49. Суб’єктивне і об’єктивне в журналістському творі.

Об’єктивність і суб’єктивність в журналістському розглядається з двох сторін – з боку автора і того, хто читає журналістський твір. Але що ж являє собою поняття об’єктивного? Це те, що існує незалежно від суб’єкта і те, що прийнято вважати загальноприйнятим і загальним. Тому коли мають на увазі об’єктивність у контексті журналістського твору, то говорять про твір як такому, незалежно від читача, це – авторська позиція, його думки та ідеї, які теж не залежить від особистості читача. І з цієї причини кожне журналістський твір має подібної об’єктивністю. Тепер необхідно розглянути це з іншого боку – з боку особистості читача. Це означає, що журналістика неможлива і без суб’єктивного сприйняття. Кожен читач сприймає художній твір суб’єктивно, тобто проектує підняті у творі теми і події на свій внутрішній світ і на свою свідомість. Його враження від прочитаного в чому залежить саме від його світосприйняття. Об’єктивне і суб’єктивне в журналістиці являє собою з одного боку – об’єктивну інформацію, яка викладена у творі, з іншого – суб’єктивне сприйняття цієї інформації самим читачем. І тоді стає очевидно, що об’єктивне і суб’єктивне в журналістиці не може існувати один без одного – можливо лише переважання чогось одного. А завдання журналістики, як засобу масової інформації, навчитися знаходити баланс і компроміс між двома цими гранями – об’єктивного і суб’єктивного.

50. Фейлетон і памфлет як сатиричні жанри.

Фейлетон - сатиричний жанр художньо-публіцистичної літератури, що висміює негативні явища в суспільному житті.

Памфлет - різновид літературного чи публіцистичного твору, зазвичай спрямований проти політич-ного устрою в цілому чи окремої його частини, проти тої чи іншої соціальної групи, партії, управлін-ня тощо, найчастіше — через розкриття окремих їхніх представників.

Ці жанри склалися, отримали розвиток тому, що органічне поєднання художніх та публіцистичних засобів, поняття та образу дозволяє найбільш ефективно вирішувати певні завдання: розкрити типове через індивідуальне, загальне через окреме, досягаючи необхідної повноти узагальнення, виявляючи характерне у поведінці людини.

Ці жанри оперують як понятійними, так і образно-художніми засобами. Використання образних за-собів мови посилює емоційну виразність газетного виступу. Проте слід пам”ятати, що поняття часто володіють великою емоційною силою.

51. Байка, епіграма як сатиричні жанри.

Байка - один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршовий твір повчального змісту. Байка — це оповідання, дійовими особами якого, поряд з людьми (точніше — схематичними фігурами людей), виступають тварини, рослини, неживі предмети, котрі уособлюють певні ідеї та людські характери. Розповідь, як правило, супроводжується на початку або в кінці твору прямо сформульованим афористичним моралістичним висновком, що надає оповіданню алегорич-ного звучання. Комізм і сатира — невід'ємні особливості байки.

Епіграма - жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною, градаційно за-вершеною кінцівкою (пуантом). В еллінську добу епіграма вживалася як напис на вівтарях, сприйма-лася як епічна форма, втілена в елегійний двовірш, пізніше поети вдавалися до ямбічних та інших розмірів, розширювали її тематичні межі. До епіграми зверталися Платон, Сапфо, Анакреонт, Симонід Кеоський, Мелеагр Га-дарський, а в римські часи — Марціал, Ювенал, Валерій Едітуй та інші, де епіграма набуває чітких ознак сатиричного твору.