати їх журналіст може безпосередньо з життя чи з певних літературних джерел, документів. Роль аргументів у публіцистиці можуть виконувати певні наукові положення, думки вчених, авторитетних людей, а також історичні паралелі, аналогії, порівняння. Допоміжну роль стосовно системи логічних аргументів відіграють у публіцистиці “аргументи” емоційні, в тому числі образні.

Загальною, однією з найпоширеніших вад журналістських виступів, особливо молодих авторів, є слабка аргументація. У процесі написання кортить вжити загальну фразу, стерте слово. Але ж якщо ми хочемо дійсно впливати на читача, то повинні вести його шляхом нових роздумів, для чого, як мінімум, вишикувати факти у логічній послідовності, яка відображає хід наших думок. Іншими словами – треба думати.

Написаний твір, коли він віддрукований на машинці не можна вважати твором завершеним. Він вимагає авторської правки,саморедагування, а головне - переписування., шліфування. Щоб стати пристойним журналістом, необхідно навчитися декілька разів переробляти, вдосконалювати власні матеріали.

Досвідчений журналіст на такому рівні культури і виразності, що пише відразу начисто. Але і в цьому випадку обов”язкова авторська правка (перевірка цитат, цифр, назв, прізвищ, скорочень, повторів, стилістичної правки). Для журналіста-початківця переписування твору повинно бути нормою.

Не можна надіятися, що в редакції “опус” дотягнуть, причешуть, Елементарна невимогливість: пропонувати чернетки, заготовки, підпису, цілих абзаців. Це неповага, порушення елементарних норм етики.