Контрольні питання

1. З якою метою проводять аналіз травматизму?

2. Що може стати причиною нещасних випадків?

3. Перерахуйте методи аналізу виробничого травматизму.

4. Суть статистичного аналізу травматизму.

5. Дати визначення поняттю «коефіцієнт частоти травматизму».

6. Що означає «коефіцієнт тяжкості травматизму»?

7. Суть технічного аналізу.

8. Монографічний аналіз травматизму.

9. Системний аналіз травматизму.

10. Оперативний аналіз травматизму.

11. Економічний аналіз травматизму.

2. Основи гігієни праці та виробничої санітарії при відкритій розробці родовищ корисних копалин

2.1. Атмосфера кар'єрів

2.1.1. Метеорологічні умови в кар’єрі та їх вплив на організм

Особливістю атмосфери кар'єрів є її дуже тісний зв'язок із зовнішньою атмосферою. Тому метеорологічні параметри повітря (температура, відносна вологість, атмосферний тиск, швидкість руху повітря) майже повністю залежать від параметрів зов-нішньої атмосфери.

Мікроклімат виробничого середовища визначається ді­ючими на організм працюючих температурою (°С), відносною вологістю (%), швидкістю руху повітря (м/с), барометричним тиском (мм рт. ст.), тепловим випромінюванням (Вт/м²), інтенсивністю сонячної радіації (Вт/м²). У робочій зоні нормуються тільки температура, відносна вологість, швидкість руху повітря та інтенсивність теплового випро­мінювання. Температура повітря в кар'єрах завжди в більшій чи меншій мірі вища, ніж в оточуючій атмосфері, а в кабінах гірничотранспортних машин може значно її перевершувати, досягаючи залежно від інтенсивності сонячної радіації 40-50°С і навіть більше. Вологість повітря в кар'єрах відрізняється від вологості оточуючої атмосфери, а в кабінах при штучному опаленні ще нижча. Швидкість руху повітря в кар'єрах завжди менша, що в зимовий період є фактором позитивним, а при високих температурах – негативним. Інтенсивність сонячної радіації у кар'єрах повністю відпо­відає інтенсивності сонячної радіації в оточуючій місцевості.

В організмі людини безперервно протікають біохімічні процеси, які супроводжуються виділенням тепла. Частина цього тепла йде на підтримку життєдіяльності організму, а надлишки передаються в навколишнє середовище.

Порушення цього процесу теплообміну негативно впливає на організм. Незалежно від параметрів оточуючої атмосфери температура тіла людини повинна підтримуватися на відносно постійному рівні – 36,5-36,9°С. Рівень температури тіла людини залежить від співвідношення генерації тепла і його втрат, що визначається якістю терморегуляції, параметрами навколишнього середовища та ін.

Терморегуляція – взаємодія процесів теплотворення і тепловіддачі, що регулюється нервово-ендокринними системами. Процес теплотворення є хімічний, а тепловіддачі – фізичний. Теплотворення в основному відбувається при скороченні м'язів. Теплопродукція печінки складає 12-24% загальної теплопродукції організму. У стадії спокою теплотворення досягає 125 Вт, а при інтенсивному фізичному навантаженні – до 420 Вт.

Підвищення теплотворення у людини починається при температурі повітря 18-20°С. При низьких температурах специфічною реакцією хімічної терморегуляції є тремтіння м'язів від холоду, при якому зовнішня робота не виконується, а вся енергія скорочення переходить у тепло.

Іншим різновидом хімічної реакції є особливий термо­регуляційний м'язовий тонус, що не проявляється ззовні. Тепловіддача організму людини в навколишнє середовище здійснюється випромінюванням, конвекцією, теплопровідністю, випаровуванням води (поту) з поверхні тіла і дихальних шляхів. У стані спокою при температурі повітря +20°С на тепловип­ро-мінювання припадає 50-65% тепловтрат, на випаровування – 20-25%, на конвекцію – 15%. Тепловтрати при температурі повітря +32÷33°С з причини випромінюван­ня припиняються, а за більш високої температури відбу­вається приплив тепла. Те саме стосується і конвекції, але при температурі повітря вище +35°С. Тепловтрати випаровуванням можливі за будь-якої температури і за умови, що повітря не насичене вологою. Механізм потовиділення починає діяти тоді, коли тепловтрати за рахунок випромі­нювання і конвекції недостатні для забезпечення теплового ком-форту організму. Тепловтрати в процесі потовипаровування зростають при підвищенні температури повітря та його рухомості. Приплив тепла чи тепловтрати людини відбуваються завдяки конвекції і різниці температури повітря і тіла, а також рухомості повітря. Дуже важливу роль у цьому відіграють теплоізолюючі властивості одягу, які залежать від коефіцієнта теплопровідності, товщини одягу, його повітропроникності, конструкції. Неповітропроникний одяг ускладнює тепловтрати потовипаровуванням. У стані спокою і при температурі повітря +20°С людина протягом доби втрачає до 1 л води через потовиділення; при значному навантаженні та при високій температурі – до 6 л, а максимально – до 12 л за восьмигодинну зміну.

Інтенсивне потовиділення (більше 6 л за зміну) призводить до зневоднювання організму, втрати мінеральних солей і водорозчинних вітамінів (С, В1, В2). Втрата води організмом призводить до згущення крові, порушення со­ляного балансу. За цих причин втрачається МаСl, С, Са, Mg, Сu, Zn та ін., а також вуглеводи, жири, відбувається розпад білків, накопичується азот і аміак.

Підвищення температури тіла на 1 °С призводить до підвищення числа серцевих скорочень на 10 і більше, знижується тиск крові, погіршуються процеси обміну в серцевому м'язі та мають місце дистрофічні зміни.

Негативно впливає висока температура на центральну нервову систему, що проявляється у зниженні сили умовних рефлексів, погіршенні координації рухів, сповільненні реакції, що може стати причиною травматизму, аварій. Визначено, що працездатність при температурі повітря +25°С зменшується на 20%, а при +32°С – до 50%.

У кабінах гірничотранспортних машин кондиціювання повітря, на жаль, реалізується в недостатній мірі, тому при високій сонячній радіації і високій температурі повітря мають місце порушення обмінних процесів в організмі операторів, передчасні серцеві хвороби, теплові удари.

Для кар'єру досить типовим є виконання робіт на відкритому повітрі. Внаслідок прямого опромінення голови інфрачервоним випромінюванням може статися тяжке враження мозку, що може призвести до виникнення менінгіту чи енцефаліту. Клінічна картина сонячного удару характерна загальною млявістю, головним болем, головокружінням, запамороченням, порушенням зору, нудотою чи блюванням. У важких випадках можливі галюцинації, втрата свідомості, температура тіла підвищується до +39-40°С.

На кар'єрах робітники багатьох професій працюють на відкритому повітрі при низьких температурах, значній рухомості та вологості повітря, що може бути причиною переохолодження організму (гіпотермії), коли спецодяг, режим праці не відповідають гігієнічним вимогам. При гіпотермії рефлекторно знижується теп-ловіддача і посилюється теплогенерація. При цьому знижується температура поверхні тіла в результаті спазмів периферичних судин і перерозподіл крові у внутрішні органи на підтримання їх постійної температури. При значному переохолодженні починає діяти хімічна терморегуляція – посилюються окислювальні процеси (максимально втричі). Проявляється це тремтінням м'язів, підвищенням тиску крові, легеневої вентиляції – накопичуванням у крові молочної кислоти. На центральну нервову систему охолодження спочатку діє збуджуюче, але при подальшій гіпотермії починається пригнічення основних функцій організму. В кінцевому результаті переохолодження призводить до простудних захворювань, перш за все дихальних шляхів, нирок, суглобів, сприяє розвитку облітеруючого ендартеріїту.

Важливим фактором для людей, які підпадають під вплив високих і низьких температур, є адаптація та аклі­матизація. При цьому може підтримуватися стабільний стан життєво важливих систем навіть за несприятливих умов. Але надмірні теплові подразники знижують компенсаторні можливості організму, тобто призводять до зриву адаптації, а, отже, до частих захворювань.

Гігієнічні норми мікроклімату робочої зони встановлені СН 4088-86 «Санитарные нормы микроклимата производственных помещений» та ГОСТ 12.1.005-88. ССБТ «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны». Ці нормативи зобов'язують підтримувати в робочій зоні оптимальні чи допустимі мікрокліматичні умови. Оптимальними мікрокліматичними умовами є таке сполучення кількісних показників мікроклімату, котре при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечує збереження нормального функціонального і теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції.

Допустимі умови – це таке сполучення кількісних показників мікроклімату, котре при тривалому і систематичному впливі на людину може викликати перехідні та здатні швидко нормалізуватися зміни функціонального й теплового стану організму за рахунок напруження механізму терморегуляції.

Нормовані показники мікроклімату залежно від категорії тяжкості робіт та періоду року наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1