PRAKTIKUM_Ch_1_NOVIJ_2014

581

Є в них духовні, які в монастирях живуть і ідолам служать. Випробовують їх так: покличуть дівчат, яких ідолам подарували, і примушують їх обіймати й цілувати приставлених до ідолів; який не спалахне, того визнають гарним й утримують при собі, а хто розлютиться, того при собі не тримають, одразу виганяють і кажуть, що не бажають тримати при собі ласу до пристрастей людину. Жорстокі й підступні язичники. Мертвих спалюють вони, за їхніми словами, ось чому: якщо не палити мертві тіла, у них завелися б черв’яки, з’їли б ті черв’яки все тіло, з якого вийшли, нічого було б їм їсти, і загинули б вони всі, а на душі того, чиє тіло, був би тяжкий гріх. Саме тому і спалюють вони мертві тіла. І в черв’яків, кажуть вони, – душа...

Розділ 179 Тут описується знатне місто Каїл (Каял)

Каїл місто велике й знатне; належить воно Асчіару (Асадія-дева, Сур’я-дева?), старшому з п’яти братів-царів; тут пристанище для всіх суден, що приходять із заходу, із Курмоза (Ормуз), Кіша (Кейс), Адена та Аравії з товарами й кіньми; приходять сюди купці, бо є тут товарам добрий збут; ще приходять сюди купці з різних країн купувати товари, коней та інше. Тутешній цар дуже багатий й чимало коштовних каменів носить на собі.

Живе він чесно й царством править справедливо. Купців, які приходять сюди з іноземних країн, він не ображає та поводиться з ними справедливо; саме тому, скажу вам, ідуть сюди купці з бажанням; добрий цар поводиться з ними шанобливо, а прибуток й вигода їм тут велика. У місцевого царя більше трьохсот жінок; а тут у кого дружин багато, того й поважають сильно...

Розділ 180 Тут описується царство Коїллон

(Куїлон, сучасний Коллам)

Царство Коїлум (розташоване) у п’ятистах милях на південний захід від Маабара (Коромандельського берега). Живуть тут ідолопоклонники, але є й християни й жиди. Мова в них своя власна. Цар данини нікому не платить... Водиться тут чудове бразильське дерево й багато перцю; збирають його в травні, червні та липні; перцеві дерева саджають, їх поливають, і вони

582

домашні. Гарного індиго в них багато; добувають його з трави1; збирають, кладуть у велику посудину, наливають туди воду й залишають так, доки трава не розвариться; а потім виставляють на сонце; а сонце палить, кип’ятить воду та згущує, і виходить індиго, яким ви його знаєте. Тут, скажу вам, дуже спекотно; сонце палить так, що ледь-ледь витримуєш; опустиш яйце в річку, не встигнеш відійти, воно зварилося.

Приходять сюди купці на власних суднах з Мангі (Манзі), з Аравії, з Леванту; торгують тут тим, що зі своїх країн привезли, а місцеві товари вивозять на своїх суднах.

Різних звірів тут багато; на звірів інших країн вони не схожі. Водяться тут зовсім чорні леви (пантери) без будь-яких плям; є тут різні папуги; є й немов сніг білі, з червоними ніжками та з червоним дзьобом; є також червоні й білі папуги, найкрасивіші у світі. Є тут і дуже маленькі, також дуже красиві. Водяться тут павичі; вони більші, і красивіші від наших, і на вигляд зовсім інші. І кури в них не такі, як у нас. І що ще вам сказати? Усе в них не так, як у нас; усе краще й красивіше. І плоди їхні не схожі на наші, і звірі, і птахи, від великої тутешньої спеки. Із злаків у них лише рис. Вино вони виробляють із цукру, напої гарні; п’яніє від них людина швидше, ніж від виноградних. Всіляких харчів, усього, що потрібно дія життя, у них багато, і все дешеве. А з хліба в них рис.

Чоловіки й жінки чорні, ходять голяка, лише трохи вкриваються красивими тканинами. Ніяке сластолюбство, ніяку плотську хіть гріхом не вважають. Одружуються вони ось як: за дружин беруть двоюрідних сестер; одружуються і з батьковою дружиною, коли той помре, і з братовою. По всій Індії такий звичай...

Розділ 181 Тут описується місто Комарі (Коморін)

Комарі – індійська країна; Полярної зорі тут зовсім не видно; починаючи від острова Ява й досюди, ми її не бачили, а як вийдеш звідси в море за 30 миль, то побачиш її; здіймається вона

1 Бразильське дерево – точна ідентифікація утруднена; індиго – фарбник, який отримували з листя індиго носки – тропічного чагарника родини бобових.

583

над водою на лікоть. Країна ця дика, не впорядкована. Усіляких звірів тут багато, особливо мавп; а виглядом вони тут на людей схожі. ...багато тут левів, леопардів, ведмедів...

Розділ 182 Тут описується царство Єлі (Елі)

У трьохстах милях на захід від Комарі (Коморін) царство Єлі, тут є цар. Живуть тут ідолопоклонники та данини нікому не платять. У них своя мова... Пристані в цьому царстві немає, але є велика ріка, на якій багато чудових заводей. Перець, імбир та інші прянощі тут багато родять. Цар дуже багатий, а війська в нього небагато: напасти на нього нелегко; з військом сюди не пройдеш, зла не зробиш, тому він нікого не боїться.

...якщо трапиться, що біля їхніх заводей з’явиться судно й не сюди воно йшло, так вони його захоплюють, товари всі забирають і кажуть: «Ішов ти в інше місце, проте Бог послав тебе до мене, саме тому й беру все твоє». Забирають усе на судні, усе вважають своїм і гріха в цьому не вбачають. Трапляється це всюди в цій частині Індії. Якщо від негоди судно закине туди, куди воно не йшло, його захоплюють, усі товари забирають, та ще й кажуть: «Ішли ви в інше місце, та моє щастя пригнало вас сюди, а тому все, що у вас, я собі візьму».

З Мангі (Манзі) та з інших країн судна приходять улітку, навантажуються за чотири чи вісім днів і якомога швидше звідси відходять; пристані тут немає; залишатися тут небезпечно; рейд та піщані обмілини, а пристані немає. Судна з Мангі не такі, як інші: рейдів не бояться, везуть вони із собою великі дерев’яні якорі та на них стоять за будь-якої негоди.

Є тут леви й інші дикі звірі та багато всякої дичини...

Розділ 183 Тут описується царство Мелібар (Малабар)

Мелібар велике царство на заході. Тут і свій цар, і своя мова. Живуть тут ідолопоклонники, данини нікому не платять. Полярну зорю тут видно; з’являється вона над водою немов би на висоті двох ліктів.

З області Мелібар, та ще з іншої, що поряд зветься Гузуратом (Гуджарат), щороку більше ста суден виходять інші судна

584

захоплювати та купців грабувати. Великі вони розбійники на морі; і жінок, і дітей беруть із собою; ціле літо в плаванні; купцям вони багато збитків завдають. Деякі з цих суден відокремлюються від інших, плавають і там, і сям, вичікують і виглядають купецькі судна й усілякі паскудства чинять. Зберуться немов загін; один від іншого стане милях у п’яти; і так розташується суден до двадцяти, миль на сто займуть море, і як помітять судно з товарами, запалюють вогні й подають один одному знаки; і тому жодному судну тут не пройти, усяке перехоплять.

Купці знають розбійницькі звичаї, знають, що мають їх перестріти; споряджаються та готуються добре й не бояться зустріти розбійників; захищаються хоробро й розбійникам шкоду завдають, а все ж ті деякі судна захоплюють. А захоплять розбійники якесь судно з товарами, забирають товари, а людям зла не чинять. «Ідіть, – кажуть їм, – добувати інше майно; може, і його нам віддасте!»

Багато тут перцю, імбиру, кориці та усіляких інших прянощів; і турбіт1, і індійські (кокосові) горіхи тут є. Є в них бокара2, найтонший та найкращий у світі. Різних коштовних товарів у них багато.

Купці з інших країн привозять сюди й купують тут ось що: привозять вони на суднах мідь; нею вони завантажують свої судна; привозять золоті тканини та шовкові, сандал3, золото, срібло, гвоздику й такі прянощі, яких тут немає, і все це вимінюють на місцеві товари. З багатьох країн приходять судна і з великої області Мангі, звідси везуть товари різними країнами, а потім і в Александрію...

Розділ 184 Тут описується царство Гозурат (Гуджарат)

Гозурат також велике царство; живуть тут язичники, у них свій цар і своя мова; данини вони нікому не платять. Царство це на

1Турбіт – тропічна рослина родини березкових, коріння якої широко використову валося у традиційній індійській медицині.

2Бокара – див. бокора.

3Сандал – тут коштовна шовкова тканина.

586

вивозять звідси різні шкіри місцевої вичинки, дуже красиві й добротні, багато гарного бокарану та банбасину1. А купці привозять на суднах золото, срібло, мідь та інші товари, потрібні в цьому царстві, а звідти везуть тільки те, від чого чекають прибутку й вигоди.

Одне тут погано – багато розбійників звідси виходить; їздять вони морем, і купцям великі збитки від них. І діється це, скажу вам, за волею царя; у нього з розбійниками умова: усіх захоплених коней повинні вони йому віддавати; а коней захоплюють вони часто.

...по всій Індії великий торг кіньми; багато їх сюди привозять на продаж, і мало суден без коней іде сюди; саме тому й умовився цар з розбійниками, щоб усіх захоплених коней віддавали йому, а золото, срібло й коштовне каміння залишали собі.

Неправедна й погана та справа...

Розділ 186 Тут описується царство Канбаот (Камбей)

Канбаот велике царство на заході. Тут і свій цар, і своя мова, і данини тут нікому не платять. Живуть тут ідолопоклонники. Полярну зорю звідси видно краще; чим далі на захід, тим краще її видно. Торгівля тут велика; гарного індиго – багато. Бо карану й банбасину також багато; звідси розвозять їх різними країнами й царствами. Багато торгують тут вичиненими шкірами; вичиняють їх туг чимало й так само гарно, як і в інших країнах. Багато тут і інших товарів... Безліч суден з товарами приходить сюди, більш за все привозять золото, срібло й мідь... Розбійників тут немає; народ – торговий і ремісничий; добрі люди...

Розділ 187 Тут описується царство Семенат

(Самнат, сучасний Сомнат-Паттан)

Семенат велике царство на заході. Живуть тут ідолопоклонники, у них свій цар і своя мова, данини вони нікому не платять. Розбійників тут немає; займаються тут, як належить

1 Бокаран – див. бокоран; банбасив – бавовник або бавовняна тканина.

587

чесним людям, торгівлею та ремеслами. Торгівля тут велика; багато купців з різних країн з усілякими товарами приходить, продають їх у цьому царстві, а тутешні відвозять. Скажу вам, люди місцеві – завзяті язичники.

...Розповіли ми лише про ті області й міста Великої Індії, що вздовж морського берега, а про ті, що всередині країни, ми не казали, довго було б їх описувати...

588

ТЕМА 15 СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ТА ПОЛІТИЧНИЙ

РОЗВИТОК ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В ХІV – ХVІІ ст. План

І. Утворення Османської імперії (1304 – 1453).

1.1.Геополітичне положення та тюркизація Малої Азії в XII – XIII ст.

1.2.Виникнення держави у турок-османів.

ІІ. «Золотий вік» османів.

2.1. Створення світової держави (1453 – 1571). Сулейман Кануні. 2.2. Турки-османи в Північному Причорномор’ї.

2.3. Суспільно-політичний лад і економічний розвиток Османської імперії.

ІІІ. Початок занепаду Османської імперії.

3.1. Державний релігійно-політичний апартеїд в Османській імперії.

3.2. Боротьба народів проти османського гніту.

3.3. «Період зупинки» (кінець XVI – XVIII ст.): ослаблення й занепад турецької могутності.

Джерела

1.Византийские историки Дуко и Франдизи о падении Константинополя / Пер. и предисл. А.С. Степанова // Византийский временник. – М.; Л., 1953. – № 7.

2.Рашид ад-Дин Фазлуллах. Сборник летописей (Джами-ат- товарих). / Пер. А.К. Арендса. Баку, 1957. Т. 3.

3.Хюсейн. Удивительные события. М., 1961. Ч. 1-2.

4.Записки янычара. – М., 1978.

Література

1.Гасратян М. А., Орешкова С. Ф., Петросян Ю. А. Очерки истории Турции. – М., 1983.

2.Іналджик Г. Османська імперія. Класична доба 1300 – 1600. – К., 1998.

3.Кинросс лорд. Расцвет и упадок Османской империи. – М.,

1999.

4.Кримський А. Історія Туреччини. – К., 1924.

5.Новичев А. Д. История Турции. – Т. 1. – Л., 1963.

589

6.Османския империя и страны Восточной и Юго-Восточной Европы в XV–XVII вв.: Главные тенденции политических взаимоотношений. – М., 1984.

7.Петросян Ю. А. Османская империя : могущество и гибель. –

М., 1990.

Методичні рекомендації

Спочатку необхідно звернути увагу на дуже важливе геополітичне становище древньої Анатолії, яка відігравала в історії середньовіччя двояку роль. З одного боку вона була своєрідним «золотим мостом» між Азією та Європою. З іншого боку півострів являв собою чудовий плацдарм для експансії до європейських країн, а також країн Близького Сходу (і далі до Єгипту) та Кавказу. Тюркизація Малої Азії стала важливим фактором історичного процесу як у Передній Азії та і у Європі. Важливим питанням є вивчення причин закріплення на півострові тюрок. Потужна хвиля османів зуміла використати вигідні умови для розвитку свого суспільства, держави та культури.

В епоху розвинутого і пізнього середньовіччя Османська імперія стала одним з оплотів сунітського ісламу. Велике значення має ретельне вивчення причин виникнення держави турків-османів, а також успіхів османських завоювань.

Особливу роль турки-османи відіграли в історії слов’янських держав Пінічно-Східної Європи та Візантійської імперії, коли протистояння між мусульманським Сходом і християнською Європою досягло свого апогею. Занепад і розгром генуезьких колоній у Криму, загибель православного князівства Феодоро, підкорення кримських татар створили умови для подальшої експансії османів на землі України, Росії, Польщі.

Історія Османської Туреччини представляє великий інтерес як класична східна середньовічна деспотія з високорозвиненим адміністративно-бюрократичним апаратом. Варто звернути увагу на такі риси державного устрою імперії як безперечна влада султана-халіфа, суворий розподіл цивільної, військової та судової влади, тверда вертикаль виконавчої влади, принцип мерітократії, найсуворіша ієрархія чиновництва, налагоджена податкова система.

590

Необхідно враховувати, що ще за часів перших султанів релігійно-політичний апартеїд немусульманського населення імперії було зведено у ранг державної політики. Народновизвольні рухи серед скорених турками народів неосяжної імперії підривала сили турецької держави, яка не могла провести необхідне реформування середньовічної деспотичної системи влади. До цього додалися вади зацентралізованої та бюрократизованої державності (хабарництво й здирство), морально-фізичний розклад політичної верхівки та поразки у війнах. Негативні для Туреччини наслідки великих географічних відкриттів та «революція цін» у Європі невідворотно перетворювали Османську імперію у другорядну державу.

ДУКА «ВІЗАНТІЙСЬКА ІСТОРІЯ»

Розд. 35. Отже, коли минуло літо 1452 і почалася пора осіння, а тиран, проводячи час вдома, не давав спокою очам, але вночі і вдень мав думу про місто, - як би взяти його, як би зробитися його володарем. Отже, коли він був ще у фортеці [на Босфорі] і будував її, вийшов з міста один майстер, який споруджував камнеметні гармати, - родом угорець, майстер найдосокналіший. Задовго до того з’явившись в Константинополь, він оголосив наближеним царя про своє мистецтво, а ті доповіли про це царю. Цар же призначив йому утримання, негідне його знань, - але і те утримання, наскільки мізерним і нікчемним воно було, не видавали майстру. Тому, зневірившись, він залишив місто і втік до варвара. А той, з любов’ю прийнявши його та надавши йому почесті, дає йому і провіант і одяг, а плату таку, що якби цар дав тільки четверту її частину, не втік б цей майстер з Константинополя. Отже, спитав його вождь, чи може він вилити велику гармату, яка кидає величезних розмірів камінь, - так, щоб можна було подолати міцність і товщину міського муру. Він же відповів: «Я можу, якщо ти хочеш, виготовити бомбарду, яка буде кидати кам’яні ядра будь-якої величини. Я точно знаю стіни міста: не тільки ці, а й стіни Вавілона перетворить на порошок випущене з моєї бомбарди ядро. Всю цю справу я добре виконаю; але самої стрільби я не знаю і про неї не домовляюся». Почувши це, вождь сказав: «Приготуй мені бомбарду; що ж до метання