Операційна діяльність 2015

ня багатоманіття робіт; збільшення частоти поставок комплектувальних виробів; усеосяжний контроль (перевірка та статистичний контроль процесів).

Зазначені виробничі стратегії дістали втілення у концепціях організації та управління операційними процесами:

виробництво «точно вчасно» — отримання всіх матеріалів, комплектувальних тоді, коли вони потрібні для складання і виготовлення продукції;

виробляти правильно з першого разу — тотальний комплексний (усеосяж-

ний) контроль якості, що формується на робочих місцях і забезпечується шляхом включення положень про відповідальність за її параметри в кожну посадо-

ву інструкцію чи опис робіт виробничого персоналу;

комплексне профілактичне обслуговування, що підвищує якість процесу,

продуктивність і гнучкість виробничої системи (робочого місця) завдяки покладанню на виробничий персонал обов’язків здійснення профілактичних операцій та обслуговування устаткування, на якому вони працюють, аби запобігти його відмовам і збоям.

1.3.ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ОРГАНІЗАЦІЇ

ЙУПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ

Велика китайська стіна, єгипетські піраміди, гігантські зрошувальні системи, флоти Римської та Іспанської імперій, дороги та акведуки Давнього Риму свідчать про високий рівень організації проектування, виробництва та будівництва, що існували в минулому. Здебільшого це були громадські проекти, тоді як промислове виробництво товарів для потреб ринку почало розвиватися від часів промислової революції.

Промислова революція кінця ХVІІІ — початку ХІХ ст. відкрила нову епоху в розвитку теорії і практики організації й управління виробництвом. До того часу товари вироблялися в маленьких майстернях ремісниками та їхніми

учнями. Від початку і до кінця вироби (наприклад стіл, стільці, кінський візок) зазвичай виготовляла одна людина, яка користувалася простими ручними інструментами, виробничим приладдям і реманентом оснащенням. Складові (деталі) виробів різнилися за параметрами, тому не були взаємозамінними, тобто не підходили для іншого подібного екземпляра виробу. Тому не було потреби створювати запаси комплектувальних деталей. У разі виходу виробів з ладу в процесі експлуатації для заміни деталей їх виготовлювали знову і підганяли вручну. Виробництво було трудомістким і надто повільним.

Низка винаходів, серед яких паровий двигун Джеймса Уатта у 1764 році, радикально і назавжди змінили виробництво, забезпечивши джерело енергії для використання машин на фабриках й організації машинного виробництва. Прядильний верстат Джеймса Харгрива (1770) і ткацький верстат Р. Аркрайта (1785) здійснили революцію у текстильному виробництві.

Р. Аркрайт на своїй фабриці вперше застосував формалізовані регламенти до організації праці та управління виробництвом. Весь процес текстильного виробництва був розподілений на фази, об’єднані під дахом фабрики з ієрархічним принципом його організації. На засадах раціонального розташування устаткування, поділу праці, координації дій машин і персоналу, підтримання трудової дисципліни останнього забезпечувалася безперервність технологічного процесу й тим самим — економія на витратах, що забезпечило успішне конкурування на ринку.

Уведений Р. Аркрайтом «фабричний кодекс» установив для робітників систему штрафних санкцій, які фіксувалися в спеціальній книзі для диференційованих відрахувань із заробітної плати за відхилення від встановлених вимог у найповнішому використанні машин і механізмів. Таке ставлення власника до людини фактично робило її обслуговувальним додатком до них.

Адам Сміт (1723–1790) у своїй класичній праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776) описав економічні вигоди від поділу праці як основи організації виробництва. Це означало сегментування виробничого процесу на дрібні операції і закріплення їх для виконання різними робітниками, що сприяло підвищенню продуктивності праці.

З ім’ям американського винахідника Елі Уітні (1790-ті роки) пов’язана поява концепції «взаємозамінних частин», суть якої полягала в розробленні системи допусків у розмірах деталей, щоб вони ставали стандартизованими і без припасування підходили до будь-якого комплекту виробів.

Роберт Оуен (1771–1858) за результатами досліджень довів, що для забезпечення підвищення продуктивності праці доцільно надати робітникам житло, поліпшити умови праці, побуту та відпочинку, створити крамниці з товарами першої необхідності за доступними цінами, підвищити мінімальний вік прийняття дітей на роботу, скоротити тривалість робочого дня, відкритив робітничих селищах школи.

Перші технологічні системи з’явилися при організації цехів ремісників. Слово «цех» спершу означало об’єднання ремісників однієї спеціальності. Підвищення продуктивності праці та її якості в таких цехах забезпечувалося пе-

редаванням досвіду та прийомів роботи, поширенням передових технологічних методів виготовлення продукції, застосуванням технічних пристроїв. Цехова структура стала першим етапом створення організованої технологічної системи.

Другий етап технологічного розвитку пов’язаний із виникненням виробничих мануфактур, які забезпечили різке підвищення продуктивності праці завдяки раціональної організації виробництва.

Спрощення окремих операцій і строга повторюваність їх забезпечили найсприятливіші умови для використання техніки. У результаті при застосуванні тих самих прийомів, інструментів та обладнання, що й у окремих ремісників, робітники мануфактур випускали в десятки та в сотні разів більше продукції на одну особу.

Цехи ремісників і виробничі мануфактури відображають найважливіші технологічні зв’язки — послідовні та паралельні. Таким чином, у процесі й у результатіподілу праці з’являютьсяпередумови виникнення технологічних систем.

Велике машинне виробництво потребувало узгоджених дій усіх його ланок, установлення і суворого виконання певних норм і пропорцій між усіма сторонами виробництва.

Застосування емпіричних методів уже не задовольняло потреби підвищення ефективності виробництва. Почастішало використовування наукових експериментів, за допомогою яких здійснювались спроби визначити норми виробітку і оплати праці, максимальні швидкості роботи устаткування, розрахувати оптимальні обсяги виготовлення продукції, удосконалити організацію виробництва та праці.

Попри докорінні зміни виробництва теорія і практика організації й управління недостатньо прогресували через відсутність системного підходу до досліджень і розроблення рекомендацій.

Початок систематизованих досліджень пов’язаний з американським інженером Фредеріком У.Тейлором (1856–1915), котрий заснував раціоналістичну школу наукової організації виробництва. Почавши працювати учнем у механічній майстерні, він за 10 років пройшов шлях до головного інженера великого металургійного підприємства. Основні дослідження здійснив у сталеливарних компаніях і на машинобудівних підприємствах, результати яких виклав у працях «Управління фабрикою» (1903), «Принципи наукового управління» (1911), «Свідки перед спеціальною комісією Конгресу» (1912). Він уперше обґрунтував теорію, згідно з якою підвищення продуктивності залежить від системного підходу до людини та машини, які треба розглядати як цілісну систему за вирішальною роллю людини. Дослідник запропонував конкретні рішення, спрямовані на раціональне використання праці робітників і засобів виробництва: введення суворого регламенту на застосування матеріалів й інструментів; стандартизацію інструментів, робочих операцій, точний облік робочого часу; дослідження трудових операцій шляхом поділу їх на складові та проведення хронометражу; встановлення контролю за кожною операцією тощо.

Започаткована Тейлором наука управління виробництвом ґрунтується на спостереженні, вимірюванні, аналізі й удосконаленні методів роботи та економічного стимулювання. Тейлор наголошував: «Має бути заохочувальна система оплати праці, яка спонукатиме робітників експлуатувати машину, точно дотримуючись інструкцій і якнайефективніше». Важливе значення приділялося науковим методам і тренінгу робітників, а також встановленню норм продуктивності (виробітку).

Зрештою, сформувалася система Ф. Тейлора ґрунтована на таких принципах:

1.Точне встановлення часу (виробітку) на основі розподілу процесу опрацювання, хронометражу операцій і вивчення рухів.

2.Добір інструментів, устаткування, режимів опрацювання, прийомів виконання робіт і робітників для досягнення максимальної продуктивності.

3.Контролювання методів роботи, а не продуктивності.

4.Повне відокремлення робітників від функцій адміністрування.

5.Функціональна система управління, базована на безпосередньому розподілі адміністративних функцій.

Система Ф. Тейлора набула поширення у тридцяті роки ХХ ст., її провідні положення стали класичними й до цього часу використовуються в промисловому виробництві, за поступового вдосконалення і доповнення.

Представниками раціоналістичної школи Тейлора були також Френк і Ліліан Гілбрети, котрі вивчали виробничі операції з допомогою кінокамери та мікрохронометру, визначили так звані мікроелементні рухи, з яких складаються трудові дії, що послідовно формують трудові прийоми та операції. Вони довели, що основні елементи виробничих операцій не залежать від змісту роботи. Це відкриття дало змогу проектувати раціональні методи виконання виробничих операцій шляхом усунення зайвих непродуктивних рухів, моделюванню їх на графіках і використанню в організації та плануванні робочих місць, що значно підвищувало продуктивність праці.

Гаррі Гантт (1861–1919) відкрив значення нематеріального стимулювання робітників і розробив систему планування виробничих операцій, які в сучасному виробництві використовують під назвою «графіки Гантта».

Окрім того, Г. Гантт запропонував урочну систему заробітної плати, що на відміну від поштучної (відрядної) системи Ф. Тейлора, є погодинною. При виконанні уроку (завдання) робітникові нараховували премію в розмірі 30—40 % від погодинної оплати. Така система є найгуманнішою і найуніверсальнішою, тому набула значного поширення і досі постійно доповнюється та вдосконалюється залежно від умов виробництва.

Харрінгтон Емерсон (1853–1931) у своїй праці «Дванадцять принципів продуктивності» (1911) обґрунтував організаційні умови, виконання яких забезпечує підвищення результатів у тій чи тій сфері діяльності:

1)точність формулювання і вибір цілей; 2) аналіз кожного нового процесу;

3)компетентність консультації керівника; 4) дисципліна на засадах регламентації діяльності, контролю, стимулювання; 5) справедливе ставлення до персоналу; 6) постійний облік; 7) диспетчерування (регулювання процесів); 8) норми, розклади й інструкції; 9) нормалізація умов праці; 10) нормування операцій; 11) складання письмових (формалізованих) стандартних інструкцій; 12) винагорода

за продуктивність кожного працівника.

Х. Емерсон першим указав на необхідність комплексного підходу до виконання складних завдань організації та управління виробництвом з урахуванням їх ефективності (поняття, введене ним), під якою розумів максимально вигідне співвідношення між витратами та результатами.

Подальшим розвитком системи Ф. Тейлора завдячують всесвітньо відомому виробнику автомобілів Генрі Фордом (1863–1947). Розробивши просту конструкцію легкового автомобіля моделі Т, він поставив собі за мету зде-

шевити його. Скориставшись принципами розподілу роботи на дрібні операції та прийоми, Г. Форд у 1913 році спроектував і запровадив на своєму автозаводі потоково-безперервну систему виробництва на основі стрічкового конвеєра. Це були радикальні технологічні, технічні й організаційні нововведення у виробництво. Якщо при стаціонарному складанні автомобіля, коли робітники рухали-

ся навколо нерухомого металевого об’єкта, витрачалося 728 годин праці одного робітника, за складання такого автомобіля на рухомій конвеєрній лінії цикл скоротився до 93 хвилин, що підтвердило високу ефективність організації масового і потокового (конвеєрного) виробництва на базі організації предметних дільниць і ліній з прямоточним характером виробництва. Організація та управління виробництвом зводилася до низки принципів:

1)жорстко побудована за вертикаллю організація управління кількох підприємств (виробництв); управління всіма частинами та етапами виробництва з одного центру;

2)масове виробництво, що забезпечує мінімальну вартість, яка задовольняє масового споживача і дає максимальний прибуток виробникові;

3)розвиток стандартизації, що вможливлює швидкий і без зайвих витрат перехід на нові види продукції;

4)конвеєр з глибоким розподілом праці на велику кількість операцій;

5)постійне вдосконалення організації та управління виробництвом.

зичних і технічних аспектів трудового процесу, принципове значення для підвищення продуктивності праці має мотивація робітника. Наприклад, дослідження засвідчили, що зниження освітленості приміщень не погіршує, а підвищує продуктивність, оскільки робітники групи відчували в таких умовах необхідність підтримання високого темпу роботи.

Ускладнення проблем управління процесами матеріально-технічного постачання дали потужний поштовх розвитку узагальнених, зорієнтованих на математику сфер дослідження операцій комплексними науковими групами із вче- них-практиків з різних аспектів діяльності: математиків, психологів, економістів. У 1915 році Ф.У. Харріс розробив одну з перших математичних моделей для управління запасами, започаткувавши кількісні методи (наприклад, економічний розмір замовлення), які спрямовують процес вироблення рішень.

У 1930-х роках Х.Ф. Додж, Х.Дж. Ромінг та У. Шухарт розробили статистичні процедури для вибіркового обстеження та контролю за якістю. У 1935 році Л.Х.С. Типпет здійснив низку досліджень, що заклали підгрунтя вибіркової статистики. Статистичний метод контролю якості дав змогу врахувати всі взаємодіючі чинники, що пов’язані з розробленням нової продукції, плануванням підприємством продуктивної праці, зовнішніми умовами, використанням матеріалів і відносинами покупців.

Унаслідок розвитку та вдосконалення кількісних методів аналізу були розроблені моделі для прогнозування, управління ресурсами, керівництва проекта-

ми та інші, що використовуються і набувають популярності з розвитком сучасних комп’ютерних технологій і програмного забезпечення.

У1933 році Г.Б. Мейнард і його помічники визначили доцільність раціоналізації методів роботи, де кожна операція (елемент роботи) ретельно аналізується з метою усунення всіх зайвих рухів (операцій), і на цій основі проектується найшвидший і найраціональніший спосіб виконання завдання. Такі заходи дають змогу точно вимірювати тривалість виконання роботи за нормальної інтенсивності праці робітників.

У1948 році Г.Б. Мейнард запропонував систему мікроелементного норму-

вання, що дало змогу, незалежно від галузі промисловості, використовуючи типові мікрорухи в різному сполученні та послідовності, проектувати раціональні методи роботи та нормативи трудових витрат.

У повоєнні роки було розроблено методи дослідження операцій: моделювання виробничої діяльності, теорія черг, теорія прийняття рішень, математичне програмування, методи сітьового планування проектів (PERT і CPM).

су на технологічну підготовку.

Поступові вдосконалення технологій, що відбувалися у наступні 160 років після промислової революції, змінилися різким проривом у технологічному розвитку, пов’язаним з автоматизацією виробництва. Потім розпочався швидкий розвиток комп’ютерних технологій і використання в трудових процесах комп’ютеризованого обладнання.

Масове використання комп’ютерної техніки в плануванні та управлінні виробництвом припало на 60–70-ті роки ХХ ст. Співробітники компанії IBM Д. Орлик і консультант О. Уайт розробили метод планування матеріальних потреб (MRP) із використанням комп’ютерної техніки. Комп’ютерна програма дала змогу оперативно коригувати графіки виробничого процесу та закупок матеріалів, управляти запасами з урахуванням постійно змінюваних прогнозів і потреб у випуску складної продукції.

курентних переваг у витратах, якості продукції, гнучкості.

Створена модель вможливлюють аналіз п’яти основних елементів виробничого менеджменту (так звані 5Рs) і використання їх як вихідні дані для прийняття стратегічних і тактичних рішень. Такий підхід допоміг керівникам підприємств у виборі стратегічного озброєння у конкурентній боротьбі на основі компромісів і прийняття альтернативних рішень стосовно важливих на поточний період показників ефективності діяльності.

У цей самий час — 80-ті роки ХХ ст. — у Японії виникла революційна філософія виробництва «точно — вчасно» JIT (just — іn-time), суть якої полягає у єдиному комплексі заходів постачання за умов великомасштабного вироб-

ництва та мінімальних товарно-матеріальних запасів, тобто необхідні деталі і комплектувальні доставляються в певне місце у встановлений час (або за потреби) для оброблення чи складання. У сукупності з концепцією «всеосяжного контролю якості» (TQC — Total Quality Control), мета якої — усунення будьяких виробничих дефектів, система «точно — вчасно» забезпечує стабільну конкурентоспроможність продукції, сприяє підвищеннюгнучкостівиробництва.

Останніми десятиліттями дедалі більший вплив на організацію та управління виробництвом справляє автоматизація. Створюються і функціонують інтегро-

вані виробничі системи (Computer — Integrated manufacturing — CIM), гнучкі виробничі системи (Flexible manufacturing systems — FMS) і заводу майбутнього

(Factory оf the future — FOF).

Глобалізація ринків змусила під час оформлення споживачами контрактів-замовлень включати до них вимоги щодо якості продукції згідно з чинними стандартами. Наприкінці 1990-х років найбільшого розмаху у відомих

компаніях світу набула концепція «всеосяжного управління якістю» (Total Quality Control — TQC), суть якої полягає у формуванні й забезпеченні якості на кожному робочому місці шляхом покладання відповідальності за дотримання критеріїв якості на всіх учасників процесів проектування виробів, забезпечення підготовки виробництва, виробництва, перевірки і випробування, пакування та транспортування, монтажу й експлуатаційного обслуговування. Набуття чинності міжнародними стандартами ISO 9000, розробленими Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO), спрямоване на формування «систем якості» на кожному підприємстві, сертифікацію продукції, атестацію технології й акредитацію виробництва.

Жорстка конкуренція між компаніями та її посилення за умов глобального економічного спаду прискорили вдосконалення процесів організації та управління виробництвом. Виникла концепція оновлення бізнес-процесів, яка

ґрунтується на революційних підходах. Передбачається, що всі етапи бізнеспроцесу ретельно розглядаються, аналізуються з метою усунення неприбуткових операцій, процесів із подальшим проектуванням нових ефективних процесів і комп’ютеризацією їх.

Світова спільність дедалі більше переймається станом довкілля, безпекою здоров’я та життя наступних поколінь. Тому однією зі значних міжнародних природоохоронних ініціатив стала система серії стандартів ISO 14000, що

виникла у 1996 році і має на меті зменшення шкідливих впливів на довкілля через поліпшення екологічної «поведінки» фірм, створення державної екологічної політики, уточнення умов міжнародної торгівлі. Система стандартів зорієнтована на екологічний менеджмент, використання певних інструментів екологіч-

ного контролю й оцінювання діяльності підприємства, на оцінювання екологічних впливів продукції на всіх стадіях її життєвого циклу. Європейський Союз оголосив про свої наміри допускати на ринок країн-членів ЄС продукцію лише тих фірм, що сертифіковані за ISO 14 000.

Резюме

Операційна діяльність — це будь-яка продуктивна діяльність, яка пов’язана зі створенням товарів чи послуг.

Операційна діяльність підприємства є основною, яка пов’язана із виробництвом і реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) і забезпечує підприємству основну частку прибутку, що є головною метою його створення, а також інші види діяльності, які не підпадають під категорію інвестиційної чи фінансової діяльності». Операційна діяльність орієнтована переважно на товарний ринок, тоді як інвестиційна або фінансова — на фінансовий ринок.

Створення матеріальної продукції (товарів) звичайно прийнято називати «виробничою діяльністю».

«Операція» є базовим поняттям для будь-якого підприємства (організації), що здійснює діяльність у сфері матеріального чи нематеріального виробництва. Часто у промисловості, комерційній і некомерційній діяльності терміни «виробництво» і «операції» використовують як взаємозамінні.

Послуги— це цілеспрямована діяльність, результати якої у вигляді вигоди чи задоволення споживається в процесі їх надання, мають прояв в корисному ефекті й продаються окремо чи пропонуються разом із продажемтоварів, чим і відрізняється від звичайного придбання товару.

Усі дії безпосередньо пов’язані із виготовленням товарів чи наданням послуг є операційною функцією. Вона відіграє провідну роль у створенні товарів або надання послуг і є ядром будь-якого промислового підприємства. Досягнення мети з виготовлення продукції чи надання послуг для задоволення потреб споживачів можливе лише за умови тісної взаємодії виробничої функції із функціями маркетингу та фінансів, а також з іншими допоміжними функціями.

Залежно від особливостей операційної функції (операційної діяльності) формується склад основних ресурсів і результатів підприємства.

Сутність і суспільне значення організування операційної діяльності полягає в координації й оптимізації в часі та просторі всіх матеріальних і трудових елементів виробничого процесу з метою своєчасного, якісного виготовлення необхідної споживачам продукції (надання послуг) за мінімальних витрат ресурсів й отримання прибутку.

Ефективність і раціональність операційної діяльності цілковито і повністю залежать від правильності вибору операційної стратегії. Стратегічні питання, вирішувані в операційній діяльності: як, коли і де виробляти продукцію і надавати послуги.

Операційна стратегія (оperations strategy) полягає в розробленні загальної політики і планів використання ресурсів підприємства, спрямованих на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії.

Історичні аспекти розвитку теорії та практики організації процесами виробництва дають загальне уявлення про етапи становлення сучасних виробничих систем й останні тенденції у цієї сфері: глобалізація і посилення конкуренції; інтеграція технології у систему виробництва; посилення ролі якості; автоматизація виробництва; підвищення гнучкості виробничих систем; скорочення витрат часу на запуск продукції у виробництво; підвищення уваги до екології.

Терміни і поняття

?Запитання для перевірки знань

1.Визначте, що є предметом і завданнями курсу «Організація операційної діяльності підприємства».

2.Укажіть місце, роль і значення курсу «Організація операційної діяльності підприємства» серед інших функціональних економічних дисциплін.

3.Розкрийте сутність і взаємозв’язок понять виробничої діяльності та операційної діяльності.

4.Вкажіть на особливості понять «виробництво» та «операції», назвіть сучасні вимоги до них і сферу застосування.

5.Схарактеризуйте сутність послуг. Що є загальним і відмінним у виробництві та послугах?

6.Наведіть види операцій за класифікаційними ознаками.

7.Схарактеризуйте сутність операційної та виробничої функцій на підприємстві та їхній взаємозв’язок з основними та іншими функціями.

8.У чому полягає сутність понять «виробничі ресурси» та «операційні ре-

сурси»?

9.Опишіть взаємозв’язок «вхід–перетворення–вихід» для авіакомпанії, поліклініки, магазину, банку, ресторану, машинобудівного заводу.

10.Яке з визначень поняття «організація операційної діяльності» найточніше відображає її суть?

11.Поясніть зв’язок технології з організовуванням операційних процесів.

12.Схарактеризуйте конкретне коло завдань організації виробництва.

13.Які сучасні вимоги ставляться до виробництва?

14.Схарактеризуйте сутність операційної стратегії та її елементів.

15.Охарактеризуйте основні операційній стратегії.

16.Чим операційна стратегія відрізняється від корпоративної стратегії?

17.Чому і які виробничі стратегії стали засобом конкурентної боротьби? Дайте їх стислу характеристику.

18.Як впливають на ефективність виробництва поділ праці та стандартизація елементів предметів праці і хто на цьому акцентував увагу?

19.Стисло схарактеризуйте внесок Ф. Тейлора в організацію та управління виробництвом.

20.Поясніть, чому основні елементи виробничих операцій не залежать від змісту роботи. Хто це довів?

21.Схарактеризуйте переваги поточної організації виробництва і в чому

полягає заслуга Г. Форда перед суспільством.

22.З чим пов’язана активізація дослідження операцій і впровадження яких нових методів підвищило рівень планування та організації виробництва?

23.Охарактеризуйте вплив комп’ютерної технології на виробництво.

24.Чим відрізняється концепція всеосяжного управління якістю від концепції всеосяжного контролю якості?

25.Що розуміється під перепроектуванням бізнес-процесів і з чим це пов’язано?

26.Яку роль і значення для людства на сучасному етапі розвитку має екологічний менеджмент?

Література для поглибленого вивчення матеріалу

1.Белінський П.І. Менеджмент виробництва та операцій: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 624 с.

2.Гэлловей Лес. Операционный менеджмент. Принципы и практика. — СПб., 2001.

—287 с.

3.Круш П.В., Подвігіна В.І, Гулевич В.О. Організація виробництва. Підручник / За заг. ред. П.В. Круш, В.І. Подвігіна, В.О. Гулевич. — К.: Каравелла, 2010. — 536 с.

4.Михайловська О. В. Операційний менеджмент: Навчальний посібник / О. В. Михайловська. — К. : Кондор, 2008. — 550 с.

5.Організація і управління процесами виробництва: навч. посіб. / В.Г. Васильков, Н.В. Василькова. — К.: КНЕУ, 2011. — 503 с.