Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Судові та правоохоронні органи України, Юзікова Н. С..doc
Скачиваний:
24
Добавлен:
08.03.2016
Размер:
2.17 Mб
Скачать

8.3. Прокурорський нагляд та інші функції прокуратури

Прокурорський нагляд за додержанням і правильним засто­суванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів АРК, місцевими радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, службовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Важливе теоретичне і практичне значення має точне визна­чення меж прокурорського нагляду, що дасть можливість більш ефективно організовувати та спрямовувати діяльність системи органів прокуратури. Межі прокурорського нагляду визначають­ся за допомогою законодавчо визначених функцій, компетенції через розмежування обов'язків, повноважень прокурорів шляхом визначення завдань прокурорського нагляду.

Головною метою прокурорського нагляду є забезпечення дії конституційного принципу верховенства права, захисту прав, інтересів і свобод людини і громадянина, суспільства і держави.

У визначенні поняття прокурорського нагляду зустрічаються тер­мін "нагляд" та "контроль". Яким чином співвідносяться ці поняття? У юридичній літературі зазначається, що ці поняття є засобами забез­печення законності у державі та мають своє самостійне значення.

Контроль найбільш розповсюджений засіб забезпечення за­конності, який полягає у тому, що суб'єгт контролю здійснює перевірку того, як об'єкт контролю виконує законодавчо визна­чені завдання та реалізує свої функції.

Нагляд це засіб забезпечення законності, що здійснюється державними органами і полягає у спостеріганні за точним та правильним дотриманням і застосуванням вимог законодавства об'єктами нагляду.

Таким чином, можна зробити висновок, що суб'єкти нагляду слідкують за тим, щоб не порушувались і правильно застосовува­лись норми чинного законодавства, а суб'єкти контролю слідку­ють за якістю та доцільністю тих завдань і функцій, які виконує об'єкт контролю. Об'єкт контролю може не порушувати норми законодавства, але неефективно виконувати свої функції.

Акти прокурорського реагування

Результатом виконання наглядових функцій є акти проку­рорського реагування на встановлені факти порушення закону, що залежать від змісту, характеру, ступеня небезпеки порушення.

При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції можуть приносити протест, вносити подання, приписи або порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення.

Протест прокурора письмовий документ, що приноситься прокурором чи заступником на акт, що суперечить закону, до органу, який видав цей документ, чи до вищестоящого органу (посадової особи).

Принесення протесту на незаконний правовий акт призупиняє його дію і підлягає розгляду в 10-денний термін з дня надходження до органу, що допустив порушення. У протесті прокурор викладає вимогу щодо скасування акту або приведення його у відповідність з чинним законодавством; припинення незаконної дії посадової особи та поновлення порушеного права. Якщо протест було відхилено або посадова особа ухиляється від його розгляду, то прокурор має право звернутися з заявою до суду про визнання акту незаконним.

Припис прокурора про порушення закону у письмовій формі вно­ситься прокурором чи його заступником до органу або до посадової особи, що допустила порушення (чи вищестоящому органу в поряд­ку підпорядкованості), які правомочні усунути порушення.

Припис вноситься у випадку очевидного характеру порушення та реальної можливості завдати значних збитків державі, суспільс­тву, підприємствам, організаціям чи громадянам, якщо порушення не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що у письмовій формі повідомляється прокурору.

Припис носить власний, імперативний характер і вимагає:

  • негайного скасування правового акту;

  • приведення акту у відповідність з вимогами закону;

  • поновлення порушеного права;

  • вчинення дій, які необхідні для попередження завдання істотної шкоди;

  • утримання від вчинення певних дій тощо.

На відміну від протесту, припис вноситься за очевидного та ре­ального характеру загрози спричинення істотної шкоди (створення реальної загрози катастрофи, аварії; забруднення навколишнього середовища та знищення природних об'єктів; припинення виробничо-господарської діяльності або створення перешкод для її виконання; порушення конституційних прав та свобод (трудових, житлових, соціальних та ін.) громадянина).

Подання прокурора письмовий документ, що містить ви­могу про усунення порушень закону, причин цих порушень і умов, що сприяють їм.

Подання вноситься прокурором чи його заступником до дер­жавного органу, громадської організації чи посадовій особі, які наділені повноваженнями усунути це порушення. Подання підлягає невідкладному розгляду, і не пізніше як у місячний термін повинні бути вжиті заходи до усунення порушення, його причин та умов, про що письмово повідомляється прокурору.

Якщо подання вноситься до колегіального органу, то останній зобов'язаний повідомити прокурора про день засідання, в якому він особисто може взяти участь.

Постанова прокурора у разі порушення закону посадовою особою чи громадянином прокурор або його заступник, залежно від характеру порушення, виносить мотивований документ про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення, або про порушення кримінальної справи віднос­но осіб, що порушили закон.

Підставою для порушення кримінальної справи, дисциплінар­ного провадження або провадження про адміністративне пору­шення, відповідно до вимог закону, є наявність достатніх даних, які вказують на ознаки правопорушення чи злочину.

Постанова про порушення дисциплінарного провадження або провадження про адміністративне правопорушення підлягає роз­гляду уповноваженою посадовою особою не пізніше 10-денного терміну після її надходження.

Вказівки прокурора — один з видів процесуальних актів, що адресований і є обов 'язковим для органів дізнання і досудового слідства з приводу порушення кримінальної справи чи вчинення інших процесуальних дій.

За загальним правилом вказівки прокурора даються в письмовій формі і як самостійний процесуальний документ долучається до кримінальної справи. У разі незгоди їх можна оскаржити вищестоящо­му прокурору, що не зупиняє їх виконання. Виняток становлять лише вказівки прокурора щодо притягнення особи як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсяг обвинувачення, про передачу справи для віддання обвинуваченого до суду, про закриття справи.

Нагляд за додержанням законів органами,

які проводять оперативно-розшукову діяльність,

дізнання, досудове слідство

Зазначений напрям прокурорського нагляду охоплює кримі­нально-процесуальну та оперативно-розшукову сфери. Внаслідок прокурорського нагляду реалізуються завдання розкриття злочинів;захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, уста­нов, організацій від злочинних посягань; запобігання незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; охорони прав і інтересів осіб, що перебувають під слідством; попередження злочинів і усунення умов, що сприяють їх учиненню.

Запобігання та протидія злочинності ведеться різними засобами, одним з яких є оперативно-розшукова діяльність.

Оперативно-розшукова діяльність це система гласних і не­гласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Підставою для проведення оперативно-розшукових заходів може бути наявність достатньої інформації, одержаної в установленому зако­ном порядку, про злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами; осіб, які готують або вчинили злочин; осіб, які переховуються від правоохоронних органів або ухиляються від відбування покарання; про реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю та ін.

Відповідно до Закону України від 18 лютого 1992 р. "Про опе­ративно-розшукову діяльність" оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами МВС, СБУ, Державної прикордонної служби України; управління державної охорони; органів державної податкової служби; органів і установ ДДУВП, розвідувального органу Міністерства оборони України.

На органи дізнання покладається застосування необхідних опера­тивно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили. До органів дізнання відповідно до ст. 101 КЛК належать: міліція; податкова міліція; органи безпеки; начальники ор­ганів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання; командири кораблів; митні органи; начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв; органи державного пожежного нагляду; органи прикордонної служби; ка­пітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.

Органами досудового слідства (ст. 102 КПК) є слідчі прокура­тури, слідчі ОВС, слідчі податкової міліції та слідчі СБУ.

При здійсненні нагляду прокурор має право, у разі потреби, доручати керівникам органів досудового слідства, дізнання, ОВС, СБУ проведення у відповідних підрозділах перевірок, метою яких повинно бути усунення порушень закону і забезпечення розкриття діянь, що містять ознаки злочину.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, які прово­дять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, прокурор вживає заходів до того, щоб ці правоохоронні структури:

  • — додержувались передбаченого законом порядку порушення кримінальних справ, проведення оперативно-розшукової діяль­ності, застосування технічних засобів, припинення провадження у кримінальній справі; дотримувались строків слідства та тримання осіб під вартою; під час проведення розслідування злочину дотримувались ви­мог закону про всебічне, повне та об'єктивне дослідження обставин кримінальної справи; з'ясовували обставини, що викривають чи вип­равдовують особу, пом'якшують чи обтяжують її відповідальність;

  • виявляли причини злочинної діяльності та умови, що їй сприяють, вживаючи заходів до їх усунення.

Вказівки прокурора органам, які проводять оперативно-роз-шукову діяльність, дізнання і досудове слідство щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування, які даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, є обов'язковими для цих органів.

Коло повноважень прокурора при здійсненні прокурорського нагляду окреслюється межами, визначеними кримінально-про­цесуальним законодавством. Так, відповідно до ст. 227 КПК прокурор у межах своєї компетенції:

  1. вимагає від органів дізнання і досудового слідства для пе­ревірки кримінальні справи, документи, матеріали пов'язані з проведенням слідчих дій;

  2. перевіряє виконання вимог щодо реєстрації та вирішення заяв громадян про вчинені, або такі, що готуються, злочини;

  3. скасовує незаконні і необгрунтовані постанови слідчих та осіб, що проводять дізнання;

  4. дає письмові вказівки про розслідування злочинів, обрання запобіжного заходу, кваліфікацію злочину та ін.;

  5. доручає органам дізнання виконання постанов про затри­мання, привід, взяття під варту, проведення інших слідчих дій;

  6. продовжує строк розслідування у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством;

  7. повертає кримінальні справи органам досудового слідства зі своїми вказівками щодо провадження додаткового розслідування;

  8. дає згоду або подає до суду подання про обрання запобіж­ного заходу у вигляді взяття під варту;

  9. порушує кримінальні справи або відмовляє в їх порушенні;

  10. вирішує питання про допущення захисника до участі у справі;

11).здійснює інші повноваження, надані законом.

Підтримання державного обвинувачення та представництво інтересів громадянина або держави в суді

Реалізація функції підтримання державного обвинувачення прокуратурою здійснюється в двох напрямках. З одного боку, прокурор бере участь у судовому процесі як державний обвину­вач і виконує функцію кримінального переслідування (допитує обвинуваченого, потерпілого, свідків, досліджує документи, ма­теріали, речові докази тощо). Прокурор також виступає в судових дебатах з обвинувальною мовою, де дає оцінку зібраним доказам, висловлюється з питань кваліфікації злочину, покарання й інших питань, які необхідно вирішити суду при винесенні вироку. Під час цивільного судочинства прокурор виконує функцію захисту прав і інтересів громадян і охоронюваних законом інтересів сус- пільства і держави. При цьому він також має право на ознайом­лення з матеріалами справи, представленими доказами і на дачу висновку з огляду на позовні вимоги.

Прокурор обов'язково бере участь у розгляді справ у випадках, прямо передбачених законом, а також коли необхідність участі визначається судом. При цьому прокурор може взяти участь у розгляді справи на будь-якій стадії процесу, і його позиція в справі є незалежною від інших учасників процесу. При розгляді цього питання особливий інтерес викликає сумісність права суду зі своєї ініціативи залучати прокурора до участі в справі з принципом неза­лежності органів прокуратури. Можна погодитися з думкою авторів, які вважають, що для прокурора можуть бути обов'язковими тільки такі вимоги суду, виконання яких не позбавляє його ініціативи і суб'єктивного права і прерогативи на пред'явлення позову.

Участь прокурорів у судах набуває якісно нового характеру, їх конституційний обов'язок — підтримання державного обвинувачення. Публічне обвинувачення в суді — це ефективне реагування прокурора на злочинне порушення закону. Особливого значення воно набуває у період зростання злочинності і демократизації судочинства, що поставило нові вимоги до підтримання державного обвинувачення.

Підтримання прокурором державного обвинувачення в суді на належ­ному професійному рівні сприяє, з одного боку, винесенню судами законних і обгрунтованих вироків, а з іншого, — вжиттю заходів до своєчасного перегляду незаконних рішень у кримінальних справах.

Організація роботи державних обвинувачів при підтриманні державного обвинувачення у суді складається з 3 етапів. Перший етап — підготовка до участі у справі. Цей етап вимагає детального та обгрунтованого дослідження всіх матеріалів справи. Прокурор повинен якісно вивчити матеріали справи, співпрацювати зі слід­чими, готувати необхідні виписки з матеріалів справи, ознайоми­тись з відповідною нормативно-правовою та іншою літературою. Другий етап — участь у судовому розгляді справи. У випадках, коли прокурор під час судового розгляду справи дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, він зобов'язаний відмовитись від обвинувачення. І третій етап — пе­ревірка законності та обґрунтованості судових рішень і внесення апеляційного чи касаційного подання. Прокурор уповноважений вносити апеляційне та касаційне подання на необгрунтовані й незаконні вироки, рішення, ухвали і постанови суду.Досліджуючи функцію підтримання державного обвинувачення в суді необхідно зауважити, що постановою Пленуму ВСУ від 1 листопада 1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" вказано судам першої інстанції при вирішенні питання про віддання обвинуваченого до суду на під­ставі п. 1 ст. 253 КПК визнавати обов'язковою участь у судовому засіданні прокурора у всіх кримінальних справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком з урахуванням конституційних принципів кримінального судочинства у межах ст. 264 КПК. По­зитивно оцінуючи позицію ВСУ щодо зазначеного питання, слід пригадати що недостатня чисельність штатів органів прокуратури не дає можливості повною мірою забезпечити участь прокурорів у судовому розгляді усіх справ. За справедливим твердженням М.І. Мичко, постанова Пленуму ВСУ щодо участі прокурора у суді на сучасному етапі має скоріше мобілізуюче значення, що і може розглядатися як мета-завдання для органів прокуратури.

Вважаю слушною точку зору В. Середи, який зазначає, що ефективність діяльності прокурора в суді можна визначити ви­ходячи з 3 критеріїв:

  • за ступенем виконання завдання щодо підтримання обви­нувачення в усіх кримінальних справах, що були направлені до суду з обвинувальним висновком;

  • за ступенем досягнення мети, пов'язаної із сприянням суду у виконанні вимог закону про всебічне, повне і об'єктивне дослідження доказів у справі, що розглядається, постановленні законного, обгрунтованого і справедливого вироку;

  • за ступенем досягнення мети щодо вжиття заходів до усу­нення порушень закону в діях учасників судового розгляду, від кого б вони не виходили.

Представництво прокуратурою інтересів у суді є офіційним, публічним представництвом, яке має значення самостійної фун­кції прокуратури поряд з наглядовою і функцією підтримання державного обвинувачення в суді. Вона повинна розцінюватись як окремий вид прокурорської діяльності.

Як слушно зазначає О.Р. Михайленко, законодавчо не розтлу­мачено поняття "інтереси", не визначено механізму їх захисту та представництва в судах ("інтерес" з лат. — "має значення", "важли­во"). Інтерес є не тільки важливою правовою, але й філософською, психологічною категорією. Інтереси можуть виражати спонукальні мотиви людини, громадянина, посадової особи до соціальної по­ведінки, до виконання своїх обов'язків. Його можуть мати як держава в цілому, так і окремі громадяни, колектив чи юридичні особи. В будь-якому випадку певний інтерес має бути конкретно окреслений і не обов'язково пов'язаний з його порушенням.

Специфіка представницької діяльності прокуратури в суді поля­гає в тому, що для цього не потрібні довіреності або інші пред­ставницькі документи. Це право прокуратурі було безпосередньо надано Конституцією. Згідно зі ст. 121 Конституції саме на сис­тему органів прокуратури покладається функція представництва інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом. Представництво прокуратурою здійснюється у всіх загальних і спеціалізованих судах. Основним завданням інсти­туту представництва є захист прав, свобод і законних інтересів громадянина і держави. Правові інтереси громадян обумовлені їх конституційними правами та свободами.

Зміст представництва прокуратурою інтересів громадян у суді включає: подання до суду позовної заяви, участь прокурора у розгляді такої справи або участь у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за рішенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів громадян чи держави. Виходячи з цього визначимо форми представництва прокурора: звернення до суду з позовом або заявою про захист прав і свобод фізичної, юридичної особи чи держави; визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у судовому розгляді справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення; внесення заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Підставами для представництва прокуратурою інтересів гро­мадян у суді можуть бути: звернення громадян, юридичних, посадових осіб, повідомлення у засобах масової інформації, а також виявлення безпосередньо прокурором порушень інтересів, що охороняються законом, а також випадки, коли таке пред­ставництво визнає за необхідне суд. Підставами для здійснення представницької функції у суді слід вважати конкретні факти про порушення прав, свобод громадян і неможливість самостійно захистити свої права у суді особисто або за допомогою адвоката, а також у випадках, коли цього вимагає суспільний інтерес при масових порушеннях законності.

Реалізація функції представництва в судах інтересів громадян і держави є одним з реальних і ефективних способів зміцнення за­конності в державі, попередження правопорушень, що виникають у цивільних, господарських, управлінських, фінансово-кредитних й інших правовідносинах.

Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах і застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян

Предметом цього напряму наглядової діяльності органів про­куратури є дотримання законності в період перебування грома­дянина в місцях тимчасового тримання та установах виконання покарань, які призначаються судом. Прокурор має право вимагати від адміністрації створення належних умов для затриманих осіб, узятих під варту, засуджених чи осіб, до яких застосовуються заходи примусового характеру.

Нагляд за законністю кримінально-виконавчої діяльності певною мірою відрізняється від інших прокурорських функцій, але тісно пов'язаний з ними, забезпечуючи захист особистих прав громадян. Ця наглядова функція виникла у Франції як результат визнання теорії поділу влади як основної конституційної гарантії. Французьке і споріднене з ним законодавство доручили виконання покарання і нагляд за цим процесом державній прокуратурі, таким шляхом пішов і німецький законодавець. В країнах, у яких було припинено діяль­ність органів прокуратури (у Польщі), склалося негативне станови­ще, пов'язане зі зниженням на короткий час вимог до законності й ефективності нагляду. Це змусило відповідні держави терміново створити замість прокуратури іншу установу, яка б підтримувала об­винувачення і виконувала функції, пов'язані з інспекцією законності при виконанні судових ршень у кримінальних справах. Правові засоби прокурорського нагляду за додержанням за­конності при виконанні судових рішень у кримінальних справах і застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, умовно можна поділити на засоби виявлення порушень закону, засоби попередження і усунення порушень закону.