33. Художньо-публіцистичні жанри.

ХУДОЖНЬО-ПУБЛІЦИСТИЧНІ ЖАНРИ – жанри журналістики, які органічно поєднують художні та публіцистичні засоби в ефективному вирішенні поставлених завдань.

До ХУДОЖНЬО-ПУБЛІЦИСТИЧНІ ЖАНРІВ відносять нарис, фейлетон, памфлет, інші модифікації так званої художньої публіцистики.

Замальовка - найбільш компактний жанр художньої публіцистики, у якому висловлені враження ав-тора від події, поєднані інформаційність і образність, ескіз з натури. Часто замальовка розповідає про незначну одиничну подію, наділяючи її визначною семантикою, підносячи (звичайно ж, суб'єктивно) її значення.

Нарис - центральний жанр публіцистики, що передбачає оперативний відгук на суспільно важливу подію, розкриття образу цікавої особи, створення портрету колективу, розповідь про побут, звичаї й людей певного регіону своєї й чужої країни. Цей жанр дав назву одній з рольових спеціалізацій у журналістиці: автори нарисів тут називаються "нарисовці". Внутрішньожан-рова типологія нарису включає в себе портретний, проблемний, подорожній, науково-популярний та інші його зразки.

Есей - жанр, у якому вільно, не обов'язково вичерпно, але виразно індивідуально трактується певна подія, явище, проблема чи тема, а публіцистична суб'єктивність сягає апогею. Див. докладніше про цей жанр у "Словнику молодого журналіста".

Фейлетон - сатиричний жанр публіцистики, що виявляє комічну сутність негативних фактів і явищ дійсності. Головним засобом фейлетоніста є художній образ. Автор обов'язково повинен створити образ негативного явища, події, героя, в осмисленні яких виявити дві найважливіші особливості: по-казати їх соціальну шкідливість, з одного боку, і розкрити їх комічну сутність, з другого боку. Цілком самобутній вид цього жанру створив Остап Вишня, назвавши його "усмішка".

Памфлет - сатиричний жанр публіцистики різко викривального характеру, у якому сатира перерос-тає в сарказм, цілковите заперечення предмета відображення. Для памфлету характерні такі риси, як злободенність, документалізм, обрання для викриття значного суспільного явища.

34. 3Амітка.Її жанрові особливості.

ЗАМІТКА - найелементарніший вид інформації. Це форма інформування читача про важливий факт, про події міжнароднього та внутрішнього життя. Стислість - найхарактерніша особливість цього жанру. Повідомляючи новину, факт замітка не дає ні аналізу, ні характеристики діючих осіб, ні аргументів. Головне достоїнство замітки - її висока оперативність. Цей жанр дозволяє повідомити новину з максимальною швидкістю - відразу в номер. Замітка в обов”язковому порядку повинна повідомити читачу що, де. коли відбулося і хто діючі особи. Замітка виконує дві функції: популяризує успіхи та все нове, передове, служить засобом для виявлення недоліків. Основний вид заміток - коротке повідомлення в 10, 20, 30 рядків. Підбірка заміток - хроніка.

У творах різних жанрів існують цементуючі вузли. У замітці - це факт. З нього, як правило, замітка починається, Факт є композиційним центром замітки. Довкола нього групуються подробиці, деталі.

35. Звіт. Його жанрові особливості.

Завдання цього жанру повідомити про подію, про її хід і розвиток так, щоб дати досить повне уявлення про загально-політичне значення того, що описується. Один із найстаріших жанрів, який почав формуватися відразу ж після виникнення друкованих перідичних видань. Звіт - це розгорнуте повідомлення про одиничну подію на певному широкому відрізку часу. Журналіст звертається до звіту, коли необхідно дати читачу уявлення про подію, для якої характерна усна форма вираження змісту. Звіти пишуться із зборів, зустрічей, засідань, зльотів, конференцій, з”їздів. Для звіту характерна (у порівнянні із заміткою) більша деталізація повідомлення, увага до деталей події. Це впливає на обсяг звіту - форма в нього розгорнута. Види звітів: прямий інформаційний, аналітичний (що зближує його з кореспонденцією), тематичний (один виступ), проблемний.

Основні жанрові особливості звіту можна сформулювати так: в основі його лежить максимально пов-на розповідь про конкретну окрему подію, яку журналіст спостерігав особисто;розповідь обмежена визначеними просторово-часовими рамками, які охоплюють дану подію;суттєвим змістовим елемен-том звіту є деталізація події, виклад подробиць, причому в цій якості виступає, як правило, не опис ситуації, а репліки дійових осіб;намагаючись впливати на аудиторію і при цьому бути максимально об’єктивним, автор звіту демонструє свою позицію, власне ставлення до описуваної події та вислов-лювань дійових осіб.

В основі звіту - важлива розмова. Своєрідним стержнем є перебіг розмови - це збори, чи сесія, конференця, чи нарада. Тут багато важить вміння відібрати головне, найсуттєвіше, зробити його композиційним центром розповіді