6.3. Дискреційна і недискреційна фіскальна політика

Дискреційна фіскальна політика - це цілеспрямована зміна величин державних витрат, податків і сальдо державного бюджету в результаті спеціальних рішень уряду, спрямованих на зміну рівня зайнятості, обсягу виробництва, темпів інфляції і стану платіжного балансу.

Недискреційна фіскальна політика – автоматична зміна державних витрат та податків у результаті циклічних коливань сукупного доходу. Така політика передбачає автоматичне збільшення (зменшення) чистих податкових надходжень у держбюджет у періоди росту (зменшення) ВВП, що справляє стабілізуючий вплив на економіку.

Чисті податкові надходження представляють собою різницю між величиною загальних податкових надходжень у бюджет і сумою виплачених урядом трансфертів.

При дискрецинной фіскальній політиці з метою стимулювання сукупного попиту в період спаду цілеспрямовано утворюється дефіцит держбюджету внаслідок збільшення видатків чи зниження податків. У період підйому цілеспрямовано створюється бюджетний надлишок.

Дискреційна політика уряду пов'язана зі значними внутрішніми часовими лагами, тому що зміна структури державних витрат чи ставок оподатковування припускає тривале обговорення цих заходів у парламенті. Розрізняють внутрішні і зовнішні лаги фіскальної політики.

Внутрішній лаг – це проміжок часу між моментом економічного спаду чи шоку і моментом вживання відповідних заходів економічної політики.

Зовнішній лаг – проміжок часу між прийняттям відповідного заходу економічної політики і моментом появи результатів від цієї міри.

У середньому лаги складають 1-2 року. Якщо заходи економічної політики були прийняті до початку циклічного спаду чи під час спаду, то пік впливу може проявитися в протилежній фазі циклу (тобто в підйомі), що підсилить циклічні коливання. При недискреційній фіскальній політиці бюджетний дефіцит і надлишок виникають автоматично, у результаті дії вбудованих стабілізаторів економіки.

"Вбудований” (автоматний) стабілізатор – економічний механізм, що дозволяє знизити амплітуду циклічних коливань рівнів зайнятості і випуску, не прибігаючи до частих змін економічної політики уряду. Такий механізм поєднує в собі дві складові: з одного боку, це прогресивна система оподаткування доходів, а з іншого боку, це система державних трансфертів.

Ступінь вбудованої стабільності економіки залежить від величин циклічних бюджетних дефіцитів і надлишків, що виконують функції автоматичних “амортизаторів” коливань сукупного попиту.

Циклічний дефіцит – дефіцит державного бюджету, викликаний автоматичним скороченням податкових надходжень і збільшенням державних трансфертів в умовах спаду економіки.

Циклічний надлишок – надлишок державного бюджету, викликаний автоматичним збільшенням податкових надходжень і скороченням державних трансфертів в умовах підйому економіки.

У фазі циклічного підйому податкові відрахування автоматично зростають, а трансфертні платежі автоматично знижуються. У результаті зростає бюджетний надлишок і стримується інфляція.

У фазі циклічного спаду податкові надходження автоматично скорочуються, а трансферти ростуть. У підсумку збільшується бюджетний дефіцит в умовах відносного росту сукупного попиту й обсягу виробництва, що обмежує спад.