Поняття теорії аргументації

Переконання – одна із центральних категорій людського життя і діяльності. Це складна і суперечлива категорія, яка важко піддається аналізу.

Важливість досліджень способів зміни переконань пов’язана насамперед з тим, що людина діє на основі тих переконань, які у неї є, і зміна переконань водночас є зміною її поведінки. Переконання – це не лише уявлення про реальність, але і її оцінки, ідеали, символи віри, норми, цілі, плани тощо.

Дослідженням способів зміни переконань займається теорія аргументації. Це комплексна дисципліна, яка існує на межі цілої низки наук: філософії і логіки, теорії масової комунікації, соціології, лінгвістики, психології тощо. В античності теорія аргументації називалась риторикою.

Серед способів дії на переконання людей теорія аргументації виділяє посилання на досвід, на більш загальні принципи, які здаються достовірними, на традицію чи інтуїцію, на смак тощо. Прийоми, за допомогою яких можуть формуватися і змінюватися переконання, надзвичайно різноманітні. Їх застосування залежить від конкретної галузі знань, від аудиторії, від соціальних груп і суспільства в цілому, від своєрідності тієї культури, в межах якої вони застосовуються. При цьому є такі види діяльності і такі професії, які вимагають спеціального вивчення теорії аргументації, зокрема політика, юриспруденція, журналістика, психологія, історія, теологія.

Способи переконання діляться на універсальні (емпіричні і теоретичні аргументи), які можуть застосовуватися в будь-якій аудиторії, і контекстуальні (посилання на традицію, смак тощо), ефективні лише в деяких аудиторіях.

Емпіричні способи переконання

Емпіричні способи переконання (обґрунтування) називаються також підтвердженням, або верифікацією.

Пряме підтвердження	Непряме підтвердження	Підтвердження наслідків
Це безпосереднє спосте-реження тих явищ, про які говориться у твер-дженні, що перевіряє-ться. Пряме підтвердження можливе лише у випад-ку тверджень про оди-ничні об’єкти або обме-жені їх єдності.	Підтвердження в досві-ді логічних наслідків по- ложення, що обґрунто-вується. Чуттєвий досвід люди-ни – її відчуття і сприй-няття – є джерелом знань, яке зв’язує її зі світом. Обґрунтування шляхом посилання на досвід дає впевненість в істинності таких тверд-жень, як, наприклад, ”Тепло“, ”Наступили су-тінки“, ”Сонце світить“ тощо. Але ”твердість“ чуттєвого досвіду, фак-тів є відносною.	Найбільш важливим і універсальним способом підтвердження є виведе-ння логічних наслідків з положення, яке обґрун-товується, і наступна перевірка. Міркування у цьому випадку йде за схемою: ”з першого ви-тікає друге; друге істинне; отже, перше також є істинним“. Чим більша кількість наслідків підтвердилася і чим несподіваніші на-слідки певного поло-ження підтверджуються, тим вище ймовірність твердження, що пере-віряється, тим сильні-ший аргумент вони дають на його підтри-мку. Це універсальний при-йом, який лише підви-щує правдоподібність, але не робить досто-вірним.