Тема 6. Інформативність і шляхи її підвищення План

1.Інформативність і інформативна насиченість тексту

2.Проблема авторського наміру і читацького сприймання

3.Способи підвищення інформативності тексту

4. Шляхи підвищення інформативності тексту

1.Інформативність і інформативна насиченість тексту

Головною, загальною метою створення будь-якого тексту є повідомлення певної інформації. У будь-якому тексті є певна інформація. Загальна кількість інформації, яка міститься у тексті, ‒ це його інформаційна насиченість. Проте цінною є тільки нова інформація, корисна, тобто прагматична. Саме вона є показником інформативності тексту.

Інформаційна насиченість тексту – це абсолютний показник якості тексту; а інформативність ‒ відносний показник, оскільки ступінь інформативності повідомлення залежить від потенційного читача. Інформативність тексту визначають як ступінь його смисло-змістової новизни для читача, який полягає в темі і авторській концепції, системі авторських оцінок предмета думки. Міра інформативності якості тексту може зменшуватися або зростати. Інформативність зменшується, якщо інформація повторюється; інформативність зростає, якщо текст несе максимально нову інформацію.

Текст складається з висловлювань; при визначенні його змістовності важливим є встановлення співвідношення між висловлюванням і ситуацією, яка в ньому відображена. Повної відповідності між ними немає: поверхнева структура висловлювання (кількість мовних знаків, присутніх у ньому) і глибинна (кількість інформації, закладеної в ньому) не співпадають, тому що слів менше, ніж смислів, які виражаються. Невідповідність між тим, що позначається, і тим, що позначає, може бути більшою або меншою; це викликає семантичну економію або семантичну надмірність. Семантична економія спостерігається тоді, коли у поверхневій структурі висловлювання немає прямої вказівки на певний елемент глибинної структури. Семантична надмірність можлива тоді, коли у поверхневій структурі є кілька елементів, які представляють один і той же елемент глибинної структури. Таким чином, при семантичній економії певні елементи смислу можуть бути виражені імпліцитно. При семантичній надмірності знаків більше, ніж смислу, який передається. Це може бути недолік тексту, який необхідно усунути, або необхідність, яка диктується стилістичними задачами і реалізується автором. Надмірність у плані семантики є необхідністю у плані стилістики (наприклад, стилістично значущий повтор: Сама собою річка ця тече, Маленька річечка,

вузенька, як долоня. Ця річечка Дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені іще – В.Симоненко).

Поняття надмірної інформації застосовується до текстів науково-технічних, офіційно-ділових, навчальних. У художньому тексті виділити надмірну інформацію практично неможливо, тому що тоді текст втрачає свою художність. Прийом згорнення художньої інформації можна знайти в кінорекламі, в книжковому огляді. У науковому тексті – це реферування, написання анотацій, тез. Інформація офіційно-ділового тексту згортанню не підлягає.

Поняття надмірної інформації і згорнутої інформації розглядається на рівні цілого тексту. Але ці якості надмірності і згорнутості застосовуються і до окремих висловлювань, тобто на рівні мінімальних одиниць. При створенні тексту стиснення двох-трьох повідомлень в одне просте речення зі збереженням обсягу інформації, що властиве художнім текстам. Словесно надмірні фрази – це граматично і логічно розгорнуті структури, які претендують на найбільшу точність смислу, який передається. Згорнуті структури можуть викликати двосмисленість, невизначеність, нечіткість у вираженні думки.

Таким чином, інформаційна насиченість тексту може розглядатися не лише з погляду корисності/некорисності інформації для даної категорії читача, але і з погляду будови мовленнєвих одиниць тексту. Експліцитні і імпліцитні форми вираження думки чи змісту сприяють появі таких якостей тексту, як напруженість і ненапруженість.