3.Види доведення

У залежності від способу встановлення істинності тези розрізняють пряме і непряме доведення.

Прямим називається доказ, в якому теза обґрунтовується безпосередньо аргументами. Наприклад, висунуто тезу У діях В. міститься склад злочину спекуляції. Якщо для доказу цієї тези навести два такі аргументи Спекуляцією визнається скуповування та перепродаж з метою наживи товарів або інших предметів і Установлено, що В. …скуповував цукор по низькій ціні, а потім з метою наживи продавав його по високій ціні. Такий доказ буде прямим, оскільки теза, яку треба довести, виводиться з наведених аргументів безпосередньо. Доказ в даному випадку здійснюється у формі дедуктивного умовиводу.

Непрямим доведенням називається доказ, в якому істинність тези обґрунтовується за допомогою доказу хибності антитези. Антитеза – це судження, яке суперечить тезі. Непряме доведення використовується у тих випадках, коли висунуту тезу не можна довести прямо, коли відсутні аргументи, що обґрунтовують тезу безпосередньо: у непрямому доведенні

істинності (або хибності) тези досліджується не сама теза, а інше судження, яке перебуває у певному відношенні до тези; непрямі докази будуються на законах і правилах, які існують між судженнями. Наприклад, необхідно побудувати непряме доведення такої тези: Квадрат не є колом. Висувається антитеза: Квадрат є колом. Треба довести хибність цього твердження. З цією метою виводимо з нього наслідки: якщо хоча б один з них виявиться хибним, то це означає, що і саме твердження, з якого виведено наслідок, також хибне. Неправильним також є і такий наслідок: Квадрат не має кутів. Оскільки антитеза хибна, то вихідна теза повинна бути істинною.

4. Спростування

Доказ тісно пов’язаний зі спростуванням.

Спростування – це процес мислення, за допомогою якого доводиться хибність якогось положення або неспроможність доведення в цілому. Спростування може бути спрямоване проти тези, проти аргументів або проти способу доведення (міркування). Згідно з цим розрізняють такі способи спростування:

• спростування тези;

• спростування аргументів;

• спростування зв’язку тези з аргументами.

Спростування тези можна досягнути різними шляхами:

• теза може бути спростована за допомогою доведення істинності нової тези, яка суперечить спростовуваній. Цей спосіб спростування ґрунтується на законі виключеного третього, за яким два протилежні судження не можуть бути одночасно істинними; одне з них обов’язково істинне, інше ‒ хибне; третього бути не може. Встановлення істинності антитези є достатньою підставою для визнання хибності тези, тобто її спростування. Наприклад, треба спростувати тезу: Будь-яке суспільно небезпечне діяння є злочином. Для цього ми висуваємо нову тезу Не будь-яке суспільно небезпечне діяння є злочином і доводимо, що саме ця, нова теза є істинною. Довести істинність нової тези можна так. Відомо, що суспільно небезпечні діяння неосудних осіб не визнаються злочином. Не є злочином і такі суспільно небезпечні дії, вчинені особами, які не досягли певного віку, малолітніми. Отже, істинним є положення про те, що Не будь-яке суспільно небезпечне діяння є злочином. З істинності цього положення виводиться потім хибність спростованої тези Будь-яке суспільно небезпечне діяння є злочином;

• теза може бути спростована завдяки виведенню з неї наслідків, які суперечать дійсності, тобто приведенням тези до абсурду. В таких випадках спростування відбувається так: припустимо, що спростовувана теза є істинною; але, якщо теза є істинною, то й

наслідок, виведений з такої тези як з основи, також має бути істинним. Якщо виявиться, що виведений з тези наслідок є хибним, то від хибності наслідку за правилами умовно-категоричного силогізму можна зробити висновок про хибність і самої основи спростованої тези.

Спростування аргументів також відбувається кількома способами:

• шляхом доведення хибності аргументів. Якщо в ході спростування буде встановлено, що аргументи, за допомогою яких обґрунтовується теза, є хибними, то тим самим буде доведено, що спростовувана теза не обґрунтована. Наприклад, теза про те, що Потерпіла М. була психічно хвора, доводиться таким чином: Усі самовбивці –психічно хворі. М. заподіяла собі смерть. Отже, М. була психічно хворою. Це доведення можна спростувати встановленням того, що більший засновок у ньому (Усі самовбивці – психічно хворі) є хибним;

• встановленням того, що аргументи, за допомогою яких обґрунтовується висунута теза, є для тези недостатніми. Якщо буде доведено, що наведені аргументи для висунутої тези недостатні, то теза вважається необґрунтованою. У таких випадках протилежна сторона має навести для своєї тези нові, додаткові аргументи;

• аргументи можуть бути спростовані встановленням того, що вони самі є ще не доведеними. Якщо в процесі спростування буде доведено, що аргументи, за допомогою яких обґрунтовується теза. самі потребують доведення істинності, то доведення вважається спростованим, а висунута теза визнається необґрунтованою;

• аргументи можна спростувати, встановивши, що джерело фактів, за допомогою яких обґрунтовується висунута теза, є неякісне.

Сутність спростування зв’язку тези з аргументом полягає в доведенні неспроможності демонстрації. Якщо встановлено, що теза доведена з порушенням правил умовиводу, у формі якого здійснювався доказ, то таке доведення вважається спростованим. Наприклад, якщо тезу Заповіт є договором доведено таким чином:

Будь-який договір є юридичною угодою.

Заповіт – це юридична угода.

Отже, заповіт є договір.

Таке доведення буде неспроможним, оскільки в ньому порушено правило другої фігури категоричного силогізму. Згідно з цим правилом один із засновків має бути заперечним, а у нас обидва засновки стверджувані, тому істинного висновку з них зробити не можна.