Тема 1. Властивості збудливих тканин. Будова клітинної мембрани. Канали. Насоси. Біопотенціали.

1. Теоретичні питання заняття

1. Поняття про збудливі тканини.

2. Збудження - універсальний прояв життєдіяльності, ознаки збудження.

3. Подразливість, збудливість як основа реакції тканини на подразнення.

4. Подразнення як фактор впливу зовнішнього середовища на організм.

5. Поняття про пряме та непряме подразнення.

6. Особливості механічного, хімічного, теплового та електричного подразнення.

7. Збудливість. Поріг подразнення як міра збудливості.

8. Сучасні уявлення про будову та функції клітинних мембран.

9. Рецептори мембран, їх функції.

10. Транспорт іонів через мембрани. Іонні канали мембран, їх види, функції, значення в оцінці дії медикаментів (Б.І.Ходоров, П.Г.Костюк).

11. Іонні насоси мембран, їх функції. Іонні градієнти клітини – іонна асиметрія. Натрій-калієвий насос.

12. Електричні явища в збудливих тканинах.

13. Ситуаційні задачі.

14. Тестування за системою „Крок-1”.

2. Практична робота

Тема: Приготування нервово-м’язового препарату та дослідження відповіді живої тканини на подразнення.

Обладнання: ножиці, пінцет, зонд, пробкова дощечка, серветки, розчин Рінгера, електростимулятор, голчасті електроди. Об’єкт дослідження – жаба.

Порядок виконання роботи

Приготувати нервово-м’язовий препарат. Декапітувати жабу, тобто відрізати жабі верхню щелепу каудальніше очей. Зондом зруйнувати спинний мозок. Ножицями перерізати хребет приблизно посередині тулуба і відділити верхню половину тіла. Видалити залишки нутрощів пінцетом і ножицями. Захопити однією рукою через серветку залишок хребта, а другою - край шкіри зі спини і зняти шкіру з обох лапок. Обережно ножицями вирізати куприкову кістку (уростиль), потім, не пошкоджуючи сідничного нерва, розрізати хребет й інші тканини по середній лінії, щоб відділити одну лапку від другої. Відпрепарувати сідничний нерв, залишаючи шматочок хребта і стегнову кістку. Перерізати ахіловий сухожилок, відпрепарувати камбалоподібний м’яз. Одержуємо препарат з камбалоподібного м’яза, сідничного нерва та стегнової кістки. Щоб нерв і м’яз не висихали, необхідно періодично зрошувати їх розчином Рінгера.

Отримати відповідь живої тканини на подразнення. Зафіксувати нервово-м’язовий препарат затискачем за стегнову кістку та покласти нерв на м’яз, щоб він не висихав. Потім послідовно наносити наступні подразнення:

- електричне: нерв покласти на електроди; електростимулятор приєднати до електромережі, виставити параметри стимула: тривалість - 0,5 мс, амплітуда стимула – 2 В; включити прилад, перемикач "вид роботи" перемикнути на "внутр."; спостерігати реакцію;

- механічне: спочатку ущипнути пінцетом нерв (непряме подразнення), потім м’яз (пряме подразнення); спостерігати реакцію;

- теплове: підігріти зонд та прикласти до нерва; спостерігати реакцію м’яза;

- хімічне: покласти на ділянку нерва декілька кришталиків кухонної солі; спостерігати реакцію.

Визначити величину порога подразнення і збудливість нерва і м’яза.

Нерв покласти на електроди. Електростимулятор включити в електричну мережу, виставити параметри стимулу: тривалість - 0,5 мс, амплітуда стимулу - 0 В. Включити прилад, вимикач "вид роботи" переключити на "внутр.". Поступово збільшувати силу (амплітуду) стимулу до величини, при якій виникає мінімальне скорочення м’яза (непряме подразнення м’яза).

Прикласти електроди до м’яза і знайти за вольтметром найменшу силу подразнення, яка викликає скорочення (пряме подразнення м’яза).