38.Реєстрація та технічне опосвідчення посудин що працюють під тиском
Реєстрація котла проволиться на підставі письмової заяви власника який повинен представляти:
Акт про справність котла
Посвідченнч про якість монтажу
Креслення приміщення котельні де вказані розміри,а також проходи і виходи
Схеми котельні
Перелічені документи повинні бути підписані керівником та прошиті рядом із паспортом
При відповідності документації ЕНТД проводиться реєстрація котла а документація повертається власнику повідомляють письмово вказані причини відмов.
Перереєстрація котла в місцевих органах Держнаглядохорониопраці повина проводити в наступних випадках:
При реконструкції
Після монтажу
Передачи котла іншому власнику
39.Фактори що впливають на умови праці
Умови праці — це зовнішнє середовище, що оточує працівника в процесі виробництва, впливає на його працездатність і продуктивність праці. Фактори, які визначають умови праці і впливають на здоров'я і працездатність людини поділяють на такі групи:
соціально-економічні - включають законодавчу і нормативно-правову базу, що регламентує умови праці;
психофізіологічні фактори - обумовлені конкретним змістом трудової діяльності, характером праці (фізичне і нервово-психічне навантаження монотонність, темп і ритм праці);
санітарно-гігієнічні умови - визначають зовнішнє виробниче середовище (температура повітря, шум, вібрація, освітлення тощо), а також санітарно-побутове обслуговування на виробництві;
естетичні - сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (архітектурне, конструкторське, художнє оформлення інтер'єру, обладнання, оснащення, виробничого одягу тощо);
соціально-психологічні фактори - характеризують взаємовідносини в трудовому колективі і створюють морально-психологічний клімат.
Міжнародна організація праці виділяє десять груп факторів виробничого середовища, які впливають на працездатність людини:
фізичне зусилля передбачає пересування або підтримування вантажів, зусилля натиску на предмет праці тощо. Виділяють такі його рівні: незначне, середнє, важке і дуже важке;
нервова напруга визначається складністю розрахунків, високою відповідальністю, інтелектуальним навантаженням, особливими вимогами до точності, небезпекою для життя тощо. Нервова напруга може бути: незначна, середня і підвищена;
темп роботи визначає кількість трудових рухів за одиницю часу. Він може бути помірним, середнім, високим;
робоче положення визначається положенням тіла людини по відношенню до засобів виробництва. Розрізняють обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне положення;
монотонність роботи полягає в багаторазовості повторення одноманітних короткочасних операцій, може бути незначною, середньою і підвищеною;
температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Виділяють незначну, підвищену (знижену), середню, високу, дуже високу стадії впливу;
забрудненість повітря визначається вмістом домішок у повітрі і їх впливом на організм людини. Забрудненість повітря має п'ять ступенів: незначний, середній, підвищений, сильний, дуже сильний;
Øвиробничий шум. Частота шуму визначається в герцах, сила шуму -- в децибелах. Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;
вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці можуть бути підвищені, сильні, дуже сильні;
освітленість у робочій зоні визначається в люксах, має два рівні: недостатня і погана або осліплююча.
40. Гігієнічна класифікація праці Умови праці — це сукупність чинників виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконання нею трудових обов'язків[1].
Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на чотири класи: 1 клас — оптимальні умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності. 2 клас — допустимі умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів дляробочих місць. 3 клас — шкідливі умови праці - характеризуються наявністю шкідливих виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. -1-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими відхиленнями від гігієнічних нормативів, які, як правило, викликають функціональні зміни, що виходять за межі фізіологічних коливань та найчастіше сприяють зростанню захворюваності з тимчасовою втратою працездатності; -2-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які здатні викликати стійкі функціональні порушення, призводять у більшості випадків до зростання захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, підвищення частоти загальної захворюваності, появи окремих ознак професійної патології; -3-й ступінь — умови праці, що характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які призводять до підвищення рівнів захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та розвитку, як правило, початкових стадій професійних захворювань; 4 клас — небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя. 41.Шкідливі та отруйні речовини Шкідлива речовина - це речовина, яка при контакті з організмом людини у випадку порушення вимог безпеки може викликати виробничі травми, професійні захворювання або відхилення у стані здоров'я, які виявляють сучасними методами як у процесі роботи, так і у віддалені терміни життя теперішнього і наступних поколінь. Токсичними (отруйними) називаються речовини, які, потрапляючи в організм навіть у відносно невеликих кількостях, викликають порушення нормальної життєдіяльності аж до отруєння. Вони можуть бути у вигляді газу, пари, рідини і пилу. Усі шкідливі речовини можна розділити на токсичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, наркотичні, задушливі, такі, що впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізуючі. Токсичні речовини взаємодіють з організмом людини, викликаючи рі-зноманітні відхилення стану здоров’я. До них належать чадний газ, селіт-ра, концентровані розчини кислот, лугів тощо. Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок дихальних шляхів, очей, шкіри (наприклад, аміак). Мутагенні речовини призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. Це - свинець, радіоактивні речовини тощо. Канцерогенні речовини викликають, як правило, злоякісні новоутво-рення, пухлини (ароматичні вуглеводні, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо). Наркотичні речовини впливають на центральну нервову систему (спирти, ароматичні вуглеводи). Задушливі речовини приводять до токсичного набряку легень (оксид вуглецю, оксид азоту). Прикладом речовин, що впливають на репродуктивну функцію, можуть бути: радіоактивні ізотопи, ртуть, свинець, нікотин, алкоголь тощо. Сенсибілізатори – речовини, що діють як алергени (формалін, лакина основі нітро- та нітрозосполук тощо). 42.Вплив шкідливих речовин на органи людини о характері розвитку й тривалості перебігу розрізняють дві основні форми професійних отруєнь — гострі й хронічні інтоксикації. Гостра інтоксикація наступає, як правило, раптово після короткочасного впливу щодо високих концентрацій отрути й виражається більш-менш бурхливими й специфічними клінічними симптомами. У виробничих умовах гострі отруєння найчастіше пов'язані з аваріями, несправністю апаратури або із введенням у технологію нових матеріалів з маловивченою токсичністю. Хроничні інтоксикації викликані надходженням в організм незначних кількостей отрути й пов'язані з розвитком патологічних явищ тільки за умови тривалого впливу, що іноді визначається декількома роками . Більшість промислових отрут викликають як гострі, так і хронічні отруєння. Однак деякі токсичні речовини звичайно обумовлюють розвиток переважно другої (хронічної) фази отруєнь (свинець, ртуть, марганець). Крім специфічних отруєнь токсична дія шкідливих хімічних речовин може сприяти загальному ослабленню організму, зокрема зниженню опірності до інфекційного початку. Наприклад, відома залежність між розвитком грипу, ангіни, пневмонії й наявністю в організмі таких токсичних речовин, як свинець, сірководень, бензол й ін. Отруєння дратівними газами може різко загострити латентний туберкульоз і т.д. Розвиток отруєння й ступінь впливу отрути залежать від особливостей фізіологічного стану організму. Фізична напруженість, що супроводжує трудову діяльність, неминуче підвищує хвилинний об'єм серця й подиху, викликає певні зрушення в обміні речовин і збільшує потребу в кисні, що стримує розвиток інтоксикації. Чутливість до отрут у певній мері залежить від статі й віку працюючих. Установлено, що деякі фізіологічні стани в жінок можуть підвищувати чутливість їхнього організму до впливу ряду отрут (бензол, свинець, ртуть). Безперечна погана опірність жіночої шкіри до впливу дратівних речовин, а також більша проникність у шкіру жиророзчиних токсичних сполук. Що стосується підлітків, те їхній організм, що формується, має менший опір до впливу майже всіх шкідливих факторів виробничого середовища, у тому числі й промислових отрутах.
43. Профілактичні заходи щодо попередження проф захворювань та отруєнь Заходу щодо профілактики професійних отруєнь включають гігієнічну раціоналізацію технологічного процесу, його механізацію й герметизацію. Ефективним засобом є заміна отруйних речовин нешкідливими або менш токсичними. Важливе значення в оздоровленні умов праці має гігієнічне нормування, що обмежує вміст шкідливих речовин шляхом установлення ГДК у повітрі робочої зони й на шкірі. Із цією метою проводиться гігієнічна стандартизація сировини й продуктів, що передбачає обмеження змісту токсичних домішок у промисловій сировині й готових продуктах з урахуванням їх шкідливості й небезпеки. Більша роль у попередженні професійних інтоксикацій належить механізації виробничого процесу, що дає можливість проведення його в замкнутих апаратурах й, що зводить до мінімуму необхідність зіткнення робітника з токсичними речовинами (механічне завантаження й вивантаження добрив, пральних і мийних засобів). Аналогічні завдання вирішуються при герметизації виробничого обладнання й приміщень, що виділяють отрутні гази, пари й пил. Надійним засобом боротьби із забрудненням повітря слугує створення деякого вакууму, що запобігає виділення токсичних речовин через наявної нещільності. До санітарно-технічних заходів відноситься вентиляція робочих приміщень. Операції з особливо токсичними речовинами повинні проводитися в спеціальних витяжних шафах з потужним відсмоктувачем або в замкнутих апаратурах. У виробництвах, найнебезпечніших у плані виникнення професійних отруєнь, застосовують індивідуальні засоби захисту (спецодяг, респіратори, протигази й ін.). Крім того, велике значення має дотримання правил особистої гігієни, для цього на підприємствах є душові кімнати, гардеробні приміщення для роздільного зберігання спецодягу й особистого одягу, пральні для прання спецодягу, пристрою для обезпилення спецодягу й ін. Іноді причиною важких гострих і навіть смертельних отруєнь є непоінформованість персоналу про небезпеку виробничого процесу й основних заходів профілактики, тому необхідно проводити санітарний інструктаж і навчання робітників безпечним методам роботи. 44.Основні вимоги щодо ОП при проектуванні промислових п-ств. При проектуванні промислових підприємств враховують технологію виробництва, архітектурно-планувальні рішення виробничих приміщень, розв’язку транспортних систем, благоустрій території та інші вимоги, без яких жоден проект не може бути прийнятий у виробництво. Територія підприємства має відповідати вимогам щодо розміщення виробничих і допоміжних будівель з технологічної точки зору, а з гігієнічної— мати відносно рівну поверхню й нахил, що забезпечує відвід поверхневих і стічних вод, задовільне сонячне опромінення й природне освітлення та провітрювання. При виборі території для будівництва враховують напрям панівних вітрів, погодно-кліматичні умови, відстань до житлової зони і т. ін. Цехи зі шкідливими умовами виробничого процесу розміщують з підвітряного боку відносно вітрів панівного напрямку. Оцінюючи територію підприємства, враховують рівень стояння ґрунтових вод, чистоту ґрунтів, можливість благоустрою і проведення заходів щодо захисту навколишнього середовища від шкідливих і небезпечних викидів. Вимоги СН, ДБН не допускають розміщувати об’єкти у місцях, де рівень ґрунтових вод менше 1,3 м від дна підземних споруд, що проектуються, а також у зонах можливого затоплення паводковими водами. Територія під будівництво об’єкта має враховувати такі чинники, як сейсмічні особливості району забудови, можливість снігових заметів, максимальні і мінімальні річні температури і т. ін. 45.Основні вимоги щодо ОП до виробничих будівель та споруд При плануванні виробничих приміщень необхідно враховувати санітарну характеристику виробничих процесів, дотримуватись нГорм корисної площі для працюючих, а також нормативів площ для розташування устаткування і необхідної ширини проходів, що забезпечують безпечну роботу та зручне обслуговування устаткування. Об'єм виробничих приміщень на одного працівника згідно з санітарними нормами повинен складати не менше 15 м3, а площа приміщень — не менше 4,5 м2. Приміщення, де розташовані електрощитове, вентиляційне, компресорне та інші види обладнання підвищеної небезпеки повинні бути постійно зачиненими на ключ, з тим, щоб в них не потрапили сторонні працівники. Важливе значення для здорових та безпечних умов праці мають раціональне розташування основного та допоміжного устаткування, виробничих меблів, а також правильна організація робочих місць. Порядок розташування устаткування і відстань між машинами визначаються їхніми розмірами, технологічними вимогами і вимогами техніки безпеки. Підлоги виробничих приміщень повинні бути зносостійкими, теплими неслизькими, щільними, легко очищуватись, а в деяких цехах т? дільницях — волого-, кислото- та вогнестійкими Через підлогу в інш приміщення не повинні проникати вода, мастила, шкідливі речовини. 46.Призначення та класифікація систем вентиляції Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних ррбочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже. Вентиляція класифікується за такими ознаками: — за способом переміщення повітря — природна, штучна (механічна] та суміщена ( природна та штучна одночасно); — за напрямком потоку повітря — припливна, витяжна, припливно-витяжна; — за місцем дії — загальнообмінна, місцева, комбінована.
47.Природна вентиляція Природна вентиляція відбувається внаслідок теплового та вітрового напорів. Тепловий напір спричинений різницею температур, а значить, і густиною внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а з підвітряної – розрідження. Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, що надходять та вилучаються із приміщення, а власне повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію - просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях тощо та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок. Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частиш будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря. Для регулювання надходження та видалення повітря передбачено перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів. Це особливо важливо у холодну пору року. Перевагою природної вентиляції є її дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік у тому, що повітря надходить у приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля. 48. Механічна вентиляція Механічною або штучною вентиляцією називається спосіб подачі повітря в приміщення або видалення з нього за допомогою вентилятора. Такий спосіб повітрообміну є більш досконалим, так як повітря, що подається в приміщення, може бути спеціально підготовленим щодо його чистоти, температури і вологості. Вентиляцію з механічним спонуканням (механічну вентиляцію) слід передбачати: а) якщо метеорологічні умови і чистота повітря не можуть бути забезпечені вентиляцією з природним спонуканням (природною вентиляцією); б) для приміщень і зон без природного провітрювання. Системи механічної вентиляції, автоматично підтримують в приміщеннях метеорологічні умови на рівні заданих незалежно від змінюються параметрів зовнішньої повітряного середовища, називаються системами кондиціонування повітря. 49. Основні поняття та гігієнічні вимоги щодо виробничого освітлення Освітлення - це отримання, розподіл та використання світлової енергії для забезпечення нормальних умов праці. Освітлення, що відповідає гігієнічним вимогам, сприяє підвищенню продуктивності праці, створює гарний психологічний тонус, відповідний настрій і самопочуття, запобігає загальній втомі організму, впливає на обмін речовин, серцево-судинну систему, знижує кількість нещасних випадків. Недостатнє освітлення є однією з причин виробничого травматизму. ля створення сприятливих умов для здорової роботи, які б запобігали швидкій втомлюваності очей, виникненню професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам: - створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми; - забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору; - не створювати засліплювальної дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору; - не створювати на робочій поверхні різних та глибоких тіней (особливо рухомих); - повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються; - не створювати небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека уражений струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників): - повинно бути надійним і простим и експлуатації, економічним та естетичним.
50. Класифікація виробничого освітлення
Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: -природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу;
-штучним, що створюється електричними джерелами світла;
-суміщеним, за якого недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучний.
Природне освітлення поділяється на:
-бокове (одно- або двохстороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах;
-верхнє, здійснюване через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях;
-комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення.
Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим.
Загальним називають освітлення, за якого світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з урахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення).
Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, у процесі роботи, напрямок світла.
За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.
Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов’язковим для всіх виробничих приміщень.
Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптове відключення робочого освітлення та пов’язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного процесу.
Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення, його необхідно влаштовувати у місцях, небезпечних для проходу людей;
Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення. 51. Джерела світла та основні освітлювальні прилади Як джерела штучного освітлення можуть використовуватися лампи розжарювання та газорозрядні лампи: люмінесцентні, ртутні, неонові та ін. Кожна з них має свої переваги та недоліки, а також умови застосування. Лампи розжарювання чисельно переважають, оскільки вони виготовляються в широкому асортименті, їх зручніше пристосувати до заданих умов. Особливістю цих ламп є те, що вони вмикаються до мережі без додаткових пускових пристроїв і можуть працювати при значних відхиленнях напруги в мережі від нормальної, а також практично не залежать від умов навколишнього середовища, компактні, до кінця терміну служби світловий потік у них знижується незначно (близько 15 %). Однак, лампи розжарювання мають відносно низьку світлову віддачу, в їхньому спектрі переважає жовто-червона частина і термін їх служби малий (близько 1000 год).
В лампах розжарювання застосовується вольфрамова нитка. Лампи розжарювання відносяться до джерел світла теплового випромінювання. Вони випромінюють видимий жовто-червоний спектр, який за складом відповідає денному світлу. За конструкцією лампи розжарювання бувають вакуумні, газозаповнені, безспіральні, безспіральні з криптоно-ксеноновим заповненням, а також дзеркальні лампи-світильники. Останнім часом набули поширення лампи розжарювання з йодним циклом великої потужності (250.. .2200 Вт). Наявність в колбі лампи парів йоду дозволяє підвищити температуру розжарення спіралі (250... 1200 °С), тобто світлову віддачу лампи до 40 лм/Вт. Пари вольфраму, що випаровують зі спіралі розжарення, з'єднуються з йодом і знову осідають на вольфрамовій спіралі, запобігаючи розпиленню вольфрамової спіралі та збільшуючи термін служби лампи до 3 тис. год. Загальним недоліком ламп розжарення є відносно малий термін служби (до 1,5 тис. год), низька світлова віддача (\У=7.. .20 лм/Вт).
52) Шум – один з найнесприятливіших факторів на підприємствах, що знижує працездатність робітників, їх уважність і створює переумови для виробничого травматизму та професійних захворювань. Шум викликає гіпертонію, глухоту, розлад центрально-нервової системи, злоякісні пухлини. Усунення промислового шуму може бути досягнене в результаті проведення комплексу заходів в галузі тех. обладнання. Основними джерелами шуму є: машини, механізми, вентиляційні системи, пнемо інструменти, мототранспорт, компресор.
53) Захист працюючих від шуму можна забезпечувати, як колективними засобами так і індивідуальними. Колективні засоби захисту діляться на засоби, що знижують шум в його джерелі, та засоби, що знижують шум на шляху його розповсюдження від джерела до об’єкту, який захищають. Найбільш ефективними засобами є: 1.зниження шуму в джерелі його виникнення 2. Звукоізоляція 3.екранування 4.будівельно-акустичні заходи. Індивідуальними засобами захисту: навушники , спеціальні вкладиші(беруші)
54) Вібрація – складний коливний процес пружних тіл, що характеризується періодичністю зміни амплітуди коливань, віброшвидкості, віброприскорення та частоти коливань. Вібрація серед всіх видів механічних коливань для технічних об’єктів найбільш небезпечна. Напруження викликані вібрацією сприяють пошкодженню в матеріалах появі тріщин та руйнування. За способом передачі на тіло людини вібрацію поділяють на: загальну, місцеву. Вібрація викликає порушення фізіологічного та функціонального стану людини. Стійкі шкідливі зміни називаються вібраційною хворобою, яка проявляється у вигляді головного болю, заніміння пальців рук, болю в кистях та передпліччях, підвищується чутливість до охолодження, з’являється безсоння. При розвитку вібраційної хвороби виникають патологічні зміни спинного мозку, серцево судинної системи, кісткових тканин та суглобів, зміцнюється капілярний кровообіг. Загальна вібрація може бути 3-х категорій:транспортна (діє на водіїв транспортних засобів при перевезенні вантажів), транспортно – технологічна (діє на операторів екскаваторів, баштових кранів, гірничих машин), технологічна (діє на операторів верстатного обладнання).
55) Зниження вібрації складна технічна проблема. Загальні метод боротьби з вібрацією класифікуються наступним чином: 1.зниження вібрації в джерелі її виникнення – досягається шляхом зменшення сили, яка викликає коливання. 2.відлагодження резонансних режимів – раціональним вибором приведеної маси або жорсткості системи яка коливається. 3. Вібродепмферування – зниження вібрації за рахунок сили тертя демпферного пристрою. 4. Віброгасіння(пружини) – введення в паливну систему пружин, маятникових, гідравлічних віброгасіїв. 5.віброізоляція – погашення коливань методом введення додаткового пружного зв’язку. 6.засоби індивідуального захисту – застосовується коли тех..засоби не дозволяють знихити рівень вібрації до норми – рукавиці, вкладиші, прокладки. Для захисту ніг: спеціальне взуття, наколінники. Для захисту тіла: нагрудники, пояси, спеціальні костюми. З метою профілактики вібраційної хвороби при роботі з ручним інструментом, загальний час роботи контакту з вібрацією не повинен перевищувати двох третин роб.зміни. Всі хто працює з джерелами вібрації, повинні проходити медогляди перед вступом на роботу і періодично 1 раз на рік.
56)Найбільша екологічна проблема в Україні характеризується як глибоко економічна криза, яка є наслідком функціонування адміністративно – командної економіки СРСР. Україну не минули такі глобальні явища, як кислотні дощі, транспортне забруднення, руйнування озонового шару, потепління клімату, накопичення відходів, зниження біологічної різноманітності. Аварія на ЧАЕС спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи. Основними джерелами забруднення навколишнього середовища є: підприємства енергетики, металургії, хімічні, нафто-хімічні промисловості, виробництва будівельних матеріалів, автотранспорт. Рівень забрудненості водних об’єктів України не знижується оскільки в воду скидаються нафтопродукти, феноли, сполуки азоту та важких металів, побутові стоки містять миючі синтетичні засоби. У водойми потрапляють збудники різноманітних захворювань, які викликають, дизентерію, холеру. Соціальна напруженість в Україні створює інтенсивне експлуатацію лісів, оскільки Україна малолісна, приблизно 14% території. Ліси гинуть від промислових викидів, пожеж, недбалого ведення господарства, вирубки під будівництво. Найбільша кількість аварій виникає на нафтопроводах, каналізаційних мережах де споруди застарілі. А також на річкових та морських суднах. Основним фактором виходу з глобальної екологічної кризи є широке та швидке впровадження нових технологій перш за все у базових галузях виробництва.
57) Основне антропогенне забруднення атмосфери створюється підприємствами, усіма видами транспорту та енергетики а також іонізуючим випромінюванням, шумами, вібраціями, тощо. За походженням забруднення поділяють на: -фізичні-зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі і шуми вібрації спричинені людиною. -механічні – різні тверді частки та предмети викинуті як непридатні, спрацьовані, вилучені із вжитку) -хімічні – тверді, рідкі, газоподібні речовини, хімічні елементи і сполуки штучного походження, які надходять в біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовин і енергії. -біологічні – різні організми, що з’явилися завдяки життєдіяльності людства-бактеорологічна зброя, нові віруси. Методи зниження: -локалізація токсичних речовин у зоні їх утворення. -оснащення джерел викидів шкідливих речовин пило- та газоочисними установками. -очистка технологічних газових викидів у спеціальних апаратах. -заміна або реконструкція застарілих очисних установах. -виведення з експлуатації старих, екологічно недоцільних виробництв. -очистка відпрацьованих газів в спеціальних агрегатах і викидання в атмосферу. -впровадження мало- та безвідходних технологічних процесів.
58) Методи очистки промислових викидів: 1.механічна – застосовується для очистки повітря від домішок, полягає у встановлені різних фільтрів (механічних, електричних) 2.абсорбції – полягає у поділі газоповітряної суміші на складові поглинанням одного або кількох газових компонентів рідким поглиначем з утворенням розчину. 3. Метод хемосорбції – поглинання газів і пари твердими або рідкими поглиначами з утворенням мало летких або малорозчинних сполук. 4. Адсорбція – поглинання газоподібних домішок твердими речовинами. 5.термічної нейтралізації – базується на здатності горючих токсичних компонентів, оксидуватися до менш токсичних при наявності вільного кисню та високої температури. 6.каталітичний метод – використовується для перетворення токсичних компонентів у нешкідливі або менш шкідливі введенням у нього каталізаторів. 7.біохімічний – базується на здатності мікроорганізмів, руйнувати та перетворювати різні сполуки.
59) Існують організаційні, технологічні та інші засоби контролю та зменшення забруднення атмосфери: 1.зменшення забруднення за рахунок будівництва більш потужних ТЕС з новітніми системами очищення, утилізації, газових і житлових викидів. 2.очищення вугілля до його надходження в топки ТЕС 3. Заміна вугілля та мазуту для ТЕС екологічно чистішим газом. 4.регулювання двигунів внутрішнього згорання в автомобілях , установка на них спеціальних каталізаторів, які нейтралізують чадний газ і заміна етилованого бензину, який забруднює повітря свинцем і менш шкідливий. 5.озеленення міст і селищ 6. Правильне планування житлових і промислових районів у межах міста. 7.використання звукопоглинальних матеріалів при будівництві житлових будинків і промислових підприємств.
60) Існують організаційні, технологічні та інші засоби контролю та зменшення забруднення атмосфери: 1.зменшення забруднення за рахунок будівництва більш потужних ТЕС з новітніми системами очищення, утилізації, газових і житлових викидів. 2.очищення вугілля до його надходження в топки ТЕС 3. Заміна вугілля та мазуту для ТЕС екологічно чистішим газом. 4.регулювання двигунів внутрішнього згорання в автомобілях , установка на них спеціальних каталізаторів, які нейтралізують чадний газ і заміна етилованого бензину, який забруднює повітря свинцем і менш шкідливий. 5.озеленення міст і селищ 6. Правильне планування житлових і промислових районів у межах міста. 7.використання звукопоглинальних матеріалів при будівництві житлових будинків і промислових підприємств.
61) Вода виконує дуже важливі екологічні функції: -вона є головною складовою частиною всіх живих організмів -вода – основний механізм здійснення всіх процесів в екосистемах. -вода – головний агент переносник глобальних біоенергетичних екологічних циклів. -води світового океану є основним кліматоутворюючим фактором. -вода – один з найважливіших видів мінеральної сировини. Показниками якості води є: запах, колір, концентрація водневих іонів, концентрація урівноважених речовин, сухий залишок, вміст компонентів специфічних для даного виду виробництва. Стічні води промислових підприємств бувають 3-х видів: 1. Виробничі – використовуються у виробничому процесі; забруднені нерозчинними, розчинними речовинами, інколи нагріті 2. Побутові – побутових приміщень, їдалень розташованих на території підприємства. 3. Поверхневі – води дощові, від танення снігу.
62) Показниками якості води є: запах, колір, концентрація водневих іонів, концентрація урівноважених речовин, сухий залишок, вміст компонентів специфічних для даного виду виробництва. Стічні води промислових підприємств бувають 3-х видів: 1. Виробничі – використовуються у виробничому процесі; забруднені нерозчинними, розчинними речовинами, інколи нагріті 2. Побутові – побутових приміщень, їдалень розташованих на території підприємства. 3. Поверхневі – води дощові, від танення снігу.
Забруднення води поділяється на: -фізичне – внаслідок збільшення у воді нерозчинних домішок. -хімічне – відбувається за рахунок надходження у водойми різних шкідливих домішок, неорганічного, органічного походження та миючих засобів. -біологічне – надходження зі стічними водами різних мікроорганізмів: бактерій, вірусів, спор, грибків, яєць гельмінтів. -теплове – спричиняється спуском у водойми підігрітих вод від ТЕС, АЕС та інших енергоустановках.
63) Вибір технології очищення залежить від показників забруднень та стану водойм. 1.механічне очищення – полягає у видалені нерозчинних речовин: піску, жиру, глини. Для цього використовують фільтри, сита, решітки. 2. Хімічне очищення – в забруднену воду додають спеціальні речовини, реагенти, які вступаючи в реакцію із забруднювачами утворюють нерозчинні речовини що випадають в осад і видаляться. Для цього застосовуються такі методи% адсорбція, екстракція, іоно-обміні, озонування, термічний. 3.біологічне очищення – полягає у використанні природних або штучних водойм де в стічні води додають спеціальні мікроорганізми, які розкладають забруднення до простих нешкідливих сполук. 4.фільтрування стічних вод призначене для їх очистки від тонко дисперсних твердих домішок з невеликою концентрацією.
64)Виділяють 2 основні групи відходів: -побутові відходи, як наслідок побутово-господарської діяльності людини у місці проживання -промислові відходи, що виникли внаслідок технологічних процесів Ліквідація побутових відходів з місця проживання людини є, між іншим, обов’язком власників та розпорядників основних фондів виробництва, осіб, що використовують об’єкт, призначений для виробничої чи суспільної діяльності, та обов’язком адміністративних органів. Для ефективного здійснення управління відходами в Україні необхідно створити відповідну законодавчо – правову базу, перешкодити подальшому утворенню та накопиченню промислових відходів шляхом розвитку маловідходних і екологічно – безпечних технологій, розробити систему економічних важелів щодо стмулювання вторинного ресурсокористування, забезпечити екологічно обґрунтоване видалення відходів, що не підлягають рецикляції, розробити жорсткі регламенти по захороненню та зберіганню відходів.
65. До іонізуючих відносяться корпускулярні випромінювання, що складаються з частинок з масою спокою, котра відрізняється від нуля (альфа-, бета-частинки, нейтрони) та електромагнітні випромінювання (рентгенівське та гамма-випромінювання), котрі при взаємодії з речовинами можуть утворювати в них іони. Альфа-випромінювання — це потік ядер гелія, що випромінюється речовиною при радіоактивному розпаді ядер з енергією, що не перевищує кількох мегаелектровольт (МеВ). Бета-частинки — це потік електронів та протонів. Нейтрони викликають іонізацію речовини та вторинне випромінювання, яке складається із заряджених частинок і гамма-квантів. Гамма-випромінювання — це електромагнітне (фотонне) випромінювання з великою проникною і малою іонізуючою здатністю з енергією 0,001—3 МеВ. Рентгенівське випромінювання — випромінювання, яке виникає в середовищі, котре оточує джерело бета-випромінювання, в прискорювачах електронів і є сукупністю гальмівного та характеристичного випромінювань, енергія фотонів котрих не перевищує 1 МеВ. Гальмівне випромінювання — це фотонне випромінювання з неперервним спектром, котре виникає при зміні кінетичної енергії заряджених частинок.
66. Джерела іонізуючих випромінювань (радіації) поділяють на природні та штучні Основну частину опромінення населення земної кулі отримує від природних джерел радіації. До природних джерел радіації відносять: космічні, земну радіацію та внутрішнє опромінення. Космічні промені приходять до нас з глибини Всесвіту, а більша їх частина надходить з Сонця. Вони можуть досягати поверхні Землі або взаємодіяти з атмосферою, породжуючи різні радіонукліди. Джерелами земної радіації є: довгоживучі радіонукліди калію-40, рубідію-87, урану-238, торію-232, свинцю-210, поло-нію-210, газу радону та інші, що зустрічаються в різних породах землі. При цьому земна радіація в різних районах земної кулі не однакова і залежить від концентрації радіонуклідів в тому або іншому місці. Внутрішнє опромінення складає від 2/3 до 5/6 загальної дози опромінення людини. Внутрішнє опромінення пов'язано з наявністю у організмі людини радіоактивних речовин, зокрема С12 (радіоактивний вуглець С12 міститься у всіх біологічних тканинах на Землі, в зв'язку з цим археологи та палеонтологи оцінюють вік знахідок за допомогою радіовуглецевого аналізу), що надходять до організму переважно з їжею, і в значно меншій мірі з водою та повітрям. До штучних джерел радіації відносять: ядерні вибухи, атомну енергетику, уранові копальні і збагачувальні фабрики, могильники радіоактивних відходів, рентгенівські апарати, апаратуру, яку використовують в науково-дослідній роботі в галузі ядерної фізики і енергетики, ТЕЦ, які працюють на вугіллі, радіонукліди, що застосовуються в медицині та приладах побутової техніки, різні будівельні матеріали, світлові прилади.
67. У результаті дії іонізуючого випромінювання на організм людини в тканинах можуть виникати складні фізичні, хімічні та біологічні процеси. При цьому порушується нормальне протікання біохімічних реакцій та обмін речовин в організмі. При незначних дозах опромінення уражені тканини відновлюються. Тривалий вплив доз, які перевищують гранично допустимі межі, може викликати незворотні зміни в окремих органах або у всьому організмі й виразитися в хронічній формі променевої хвороби. Віддаленими наслідками променевого ураження можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини. Ймовірність захворіти на рак знаходиться в прямій залежності від дози опромінення. Перше місце серед онкологічних захворювань займають лейкози. їх дія, що веде до загибелі людей, виявляється приблизно через 10 років після опромінення.
68. Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватись шляхом використання наступних принципів: використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом переходу на менш активні джерела, зменшення кількості ізотопа; скорочення часу роботи з джерелом іонізуючого випромінювання;віддалення робочого місця від джерела іонізуючого випромінювання;екранування джерела іонізуючого випромінювання. Екрани можуть бути пересувні або стаціонарні, призначені для поглинання або послаблення іонізуючого випромінювання. Екранами можуть бути стінки контейнерів для перевезення радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх зберігання. Альфа-частинки екрануються шаром повітря товщиною декілька сантиметрів, шаром скла товщиною декілька міліметрів.
69. Норми радіаційної безпеки України" встановлюють два принципово відмінні підходи до забезпечення протирадіаційного захисту: - перший - передбачається для усіх видів практичної діяльності за умов нормальної експлуатації індустріальних та медичних джерел іонізуючого випромінювання, до якої належать: виробництво джерел випромінювання, використання джерел випромінювання і радіоактивних речовин у медицині, дослідженнях, промисловості, сільському господарстві, освіті, виробництві ядерної енергії. - другий - при втручанні, що пов'язано з опромінюванням населення за умов аварійного опромінення, а також під час хронічного опромінювання за рахунок техногенно-підсилених джерел природного походження. Доза, яку одержує людина, залежить від виду випромінювання, енергії, щільності потоку і тривалості впливу. Проте поглинута доза іонізуючо-го випромінювання не враховує того, що вплив на біологічний об'єкт однієї і тієї ж дози різних видів випромінювань неоднаковий. Щоб вра-хувати цей ефект, введено поняття еквівалентної дози. Еквівалентна доза є мірою біологічного впливу випромінювання на конкретну людину, тобто індивідуальним критерієм небезпеки, зумов-леним іонізуючим випромінюванням. Якщо доза випромінювання невелика, відбувається рекомбінація електронів, тобто повернення їх на свої місця. Молекулярні зв'язки відновлюються, і клітина продовжує виконувати свої функції. Якщо ж доза опромінення висока або дуже багато разів повторюється, то електрони не встигають рекомбінувати; молекулярні зв'язки не відновлюються; виходить з ладу велика кількість клітин; робота органів розладнується;
70. Розрізняють такі види іонізуючих випромінювань: α-,β-випромінювання, фотонне і нейтронне випромінювання. Зазначені вище види випромінювання мають різну проникаючу здатність що залежить від носія та енергії випромінювання. Альфа-випромінювання (α-випромінювання) – іонізуюче випромінювання, яке являє собою потік відносно важких частинок (ядер гелію, що складаються з двох протонів і двох нейтронів), що випускаються при ядерних перетвореннях. Цей вид випромінювання, маючи малу довжину пробігу частинок, характеризується слабкою проникаючою здатністю, затримуючись навіть листком паперу. Бета-випромінювання – потік β-частинок (електронів і позитронів), які мають більшу проникаючу здатність в порівнянні з β-випромінюванням. Частки, які випускаються, мають безперервний енергетичний спектр, розподіляючись за енергією від нуля до певного максимального значення, характерного для даного радіонукліда.
71. Калориметричний метод базується на зміні кількості теплоти, яка виділяється в детекторі поглинання енергії іонізуючих випромінювань. Нейтронно-активаційний метод зручний під час оцінювання доз в аварійних ситуаціях, коли можливе короткочасне опромінення великими потоками нейтронів. За цим методом вимірюють наведену активність, і в деяких випадках він є єдино можливим у реєстрації" особливо слабких нейтронних потоків, тому, що наведена ними активність мала для надійних вимірювань звичайними методами. Біологічний метод дозиметрії ґрунтується на використанні властивостей випромінювань, які впливають на біологічні об'єкти. Розрахунковий метод визначення дози опромінення передбачає застосування математичних розрахунків. Під впливом радіоактивних випромінювань, вони в результаті іонізації починають проводити струм. На цій властивості газів і ґрунтується робота сприймаючого пристрою дозиметричних приладів — іонізаційної камери та газорозрядного лічильника. Реєстраційний пристрій призначений для вимірювання сигналів, які виробляються сприймаючим пристроєм. Шкали приладів градуйовані безпосередньо в одиницях тих величин, для вимірювання яких призначений прилад (відповідної характеристики радіоактивних випромінювань).
72. Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі праці. Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи керування підприємством, установою. При автоматизованих системах управління управління охороною праці є її складовою частиною, або підсистемою. Управління охороною праці передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці. Управління охороною праці підприємства або установи в цілому здійснює роботодавець, а в підрозділах (цехах, відділах, службах) керівники або головні фахівці. Метою управління охороною праці є забезпечення безпеки, збереження здоров’я та працездатності людини під час трудової діяльності. Мета управління може бути досягнута шляхом виконання певних функцій управління.
73. Відповідно до ст. 13 Закону "Про охорону праці" роботодавець повинен забезпечити функціонування системи управління охороною праці (СУОП). Він очолює роботу з управління охороною праці та несе безпосередню відповідальність за її функціонування в цілому на підприємстві. Завдяки цій системі повинні забезпечуватися вирішення таких основних завдань: професійний добір працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки з урахуванням стану їхнього здоров'я та психофізіологічних показників навчання та пропаганда з охорони праці;безпека обладнання;безпека виробничих процесів;безпека будівель та споруд;забезпечення нормативних санітарно-гігієнічних умов праці;наявність засобів індивідуального захисту (ЗІЗ);оптимальні режими праці та відпочинку;лікувально-профілактичне обслуговування працюючих;санітарно-побутове обслуговування.
74. Організація роботи щодо управління охороною праці базується на принципах теорії управління, основними з котрих є: системність, оптимальність, динамічність, наступність та стандартизація. Принцип системності полягає в тому, що процеси технології та безпеки розглядаються у взаємозв'язку. Системність реалізації завдань управління охороною праці полягає у поєднанні розрізнених заходів із безпеки праці в єдину систему цілеспрямованих, постійно здійснюваних дій на всіх рівнях і стадіях управління виробництвом. Управління охороною праці здійснюється шляхом збору та оцінки інформації, виявлення відхилень від установлених вимог та здійснення керуючих впливів на об'єкт управління за допомогою організаційно-розпоряджувальних, соціально-розпоряджу-вальних, соціально-психологічних і економічних методів.
75. Працівники, під час прийняття на роботу та періодично, повинні проходити на підприємстві інструктажі з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, а також з правил поведінки та дій при виникненні аварійних ситуацій, пожеж і стихійних лих. Вступний інструктаж з питань охорони праці провадиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на постійну чи тимчасову роботу, незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; з працівниками, які перебувають у відрядженні на підприємстві і беруть безпосередню участь у виробничому процесі; Первинний інструктаж провадиться на робочому місці до початку роботи з працівником, новоприйнятим на підприємство постійно чи тимчасово; з працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; Повторний інструктаж провадиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою один раз у квартал, на інших роботах - один раз на півріччя. Позаплановий інструктаж: провадиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструменту, вихідної сировини, матеріалів та інших чинників, що впливають на охорону праці; Цільовий інструктаж провадиться з працівниками при виконанні разових робіт, не пов'язаних з їх безпосередніми обов'язками за фахом (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства тощо);
76. Воно полягає у вивченні, узагальненні та впровадженні світового досвіду з організації охорони праці, поліпшення умов і безпеки праці; у виконанні міжнародних договорів та угод з охорони праці; проведенні й участі в наукових та науково-практичних конференціях і семінарах з охорони праці. Головною метою МОП, згідно з її Статутом, є сприяння встановленню миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці і життя працівників усіх країн. До основних напрямів діяльності МОП належать: участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розробки та ухвали нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці і життя працівників; надання допомоги державам — членам МОП в удосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшення умов праці шляхом виконання міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідницьких робіт та видавничої діяльності. На сьогодні уряди, політики, соціальні партнери, вчені та страхові компанії більшості країн Європи — ЄС (Європейського Союзу) приділяють зростаючу увагу пошукам шляхів, що ведуть до поліпшення виробничого середовища, посилення охорони праці. Створено Європейський фонд поліпшення умов життя і праці, який є однією з організацій Європейського Союзу.
77. Державне управління охороною праці в Україні здійснюють:Кабінет Міністрів України, Державний департамент з нагляду за охороною праці в складі Міністерства праці та соціальної політики України (Держнаглядохоронпраці); Державне управління охороною праці (рис. 7.2) здійснюється шляхом сукупності скоординованих дій органів державного управління охороною праці, органів місцевого самоврядування за участю об’єднань роботодавців, професійних спілок та інших представницьких органів з реалізації основних напрямів соціальної політики в галузі охорони праці, спрямованих на забезпечення безпечних і здорових умов праці. Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики щодо управління охороною праці, визначає функції міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, затверджує національну програму поліпшення стану безпеки, гігієни праці й виробничого середовища. Для реалізації цілісної системи державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів України створена Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення. Щодо повноважень інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, то вони:проводять єдину науково-технічну політику у галузі охорони праці;розробляють і реалізують комплексні заходи щодо поліпшення безпеки, гігієни праці й виробничого середовища;здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці;фінансують опрацювання і перегляд нормативних актів про охорону праці;організовують навчання і перевірку знань з охорони праці працівниками галузі;
78.Уповноваження трудових колективів з питань охорони праці їх діяльність та обов’язки.
Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, їх основні обов'язки і права
Інститут уповноважених трудових колективів з питань охорони праці створюється на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності, видів їх діяльності та чисельності працюючих для здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці. Діяльність уповноважених проводиться на підставі Положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці, яке розробляється відповідно до Типового положення і затверджується загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства.
Уповноважені з питань охорони праці обираються на загальних зборах (конференції) колективу підприємства або цеху, дільниці з числа досвідчених та ініціативних працівників на строк дії повноважень органу самоврядування трудового колективу. Працівник, який згідно з посадовими обов'язками відповідає за організацію безпечних та нешкідливих умов праці, не може бути уповноваженим з питань охорони праці. Чисельність останніх визначається рішенням загальних зборів (конференції) трудового колективу залежно від конкретних умов виробництва та необхідності забезпечення безперервного громадського контролю за станом безпеки та умов праці в кожному виробничому підрозділі. Уповноважені, в місячний термін після обрання, за рахунок власника проходять навчання з питань охорони праці відповідно до програми, розробленої службою охорони праці підприємства, погодженої з органом самоврядування трудового колективу та профспілкою і затвердженої керівником підприємства.