3.Механізми взаєморозуміння, роль етики в їх застосуванні.

Прочитати, скласти тези

Прагнення до взаєморозуміння - це етична проблема. Використання ж його механізмів, їх пошук, добір і зміна — це прояв моралі в реальності, свідчення моральності людини. Серед механізмів взаєморозуміння відокремлюють ідентифікацію (досягнення взаєморозуміння шляхом уподібнення себе іншому) та рефлексію ( механізм усвідомлення індивідом чи групою того, як їх насправді сприймають і оцінюють інші індивіди чи групи). Наприклад, спілкуючись, взаємодіють двоє активних людей. Отже, уподібнюючи себе з іншим, людина намагається досягти взаєморозуміння. При цьому спостерігається немовби заглиблення, перенесення себе в іншу людину, що допомагає певному усвідомленню її особистісних смислів. Щоб досягти під час спілкування взаєморозуміння, необхідно враховувати не лише потреби, інтереси, установки іншого, а й думати про те, як він ставиться до ваших потреб, інтересів, установок, якими він бачить ваші індивідуальні особливості, як інтерпретує ваші емоційні реакції й думки. Іншими словами, рефлексія у процесі взаєморозуміння — це подвоєне, дзеркальне взаємовідбиття суб’єктами спілкування одне одного. Ідентифікація як механізм схожа на емпатію — так зване афективне “розуміння”, що зводиться до проникнення в переживання іншої людини. Розрізняють три складові емпатії: емоційну, що ґрунтується на механізмі наслідування моторних і афективних реакцій іншої людини; когнітивну, яка базується на інтелектуальних процесах; прогностичну, що проявляється як здатність людини передбачати афективні реакції іншого в конкретних ситуаціях. Ідентифікації та емпатії притаманне вміння поставити себе на місце іншого. При ідентифікації люди будують свою поведінку відповідно до позиції партнера. У разі емпатії одна людина намагатиметься зрозуміти іншу, взяти до уваги позицію співрозмовника, поспівчувати йому, але діятиме відповідно до своїх уявлень. Як механізм взаєморозуміння розглядають також прийняття ролей (майже те саме, що й рефлексія та децентралізація). Під децентралізацією розуміють зміну позицій суб’єкта внаслідок порівняння та інтеграції її з позиціями, що відрізняються від власної. В основу механізму досягнення взаєморозуміння між партнерами покладено формування нової спільної мови у діалозі незалежних, через певні прийоми. Прийом “діалог незалежних”, спільна мова — це найпоширеніший прийом, зокрема, для створення нової групи або сім’ї. Мова, яку конструюють двоє, сприяє їхньому об’єднанню та вияву самосвідомості. Щоб сформувати спільну мову, досягти взаєморозуміння в значимих позиціях, важливо вміти:

• гнучко змінювати свою думку, бути різним — наполегливим і люблячим, веселим і серйозним;

• творчість у виробленні спільної мови, відтворювання поведінки іншого(слова, інтонації, жести тощо), це є свідченням того, що людину чують, ставляться до неї уважно та серйозно. (Щоб скоріше зрозуміти іншого);

• намагання поступитися іншому у діалозі незалежних. Реалізація стратегії “поступитися іншому” передбачає, що той, хто стає на цей шлях, готовий відмовитися від своїх інтересів, звичок заради спільної мети;

• вміння говорити своєю мовою і розуміти при цьому мову іншого( у тих випадках, коли люди не можуть виробити спільну мову чи відмовитися від індивідуальності та звичок, поступаючись іншому;

• володіння емпатією (розширює горизонти, кожний стає духовно багатшим.

Якщо діалог незалежних виникає між людьми, які не сприймають одне одного, вони не можуть досягти взаєморозуміння. Звичайно, досягти взаєморозуміння з колегами, керівництвом і підлеглими, навіть з близькими людьми відповідно до гуманістичної етики не дуже легко. Тому людина, яка не втрачає надії на взаєморозуміння й наполегливо шукає різні способи і засоби спілкування, має досить високий рівень моральної культури.

4. Види взаємовідносин.

Прочитати та скласти опорну схему

Розглянемо види взаємовідношень у спілкуванні:товариство, дружба, любов, байдужість,ворожість, ненависть у професійних взаемовідношеннях.

Товариство — давнійтрадиційниївидвзаємовідношень, активна підтримка і допомога в процесі професійної діяльності. Товариські взаємовідношення будуються на розумній основі прийняття кодексу товариства, основаного на довірі та відкритості, добросовісності, відповідальності до роботи, в незалежністі наявності контролю.

Дружнівзаємовідносини – вид глибоких особистих взаємовідносин, між людьми, головне для яких психологічна едність та потреба один в одному, підтримка, допомога у вирішенні питань, психологічна близькість та між особові взаємовідношення, довіра.

Довіра - це особливий, особистісний вид взаємодії, зумовлений переживанням й усвідомленням потреби взаємодопомоги, підтримки та відчуття відповідальності у вирішенні питань.

Любов – вид глибокої взаємодії, найвище почуття до дітей, батьків, до родини, Батьківщини, дому, народу, доБога, до чоловіка, жінки.

Байдужість, ворожість, ненависть– негативні особистісні відношення між людьми. Причини байдужості у міжособових взаємовідносинах - це життєві труднощі, особисті та професійні проблеми, відсутність часу на спілкування з колегами. Причини байдужісті та відчуждіння – є недоліками системи освіти виховання, відсутність сформованих якостей особистості, як потреба в людях, підтримки позитивних відносин. Байдужість та відчуженість породжує ворожість та ненавість, пояснення їм є біологічне та суспільне, виникають між малокультурними, малоосвіченими людьми, які не навчилися позитивно вирішувати проблеми.

Причиною ворожостітаненавісті—єінстинкт агресивності,успадкований від тварин. Але психічно здорова та вихована людиназдатна керувати своїми агресивнимиімпульсами.

5. Моральні цінності як основа гуманістичного спілкування.

Прочитати, скласти тези

Однією з форм прояву моральних відносин у суспільстві є моральні цінності. Цінність - це позначення об’єктів, явищ та їх властивостей, а також абстрактних ідей, які втілюють у собі узагальнені ідеали і постають завдяки цьому як еталон належного. У сучасній філософії та етиці — це не лише суб’єктивна значущість певних явищ реальності, пов’язана із задоволенням потреб субєкта, у духовному відношенні цінності відроджують його самого з усіма його потребами. Обираючи певні моральні цінності, тим самим людина підтверджує свідоме ставлення до норм і принципів моралі, дієвість своїх мотивів, цілісність моральної свідомості загалом. Моральні цінності добра, обов’язку, відповідальності, справедливості, честі й гідності людини, совісті тощо помітно впливають на спільну діяльність людей, на характер і ефективність спілкування. Якщо співрозмовники, наприклад, під час розв’язання конфлікту демонструють свою відповідальність за стан справи, вміння бути справедливими щодо опонента, бажають не лише собі, а й співрозмовнику добра, то є багато шансів, що вони досягнуть злагоди, а спілкування відбуватиметься на високому моральному рівні.Коли рівень духовностівкраїні падає, моральні цінності нерідко знецінюються. Загроза дегуманізації виникає там, де людина звикає ототожнювати себе зі своєю функцією, своєю соціальною роллю. Образ такої самовідчуженої людини-функціонера, людини-рольовика ставприкладомтехнічної цивілізації останніх століть. Систему моральних цінностей, яку доцільно впроваджувалив суспільстві ринкових відносин, детально описав відомий американський психолог і філософ Е. Фромм,у праці “Психоаналіз і етика”зобразивринковий соціальний характертазазначив, що у діловому спілкуванні проявляється ставлення до себе та інших як до товару, який можна якнайвигідиіше продати й купити. Отже, нажаль, цінність людини полягає в тому, що вона є товаром. Події, що відбуваються у всьому світі, змушують людей переглянути систему цінностей як суспільства, так і окремої особистості.

Успіх економічної діяльності пов’язують безпосередньо з людьми, уважно слідкують за цими процесами і своєчасно реагують на них, враховуючи будь-які зміни у ставленні людей до звичаїв, традицій, релігії, праці, освіти тощо. Якщо зміни орієнтаційта певні цінності своєчасно не помітити, виникнуть додаткові труднощі у взаємовідносинах та професійному спілкуванні. Тим, хто поважатєособистість та орієнтується на високу професійну майстерність, падіння виробництва не загрожує. Якщо весь час людина присвячує себе тільки роботі, ігноруючи власні інтереси та інтереси сім’ї, вона рано втрачає здоров’я, не здатна народжувати нові ідеї, перестає бути цікавою у спілкуванні. Е. Фромм зазначає, щолюдина повинна орієнтуватися не на принцип “мати”, а на принцип “бути”. Це означає, що людина може й хоче жити повним життям:здобувати знання та віддавати їх, обирати заняття до вподоби, поєднувати продуктивну виробничу діяльність із власними інтересами в інших сферах.

На сучасному етапі актуальна проблма досягнення успіху у взаємовідносинах та взаємодії широко розглядається у науковій та художній літературі авторами: Брайан Трейсі,Наполеон Хіллом, Джоном Кехо, О. Мандино, “Алланом Пиз та ін Виокремимо принципи успіху(за Н.Хіллом), які виведені з життєвого досвіду успішних людей протягом століття: позитивна психологічна настанова (далі по тексту — ППУ) – це загальний принцип, с чого починаємо діло або просто живемо впродовж дня: визначення мети, рішучість, обміркування, самодисципліна, холодний рассуд, опора на віру, люб’язність, ініціативність, ентузіазм, сконцентрування уяви , колективізм, вміння вчитися на помилках, творче відображення, планування часу та його расходів, здоровий дух та здорове тіло, опора на силу звички (універсальний закон), використання підсвідомості для досягнення успіху.

Роль пісвідомості людини важко переоцінити: там сховано все те, що ми колись зустрічали у житті, чим ми можемо скористатися при необхідності, це доводять життєви випадки. Діяти на підсвідомість можливо з допомогою свідомості. Таким чиом, що“скаже”свідомість, тозробить підсвідомість. Ог Мандіно, у книзі“Найвеликий у світі торговець”, називає підсвідомість“таємничим не дрімаючим джерелом.Хозе Сильва розробив метод дії на підсвідомість за допомогою активноїмедитації. Суть методув тому,щоб навчитися швидко передавати сигнали на підсвідомість. Пасивна медитація відактивної відрізняєтьсятим,що першій характерний стан відпочинку, розкутості, релаксації,у другому випадку медитація – засіб досягнення мети, далекої та близької. Чим сильніше людина розкута, тим краще підсвідомість сприймає команди. Підсвідомість визначає все наше життя та відповідає за фізіологічні процеси, підтримує всі наши звички, визначає наші вкуси, уподобання. Якшо ми навчемося керувати своєю підсвідомістю без посередника, нам лекше було б планувати своє життя.

Успішність взаєморозуміння та взаємодії визначається мотивацією професійної діяльності, факторами ефективності співробітництва. Це позитивна психологічна нстанова (далі по тексту — ППУ) – загальний принцип, якщо його не вживати, то останні шістнадцять перестають діяти, це та настанова “плюс” та “мінус”, с чого ми починаємо діло або просто живемо впродовж дня. Якщо ми до ППУ добавимо наступні шістнадцятьпринципів, то Ваш успіх гарантований. Визначення мети. Рішучість. Обміркування Самодисципліна. Холодний рассуд. Опора на віру. Люб’язність. Ініціативність. Ентузіазм. Сконцентрування уяви . Колективізм. Учиться на помилках. Творче відображення . Планування часу та його расходів. Здоровий дух та здорове тіло. Опора на силу звички (універсальний закон). Використання підсвідомості для досягнення успіху. Роль пісвідомості людини важко переоцінити: там сховано все те, що ми колись зустрічали у житті, чим ми можемо скористатися при необхідності, це доводять життєви випадки.

Професійні відносини залежать від знання класифікації методів на основі діяльнісного підходу (за Ю.К.Бабанським), яке включає три групи методів: методи організації і здійснення пізнавальної діяльності, методи стимулювання діяльності, методи контролю і самоконтролю.

Визначаючи метод як спосіб взаємопов’язаної діяльності партнерів у процесі співробітництва. Методи забезпечують зміну індивідуальності, його розвитку і виховання. Необхідно оптимально використати всі методи, організуючі сам процес спілкування таким чином, щоб кожен брав особисту участь у ньому і щоб спілкування приносило йому задоволення, давало насолоду, радість пізнання у спілкуванні.

Впсихолого-педагогічній науці все більшою мірою стверджується метод ситуаційного спілкування. Застосування цього методу передбачає організацію усвідомлення зв’язківміж змістом професійних знань іконкретними реальними умовами їхвпровадження. Встановлений зв’язокактуалізує роль професійного навчання, дає змогу визначати тастверджувати ціннісний сенс володіння індивідуальним стилем спілкування та діяльності.

У сфері професійної культури спілкування ситуаційний метод використовується з метою оволодіння особливостями спілкування, якими супроводжується організація. Ефективність ситуаційного спілкування, забезпечується професійною готовністю, домінуючою ознакою якого єспрямована мобільність фахівця, яка демонструє організаційну культуру спілкування— знання, уміння, навички, звички, здатність докористування психологічними впливами.

Таким чином психологічна готовність фахівця до ситуаційно-спілкування це:

• легкість адаптації до спілкування в швидкозмінних ситуаціях;

• уміння зберігати впевненість у спілкуванні з незнайомими людьми;

• доброзичливість до суджень, які розходяться з власними;

• «природність» рольової поведінки;

• повнота довіри та наявність самоповаги, бажання вироблення власної харизми;

• зовнішня виразність, уміння користуватися привабливими якостями особистості;

• демонстрування атракції, інакше, гострої потреби у спілкуванні;

• розвинена психологічна андрогенія — це якості пластичності, чутливості, самоволодіння тілом, тощо.

Флотування професійної готовності фахівців до ситуаційного спілкування передбачає творче поєднання різноманітних форм і методів роботи. Серед них: психогімнастика, спілкування (індивідуальні і групові ситуації), психофізичний тренінг, тренінг - «Я» в неочікуваних ситуаціях, метод-тренінг невербальних форм спілкування (пантоміміка), розв’язування задач спілкування в конкретних ситуаціях типу: «За столом», «На сцені (репетиція)», «Вироблення ідей», «Прийняття рішень», «Мотивація співпраці» тощо. Зростання ролі спілкування пов’язане з прийняттям рішень у процесі спілкування. Психологи розробили методи прийняття рішень у группі, до них належать: співбесіда, групова дискусія, мозковиї штурм, синектика та інші.

Процес спілкування передбачає певні форми його організації, які пройшли довгий історичний шлях: індивідуальне навчання, індивідуально-групове, фронтальне. Ефективність використання форм навчання визначається рядом факторів: позитивною мотивацією навчання школярів, оптимізацією навчально-виховного процесу, творчим потенціалом вчителя тощо.

Питання для самоконтролю:

1. Зясуйте поняття взаємовідносин у професійному спілкуванні.

2. Розгляньте структура взаємовідносин у професійному спілкуванні.

3. Що таке взаєморозуміння, роль етики в процесі взаєморозуміння?

4. Дайте характеристику видам взаємовідносин.

5. Доведіть, що продуктивність взаємодії забезпечена адекватністю сприймання і розуміння партнерів.

6. Що на вашу думку являється основою гуманістичного спілкування?

Резюме.

Професійне спілкування являється творчим процесом професійно спрямованої взаємодії між суб’єктами, в якому виникають, проявляються та формуються міжособистісні взаємовідносини. Взаємовідносини формуються у взаємодії суб’єктів у ситуаціях формального, регламентованого, неформального, свободного спілкування. Вони составляють внутрішню сторону взаємодії, висловлючи потребно-мотиваційну сферу особистостей. Якщо професіонал має високий рівень культури професійного спілкування, він завжди здатен: по-перше, розвивати позитивні емоції, налаштовувати позитивне відношення співбесідника до себе і до своєї діяльності; по-друге, налаштовувати доступні зв’язки; по-третє, організувати взаємовідношення на взаємовигідних умовах, четверте - усвідомлювати як суб’єкта сприймають і оцінюють інші.