- •1.Суспільне значення виробництва й характеристика його чинників.
- •2.Сутність і завдання організації виробництва.
- •5.Особливості формування та функціонування складних виробничих систем.
- •6.Виробничий процес і принципи його раціональної організації.
- •7.Фази та різновиди виробничих процесів.
- •8.Техніко-економічна характеристика типів виробництва та їх застосування в сучасних умовах.
- •9.Трудовий процес і основи його проектування.
- •10. Організація праці, її основні цілі, завдання, напрями та форми.
- •11.Організація робочих місць та системи їх обслуговування.
- •12. Сутність, значення й об’єкти нормування праці.
- •13.Аналіз трудового процесу та витрат робочого часу, оцінювання продуктивності.
- •14.Норми затрат праці, їх класифікація, особливості визначення й застосування.
- •15.Технологічне планування обладнання та чинники формування виробничих структур.
- •16.Виробничий цикл, характеристика його структурних складових.
- •17.Виробнича інфраструктура, її склад та значення для підприємства.
- •18.Завдання, склад інструментального господарства та його класифікація й індексація.
- •19.Ремонтне господарство, його сутність, цілі й завдання.
- •20.Нормування та планування робіт із технічного обслуговування та ремонту устаткування.
- •21.Енергетичне обслуговування, його цілі й завдання.
- •22.Організаційна структура та характеристика особливостей енергетичного господарства.
- •23.Внутрішньозаводські перевезення, їх цілі й завдання в процесі виробництва продукції.
- •24.Методика вибору технічних засобів, маршрутів їх руху та розрахунку параметрів транспортного забезпечення виробництва.
- •25.Матеріальні запаси та їхня роль у виробництві.
- •26.Особливості формування складського й тарного господарств. Технічні параметри складів та засобів ватажно-розвантажувальних робіт.
- •27. Сучасні системи управління запасами.
- •28.Сутність, завдання виробничої логістики та способи управління матеріальними потоками у виробництві.
- •29.Організація непотокового виробництва та розрахунки його параметрів.
- •30.Модифікації непотокового виробництва та особливості їх застосування.
- •31.Партіонний метод організації виробництва та особливості застосування в ринкових умовах.
- •32.Оптимальний розмір партії деталей та методи його розрахунку.
- •33.Організація предметно-замкнених дільниць.
- •34.Потокове виробництво, його основні ознаки та економічне значення в сучасних умовах.
- •35.Види потокових ліній та їхні техніко-економічні показники.
- •36.Методика розрахунку основних параметрів потокових ліній
- •37. Загальна характеристика автоматичного та автоматизованого виробництва.
- •38. Гнучкі виробничі системи й виробництва, їхні організаційно-виробничі параметри.
- •39. Якість продукції, показники та методи оцінки її рівня.
- •40. Стандартизація процесів, продукції та послуг.
- •41. Система технічного контролю якості й випробування продукції.
- •42. Формування системи управління якістю на підприємстві.
- •43. Сутність і система показників конкурентоспроможності
- •44. Методи оцінювання конкурентоспроможності продукції
- •45. Сертифікація продукції та атестація виробництв.
- •46. Життєвий цикл продукції та інновації в умовах зростання конкуренції.
- •47. Система створення та освоєння нової продукції, її сутність, цілі й завдання.
- •48. Сучасні організаційні форми й технічні засоби комплексної підготовки виробництва
- •49. Наукові дослідження: класифікаційні види, завдання, зміст, етапи та роль у підготовці виробництва.
- •50. Цілі та завдання розроблення проектних рішень.
- •51. Формування вимог до нових виробів і методи аналізу під час їх проектування.
- •52. Служба охорони праці на підприємстві, її права та обов’язки.
- •53. Сутність та види робочих місць, та вимоги щодо їх організації.
- •54. Переробка сировини та матеріал, їх види значення та характеристика.
- •55. Сутність, призначення та функції складського господарства. Види складів та їх зберігаюче обладнання.
- •56. Необхідність і спрямованість соціальної діяльності підприємства в умовах ринкового господарювання.
- •57. Шляхи вдосконалення соціально - культурної та житлово - комунальне сфери.
- •58. Загальна характеристика організаційної структури управління. Елементи організаційної структури управління.
- •59. Типи організаційних структур управління.
- •60. Суть, завдання, основні принципи управління персоналом.
57. Шляхи вдосконалення соціально - культурної та житлово - комунальне сфери.
Соціально-культурний комплекс – це сукупність галузей та видів діяльності, спрямованих на задоволення потреб індивіда і суспільства загалом у формуванні і вдосконаленні фізичних, культурних, духовних та інтелектуальних потреб.
Житлово-комунальне господарство - комплекс самостійних служб, покликаних задовольняти потреби територіальної громади у комунальних послугах.
Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання і перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил
Можна зазначити фактори, що найбільш впливають на розвиток житлово-комунального господарства: збільшення інвестиційної привабливості комплексу; впровадження інноваційних технологій в процеси виробництва та надання послуг; підвищення рівня використання наявних ресурсів; модернізація об’єктів житлової та комунальної інфраструктури; регулювання тарифів на послуги ЖКГ і визначення порогів їх зростання; адресна підтримка малозабезпеченим верствам населення; підвищення рівня обслуговування населення.
Вирішенням усіх накопичених проблем у житлово-комунальному господарстві є повне реформування галузі.
Враховуючи величезну соціальну значимість житлово-комунальних послуг у забезпеченні зростання рівня і якості життя населення, першочерговим завданням сьогодні стає реформування і стабілізація розвитку житлово-комунального господарства (ЖКГ) шляхом активізації як інноваційної діяльності житлово-комунальних підприємств, так і системи її фінансового забезпечення. Оновлення виробничої бази житлово-комунального господарства з урахуванням нових досягнень науково-технічного прогресу, впровадження інноваційної моделі розвитку галузі називається одним із пріоритетних напрямків реформування ЖКГ.
58. Загальна характеристика організаційної структури управління. Елементи організаційної структури управління.
Організаційна структура управління - це впорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, що знаходяться між собою у стійких взаємостосунках, які забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого.
Основними елементами організаційної структури управління є:
- склад та структура функцій управління;
- кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;
- професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;
- склад самостійних структурних підрозділів;
- кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;
- порядок інформаційних зв'язків.
Отже, чим досконалішою є організаційна структура управління, тим ефективніший вплив управління на процес виробництва (надання послуг).
59. Типи організаційних структур управління.
Лінійна структура передбачає що кожний управлінець виконує всі функції керівництва даною ланкою виробництва, а у підлеглого є тільки один керівник, розпорядження якого обов'язкові для виконання. При такій підпорядкованості забезпечується принцип єдиноначальності.
Функціональна структура управління передбачає виконання окремих спеціальних функцій або окремих виконавців (по плануванню, технології, механізації, транспортному або енергетичному обслуговуванню), а виконавець по окремим питанням підпорядковується декільком функціональним керівникам.
Лінійно-функціональна структура управління об'єднує переваги обох структур. Сутність комбінацій лінійних та функціональних зв'язків на підприємстві складається в тому, що по адміністративним питанням кожний працівник підпорядковується одному керівникові, а функціональної ланки повинні займатися питаннями віднесеними до їх компетенції. При цьому право остаточного рішення зберігається за загальним керівництвом. Тільки в умовах чіткого розподілу робіт і функцій між лінійним і функціональним персоналом можливо забезпечити реалізацію переваг, закладених в цій структурі.
Програмно-цільова структура управління складається в організації з тимчасових творчих колективів для виконання окремих програм або вирішення конкретних проблем. Створення творчих колективів не порушує цільності існуючої структури управління, а органічно вписуються до її складу.
Матрична структура управління створюється шляхом суміщення лінійної і програмно - цільової і є сучасним ефективним типом структур. Управління окремими сферами діяльності організації (виробництвом, збутом, забезпеченням) здійснюється за лінійною структурою, а управління програмами, проектами, темами за програмно -цільовою структурою (по горизонталі).
Дивізіонна структура управління використовується в розвинутих країнах, в основу якої покладений принцип оцінки діяльності кожного функціонального структурного підрозділу по кінцевому результату. В ринкових умовах дивізіонна структура застосовується в комбінованих виробництвах (концернах, холдінгах, комбінатах). Дивізіонна структура управління передбачає делегування окремих управлінських функцій на нижчі органи управління, які фактично самостійні у виборі різних управлінських рішень, за винятком фінансових і матеріальних.