10.2. Організація і діяльність міліції в Україні

Центральне місце у структурі ОВС займає міліція як єдина система підрозділів, що входять у структуру МВС. Правову основу діяльності органів міліції складають КПК, Закон "Про міліцію", постанова Кабі­нету Міністрів України від 29 липня 1991 р. № 114 "Про затверджен­ня Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР" та інші.

Міліція — державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від про­типравних посягань.

Завдання, принципи та основні функції міліції

Для захисту життя, здоров'я, прав та свобод людини, власності, інтересів громадянина, суспільства та держави від протиправних посягань на міліцію державою і Законом "Про міліцію" покладені наступні завдання:

• забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод та інтересів;

• запобігання правопорушенням та їх припинення;

• охорона і забезпечення громадського порядку;

• виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

• забезпечення безпеки дорожнього руху;

• захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

• участь у поданні соціальної та правової допомоги грома­дянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам,підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Виконання завдання з забезпечення безпеки населення від­бувається у рамках повноважень із запобігання загрози життю, безпеки, здоров'ю, гідності, власності громадян. Категорія без­пеки чи небезпеки виникає як елемент суспільних відносин у державі, на виробництві та ін. Поняття безпеки пов'язане з кон­ституційними нормами, що визначають певні права та свободи громадян. Безпека (наявність безпечних умов) дає можливість особі реалізувати свої права, а державі та суспільству — функції. І.навпаки, наявність небезпеки (небезпечних умов) — перешкод­жає реалізації конституційних прав та свобод завдаючи шкоди державі, суспільству та особі. Суспільна безпека, як зазначає С.А. Тарарухін, це — суспільний спокій, недоторканність життя і здоров'я населення, наявність умов для праці та відпочинку громадян; нормальна діяльність державних та суспільних органі­зацій, установ та підприємств. Загроза життю, здоров'ю, гідності, власності фомадянина може виникнути у результаті протиправних дій або бездіяльності з боку інших осіб.

Запобігання і протидія злочинам полягає у виявленні різного роду обставин і факторів, що сприяють вчиненню протиправних дій, причин і умов у межах повноважень, визначених чинним законодавством. Виконання завдання нерозривно пов'язане із запобіганням злочинним проявам чи нейтралізацією факторів, які впливають на рівень злочинності.

Органи міліції при реалізації завдань з охорони і забезпечен­ня громадського порядку, підтримують встановлений у державі порядок правовідносин між людьми. Вони також покликані за­безпечувати захист життя, здоров'я, безпеки і власності осіб, які опинилися у надзвичайних (стихійні лиха, аварії, пожежі тощо) чи у небезпечних умовах, що можуть бути створені джерелом підвищеної небезпеки (транспорт, вибухові речовини, зброя).

Важливою і складною є завдання з розкриття злочинів. Для забезпечення розкриття злочинів проводяться дії, спрямовані на виявлення злочинів і розшук осіб, що їх вчинили. Значне місце у процесі розкриття злочинів відводиться заходам оперативно-розшукового характеру.

Багатопланова правоохоронна діяльність з забезпечення ви­конання значного обсягу роботи, яка пов'язана з охороною, за­хистом і виконанням функцій, покладених на міліцію, будується на основі принципів: законності; гласності; гуманізму і поваги до особистості; взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями і населенням.

Законність — полягає у виконанні завдань, покладених на ОВС, відповідно до закону. Правовою основою діяльності міліції є: Конституція, Закон "Про міліцію", закони і постанови Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, правові акти МВС, Загальна декларація Прав людини, міжнародні правові норми, що були прийняті й ратифіковані Україною. Міліція зобов'язана виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності з чинним зако­нодавством. Жодні виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Гласність. Міліція інформує органи державної виконавчої влади і управління, підприємства, громадські організації, тру­дові колективи і населення через засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку, заходи щодо його зміцнення та шляхи протидії злочинності й правопорушенням. Розголошенню не підлягає інформація, що стосується особистого життя людини і принижує її честь і гідність.

Гуманізм і повага до особистості відображені у ст. 5 Закону "Про міліцію", де вказуєься, що міліція поважає гідність особи і виявляє до неї гуманне відношення; захищає права людини незалежно від соціального походження, майнового й іншого стану, расової і націо­нальної належності, громадянства, віку, мови й освіти, відношення до релігії, статі, політичних та інших переконань.

Міліція має право тимчасово, в межах закону, обмежувати пра­ва і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати особі відповідні по­яснення з цього приводу. При цьому міліція повинна забезпечити право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніше як через 2 години повідомляє про їх місце­перебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання, а у разі необхідності — вживає заходів до негайного надання медичної та іншої допомоги затриманій особі.

Важливою складовою діяльності міліції є забезпечення прав заарештованої чи затриманої (взятої під варту) особи, що поля­гають у наступному: вжиття заходів (у разі необхідності) щодо негайного надання медичної та іншої допомоги затриманим та заарештованим (взятим під варту) особам; у разі заявлення затри­маними або заарештованими (взятими під варту) особами усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника; забезпеченні можливості з моменту затримання або арешту (взяття під варту) захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Коли працівники міліції не виконують вимог, що встановлені ст. 5 Закону "Про міліціїо", особа, права якої були порушені, або її представники (родичі, захисник) можуть звернутися до суду із за­явою про відшкодування шкоди у встановленому законом порядку. При цьому такі заяви звільняються від сплати державного мита.

Відшкодуванню підлягають у повному обсязі:

1) заробіток та інші грошові доходи, які особа втратила внаслі­док незаконних дій або бездіяльності працівників міліції; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин,прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), вартість вилученого майна, якщо його повернення в натурі та в тому ж стані стало неможливим;

2. суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

3. моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції завдали мо­ральної втрати громадянинові, моральних страждань, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадя­нинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з іншими людьми тощо.

Взаємодія міліції з іншими органами і населенням. Органи і структурні підрозділи міліції для виконання покладених на них завдань мають право залучати громадян за їх добровільною згодою до співробітництва у порядку, встановленому законом, що регулює профілактичну й оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до співробітництва з міліцією забороняється. Співпраця з органами та населенням не повинна перешкоджати виконанню міліцією основних функцій, покладених державою. У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету. При виконанні своїх службових обов'язків працівники міліції неза­лежні від впливу будь-яких політичних, громадських об'єднань.

Міліція виконує наступні функції: адміністративну, про­філактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу й охоронну (на договірних засадах).

Структурні підрозділи міліції

Виконання зазначених функцій покладається Законом "Про міліцію" на структурні підрозділи:

• кримінальної міліції;

• міліції громадської безпеки;

• транспортної міліції;

• державної автомобільної інспекції;

• міліції охорони;

• судової міліції;

• спеціальної міліції;

• місцевої міліції.

Штатна чисельність і організаційна структура міліції визна­чається Кабінетом Міністрів. Зазначені підрозділи міліції покли­кані виконувати завдання, що стоять перед усіма структурними одиницями системи МВС.

Кримінальна міліція. Кримінальна міліція забезпечує припинення, розкриття і розслідування злочинів, розшук осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Для виконання повноважень у складі кримінальної міліції створені і діють оперативно-розшукові підрозділи, підрозділи карного розшуку, підрозділи по боротьбі зі злочинами в сфері економіки, криміналістичний та експертно-криміналістичний підрозділи, спеціалізовані підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю і підрозділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків.

Міліція громадської безпеки покликана вирішувати питання пере­важно місцевого рівня: забезпечення особистої безпеки громадян, охорону громадського порядку, попередження і припинення зло­чинів, надання допомоги фізичним і юридичним особам у межах компетенції міліції. Основу цього підрозділу складає служба охо­рони громадського порядку, до якої входять підрозділи патрульно-постової служби, паспортної системи та дозвільної системи.

З метою забезпечення безпеки працівників суду, правоохорон­них органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів відповідно до наказу МВС від 19 листопада 2003 р. № 1390 "Про затвердження Положення про спеціальний підрозділ судової міліції "Грифон" у структурі міліції ¹ громадської безпеки були створені спеціальні підрозділи. Вони І створюються в головних управліннях МВС в АРК, місті Києві та Київській області, управліннях МВС в областях та місті Севастополі відповідно до типових штатів, затверджених МВС. Спецпідрозділ створюється як самостійний структурний підрозділ ГУМВС, УМВС та підпорядковується безпосередньо заступнику начальника ГУМ­ВС, УМВС — начальнику міліції громадської безпеки. Загальне керівництво оперативно-розшуковою діяльністю спецпідрозділу, її організаційне та методичне забезпечення здійснює заступник начальника ГУМВС, УМВС — начальник кримінальної міліції.

Працівники спеціального підрозділу під час виконання завдан­ня із забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів здійснюють:

• забезпечення згідно із законом підтримання порядку в суді,припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функцій щодо державного захисту суддів, праців­ників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу;

• забезпечення заходів безпеки при розгляді судових справ у всіх інстанціях, працівників правоохоронних органів, інших ор­ганів, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції,членів їх сімей і близьких родичів;

• уживають необхідних заходів для забезпечення безпеки судді,членів його сім'ї, збереження їх майна, якщо від судді надійде відповідна заява;

• уживають необхідних заходів для забезпечення безпеки при надходженні заяви учасника кримінального судочинства, члена його сім'ї або близького родича, звернення керівника відповідного державного органу; забезпечення охорони приміщень і територій установ судо­ вих експертиз Мін'юсту і Міністерства охорони здоров'я України,а також режиму утримання осіб, які перебувають під вартою і направлені на судово-психіатричну експертизу;

• вивчення рішень (постанов) про застосування спеціальних заходів безпеки осіб, узятих під захист, а також інших матеріалів,які зумовили прийняття такого рішення, а також розробку план- розрахунку ГУМВС, УМВС на здійснення спеціальних заходів безпеки та підготовку клопотання перед відповідними органами про їх скасування;

• обмін інформацією із зацікавленими органами та підроз­ділами ОВС, іншими органами виконавчої влади з питань за­безпечення безпеки осіб, відносно яких здійснюються заходи особистої безпеки.

До виконання завдань по охороні громадського порядку, громад­ської безпеки і боротьбі із злочинністю в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть залучатись інші працівники ОВС, військовослужбовці внутрішніх військ, особи рядового і начальниць­кого складу кримінально-виконавчої системи. На них (осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, а також курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, в тому числі й викладацького складу навчальних закладів МВС, ДДУПВП), поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Транспортна міліція забезпечує розкриття транспортних зло­чинів, їх припинення і запобігання, а також розшук осіб, що вчинили злочини на транспорті. Цей підрозділ забезпечує охорону вантажу, який транспортується на усіх видах транспорту, і виконує функцію підтримання громадського порядку на транспорті.

Дії забезпечує реєстрацію й облік автотранспортних засобів, організує і здійснює керівництво роботою з забезпечення безпеки дорожнього руху. ДАІ контролює проведення органами виконавчої влади і транспортними організаціями роботи, що спрямована на запобігання дорожньо-транспортним правопорушенням.

Міліція охорони організує на договірних засадах охорону майна громадян, підприємств, організацій і установ усіх форм власності. Разом з іншими охоронними структурами проводить роботу для підвищення надійності охорони об'єктів.

Спеціальна міліція покликана організовувати і забезпечувати охорону громадського порядку при проведенні масових заходів у районі, місті, області чи у загальнодержавному масштабі. У разі необхідності ці підрозділи беруть участь, поряд з іншими компетентними органами, у забезпеченні правового режиму надзвичайного чи воєнного стану при його введенні на території України. Спеціальна міліція бере участь у масштабних операціях із затримання членів злочинних угруповань і окремих злочинців.

Місцева міліція утворюється за рішенням органів місцевого самоврядування на підставі подання місцевих державних адмініст­рацій та виконавчих органів рад, погодженого з МВС. Завданням місцевої міліції є забезпечення захисту життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян та охорони громадського порядку на відповідній території.

До складу місцевої міліції входять підрозділи дорожньо-пат­рульної служби, патрульно-постової служби, служби дільничних інспекторів міліції, а також приймальники-розподільники для неповнолітніх, приймальники-розподільники для осіб, затрима­них за бродяжництво, спеціальні приймальники для осіб, підда­них адміністративному арешту. У складі місцевої міліції можуть утворюватися й інші підрозділи. Але формування цього підрозділу було призупинено, оскільки Державним бюджетом не передбачене виділення коштів на це.

Обов'язки міліції

На органи і підрозділи міліції відповідно до вищезазначених завдань покладені наступні обов'язки:

1. забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

1. виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини,здійснювати з цією метою оперативно-розшукові та профілактичні заходи, передбачені законом;

2. приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та ад­міністративні правопорушення, своєчасно приймати у них рішення;

3. виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопо­рушень, вживати в межах своєї компетенції заходів до їх усунення;

4. розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання,слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального пока­рання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством;

5. виконувати прийняті в установленому законом порядку і в межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду;

6. контролювати додержання громадянами та службовими осо­бами встановлених законодавством правил паспортної системи,в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства;

8).охороняти на договірних засадах майно громадян, колек­тивне і державне майно, а також майно іноземних держав, між­народних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства;

8. забезпечувати в межах своїх повноважень виконання та кон­троль рішень сільських, селищних, міських рад із питань охорони громадського порядку, торгівлі, утримання тварин у домашніх умовах, додержання тиші в громадських місцях тощо, а також контролювати утримання в належній чистоті територій дворів і прибудинкових територій у містах та інших населених пунктах;

10)забезпечувати згідно із законом підтримання порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функції щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судо­вого процесу;

11. забезпечувати затриманим або заарештованим (взятим підварту) особам право на юридичний захист;

12. виконувати інші обов'язки, що передбачені ст. 10 Закону"Про міліцію".

Права міліції

Для виконання покладених на міліцію обов'язків співробітники наділені наступними правами:

1)вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, а в разі неви­конання зазначених вимог застосовувати заходи примусу;

2. перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, не­обхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;

3. затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:

4. осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання;

• осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, — на строк, встановлений судом, але не більше 10 діб;

• неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опі­кування, — на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, — до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 годин;

• осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника мілі­ції, — до розгляду справи судом, але не більше ніж на 24 години;

• осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, — до передачі їх до спеціаль­них медичних закладів або для доставки до місця проживання, а за відсутності таких — до їх витвереження;

• військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, — до передачі їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування;

• осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і ство­рюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, — до передачі їх до лікувальних закладів, але не більш як на 24 години;

5. складати протоколи про адміністративні правопорушен­ня, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні пра­вопорушення; здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів;

6. входити безперешкодно у будь-який час доби:

а)на територію і в приміщення підприємств, організацій, в тому числі митниць, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

б)на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

в)до житла чи до іншого володіння особи, яка перебуває під адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання вста­новлених судом обмежень;

7. обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколиш­ нього середовища, а також за наявності даних про те, що він вико­ристовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться,товарно-транспортним документам, наявність страхового поліса (сертифіката) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспор­тних засобів; проводити технічний огляд автомототранспорту;

8. вимагати від керівників підприємств, установ і організацій по­яснення за фактами порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до компетенції міліції, а також у порядку, встановле­ному Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки за фактами порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесенодо компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності;

9)видавати у разі наявності небезпеки для життя і здоров'я особам, взятим під захист, відповідно до чинного законодавства зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку;

10)інші права, визначені ст. 11 Закону "Про міліцію".

У правоохоронній діяльності органи міліції застосовують опе­ративно-розшукові заходи і засоби. Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція, Закон України "Про оперативно-розшуковудіяльність", ККта КПК, закони "Про прокуратуру", "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про Прикордонні війська" та інші законодавчі акти та міжнарод­но-правові угоди і договори, учасником яких є Україна.

Оперативно-розшукова діяльність — це система гласних і не­гласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Оперативно-розшукова діяльність грунтується на принципах законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з орга­нами управління і населенням.

МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ

Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність"

(Відомості Верховної Ради України, 1992, № 22, ст. 303) (Витяг)

Стаття 5. Підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

Оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:

Міністерства внутрішніх справ України — кримінальною, транс­портною та спеціальною міліцією, спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю, судовою міліцією;

Служби безпеки України — контррозвідкою, військовою контр­розвідкою, захисту національної державності, спеціальними підроз­ділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного докумен­тування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

Служби зовнішньої розвідки України — агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної безпеки;

Державної прикордонної служби України — розвідувальним ор­ганом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та його територіальних органів, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, забезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними;

управління державної охорони — підрозділом оперативного за­безпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;

органів державної податкової служби — оперативними підроз­ділами податкової міліції;

органів і установ Державного департаменту України з питань виконання покарань — оперативними підрозділами розвідувального органу Міністерства оборони України — опера­тивними, оперативно-технічними, власної безпеки.

Стаття 6. Підстави для проведення оперативно-розшукової діяль­ності

Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:

1)наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:

• злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами;

• осіб, які готують або вчинили злочин;

• осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;

• осіб безвісно відсутніх;

• розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України;

• реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя;

2)запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках;

3)потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.

Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях грома­дян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ух­валах суду в кримінальних справах, що знаходяться в його провадженні, матеріалах органів дізнання, інших правоохоронних органів.

Закон України "Про міліцію"

(Відомості Верховної Ради України, 1991, № 4, ст. 20) (Витяг)

Стаття 12 Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї

Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спе­ціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, перед­бачених Законом.

Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї по­винно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та мало-

літніх, крім випадків вчинення ними фупового нападу, що загрожу< життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного напалу чи збройного опору.

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не по винна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених и;і міліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших фомадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу праціи ник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки за­стосування зброї працівник міліції зобов'язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, вста­новлену законом.

Стаття 13.Застосування заходів фізичного впливу

Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення пра­вопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків.

Стаття 14 Застосування спеціальних засобів

Працівники міліції мають право застосовувати наручники-, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак у таких випадках:

1. для захисту фомадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють зафозу їх життю або здоров'ю;

2. для припинення масових безпорядків і фупових порушень гроомадського порядку;

3. для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транс­портні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення;

4. для затримання і доставки в міліцію або інше службове при­міщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоюван­ня і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту,якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;

6. для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення фуп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на фомадський спокій, життя і здоров'я людей; для припинення опору працівникові міліції та іншим особам,які виконують службові або фомадські обов'язки по охороні гроомадського порядку і боротьбі із злочинністю;

7. для звільнення заложників.

Стаття 15.Застосування вогнепальної зброї

Працівники міліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю у таких випадках:

1)для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнення заложників;

2. для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім'ї,якщо їх життю або здоров'ю зафожує небезпека;

3. для відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, жилі при­міщення фомадян, приміщення державних і фомадських підприємств,установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;

4. для зафимання особи, яку застали при вчиненні тяжкого зло­чину і яка намагається втекти;

5. для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втек­ти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції;

6. для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження,якщо водій своїми діями створює зафозу життю чи здоров'ю гроомадян або працівника міліції.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

Працівники міліції мають право використовувати зброю для подан­ня сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка зафожує життю і здоров'ю фомадян або працівника міліції.

Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і при­вести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. Спроби особи, яка затримується працівником міліції з оголеною вогнепальною зброєю, наблизитися до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутися до його зброї, дають працівникові міліції право застосовувати вогнепальну зброю згідно з Законом.

Стаття 15-1. Гарантії особистої безпеки озброєного працівника міліції

Працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. При зафиманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник міліції запідозрив у скоєнні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підоз­рілих осіб, працівник міліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування.

Спроба особи, яка затримується працівником міліції із вогнепаль­ною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, чи доторкнутись до зброї, дають працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю.

Положення

про порядок застосування вогнепальної зброї

Затверджене

постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 575

1. Посадові особи, яким відповідно до чинного законодавства доз­волено володіння вогнепальною зброєю, мають право застосовувати її як крайній захід у таких випадках:

для відбиття групового та збройного нападу на зазначену особу, членів її сім'ї або окремих громадян, якщо їхньому життю чи здоров'ю загрожує небезпека;

для захисту від злочинних посягань на своє житло та майно;

для затримання особи, яка вчинила злочин і намагається втекти або вчинити збройний опір;

для відбиття збройного чи групового нападу на приміщення державного і громадського підприємства, установи і організації, де працює ця посадова особа;

для знешкодження тварин, що загрожують життю чи здоров'ю посадової особи, членів її сім'ї або окремих громадян.

Перед застосуванням вогнепальної зброї посадова особа повинна попередити про намір її застосування, крім випадків, коли її життю чи життю інших громадян загрожує безпосередня небезпека.

2. При враженні нападаючого внаслідок застосування вогнепальної зброї посадова особа повинна негайно викликати карету швидкої медичної допомоги для пораненого, вжити заходів до забезпечення охорони місця події, сповістити органи прокуратури та міліції про застосування зброї.

3. Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть пост­раждати сторонні особи, а також по відношенню до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку чи з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх (крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю чи здоров'ю громадян, або збройного нападу чи збройного опору).

4. Порядок застосування вогнепальної зброї військовослужбов­цями Міноборони, Держкомкордону, Служби безпеки, Управління державної охорони та МВС визначається відповідними актами за­конодавства України.

Служба в органах міліції

На службу в органи міліції приймаються на контрактній основі громадяни, що за своїми особистими, моральними якостями, освітнім рівнем і фізичною підготовкою здатні виконувати пок­ладені на міліцію завдання і функції. При прийнятті на службу може бути встановлено іспитовий термін до 1 року. Працівники міліції приймають Присягу.

Особовий склад органів міліції складається з працівників, що проходять службу в підрозділах міліції з присвоєнням їм спеціаль­них звань і видачею єдиного форменого одягу.Особовий склад спеціального підрозділу міліції для забезпе­чення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їхніх сімей та близьких родичів комплектується на конкурсній основі з чис­ла найбільш професійно підготовлених працівників міліції, які мають необхідний рівень бойової та фізичної підготовки і стаж роботи в ОВС не менше 2 років та осіб, які проходили службу в спеціальних підрозділах правоохоронних органів, Міністерства оборони України та Державної прикордонної служби України, з часу звільнення яких в запас минуло не більше року.

Командир спеціального підрозділу призначається на посаду та звільняється з неї наказом начальника ГУМВС, УМВС. Командир спеціального підрозділу є прямим начальником підпорядкованого особового складу і відповідає за організацію оперативно-службової діяльності підрозділу, забезпечення його постійної готовності до вико­нання покладених завдань, а також за використання за призначенням сил і засобів, збереження озброєння, боєприпасів, автотранспорту, іншої техніки та спеціальних засобів, за комплектування спеціального підрозділу і проведення виховної роботи з підлеглими.

Працівники спеціального підрозділу призначаються на поса­ди та звільняються з посад відповідними наказами начальника ГУМВС, УМВС. На посади старшого та середнього начальниць­кого складу призначаються, як правило, особи, які мають вищу спеціальну освіту.

Працівники міліції не мають права займатися підприємниць­кою діяльністю, бути членами політичних партій і інших суспіль­них об'єднань, що переслідують політичні цілі.

З метою вдосконалення діяльності ОВС, підвищення ефек­тивності їх роботи, поліпшення добору, розстановки і виховання кадрів, стимулювання підвищення кваліфікації, ініціативності, творчої активності та відповідальності працівників за доручену справу проводиться атестація осіб рядового і начальницького складу. Строки атестації рядового і начальницького складу визна­чаються МВС. При проведенні атестації осіб рядового і начальни­цького складу всебічно оцінюються ділові, професійні, моральні та особисті їх якості, рівень культури і здатність працювати з людьми, робляться висновки про відповідність займаній посаді і даються рекомендації щодо подальшої служби.

Атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через 4 роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з ОВС, якщо переміщення по службі або звіль­нення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку.

Працівники міліції і службові особи у випадку здійснен­ня протиправних дій несуть дисциплінарну або кримінальну відповідальність. Якщо працівник міліції при здійсненні своїх обов'язків завдав шкоди, то відшкодування відбувається за ра­хунок держави. Контроль за діяльністю підрозділів міліції здійснюється Ка бінетом Міністрів України, МВС і місцевими радами у межах установлених повноважень. Нагляд за діяльністю цих підрозділ і н і дотриманням законності при виконанні міліцією своїх повнова жень здійснюється Генеральним прокурором і підлеглими йому прокурорами.