3.4.3. Питання для контролю знань
1. Розкрийте механізм опосередкованого впливу ціни на сукупний попит.
2. У чому полягає особливість впливу нецінових факторів на сукупний попит?
3. Охарактеризуйте цінові і нецінові фактори, що впливають на сукупну пропозицію.
4. Чому в кейнсіанській моделі сукупної пропозиції її крива набуває вигляду горизонтальної лінії?
5. Які наслідки виникають в економіці, якщо рівновага в ній відновлюється після падіння сукупного попиту?
6. Які проблеми виникають в економіці, коли рівновага порушується шоками сукупної пропозиції?
Тема 4. Моделі макроекономічної рівноваги
4.1. Умови макроекономічної рівноваги в класичній і кейнсіанській моделі
У класичній теорії доводиться, що в економіці рівень сукупних витрат У = С+I+G+Xn (AD) завжди відповідає АS за умов повної зайнятості. Тому AD завжди відповідає AS, якщо AD скорочується, то і AS зменшується, при АD = AS, У = У*. У кейнсіанській економічній теорії обґрунтовується, що повна зайнятість у нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково. Рівновага попиту та пропозиції як правило не збігається з повною зайнятістю ресурсів: тобто якщо в економіці дотримується рівність АD = AS то рівноважний обсяг виробництва У < У*. Однієї з причин такої розбіжності є невідповідність планових інвестицій і заощаджень, що здійснюються різними економічними агентами за різними мотивами і визначаються різними факторами.
Мотивами заощаджень домашніх господарств є:
– придбання коштовних товарів;
– забезпечення у старості;
– страхування від непередбачених обставин (хвороба, нещасний випадок);
– забезпечення дітей у майбутньому.
Мотиви інвестицій фірм:
– максимізація норми чистого прибутку;
– врахування реальної ставки відсотка як плати за придбання грошового капіталу для інвестування.
Відповідно до класичної економічної теорії основним фактором, що визначає динаміку заощаджень і інвестицій є ставка %, якщо вона зростає, то домашні господарства більше зберігають і менше споживають з кожної додаткової одиниці доходу. Ріст заощаджень домашніх господарств згодом призводить до зниження ціни кредиту, що забезпечує ріст інвестицій.
4.2. Компоненти сукупного попиту і їхня характеристика
Згідно кейнсіанської теорії основним фактором, що визначає динаміку споживання і заощаджень є величина доходу у розпорядженні домашніх господарств, а не ставка відсотку.
Зберігається та частина доходу, яка залишається після здійснення всіх споживчих витрат. Ставка % несуттєво впливає на споживання і заощадження, але визначає величину інвестицій.
Дані залежності відбиваються в наступних функціях:
Функція споживання:
С = а + в * (У-Т),
де С – споживчі витрати;
а – автономне споживання, величина якого не залежить від розмірів поточного доходу у розпорядженні;
в – гранична схильність до споживання (МРС);
У – доход;
Т – податкові відрахування.
У-Т – дохід у розпорядженні (іноді Уd).
Гранична схильність до споживання (МРС) – це частка приросту витрат на споживчі товари і послуги в будь-якій зміні доходу у розпорядженні.
,
де
∆С – приріст споживчих витрат;
∆ Уd – приріст доходу у розпорядженні.
Середня схильність до споживання (АРС) – частка доходу у розпорядженні, що домашні господарства витрачають на споживчі товари і послуги:
,
де
С – величина споживчих витрат;
Уd – величина доходу у розпорядженні.
Функція заощаджень:
S = - a + (1-в) *(У - Т), де
S – величина заощаджень у приватному секторі;
а – автономне споживання;
1-в – гранична схильність до заощадження.
Гранична схильність до заощадження (МРС) – це частка приросту заощаджень у будь-якій зміні доходу у розпорядженні:
,
де
∆S – приріст заощаджень;
∆Уd – приріст доходу у розпорядженні.
Середня схильність до заощадження – частка доходу у розпорядженні, що домашні господарства зберігають.
,
де
S – величина заощаджень;
Уd – величина розташовуваного доходу.
У короткостроковій перспективі в міру зростання поточного доходу у розпорядженні АРС зменшується, а АРS зростає тобто з ростом доходу родини відносно скорочується частка витрат на споживання і відносно зростає частка заощаджень.
У довгостроковій перспективі середня схильність до споживання АРС стабілізується, тому що на величину споживчих витрат впливає не тільки розмір поточного доходу у розпорядженні, але і розмір загального життєвого статку, величина очікуваного і постійного доходу.
До факторів, що визначають динаміку споживання і заощаджень відносять:
- доход домашніх господарств;
- багатство, нагромаджене домашнім господарством;
- рівень цін;
- економічні очікування;
- величина споживчої заборгованості;
- рівень оподатковування.
Якщо споживчі витрати, як 1-й компонент сукупного попиту відносно стабільні, то 2-й компонент – інвестиції – мінливі.
Основні типи інвестицій:
- виробничі;
- інвестиції в товарно-матеріальні запаси;
- Інвестиції в житлове будівництво.
Функція автономних інвестицій:
I = e – d*R,
де I – автономні інвестиційні витрати;
е – автономні інвестиції, обумовлені зовнішніми економічними факторами;
R – реальна ставка відсотка;
d – емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки ставки відсотка.
До факторів, що визначають динаміку інвестицій відносять:
- очікувану норму чистого прибутку;
- реальну ставку відсотка;
- рівень оподатковування;
- зміни в технології виробництва;
- наявний основний капітал;
- економічні очікування;
- динаміку сукупного попиту.
Із зростанням сукупного доходу автономні інвестиції доповнюються стимульованими, величина яких зростає в міру зростання ВВП (тому що зростає підприємницький прибуток із зростанням У).
Дану залежність відбиває функція: I = e - d * R+ y * У, де у – гранична схильність до інвестування.
Гранична схильність до інвестування – це частка приросту витрат на інвестиції в будь-якій зміні доходу:
,
де
∆I – зміна величини інвестицій
∆У – зміна доходу.
Основними факторами нестабільності інвестицій є:
- тривалі терміни служби устаткування;
- нерегулярність інновацій;
- мінливість економічних очікувань;
- циклічні коливання ВВП.