3.Способи підвищення інформативності тексту

Виділяють кілька способів створення структурно напруженого тексту, тобто більш щільної подачі інформації у тексті, спираючись на можливості мови:

1. стрибки в тема-рематичних послідовностях: стиснення відбувається за рахунок включення нової інформації в тему повідомлення. Результатом такого включення є перерваний інформаційний ланцюжок;

2. об’єднання кількох повідомлень в одне речення, тобто використання інформативно компактних речень (В день смерті В’ячеслава Тихонова по телебаченню демонстрували фільм «Доживемо до понеділка» = В день, коли помер В’ячеслав Тихонов, по телебаченню демонстрували фільм «Доживемо до понеділка»);

3. більш компактними є речення із вторинними предикатами (Ольга зустріла Лізу з радістю = Ліза прийшла, і Ольга зустріла її радо/з радістю);

4. імпліцитні зв’язки дають можливість передати смислові і логічні взаємовідношення компонентів надфразових єдностей без допомоги сигналів цього зв’язку. Зв’язки протиставні, причинно-наслідкові, умовно-часові передаються не з допомогою відповідних сполучників і сполучних слів, а позиційним підпорядкуванням компонентів надфразових єдностей: Чим більше людей, тим більше почуваєш себе самотнім. Поряд нема тих, хто йшов з тобою по життю (В.Тихонов) = Чим більше людей, тим більше почуваєш себе самотнім, тому що поряд нема тих, хто йшов з тобою по життю – значення причини;

5. матеріально не виражений суб’єкт дії, стану або матеріально не виражена сама дія, стан (відсутність дієслів зорового, слухового сприймання, дієслів думки, почуття: почув, побачив, подумав, відчув та ін. Наприклад: Я взглянул на Гарта. Шляпа лежала у него на коленях. Он откинулся на спинку кресла и, высоко подняв голову, сосредоточенно смотрел на сцену – К.Паустовський = Я взглянул на Гарта и увидел…;

6. відсутність повторної номінації сприяє більшій концентрації смислу повідомлення;

7. структури неповного граматичного складу (Квітам треба сонце, а людям – мир);

8. еліпсиси (Тетяна – в ліс, ведмідь – за нею);

9. використання схем, формул, цифрових і буквенних символів, термінів;

10. фонові знання.

4.Шляхи підвищення інформативності тексту

Лінійна (або поверхнева) структура розгортання тексту і глибинна структура повідомлення неадекватні, тому ця відповідність/невідповідність повинна регулюватися. Таким регулятором є міра прагматичної (нової, корисної) інформації, яка визначається характером тексту, його призначенням, передбачуваним адресатом.

Орієнтація на міру прагматичної інформації допомагає усвідомлено підвищувати інформативність тексту. Для цього існує два шляхи: інтенсивний і екстенсивний. Обидва шляхи підвищення інформативності тексту здійснюються з урахуванням таких текстових категорій, як експліцитність / імпліцитність при передачі смислу; напруженість /

ненапруженість структури; мовленнєва надмірність і недостатність.

Інтенсивний шлях підвищення інформативності тексту пов’язаний з процесом згортання інформації за рахунок скорочення обсягу текстового простору за умови збереження обсягу самої інформації. Згортання інформації дозволяє одну і ту думку передати більш економними мовленнєвими засобами (структурна напруженість тексту).

Екстенсивний шлях підвищує інформативність за рахунок збільшення обсягу самої інформації. Цей шлях сприяє максимальній деталізації викладу, що дозволяє проникнути в сутність явища, розкрити зв’язки і відношення досліджуваного об’єкта із зовнішнім світом. Екстенсивний шлях підвищення інформативності тексту пов’язаний з введенням додаткової інформації, яка конкретизує, пояснює, розширює знання про предмет повідомлення. Цей шлях передбачає збільшення кількості мовленнєвих одиниць. Прикладами реалізації екстенсивного шляху є дефініції в енциклопедіях і словникових статтях, в яких розкривається сутність явища чи предмета. У текстах додаткова інформація виступає у вигляді визначень, пояснень, уточнень, приєднань, посилань, системи показників, виділених курсивом.

Екстенсивний шлях використовується у науково-технічній, художній літературі, літературі навчальній.

Інтенсивний шлях застосовується при створенні рефератів, оглядів, тез.

Стосовно деяких текстів установлюється так званий інформаційний мінімум, який є основою текстової форми. Цей мінімум розрахований на коротку форму подачі інформації і форму розширену (текст дисертації, наприклад). Інформаційний мінімум – це комунікативна пресу позиція тексту; він прогнозується з високим ступенем ймовірності (наприклад, попереднє знання читацької аудиторії робить банальним пояснення багатьох фактів, ситуацій.

Інформаційна насиченість, інформаційний мінімум, інформаційна норма є важливими для текстів, які створюються за спеціальним завданням.