6.2. Суддівське самоврядування як складова частина незалежності судової влади

Суддівське самоврядування досить давно існує у багатьох краї­нах світу і є невід'ємною складовою незалежної судової влади. Існують різні організаційні форми суддівського самоврядування. Ці органи в інших державах мають істотні повноваження, у тому числі в сфері управління справами судової влади. На сьогодні ор­ганізовані і діють міжнародні суддівські організації, що відіграють значну роль у розробці та прийнятті міжнародних та національних документів, що стосуються організації здійснення правосуддя та встановленні його демократичних засад.

Для повного та об'єктивного здійснення правосудця, судового контролю виконання професійних обов'язків судді, суди повинні во­лодіти реальною самостійністю. Це невід'ємна складова правосуддя, державної судової влади і одна з основних засад його функціонування. Самостійність є елементом незалежності. Тому існування в Україні системи органів суддівського самоврядування є гарантією незалежної судової влади. У ст. 130 Конституції чітко зазначено, що для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.

Суддівське самоврядування — це самостійне колективне ви­рішення питань внутрішньої діяльності судів України професій­ними суддями.

До питань внутрішньої діяльності Законом "Про судоустрій України" віднесені питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням правосудця. Рішення з зазначених питань органами суддівського самоврядування приймаються відповідно до чинного законодавс­тва і мають імперативний характер для суддів, апаратів судів і органів організаційного забезпечення діяльності судців.

Форми та завдання органів суддівського самоврядування

Суддівське самоврядування в Україні реалізується у формах: — зборів суддів (місцевого суду, апеляційного суду, Апеляцій­ного суду України, вищого спеціалізованого суду, ВСУ);

• конференцій судців (місцевих та апеляційних суців АРК,областей, міст Києва та Севастополя; суддів військових судів;спеціалізованих судів);

• з'їздів суддів України;

• рад суддів.

На органи суддівського самоврядування при вирішенні питань внутрішньої діяльності судів покладаються наступні завдання:

1. забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади,

2. зміцнення незалежності суддів та захист від втручання в їх діяльність;

3. участь у визначенні потреб кадрового, фінансового, ма­ теріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням встановлених нормативів цього забезпечення;

3. погодження призначення судців на посади в судах загальної юрисдикції, призначення суддів КСУ та суддів до складу Вищої ради юстиції і обрання до кваліфікаційних комісій суддів;

3. заохочення судців та працівників апарату судів;

3. здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.

Органи суддівського самоврядування розробляють та організу­ють виконання захоців щодо реалізації завдань, визначених зако­ном. Виконання завдань органами суддівського самоврядування, загальна спрямованість їх діяльності повинні сприяти створенню належних фінансових, кадрових, матеріально-технічних та інших умов для забезпечення діяльності суддівського корпусу при від­правленні правосудця та здійсненні судового контролю; забезпе­ченню захисту від втручань у судову діяльність; дотриманню норм професійної етики судці.

Збори суддів — це зібрання суддів відповідного суду, на якому вони обговорюють питання внутрішньої діяльності цього суду та приймають колективне рішення з обговорюваних питань.

Збори суддів можуть бути скликані головою суду за власною ініціативою або на вимогу не менше третини від загальної кіль­кості суддів цього суду.

Під час зборів судді можуть:

• обговорювати питання внутрішньої діяльності суду чи роботи конкретних суддів або працівників апарату суду;

• приймати з цих питань рішення, що є обов'язковими для суддів суду;

• заслуховувати звіти суддів, які займають адміністративні посади в суді, та керівників структурних підрозділів апарату суду;

• звертатися з пропозиціями щодо вирішення питань діяль­ності суду до органів державної влади та органів місцевого са­моврядування, які зобов'язані розглянути ці пропозиції і дати відповідь по суті.

На зборах суддів місцевих та апеляційних судів обирають деле­гатів на відповідні конференції суддів, а збори суддів Апеляційного суду України — делегатів з'їзду суддів України.

Виконання рішень зборів суддів місцевого суду за дорученням зборів покладається на голову відповідного суду. Виконання рішень зборів суддів у судах, в яких діють президії, покладається на ці президії.

Конференція суддів — це зібрання представників суддів (де­легатів) відповідних судів, на якому вони обговорюють питання діяльності цих судів та приймають колективне рішення з обго­ворюваних питань.

Особлива роль у суддівському самоврядуванні належить кон­ференціям суддів, які проводяться за принципами територіаль-ності та спеціалізації судової системи. Вона скликається не рідше одного разу на рік за рішенням відповідної ради суддів. Про час початку роботи конференції і питання, що виносяться на її обговорення, судді відповідних судів повідомляються не пізніше 15 днів до початку конференції. До роботи конференції можуть бути залучені представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, навчальних та наукових закладів, правоохоронних органів, громадських організацій. Конференція суддів обговорює і вирішує коло питань, що зазначені у ст. 108 Закону "Про судоустрій України", а саме:

• обговорює і вирішує питання, що стосуються фінансування та організаційного забезпечення діяльності відповідних судів;

• заслуховує звіти виконавчих органів конференції, інформації відповідних управлінь Державної судової адміністрації;

• визначає кількісний склад ради суддів та обирає її членів;

• обирає членів відповідної кваліфікаційної комісії суддів;

• розробляє пропозиції на розгляд з'їзду суддів України;

• звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяль­ності відповідних судів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

—обирає делегатів на з'їзд суддів України; Конференція суддів приймає рішення, що є обов'язковими для її виконавчих органів і суддів відповідних загальних або спе­ціалізованих судів. Воно приймається більшістю голосів делегатів конференції відкритим або таємним голосуванням.

Рада суддів відповідних судів — це зібрання представників відповідних судів, яке виконує функції суддівського самовряду­вання у період між конференціями суддів.

Виконавчим органом конференції суддів є рада суддів, яка обирається з числа делегатів конференції відкритим або таємним голосуванням. Вона у період між конференціями суддів організовує виконання та здійснює контроль за виконанням рішень конферен­ції, а також вирішує питання про наступне її скликання. Із свого складу рада суддів обирає голову ради, заступника і секретаря. Не можуть бути обрані головою відповідної ради суддів голови апе­ляційних і вищих спеціалізованих судів та їх заступники, а також голова військової палати Апеляційного суду України.

Вищі органи суддівського самоврядування

З'їзд суддів України є найвищим органом суддівського само­врядування, який приймає рішення, що є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування та всіх професійних суддів.

З'їзд суддів України скликається радою суддів один раз на 3 роки. У разі необхідності може бути скликаний позачерговий з'їзд суддів (на вимогу не менш як однієї третини конференцій суддів загальних судів, або на вимогу конференції суддів спеціалізованих судів, або на вимогу зборів судців ВСУ). Про дату проведення з'їзду та питання, що виносяться на його розгляд, судді усіх судів повідомляються не пізніше як за ЗО днів до початку його роботи.

На з'їзд суддів України делегати обираються конференціями суддів, а делегати від Апеляційного суду України — зборами цього суду. Збори суддів КСУ обирають 3 делегатів з числа суддів цього суду. Обрання відбувається шляхом відкритого або таємного голосування на альтер­нативній основі, при вільному висуненні кандидатур для обрання.

Для участі в роботі з'їзду можуть бути запрошені Президент, на­родні депутати України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, члени Вищої ради юстиції, представники уряду, інших центральних органів державної влади, представники навчальних і на­укових закладів та установ, громадських організацій, інші особи.

До питань, що розглядаються на з'їзді суддів, ст. 112 Закону "Про судоустрій України" віднесені:

• слухання звіту Ради суддів України про виконання завдань органів суддівського самоврядування, які стосуються забезпечення незалежності судів і суддів, про стан фінансування та організа­ційного забезпечення діяльності судів;

• слухання інформації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та голови Державної судової адміністрації України про їх діяльність. З'їзд може висловити недовіру голові Державної судової адміністрації України;

• призначення та звільнення суддів КСУ;

• призначення членів Вищої ради юстиції та прийняття рі­шення про припинення їх повноважень;

• обрання членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів Ук­раїни;

• звернення з пропозиціями щодо вирішення питань діяль­ності судів до органів і посадових осіб державної влади;

• визначення кількісного складу Ради суддів та її обрання й інші питання.

Рішення з'їзду суддів України приймаються більшістю голосін делегатів, присутніх на з'їзді, відкритим або таємним голосуван­ням, які є обов'язковими для всіх органів суддівського самовря­дування та всіх професійних суддів.

На V з'їзді суддів України, який відбувся 24 жовтня 2002 р., зокрема, були прийняті рішення щодо поліпшення судової сис­теми, затверджено Положення про Раду суддів України та Кодекс професійної етики судді. Зазначені у Кодексі норми спрямовані на вирішення етичних питань, пов'язаних зі статусом судді. Вони не можуть застосовуватись як підстави дисциплінарної відповідаль­ності суддів і визначати ступінь їх вини. Разом з тим, професійні судді мають прагнути додержуватися їх у своїй професійній, громадській діяльності та приватному житті заради утвердження незалежності й неупередженості судової влади, зміцнення її ав­торитету в суспільстві.

Рада суддів України виступає як вищий орган суддівського самоврядування у період між з'їздами суддів України.

Рада суддів обирається з'їздом суддів України. Кількісний склад визначається рішенням з'їзду. До складу Ради обираються не мен­ше одного представника Апеляційного суду України, конференції суддів військових судів, конференцій судців відповідних спеціалі­зованих судів, судців ВСУ, а також суддів КСУ. Представники суддів загальних місцевих та апеляційних судів повинні складати не менше половини від загальної кількості членів Ради.

До повноважень Ради суддів України законом віднесено на­ступне:

• розробка та організація виконання заходів щодо забезпечен­ня незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;

• розгляд питань про правовий, соціальний захист суддів та їх сімей;

• здійснення контролю за організацією діяльності судів та діяльністю Державної судової адміністрації;

• слухання інформації голів судів і посадових осіб Державної судової адміністрації про їх діяльність;

• вирішення питання щодо призначення суддів на адміністра­тивні посади в судах;

• зупинка рішень рад суддів, що не в.дповідають Конституції та закону чи суперечать рішенням з'їзду судців України тощо.

Рішення Ради як і рішення конференції є обов'язковими для всіх органів суддівського самоврядування. Вони можуть бути скасовані тільки з'їздом суддів України.

МОВОЮ ДОКУМЕНТІВ

Кодекс професійної етики судді

Затверджений

Vз'їздом суддів України

24 жовтня 2002 р.

Стаття 1. Суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержувати присяги й завжди поводитися так, щоб зміц­нювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Стаття 2. Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов'язану зі здійсненням правосуддя. Він не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб.

Стаття 3. Суддя не може належати до політичних партій і професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представ­ницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Стаття 4. Суддя вправі брати участь у громадській діяльності, публічних заходах, якщо вони не завдають шкоди його статусу, ав­торитетові суду і не можуть вплинути на здійснення правосуддя.

Стаття 5. Суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки і підтримувати свою професійну ком­петентність на належному рівні.

Стаття 6. Суддя не має права розголошувати інформацію, що стала йому відома у зв'язку з розглядом справи в закритому судовому засіданні. Він не може робити публічні заяви, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.

Стаття 7. Суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб.

Стаття 8. Суддя у визначеному законом порядку надає засобам масової інформації можливість одержувати відомості, виключаючи при цьому порушення прав і свобод громадян, приниження їх честі й гідності, а також авторитету суду та статусу судці.

Стаття 9. Судця при здійсненні правосуддя не повинен допускати проявів учасниками процесу чи іншими особами неповаги до людини за ознаками раси, статі, національності, релігії, політичних поглядів, соціально-економічного становища, фізичних вад тощо.

Стаття 10. Суддя має утримуватися від поведінки, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри в рівність професійних судців, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

Стаття 11. Суддя, що перебуває на адмініст ративній посаді в суді, повинен утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до втрати віри в рівність статусу суддів і в те, що професійні судці колективно управляють внутрішньою діяльністю

судів. Стаття 12. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його по­ведінка була бездоганною.