- •Додатки текстознавство
- •Тема 3. Вираження в тексті авторської модальності
- •1.Поняття авторської модальності
- •2.Тріада: створювач мовлення ‒ суб’єкт оповіді – образ автора
- •3.Особливості сприйняття узагальненого образу автора
- •4.Форми суб’єкта оповіді
- •5. Двоспрямованість поняття «образ автора»
- •Тема 4.Типи і різновиди текстів. Форми представлення авторства в художньому і нехудожньому текстах
- •1.Текст художній і нехудожній
- •2.Текст монологічний і діалогічний
- •3.Текст прозовий. Мовленнєва організація прозового тексту
- •4. Текст поетичний. Мовленнєва організація поетичного твору
- •Тема 5: Поняття креолізованого тексту План
- •1.Поняття креолізованого тексту
- •2.Види креолізованого тексту
- •3.Взаємодія вербальних і образотворчих елементів
- •Тема 6. Інформативність і шляхи її підвищення План
- •1.Інформативність і інформативна насиченість тексту
- •2.Проблема авторського наміру і читацького сприймання
- •3.Способи підвищення інформативності тексту
- •4.Шляхи підвищення інформативності тексту
- •Тема: Компресія інформації в тексті План
- •1.Поняття інформаційної компресії
- •2.Семіотичні способи інформаційної компресії
- •3.Комунікативні способи вираження інформаційної компресії
- •Модульна контрольна робота №2
- •Модульна контрольна робота №3
- •Варіанти залікової контрольної роботи
- •Теорія твору Тема: Стиль, стилізація та пародія
- •Матеріали до окремих питань і тем Співвідношення понять "твір" і "текст"
- •Позасюжетні елементи як складові композиційної структури
- •Порівняння і повтор як засоби інтенсифікації висловлювання в журналістському тексті
- •Архітектоніка журналістського тексту
- •Логіко-поняттєва та інформаційна перцептивні структури
- •Образ автора у журналістському творі
- •Типи сюжетних конфліктів
- •Тенденції розвитку жанрів у журналістиці
- •Принцип системності аналізу та інтерпретації твору
- •4. Структура аналітичних жанрів на прикладі конкретної статті.
- •Комунікативна логіка
- •Поняття теорії аргументації
- •Емпіричні способи переконання
- •Теоретичні аргументи
- •Контекстуальні аргументи
- •Поняття про суперечку
- •Коректні і некоректні засоби ведення суперечки
- •Види суперечок
- •Загальні вимоги до суперечки
- •Тема: Доведення і спростування План
- •1.Поняття доведення
- •2.Побудова доведення
- •3.Види доведення
- •4. Спростування
- •5.Правила доведення і спростування
- •Тема: Гіпотеза План
- •1.Сутність гіпотези
- •2.Види гіпотез
4. Текст поетичний. Мовленнєва організація поетичного твору
Поетичний текст (або віршований) – це мовлення періодичне, ритмічно організоване. Членування в поетичному тексті якісно відрізняється від членування у прозовому тексті. Для віршованого тексту важливими є не синтаксичні одиниці, а одиниці ритмічно організовані; це замкнені компоненти, стягнуті рифмами. Одиницями членування цього тексту є рядок, строфа, чотиривірш або двовірш. Віршовані рядки не обов’язково співпадають із синтаксичними межами речення: вірш характеризується розміром (упорядкованим чергуванням у вірші сильних і слабких місць, які заповнюються по-різному). Наприклад:
Скільки б не судилося страждати,
Все одно благословлю завжди
День, коли мене родила мати
Для життя, для щастя, для біди (В.Симоненко).
Сильні і слабкі місця – це складові позиції у вірші, які чергуються і утворюють розмір у вигляді двох- або трьохскладовї стопи. Сильні місця розміру – це наголошені склади, слабкі – ненаголошені.
У поетичному мовленні широко використовуються анафори, епіфори, періоди, ретардації, віршовані переноси, паралелізми тощо.
Ритмізована мова в поезії за своєю природою національна, вона не перекладається на інші мови: можна перекласти зміст, смисл, але особливості віршотворення перекласти не можна.
Особливе значення у поетичному тексті має віршований синтаксис. Він значною мірою умовний, деформований, підпорядкований не структурі речення, а ритму. У синтаксисі насамперед реалізується інтонація. Віршована фраза – це явище ритміко-синтаксичне, від ритму залежить і порядок слів:
Небо скуйовджене і розколисане
Дрантя спустило на темні бори.
Сонного місяця сива лисина
Полум’ям сизим горить (В.Симоненко).
Мовленнєва інтонація у вірші часто втрачає своє смислове і логічне забарвлення; наголоси у словах можуть зміщуватися, підпорядковуючись ритміці. Для вірша важливо через форму передати емоційний стан. Ритмічна форма вірша – це закріплені у розмірі вірша емоційні інтонації. Сам розмір здатний передавати семантику віршованого рядка. Наприклад, двоскладова стопа (хорей зокрема) передає швидкий рух, а трьохскладова стопа (наприклад, амфібрахій) – повільний рух.
Віршований текст менш вільний, бо має низку обмежень: вимога дотримуватися певних ритмічних норм і норм розміру, організованість на фонологічному, рифовому і композиційному рівнях. Кожен мовленнєвий елемент має специфічне навантаження: вірш – це складно побудований смисл. Смислова складність полягає в тому, що за зовнішнім текстовим образом завжди прихований глибинний смисл; смислова двоплановість чи багатоплановість закономірна для поетичного тексту; нарощування смислів у поетичних текстах значно активніше, аніж у прозових.
Між прозою і віршами існують перехідні явища (вірші в прозі); проза може набувати поетичних рис, а поезія ‒ прозових. Прозаїзація поетичних і поетизація прозових текстів – явище, яке характеризується формальними показниками (наприклад, ритмізація прози) і внутрішнім смислом тексту, з особливою естетичною установкою автора, його емоціональною і світоглядною сутністю.
Поетичність – це особлива властивість твору, яка визначає його емоційно-моральні акценти (один каміння бачить під ногами, інший – зірку, що впала з небес). Поетичність у прозовому тексті створюється різними прийомами: образністю, яка є результатом зіткнення реального і ірреального; прийомом недомовленості; поєднанням прямого і переносного значень мовленнєвих одиниць; самим способом побудови тексту.
Прозаїзація вірша здійснюється за рахунок розмовних інтонацій,
діалогізації, включення в текст слів побутового характеру.
Крім прозаїзації віршів, можлива і прозаїзація прозового тексту. Мета прозаїзації художнього тексту, зокрема прозового, ‒ досягнути правдоподібності, наблизити до звичайного, земного, реального.
Прозаїзація художнього тексту, з одного боку, ‒ літературний прийом, який допомагає показати мовлення персонажу, з іншого – це мова самого автора, який вживається у середовище, в обстановку, в соціальну дійсність.