81.Права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону праці.

Згідно із Законом «Про охорону праці» протягом 1992—1993 рр. профспілки передали державі наглядові функції в галузі охорони праці, одночасно скоротивши чисельність технічних інспекторів праці. Однак це зовсім не означає, що профспілки відійшли від вирішення даних проблем. Як і раніше, всі найважливіші питання організації здорових і безпечних умов праці, забезпечення прав і соціальних гарантій працівників вирішуються за безпосередньою участю профспілок. Ці повноваження закріплені в Законі України «Про охорону праці».

Профспілки мають право безперешкодно перевіряти стан умов і безпеки праці на виробництві, виконання відповідних зобов’язань колективних договорів (угод), додержання власником вимог трудового законодавства щодо режиму робочого часу та часу відпочинку працівників, забезпечення їх належними санітарно-побутовими приміщеннями, засобами індивідуального й колективного захисту. Вони можуть давати висновки про обставини та причини нещасних випадків на виробництві, визначати відповідальних за це службових осіб і надсилати свої висновки відповідним органам. Разом з профспілками громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці виконують трудові колективи через уповноважених. 

82.Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах.

Експлуатація транспорту, як правило, супроводжується вантажно-розвантажувальними роботами (ВРР). На вантажно-розвантажувальних роботах типовими ситуаціями, при яких відбуваються нещасні випадки, є перевищення допустимої вантажопідйомності пристрою, застосування саморобних, без випробування на вантажопідйомність механізмів і машин, порушення правил при роботі механізмів в охоронній зоні повітряних ліній (ПЛ), правил стропування, укладання труб, лісу, проведення робіт вручну, робіт з тарою.

Для організації безпечних ВРР передбачена класифікація вантажів не тільки за ступенем їх небезпеки, а й за масою. За ступенем небезпеки розрізняють дев'ять класів вантажів (ДСТ 19433-81); за масою - три категорії:

І - вантажі (одне місце) масою менше 80 кг, включаючи дрібно-штучні й сипкі;

П - вантажі масою від 80 до 500 кг,

Ш - вантажі масою понад 500 кг.

Чоловіку дозволяється виконувати ВРР при масі вантажу до 50 кг, жінці - до 7 кг, підліткам чоловічої статі - до 16 кг. Піднімання і переміщення вантажу масою понад 50 кг проводять за допомогою механізмів і приладів. Роботи з небезпечними й особливо небезпечними вантажами виконують особи, що пройшли спеціальне навчання; інструктаж цих осіб повторюється через кожні 3 місяці.

83. Безпека піднімально-транспортних обладнань.

Слід відзначити, що безпекою підйомно-транспортного обладнання є конкретні запобіжні заходи для недопущення виникнення небезпеки при експлуатації підйомно-транспортного обладнання для громадян. Тому необхідно виконувати запобіжні заходи, котрі спрямовані на унеможливлення прогнозованих ризиків, а значить спрямовані на забезпечення безпеки під час експлуатації підйомно-транспортного обладнання, його складових частин.

Як вже було визначено, підйомно-транспортного обладнання поділяється на дві групи (вантажопідіймальними крани, машини та підйомники). Саме тому для кожної групи підйомно-транспортного обладнання існують окремі запобіжні заходи, які чітко прописані в нормативно-правових актах України.

Згідно запобіжним заходам зовнішнього та кліматичного, географічного характеру крани і машини, призначені для експлуатації при температурі нижче ніж мінус 40 С, мають бути виготовлені для роботи в районах з холодним кліматом [8]. Насамперед це важливо для недопущення аварій, що виникають під впливом високої чи низької температури, яка призводе до термічних деформацій деталей та механізмів підйомно-транспортного обладнання. Також обладнання, що експлуатується в сейсмічних районах, виготовляється у сейсмічному виконанні [8]. Тобто для попередження виникнення деформації під впливом землетрусу, крани повинні мати особливу конструкцію, що дозволяє переносити поштовхи низької, середньої частоти. Вантажопідіймальні крани мають бути стійкими в робочому та неробочому станах, оскільки досить часто самохідні крани можуть самостійно пересуватися, якщо робоча площадка є покатою [8]. Металоконструкції та металеві деталі вантажопідіймальних кранів і машин мають бути захищені від корозії, вологи [8]. Досить часто це забезпечується завдяки покриттю зовнішніх частин крану, машин антикорозійними красками, лаками, іншими хімічними матеріалами.

Досить важливим є дотримання запобіжних заходів при експлуатації механічного обладнання вантажопідіймальних кранів і машин.