1.Визначення поняття «оп», «умови праці» та соціально-економічне значення оп.

Охорона працi - система правових, соціально-економічних, органiзацiйних, технiчних, гiгiєнiчних та лiкувально - профiлактичних заходів та засобiв, спрямованих на забезпечення збереження здоров'я та працездатностi людини в процесi працi.

Умови праці – це умови, що формуються в процесі праці людини, яка є головною продуктивною силою суспільства. Вони визначаються вживаним устаткуванням, технологією, предметами і продуктами праці, системою захисту робітників, обслуговуванням робочих місць і зовнішніми чинниками, залежними від стану виробничих приміщень, створюючими певний мікроклімат.

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів з покращення умов і підвищення безпеки праці та є економічним виразом соціальної значущості охорони праці. Тобто, економічне значення охорони праці оцінюється за результатами, отриманими при зміні соціальних показників шляхом впровадження заходів з покращення умов праці: підвищення продуктивності праці; зниження непродуктивних витрат часу і праці; збільшення фонду робочого часу; зниження витрат, пов'язаних з плинністю кадрів через умови праці, тощо.

2.Предмет, структура, зміст, мета курсу «основи охорони праці»

Основи охорони праці - це комплексна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців з вищою освітою необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь з правових і організаційних питань охорони праці, з питань гігієни праці, виробничої санітарії, виробничої та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров'я працівників щодо результатів виробничої діяльності. 

Дисципліна "Основи охорони праці" складається з чотирьох розділів:

- правові та організаційні питання охорони праці;

- основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії;

- основи виробничої безпеки (техніки безпеки);

- пожежна безпека.

Основна мета дисципліни - надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме покращенню умов праці, підвищенню її продуктивності, запобіганню професійних захворювань, виробничого травматизму, аварій.

3.Класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються на 4 групи:

- До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні такі, що впливають на репродуктивну функцію.

- До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

-До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).

- До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать:

рухомі машини та механізми;пересувні частини виробничого устаткування;підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони;підвищена чи знижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони;підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації;підвищені чи знижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря;небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів;відсутність чи нестача природного світла;недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплюючу дію.