Повноваження ксу

Повноваження КСУ визначаються Конституцією (ст. 150), Законом "Про Конституційний Суд України" (ст. 13) і актами КСУ. Відповідно до цих норм КСУ:

1.Вирішує питання про конституційність наступних правових актів:

• законів і інших правових актів Верховної Ради України;

• актів Президента України;

• актів Кабінету Міністрів України;

• актів Верховної Ради АРК. 2.Приймає рішення та дає висновки у справах щодо відповід­ності Конституції чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. 3.За зверненням Верховної Ради України дає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента з посади в порядку імпічменту в межах, визначених ст. ст. 111 і 151 Конституції.

Імпічмент (англ. — осуд, обвинувачення, від старофранц. етреесНетепі — перешкода, тортури) — це одна з форм консти­туційної відповідальності, що реалізується шляхом парламентсь­кої процедури, яка пов 'язана з позбавленням президента недотор­канності у зв 'язку зі вчиненням ним певного злочину.

4.Здійснює офіційне тлумачення Конституції і законів України.

Щоб уникнути втягнення КСУ в політичну боротьбу і розме­жувати його діяльність з діяльністю судів загальної юрисдикції у законодавстві закріплюються положення, що встановлюють ком­петенцію Суду. При здійсненні конституційного судочинства КСУ утримується від вирішення питань, що належать до компетенції судів загальної чи спеціальної юрисдикції або інших органів. Так, згідно зі ст. 14 Закону "Про Конституційний Суд України" він не вирішує питання конституційності актів органів державної влади, органів влади АРК і органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції.

Підставою для висновку щодо неконституційності правових актів повністю або частково є: невідповідність Конституції; порушення встановленої Конституцією процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конститу­ційних повноважень при їх прийнятті.

Слід звернути особливу увагу, що КСУ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, послі­довно обстоює право громадянина на доступ до суду. Можна ствер­джувати, що рішення КСУ сприяють реалізації конституційних засад правосуддя (право на судовий захист, право на оскарження та інші). Як встановлено Рішенням КСУ від 25 грудня 1997 р. № 9-зп у справі за зверненням жителів міста Жовті Води, ч. 1 ст. 55 Конституції містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо він вважає, що його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод. Як вказано у Рішенні, зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду в прийнятті позовнихта інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до ст. 64 Конституції не може бути обмежено.

Голова КСУ обирається таємним голосуванням на спеціальному пленарному засіданні КСУ з числа суддів КСУ не пізніше 2-місячного терміну з дня, коли посада Голови стала вакантною. Термін повнова­жень Голови Суду — 3 роки без права повторного переобрання.

Повноваження Голови КСУ визначаються Законом "Про Консти­туційний Суд України" і Регламентом Конституційного Суду України, затв. Рішенням КСУ від 5 березня 1997 р.) і іншими актами КСУ, що регламентують організацію його внутрішньої роботи. Голова КСУ:

—очолює КСУ і займається організацією його роботи і діяльності;

—скликає і проводить засідання, пленарні засідання КСУ;

• уповноважений розпоряджатися бюджетними коштами на утримування і забезпечення діяльності КСУ. У зв'язку з цим: подає на затвердження КСУ проект витрат на кожний наступний рік; подає на затвердження план роботи суду на кожен квартал року;

• призначає на посади радників і помічників Голови, наукових консультантів і помічників суддів, заступників керівника Секре­таріату, керівників самостійних структурних підрозділів Секретаріа­ту, кандидатури яких затверджуються на засіданнях КСУ;

• виступає представником КСУ у відносинах з органами державної влади і міжнародних організацій.

Пленарні засідання КСУ можуть бути скликані з ініціативи Голови, заступників, колегій судців і постійних комісій КСУ чи не менше 3 суддів.

На пленарних засіданнях КСУ:

• розглядаються справи, провадження у яких відкрито за конституційним поданням чи конституційним зверненням;

• затверджується положення про постійні комісії;

• приймаються рішення про створення тимчасових комісій, при цьому визначається персональний склад і призначається голова.

На засіданнях КСУ:

• затверджується Регламент КСУ (при цьому на засіданнях до нього можуть вноситися зміни і доповнення);

• розглядаються питання про відкриття провадження у справі в КСУ й у випадку прийняття Колегією суддів КСУ процесуального визначення про відмовлення у відкритті такого провадження;

• затверджуються положення про секретаріат, архів, бібліотеку;

• призначається, за поданням Голови КСУ, керівник Сек­ретаріату;

• приймають рішення про створення постійних комісій і затверджують їхній склад;

• затверджують структуру і штатний розклад КСУ;

• приймають рішення про дострокове звільнення з посади Голови, заступника Голови КСУ.

Колегії суддів КСУ, що входять до складу КСУ, розглядають питання про відкриття провадження у справах за конституційними поданнями та конституційними зверненнями. Конституційне подання — це письмове клопотання до КСУ про визнання правового акту (або його окремих положень) не­конституційними, про визнання конституційності міжнарод­ного договору або про необхідність офіційного тлумачення Кон­ституції та законів України.

Законодавчо визначається, що конституційним поданням є звернення Верховної Ради про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усу­нення Президента з посади в порядку імпічменту. Перелік суб'єктів, які мають право на конституційне подання визначено ст. 40 Закону "Про Конституційний Суд України". До них належать:

• Президент України;

• Верховна Рада України;

• Кабінет Міністрів України;

• не менше 45 народних депутатів України;

• Уповноважений Верховної Ради з прав людини;

• ВСУ;

• інші органи державної влади;

• Верховна Рада АРК;

• органи місцевого самоврядування.

У конституційному поданні суб'єкти (орган чи службова особа), які направляють конституційне подання, зазначають: по-перше, повне найменування, номер, дату прийняття правового акту, конституційність якого в цілому або окремих його положень запе­речується чи який потребує офіційного тлумачення; по-друге, на­водять правове обгрунтування тверджень щодо неконституційності правового акту або необхідності в офіційному тлумаченні; по-третє, зазначають дані інших документів, на які вони посилаються, та наводять перелік матеріалів та документів, що додаються.

МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ

КСУ на пленарному засіданні розглянув справу за конституцій­ним поданням Верховної Ради АРК щодо відповідності Конституції (конституційності) положень ч. 7 ст. З Закону від 12 лютого 1998 р. "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим" з підстав наявності спірних питань щодо відповідності Конституції положень зазначеного Закону. Верховна Рада АРК — суб'єкт консти­туційного подання — звернулася до КСУ з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції положень ч. 7 ст. З Закону "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим", відповідно до якої військовослужбовці Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, судді і прокурори, державні службовці можуть бути зареєстровані кандидатами в депутати, якщона момент реєстрації вони подадуть до окружної виборчої комісіїособисте зобов'язання про припинення виконання службових пов­новажень на період виборчої кампанії. Верховна Рада АРК вважає ці положення такими, шо порушують принцип рівності конституційних прав і свобод громадян, закріплений ч. 1 ст. 24 Конституції, і є не­конституційними.

Вирішуючи справу, Суд послався на попереднє Рішення від 26 лю­того 1998 р. № ]-рп/98, в якому він сформулював свою правову пози­цію щодо неприпустимості обмежень конституційного права громадян балотуватись на виборах. Орган конституційної юрисдикції зазначив, що встановлення ч. 7 ст. З Закону "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим" обмежень щодо реалізації певними категоріями громадян права балотуватися на виборах депутатів Верховної Ради АРК є порушенням вимог ч. І ст. 24 Конституції, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи.

Отже за Рішенням положення ч. 7 ст. З Закону "Про вибори депу­татів Верховної Ради Автономної Республіки Крим" визнані такими, що не відповідають Конституції.

Конституційне звернення — це письмове клопотання до КСУ про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конститу­ційних прав та свобод фізичної та юридичної особи.

Закон визначає, що суб'єктами права на конституційне звер­нення є:

• громадяни України;

• громадяни інших держав (іноземці);

• особи без громадянства (апатриди);

• юридичні особи.

У конституційному зверненні вищезазначені суб'єкти зазна­чають: дані особи, яка звертається; статті Конституції чи закону, тлумачення яких має бути дано КСУ; обгрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції чи законів; дані щодо документів та матеріалів, на які посилається суб'єкт конс­титуційного звернення, і перелік документів, що додаються.

МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ

10 квітня 2003 р. КСУ прийняв Рішення № 8-рп/2003 у справі про поширення відомостей, порушеною за конституційним звер­ненням громадянина України В.А. Сердюка з клопотанням про офіційне тлумачення положення ч. 1 ст. 7 ЦК УРСР — "поширив такі відомості". В.А. Сердюк зазначав, що його заяву щодо неправо­мірних дій інспектора державної податкової інспекції до Державної податкової адміністрації місцевий суд визнав такою, що поширює відомості, які не відповідають дійсності, порочать честь, гідність та ділову репутацію працівника державної податкової інспекції. Своїм рішенням суд зобов'язав заявника спростувати заявлені відомості шляхом направлення заяви до відповідного відділу зазначеної ад­міністрації, а також відшкодувати збитки за заподіяну моральну шкоду цій службовій особі. КСУ наголосив на тому, що звернення громадян до правоохоронного органу, які містять певні відомості про недодер­жання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадсь­кості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи правоохоронного органу.

За висновком КСУ положення ч 1 ст. 7 ЦК УРСР "поширив такі відомості" в аспекті конституційного звернення треба розуміти так, що викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особа­ми цього органу при виконанні функціональних обов'язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб. Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність передбачену чинним законодавством України.Рішення про відкриття провадження за конституційним подан­ням чи зверненням ухвалюється колегією суддів КСУ або Судом на засіданні. Справа, провадження в якій відкрито за конституційним поданням та конституційним зверненням, по суті розглядається на пленарному засіданні Суду. Пленарне засідання є повноважним, якщо на ньому присутні не менше 12 судців. Строк провадження у справах за конституційним зверненням не повинен перевищувати 6 місяців, а за конституційним поданням — 3 місяці з моменту винесення ухвали про відкриття конституційного провадження у справі.

Важливою стадією конституційного провадження є прийняття рішення або дача висновку КСУ. Рішення приймається у справі з питань про неконституційність актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України. Висновки даються у справах з питань про відповідність Конституції чинних міжнарод­них договорів України або тих міжнародних договорів, що вно­сяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість, а також щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента з посади у порядку імпічменту. Рішення та висновки мотивуються, підписуються суд­дями, що голосували "за" або "проти" їх прийняття, та оприлюд­нюються. Рішення є остаточними і оскарженню не підлягають.

Порядок організації і внутрішньої роботи КСУ визначається Конституцією, Законом "Про Конституційний Суд України", актами КСУ.

Секретаріат КСУ здійснює організаційне, науково-експертне й інформаційно-довідкове забезпечення роботи Суду. Додатковими робочими органами з питань організації і внут­рішньої діяльності Суду є постійні комісії КСУ:

1. з питань регламенту й етики;

2. з питань бюджету і кадрів;

3. з питань наукового й інформаційного забезпечення;

4. з міжнародних зв'язків.

Для додаткового дослідження питань, що пов'язані з конститу­ційним провадженням, і забезпечення участі фахівців відповідних галузей права створюються тимчасові комісії.

Для збереження матеріалів КСУ створюються архіви. Тер­мін збереження матеріалів в архіві визначається Законом "Про Конституційний Суд України". Так, матеріали справ, у яких приймається рішення чи дається висновок КСУ, зберігаються 100 років. Оригінали рішень і висновків КСУ зберігаються без­строково. Інші документи зберігаються відповідно до загальних термінів, визначених законодавством України.

З метою забезпечення КСУ нормативно-правовими актами, спеціальною і науковою літературою створюється бібліотека.

Суддя — це закон, який говорить.

А закон — це німий суддя.

Цицерон — оратор Стародавнього Риму

Розділ IV

СИСТЕМА СУДІВ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ