Операційна діяльність 2015

концентрації — підвищення складності операцій, що виконуються на сучасному високопродуктивному устаткуванні, коли комплексно здійснюються обробка, складання, транспортування деталей, видалення відходів;

автоматичності — економічно обґрунтоване звільнення людини від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу, при цьому за робітником-оператором залишається функція нагляду за перебігом процесу;

гнучкості — перебудова на виготовлення нової продукції з мінімальним

переналагодженням устаткування чи без неї;

модульності — використання в робочому процесі модулів робочих місць, що дає змогу швидко перепроектувати виробничу структуру;

надійності — забезпечення стійкого перебігу виробничого процесу, безвідмовність техніки та технології;

екологічності — забезпечення відповідності виробничих процесів міжнародним стандартам ISO 14001;

інтеграції — випливає з принципу диференціації операцій і виробничих

процесів. Він реалізується, наприклад, у гнучких виробничих системах повного технологічного циклу, на яких деталі або вироби обробляються без участі людини зі 100-відсотковою готовністю для складання;

Розглянуті вище принципи тісно пов’язані між собою, доповнюють одине одного і різною мірою реалізуються на практиці. Проектуючи виробничий процес, його організацію, необхідно враховувати ці принципи, але оптимальні ор- ганізаційно-технічні рішення слід обирати за критерієм економічної ефективності.

5.3. ОСНОВИ ПРОЕКТУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ І СЕРВІСНИХ ПРОЦЕСІВ

Основу кожного виробничого процесу становить оптимальний варіант технологічного процесу. Проектується виробничий процес на підставі обраного, прийнятого та формалізованого в операційних, маршрутних картах техно-

логічного процесу. При цьому враховують транспортні операції, складування та затримки, під час аналізу яких може виникнути потреба деякі з них усунути, змінити послідовність виконання, скоротити маршрут і обсяг перевезень. З метою унаочнення всі дії у виробничому процесу підрозділяють на 5 елементів, які графічно відображають символами (табл. 5.2).

У разі вибору необхідних операцій кожен етап виробничого процесу підлягає ретельному осмисленню й аналізу з різних ракурсів і з урахуванням усіх чинників. Для технолога-проектувальника виробничого процесу довідковими матеріалами є: карти виробничих операцій; маршрутні карти виробничого процесу; поопераційні карти виробничого процесу; карти завантаження устаткування; відомості про наявність устаткування; технічні паспорта устаткування; ескізи планів розташування устаткування, дільниць, цеху; нормативи часу; установлені накладні витрати по цеху; карти параметрів подач і швидкостей механічної обробки заготовок; відомості про наявність робочої сили певної кваліфікації.

Таблиця 5.2

ОПИС СИМВОЛІВ ДІЙ (ОПЕРАЦІЙ) У ВИРОБНИЧОМУ ПРОЦЕСІ

Доцільна зміна фізичних або хімічних властивостей предмета; з’єднання з іншими предметами; поділ предмета на складові; Технологічна підготовка предмета для виконання іншої операції, контролю, транспортування чи зберігання; надання або приймання інфор-

мації; планування або складання калькуляцій

Переміщення предмета з одного місця на інше, за винятком ви- Транспортування падків, коли переміщення є частиною самої операції або здійснюється оператором на своєму робочому місці в період здійс-

нення операції або контролю

На основі операційних і маршрутних карт технологічного процесу маршрутна карта виробничого процесу, яка дає уявлення про послідовність усіх основних і допоміжних операцій. Маршрутна карта виробничого процесу (рис. 5.9) характеризує просторово-часові умови реалізації поопераційної карти і містить відомості про операції транспортування, зберігання, затримки в русі матеріалу, а такождодатковідані, потрібнідля аналізу, наприкладнеобхіднийчас і відстань.

Маршрутна карта дає змогу порівнювати спроектовані та наявні методи роботи. Під час аналізу виробничого процесу обмірковують поставлені питання і розглядають можливі заходи щодо поліпшення процесу (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

ПРОЦЕДУРА ПОЛІПШЕННЯ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ

МАРШРУТНА КАРТА виробничого процесу

Робота: пропилювання, перевірка та протирання (старий метод)

Рис. 5.9. Маршрутна карта виробничого процесу

Для спрощення аналізу й підвищення ефективності раціоналізації виробничого процесу, як показано у прикладі (рис. 5.9), ці питання записують до маршрутної карти.

Існують два різновиди маршрутних карт виробничого процесу: 1) карта, що характеризує виробничий процес як низку дій, які здійснюються над матеріалом; 2) карта роботи оператора, що характеризує виробничий процес як дії, які ним виконуються.

Такий спосіб дає змогу одночасно ілюструвати аналіз і розроблення заходів поліпшення виробничого процесу так званим методом крапок і позначок.

У всіх випадках, коли транспортування має велике значення, на додаток до маршрутної карти виробничого процесу складають маршрутну схему виробничого процесу (рис. 5.10 і 5.11).

1, 2

Т — візки п — пили

Рис. 5.10. Маршрутна карта (схема) виробничого процесу початку виготовлення виробів по робочих місцях (операціях), які розташовані на другому поверсі будівлі

Вона являє собою ескізний план площ і будівель, що показує, де відбуваються всі дії, які зазначені на маршрутній карті виробничого процесу. При цьому всі дії позначаються однаково в обох картах, напрям руху вказується стрілками. Зворотні або повторні рухи в одному напрямі показуються окремими лініями. Використання схеми поліпшує планування устаткування і виробничих площ.

Результативність на виході будь-якої системи залежить від рівня організації виробничих, трудових, творчих та управлінських процесів. Тому менеджерам усіх рівнів і спеціалістам, які розробляють їх, слід дотримуватися принципу

пропорційності за якістю, кількістю, ресурсами і термінами. Відповідно до закону найменших параметрів (потужність, продуктивність тощо) якість процесу загалом визначається його компонентом (підсистемою, ланкою, цехом, дільницею, бригадою, виконавцем тощо), де цей показник найгірший.

Рис. 5.11. Маршрутна карта (схема) виробничого процесу завершення виготовлення виробів за робочими місцями (операціями), які розташовані на першому поверсі будівлі

Інженерне проектування технологічного процесу належить до основних стадій створення нової продукції і безпосередньо пов’язане із плануванням операцій у вироб-

ничому процесі з ухваленням тактичних рішень.

При виборі процесу приймають стратегічні рішення щодо застосування тієї чи іншої технології на підприємстві. У випадках, коли продукція випускається малими обсягами, на одного робітника можна покласти складання невеликої партії виробів, тобто зосередити сукупність операцій процесу на одному робочому місці. За дуже великих обсягів виготовлення продукції доцільно створювати потокову складальну лінію (конвеєр) із розподілом процесу на дрібні операції, що закріплюються за певними робочими місцями.

Відомо, що залежно від обраної технології основні виробничі процеси поді-

ляються на: переробки (заготівельні), обробки, складальні.

Із застосуванням одного чи кількох перелічених вище технологічних процесів визначається тип організації руху матеріального потоку, що характеризує

структуру виробничого потоку на підприємстві:

на замовлення (одиничне) виробництво — де виготовляється продукція малими партіями широкого асортименту, яка найчастіше вимагає різного набору і послідовності технологічних операцій (наприклад, поліграфічні підприємства, авіазаводи, металообробні цехи, ательє з надання послуг);

серійне виробництво передбачає випуск продукції за періодичними замовленнями переважно із застосуванням однієї технологічної схеми. Такий тип виробництва обирають, якщо підприємство має відносно стабільний асортимент різних видів продукції, кожен з яких виробляють партіями на періодичній основі — або на замовлення клієнта, або для поповнення товарно-матеріальних запасів (наприклад, виробництво важкого устаткування, електронних приладів і

хімічних продуктів);масове виробництво характеризується наявністю складальної лінії з авто-

матичним переміщенням окремих деталей з одного робочого місця до іншого з керованою швидкістю й у послідовності, необхідній для випуску продукції (наприклад, ручна збірка іграшок та електроприладів або автоматична збірка (монтаж) компонентів друкарських плат). Складальну лінію зазвичай називають потоковою лінією, якщо на ній здійснюються інші процеси (наприклад, на потоковій лінії збірки автомобіля здійснюють багатоетапні перевірки якості й антикорозійну обробку корпусу);

безперервний потік характеризуються високим рівнем автоматизації, і передбачає переробку або подальшу обробку неподільних матеріалів (наприклад, нафта, хімікати, пиво тощо). Тобто технологічний процес передбачає перебіг виробничого процесу в певній послідовності безперервним виробничим потоком, що характерно для інтегрованих виробничих систем, які працюють 24 години на добу без дорогих зупинок і запусків.

Підставою вибору типу виробничого потоку зазвичай, за винятком безперервного, є обсяг виробленої продукції.

Після вибору типу виробничого потоку визначається устаткування для його оснащення з урахуванням чинників, основні з яких подано в табл. 5.4.

Підприємство може одночасно мати універсальне і спеціалізоване обладнання. Наприклад, у механічному цеху токарні і свердлувальні верстати загального призначення і багатопозиційний верстат-автомат (устаткування спеціального призначення).

Підприємство, що здійснює випуск електронних приладів, може купити як один функціональний тестовий модуль, який виконує перевірку лише однєї функції (спеціалізоване устаткування), так і багатофункціональний випробувальний стенд, на якому одночасно проводять багато тестів (універсальнеустаткування).

Проте мірою подальшого розвитку комп’ютерних технологій різниця між універсальним і спеціалізованим устаткуванням поступово стирається, оскільки універсальне устаткування стає не менш ефективним за устаткування спеціального призначення.

При проектуванні виробничого потоку основну увагу зосереджують на окремих процесах проходження матеріалів, деталей, комплектувальних виробів і складальних вузлів мірою їх виготовлення. Інструментами планування та діагностики процесів слугують: операційні маршрутні кар-

ти, схеми технологічного процесу, складальні схеми та креслення. Створення будь-якої виробничої системи розпочинається зі складання карт потоків та операцій з використанням одного чи кількох із перелічених вище інструментів, що формують «організаційну структуру» процесу.

Складальне креслення (рис. 5.12) — це детальне зображення всіх окремих компонентів виробу.

На ній указують спосіб і порядок з’єднання окремих компонентів продукції в процесі збірки. Часто в схемі наводять відомості про структуру загального виробничого потоку.

Операційні маршрутні карти (рис. 5.14) вказують маршрути руху заготовок за операціями технологічного процесу, тип устаткування, інструментів, оснащення за операціями, які необхідно виконати для вироблення даної деталі.

Рис. 5.14. Операційна маршрутна карта складання виробу

Схема виробничого процесу (рис. 5.15) за допомогою стандартних символів унаочнює всі основні та допоміжні операції у послідовному виготовленні продукції на відповідному виробничому устаткуванні.

Розроблення схеми виробничого процесу дає змогу скоротити простої і час зберігання, що покращує організацію потоку і робить його рівномірним.

Рис. 5.15. Схема технологічного процесу виготовлення корпусу насоса

Після розробки виробничого процесу загалом розпочи-

Планування етапів нають планування окремих його етапів. Процес підрозді- процесу ляють на: (1) набір завдань, (2) потоки матеріалів та ін-

формації, що об’єднують ці завдання, і (3) зберігання матеріалів й інформації.

1.Завдання. У результаті виконання кожного виробничого завдання відбувається перетворення «входу» на бажаний «вихід».

2.Потік. Технологічний процес включає потік матеріалів та інформації. Потік матеріалів характеризує переміщення виробу, що виготовляється, від завдання до завдання. Потік інформації вказує на конкретні перетворення в перебігу виконання попереднього завдання й на те, що слід зробити в процесі виконання поточного завдання.