- •Додатки текстознавство
- •Тема 3. Вираження в тексті авторської модальності
- •1.Поняття авторської модальності
- •2.Тріада: створювач мовлення ‒ суб’єкт оповіді – образ автора
- •3.Особливості сприйняття узагальненого образу автора
- •4.Форми суб’єкта оповіді
- •5. Двоспрямованість поняття «образ автора»
- •Тема 4.Типи і різновиди текстів. Форми представлення авторства в художньому і нехудожньому текстах
- •1.Текст художній і нехудожній
- •2.Текст монологічний і діалогічний
- •3.Текст прозовий. Мовленнєва організація прозового тексту
- •4. Текст поетичний. Мовленнєва організація поетичного твору
- •Тема 5: Поняття креолізованого тексту План
- •1.Поняття креолізованого тексту
- •2.Види креолізованого тексту
- •3.Взаємодія вербальних і образотворчих елементів
- •Тема 6. Інформативність і шляхи її підвищення План
- •1.Інформативність і інформативна насиченість тексту
- •2.Проблема авторського наміру і читацького сприймання
- •3.Способи підвищення інформативності тексту
- •4.Шляхи підвищення інформативності тексту
- •Тема: Компресія інформації в тексті План
- •1.Поняття інформаційної компресії
- •2.Семіотичні способи інформаційної компресії
- •3.Комунікативні способи вираження інформаційної компресії
- •Модульна контрольна робота №2
- •Модульна контрольна робота №3
- •Варіанти залікової контрольної роботи
- •Теорія твору Тема: Стиль, стилізація та пародія
- •Матеріали до окремих питань і тем Співвідношення понять "твір" і "текст"
- •Позасюжетні елементи як складові композиційної структури
- •Порівняння і повтор як засоби інтенсифікації висловлювання в журналістському тексті
- •Архітектоніка журналістського тексту
- •Логіко-поняттєва та інформаційна перцептивні структури
- •Образ автора у журналістському творі
- •Типи сюжетних конфліктів
- •Тенденції розвитку жанрів у журналістиці
- •Принцип системності аналізу та інтерпретації твору
- •4. Структура аналітичних жанрів на прикладі конкретної статті.
- •Комунікативна логіка
- •Поняття теорії аргументації
- •Емпіричні способи переконання
- •Теоретичні аргументи
- •Контекстуальні аргументи
- •Поняття про суперечку
- •Коректні і некоректні засоби ведення суперечки
- •Види суперечок
- •Загальні вимоги до суперечки
- •Тема: Доведення і спростування План
- •1.Поняття доведення
- •2.Побудова доведення
- •3.Види доведення
- •4. Спростування
- •5.Правила доведення і спростування
- •Тема: Гіпотеза План
- •1.Сутність гіпотези
- •2.Види гіпотез
Поняття про суперечку
”Суперечка“ – поняття багатозначне. Загальним для усіх значень є відсутність єдиної думки в учасників, наявність розходжень у їх поглядах, протиборство. Суперечка – це будь-яке зіткнення несумісних думок, під час якого кожна сторона відстоює свою правоту.
Суперечка ґрунтується на об’єктивних протиріччях матеріального світу і неоднакових потребах та інтересах людей. Учасниками суперечки є пропонент (висуває і обстоює думку-тезу) і опонент (піддає сумніву чи заперечує тезу пропонента). Третім, колективним, суб’єктом суперечки є аудиторія. Види суперечки визначаються відповідно до її мети.
Залежно від форми проведення суперечок і засобів, які в них використовуються, їх поділяють:
|
Дискусія |
Полеміка |
Диспут |
Дебати |
|
Публічна супере-чка, яка ведеться компетентними людьми на збо-рах, симпозіумах, конференціях, у пресі, на семіна-рських заняттях тощо і ставить за мету розв’язання певної проблеми чи принаймні ви-явлення шляхів її розв’язання і зближення пози-цій учасників цієї суперечки. Результат диску-сії – синтез про-понованих думок. |
Різновид публіч-ної суперечки, для якої харак-терні протистоян-ня, конфронтація, протиборство сторін; форма протиставлення принципово різ-них думок, ідей, точок зору. Мета полеміки – перемога над су-противником, за-хист власної точ-ки зору. Результатом по-леміки є перемога однієї точки зору. |
Усна публічна су-перечка, що ви-являється в обго-воренні науково-го чи суспільно важливого пита-ння із залучен-ням широкого ко-ла фахівців і за-цікавлених осіб. У ході диспуту заслуховують до-повіді на відпові-дну тему та вис-тупи опонентів. |
Суперечка, що виявляється у формі обміну ду-мками з приводу тих чи інших тео-ретичних поло-жень, подій тощо. Дебати виника-ють при обгово-ренні доповідей і виступів на збо-рах, засіданнях, конференціях. |
Коректні і некоректні засоби ведення суперечки
|
Коректні засоби ведення суперечки |
Некоректні засоби ведення суперечки |
|
Відповідають вимогам логіки та мо-ралі. Ґрунтуються на знанні мови і мовлення та секретів людської психі-ки. Цінною є ініціатива: важливо, хто задає її тему, як конкретно вона визначається. Використання аргументів опонента (зокрема наведених ним фактів) для спростування його очки зору чи захисту своєї тези. Виведення раптових, несподіваних для опонента висновків з його тези чи аргументів, які ставлять його в безвихідь. |
Метою застосування цих засобів є видати хибне за істинне, а істинне – за хибне; недостовірне – за достовір-не, а достовірне – за недостовірне. Некоректними засобами суперечки є хитрощі щодо тези (вимога надмір-ного уточнення тези, умисне нерозу-міння тези, ”втрата тези“, підміна тези тощо), хитрощі щодо аргумен-тів (аргумент до особи, аргумент до публіки, аргумент до авторитету, аргумент до мас, аргумент до пихи, аргумент до фізичної сили, аргумент до освіченості, аргумент до жалю) і хитрощі щодо демонстрації (власне логічні хитрощі: неправильна побу-дова міркувань, навмисне порушення правил умовиводів). |