28.Сутність, завдання виробничої логістики та способи управління матеріальними потоками у виробництві.

Логістика виробництва - регулювання виробничого процесу в просторі і в часі, а саме планування матеріальних потоків і керування ними, організація внутрішньовиробничої транспортування, складування та підтримання запасів сировини, матеріалів та незавершеного виробництва виробничих процесів на стадіях заготівлі, обробки та складання готової продукції. 

Матеріальний потік (МП) у виробничій системі - рух матеріальних ресурсів у просторі і в часі між стадіями виробничого процесу. Упорядкуванням такого руху, його раціональної організацією займається виробнича логістика. 

Завдання виробничої логістики полягає в забезпеченні своєчасного, ритмічного і економічного руху матеріальних ресурсів між стадіями і робочими місцями основного виробництва у відповідності з планами виробництва і реалізації ДП або замовленнями споживачів. 

Для забезпечення основного завдання ПЛ необхідно в комплексі вирішувати задачі планування, організації руху матеріального потоку і оперативного управління ним не тільки в основному виробництві, але і у допоміжному та обслуговуючому виробництвах.

 Управління матеріальними потоками ґрунтується на двох принципово різних підходах: штовхаючому і тягнучому.

Перший підхід називається «штовхаюча система» і є системою організації виробництва, у якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку попередньо не замовляються. Матеріальний потік “виштовхується” кожному наступному адресату строго за розпорядженням, яке надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом. “Штовхаючі” моделі управління матеріальними потоками характерні для традиційних методів організації виробництва. Найбільш відомими апробованими логістичними моделями систем даного типу є MRP I, MRP II та інші.

Перевагою “тягнучих” (витягуючих) систем є те, що вони не вимагають загальної компютерізації виробництва. У той же час вони передбачають високу дисципліну і дотримання всіх параметрів постачань, а також підвищену відповідальність персоналу всіх рівнів, особливо виконавців. Це пояснюється тим, що централізоване регулювання виробничих процесів обмежене. До “тягнучих” логістичних систем належать системи KANBAN і ОПТ.

Основними цілями “тягнучих” (витягуючих) систем є: - запобігання поширенню зростаючих коливань попиту або обсягу продукції від наступного процесу до попереднього; - зведення до мінімуму коливання параметрів запасів між технологічними операціями; - максимальне спрощення управління запасами в процесі виробництва шляхом його децентралізації, підвищення рівня оперативного цехового управління.

29.Організація непотокового виробництва та розрахунки його параметрів.

Непоточних метод організації виробництва характеризується наступними ознаками:  1) на робочих місцях обробляються різні за конструкцією і технологією виготовлення предмети праці, оскільки випуск їх невеликий;  2) робочі місця розміщуються на однотипних групах обладнання без певного зв'язку з послідовністю виконання операцій

3) деталі переміщуються в процесі виготовлення складними маршрутами, у зв'язку з чим виникають великі перерви в обробці.

Непоточних метод застосовується переважно в одиничному і серійному виробництві.

При одиничному методі деталі і вироби виготовляються одиницями або невеликими партіями. 

Партіонний метод передбачає запуск у виробництво і виготовлення деталей, вузлів, виробів періодично повторюваними партіями певного розміру. Кількість обладнання в непотоковому виробництві розраховується по групах однотипних взаємозамінних верстатів: 

В непотоковому виробництві на одних і тих же робочих місцях обробляється велика номенклатура деталей, дуже важливо визначити партію деталей. Це пов'язано з тим, що величина партії деталей впливає на ефективність виробництва. 

Непотоковому виробництво в організаційному відношенні є досить складним. Непотокове виробництво може бути спеціалізовано в наступних формах: технологічної, предметної та змішаної. 

Технологічна форма спеціалізації характеризується створенням цехів і ділянок, на яких обладнання спеціалізовані за ознакою їх технологічної однорідності і розмірів.

При предметній формі спеціалізації створюються виробничі цехи і ділянки, спеціалізовані з предметів.

При предметно-груповій формі організації непотокового виробництва створюються предметні, групові або подетально-групові ділянки на основі використання групової технології обробки деталей