Розділ 1.2.: Структура професійного спілкування.

Зміст

1. Структурні компоненти професійного спілкування.

2. Мотиваційно - ціннісний компонент професійного спілкування.

3. Перцептивний компонент професійного спілкування.

4. Комунікативний компонент професійного спілкування.

5. Інтерактивний компонент професійного спілкування.

6. Рефлексивний, морально – етичний, естетичний та технологічний компоненти професійного спілкування.

Ключові слова: мотиваційно - ціннісний компонент, інтерактивний компонент, перцептивний компонент, комунікативний компонент, комунікативність, комунікабельність, комунікативна культура, рефлексія, морально - етичний компонент, естетичний компонент, технологічний компонент

Цілі та завдання вивчення розділу 1.2.

Успішне вивчення розділу 1.2. дозволяє:

Мати уяву про структуру, структурні компоненти професійного спілкування.

Знати основні понятя структури професійного спілкування, та їх характеристики

Володіти ключовими поняттями: мотиво –ціннісний компонент: мета, мотив, потреба, цінність, інтерактивний компонент: співробітництво, кооперацію, співтворчість, суперництво, конкуренцію, активність, перцептивний компонент, емпатія,рефлексія, комунікативний компонент, комунікативний процес, професійна мораль, професійна етика, професійний такт, етикет, моральна культура, культура мовлення, культура почуттів, культура поведінки.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.2.

При вивченні Розділу 1.2. важливо дати визначення основних понять: мета, мотив, потреба, цінність, співробітництво, кооперацію, співтворчість, суперництво, конкуренцію, активність, ідентифікації, рефлексії, емпатія, комунікативний процес, професійна мораль, професійна етика, професійний такт,етикет, моральна культура, культура мовлення, культура почуттів, культура поведінки.

Вивчаючи пункт 1, зверніть увагу на багатоскладність структури професійного спілкування, як цілісною системи, яка охоплює зовнішню та внутрішню сторони цього процесу, специфіку психологічного та педагогічного підходів проблеми, на базову модель структури, структурні блоки та компоненти КПС.

Вивчаючи пункт 2, визначте рушійні сили процесу професійного спілкування, зверніть увагу на сутність основних мотивів, потреб та цінностей у професійному спілкуванні

Вивчаючи пункт 3, зверніть увагу на типи інтеракцій між людьми у повсякденному житті, на види взаємодії, дайте характеристику структурним етапам взаємодії спілкування, проаналізуйте правила взаємодії.

Вивчаючи пункт 4, поясніть на прикладах залежність сприйманням, розумінням, або не розумінням одне одного на результат професійного спілкування, визначте роль міжособистісних взаємин у професійному спілкуванні проявів емпатії у взаєминах.

Вивчаючи пункт 5, дайте характеристику основним компонентам комунікативної культури особистості, комунікабельності, комунікативності, проаналізуйте комунікативний процес та його базові елементи, дайте характеристику основним етапам комунікативного процесу, двом базовим моделям передавання інформації, схарактеризуйте комунікативні проблеми, пов'язані з ускладненнями передавання інформаці.

Вивчаючи пункт 6, дайте характеристику поняттям професійної моралі, етики ділового спілкування, професійному такту, толерантності, моральної культури, культури мовлення, культури поведінки, культурі почуттів.

Навчальний матеріал

1. Структурні компоненти професійного спілкування.

Уважно прочитати та зобразити структуру процесу професійного спілкування у вигляді опорної схеми

Проводячи структурний аналіз та враховуючи складність природи спілкування, ми спираємося на загальну структуру діяльності людини, розробленою у психологічній теорії діяльності. Д. Эльконін, В. Давидов, А. Маркова та інші, які виділяють три основні чинника всякої діяльності: мотиваційно – орієнтовного, центрального(виконавчого) та контрольно-оцінного. За думкою В. Давидова, ця базова модель, в кожному конкретном випадку дослідження повинна бути розгорнута відповідно характерним особливостям вивчаючого виду діяльності. Інтерпретуя цю схему відносно професійного спілкування, ми виділяємо низку компонентів структури професійного спілкування:

Мотиваційно – ціннісний;

Організаційно -плануючий;

Змістовно - орієнтовний;

Діяльнісно - операційний

контрольно-оцінний.

Культура професійного спілкування є цілісною системою, яка охоплює зовнішню та внутрішню сторони цього процесу. Логічно поставити запитання про специфіку психологічного та педагогічного підходів к вивченню проблеми спілкування. Психологія зосереджує увагу на внутрішній аспект спілкування, а педагогіка на зовнішній, з урахуванням психологічних процесів та закономірностей розвитку міжособистісних взаємовідношень та технологій цілеспрямованого формування, а також моральні, естетичні, технологічні аспекти ефективності професійного спілкування. Наприклад, збiльшення дiтей iз високим рiвнем тривожностi, що веде до хронiчних неврозiв, емоцiйної i соцiальної пасивностi, зумовлене низькою якiстю мiжособистiсних вiдносин у системi вчитель- учень, батьки - дитина, дорослi - дiти, учень – учень. Ось чомупедагогу, якщо вiн має намiр професiйно сприяти розвиткуособистостiвихованця, необхiдно грунтовно вивчати теорiю i технологiю спiлкування. Цi знання необхідні керiвнику, який органiзує роботу пiдлеглих, адже всi ми розвиваємося i досягаємо нових життєвих висот або, навпаки, зазнаємо поразки великою мiрою залежно вiд того, наскiльки розвинута нашакультураспiлкуванняз iншими людьми.

Ми виділяємо слідуючи структурні блоки та компоненти професійного спілкування.

Соціально – психологічний блок, включає наступні компоненти:

мотиваційно-ціннісний компонент професійного спілкування;

перцептивний — процес взаємного сприймання й розуміння співрозмовників, пізнання ними одне одного;

інтерактивний — організація взаємодії суб’єктів, які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, ідеями, а й діями, зокрема при побудові спільної стратегії взаємодії;

комунікативний - обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток;

рефлексивний – процес забезпечення розуміння та формування образу іншої людини.

Морально-етичний компонент, являється основою культури професійного спілкування, включає етичні норми та ритуальні правила ділових взаємовідносин, знання й уміння, пов’язані з обміном інформацією, використанням способів і засобів взаємовпливу, взаєморозуміння, професійну етику, професійний такт.

Естетичний компонент – характеризує високий рівень культури спілкування, гармонія внутрішних та зовнішніх особистісних проявів, артистизм, творчу самобутність, культуру мовлення, культуру поведінки, культуру почуттів, професійний етикет.

Технологічний - детермінований використанням педагогічних та психологічних технологій.

На сучасному етапі достатньо розробленим є соціально – психологічний блок спілкування, продуктивність якого залежить від взаємосприймання, взаємовідчуття та взаємодії суб’єктів. В психології структурні компоненти мають різі термінологічні значення: комунікативний, інтерактивний, перцептивний (Г.М.Андрєєв); афективний, перцептивний, практичний( А.А.Бодалев); інформаційний, афективний і регулятивний(Б.Ф.Ломов); когнітивний, афективний, поведінковий(Я.Л.Коломнінський)

В педагогіці представляє теоретичний та практичний інтерес структура процесу управління спілкуванням за В.А. Кан-Каліком :

• конкретизація спланованої системи наступного спілкування;

• уточнювання умов і структури спілкування;

• здійснення початкової стадії спілкування;

• управління ініціативою в системі спілкування.

Розглянемо характеристики різних компонентів процесу професійного спілкування.

2. Мотиваційно-ціннісний компонент професійного спілкування.

Прочитайте та законспектуйте основні положення

Зусилля, необхідне для виконання дії, визначається силою мотивації. Мотивація активізує, стимулює діяльність людини: чим сильніше мотивація, тим менше зусиль потребує цілеспрямування, підтримка діяльності, протистояння бар’єрам та перешкодам, впливу втоми та інших причин. Чим сильніша мотивація та бажання діяти (в нашому випадку професійно), інтерес до спілкування, тим менше треба прикласти зусиль, задіяти волю. Мотивація спілкування знижується, якщо мета визначається кимось, бо відчувається примус, повинність, яка знижує силу діяльності. Характеризується - самовизначенністю мети (результат вільного рішення), добровільністю

(основа легкості виконання будь якої дії). Легко робити звичайне, бо включається сила звички, яка звільняє багато енергії. «Людина волі» якби дрімає, і іноді встає поправити «людину звички». Трудно робити нове діло – з’являється внутрішня напруга, невпевненість, страх, сумнів, і т.д.

Як показують дослідження, спілкування сприяє фізичній взаємодії, допомагає в разі потреби спланувати її, змінити, дає змогу об’єднати людей у групи з метою організації їх спільної діяльності, в якій формуються позитивні міжособистісні взаємини. Особливості останніх певною мірою визначають взаємодію у життєвих ситуаціях.

Рушійною силою будь-якої діяльності, вияву в ній активності є потреби Зауважимо, що професійна діяльність спонукається низкою мотивів-потреб: а) потребою у спілкуванні; б) потребою у спілкуванні з людьми через професійну діяльність; в) потребою в самореалізації творчого потенціалу. Потреба – це бажання мати або діяти, особий психичний стан, відчуття або усвідомлення «напруги», «невдоволення» без бажаного. Кожний індевід має низку основних потреб: кимось бути, щось мати, щось діяти, знати, відчувати. Останнє займає особе місце. Эстетична потреба в своєму значенні – це вища форма потреб, яка дає максимальну радість людині, але відрізняється відповідальністю за збереження краси, за виконання морального долгу захисту та поширення добра та краси. Потреба - це бажання познати, поступати, Потреби людини, це:

• потреби жити і забезпечувати своє життя «вітальні потреби», або первинні, проявляються у двох видах - «для себе» (особисті) и «для інших» (для продовження роду);

• потреба зайняти визначальне місце в суспільстві, «соціальні потреби», або вторинні, базиються на правах і об’явках, бувають також двух видів – «для себя» (мої права) , «для інших» (мої об’язки);

• потреби пізнання й перетворювання оточуючий світ, духовне буття людини, це «ідеальні», або базові;

• потреба потребує подолання перпонів, барєрів – волі. Воля невідємна від потреби, підсилюючи її, має первинне значення у батьох галузях професійної діяльності;

• потреби в компетенції набуваються з народження у продовж всього життя.

Змістовно-ціннісний бік культури професійного спілкування спирається на ціннісні орієнтації, позитивній або негативній емоційній оцінці, на духовний внутрішній зміст. Визначається він морально - етичними характеристиками відношення до співбесідника, формує зміст спілкування: ритуальне, маніпуляційне, гуманістичне; рівень взаємовідношень: офіційний та неофіційний; стилі спілкування: авторитарний, демократичний, ліберальний. При цьому засадами культури спілкування є етичні норми та ритуальні правила ділових взаємовідносин, знання й уміння, пов’язані з обміном інформацією, використанням способів і засобів взаємовпливу, взаєморозуміння. В цьому сенсі великого значення набуває моральний аспект професійного спілкування.