8. Методи контролю, самоконтролю та самооцінки.

Скласти опорну схему: “Методи контролю, самоконтролю та самооцінки”

До цієї групи методів належать:

Самовимога (спосіб безпосереднього пробудження до тих чи інших вчинків або дій, спрямованих на поліпшення поведінки). Самоконтроль: контроль (спосіб спостереження за діяльністю й поведінкою з метою спонукання їх до дотримання встановлених правил, виконання запропонованих вимог або завдань засобами контролю й спостереження за поведінкою і роботою: бесіди, психолого-педагогічні тести, анкетування тощо). Самоаналіз – оснований на посиленні інтересу до себе,розміркування про своє ставлення до оточуючого світу, власним вчинкам, дії, моральна оцінка бажанням та потребам. Самокритика – розвивається на основі самоаналізу. Може бути в формі внутрішнього монологу (інтроверти) або в формі довірчих бесід з друзями, висловлювань про себе в колі товаришів, на зборах, диспутах (екстраверти). Самопізнання – . в результаті самоаналізу і самокритики з’являється бажання до створення цільного образу власного “Я”, “Я” – концепції. Самоочищення – спосіб виходу з внутрішньої кризи особистості, що виникає з причини недосконалості духовного світу (особливо гостро – у підлітків). Це – самоосуд і готовність до самопокарання, до початку нового життя згідно зі своїм ідеалом.

9. Вибір методів спілкування

Прочитати, скласти опорну схему

Взаємозв’язок методів і прийомів спілкування. Прийом – це сукупність окремих дій в структурі методу, частіше більш специфічних, менш загальних. Методи і прийоми тісно пов’язані між собою, можуть замінювати один одного в конкретних обставинах. В одній ситуації метод виступає як самостійний спосіб розв’язання проблеми, а в іншій – як прийом, частина методу, що має необмежений вплив і для розв’язання проблеми потребує низки інших прийомів. Наприклад, бесіда – один з методів формування переконань, може бути прийомом на одному з етапів привчання.

Прийоми поділяють на стимулюючі та гальмуючі. До перших відносять моральну підтримку, вияв доброти, уваги, авансування позитивних якостей, укріплення віри вихованця в свої сили, активізацію заповітних почуттів, фланговий підхід, прояв гуманних почуттів, включення в цікаву діяльність, організація успіху в діяльності або спілкуванні. До гальмуючих – вияв засмучення, натяк, лагідний докір, попередження, іронію, прояв обурення, виклик тривоги перед можливим покаранням, паралельну дію, уявну байдужість, наказ, уявну недовіру тощо.

Механізм дії методів та прийомів полягає в тому, що вони діють ефективно тоді, коли використовуються нечасто і несподівано. В залежності від педагогічної ситуації той чи іншій метод виховання виступає як найбільш оптимальний шлях досягнення мети. Оптимальним називається найбільш вигідний шлях, що дозволяє швидко і без зайвих витрат часу, енергії, коштів досягнути наміченої мети.

Загальні фактори, що визначають вибір методів спілкування: цілі і задачі; зміст; вікові особливості; рівень сформованості колективу; індивідуальні та особистісні особливості; умови спілкування (матеріальні, психофізіологічні, санітарно-гігієнічні тощо); засоби (наочність, засоби масової інформації, різні види діяльності: ігрова, навчальна, трудова; техніка: мова, міміка, рухи тощо); рівень кваліфікації; час, відведений на досягнення результатів виховання: якщо часу обмаль, а цілі великі, застосовують “сильнодіючі” методи (зв’язані з покаранням та примусом), у сприятливих умовах використовуються “зберігаючи” методи виховання (умовляння і поступове приучення); очікувані наслідки.

Правила вибору методів спілкування: гуманізм стосунків; метод вимагає еластичності, гнучкості та використання у системі методів; не можна обирати метод, який в даних умовах не може бути застосований; задум, не підкріплений засобами, є марним; метод вимагає логічного завершення; метод не терпить шаблонів у застосуванні; вибір методу залежить від стилю відносин; від характеру діяльності, яку він викликає; треба передбачати психічний в час спілкування.

Питання для самоконтролю:

1. Як ви розумієте поняття доцільність мовлення?

2. Що таке мовний стиль і його специфіка?

3. Які існують види професійного стилю?

4. У чому сутність типів норм мовлення у професійному спілкування?

5. Що передбачає поняття “метод спілкування” і які підходи до його обґрунтування?

6. Які основні функції методів формування свідомості?

7. У чому сутність і значення методів організації діяльності і формування досвіду громадської поведінки?

8. Яка роль методів стимулювання поведінки і діяльності?

9. Які фактори визначають оптимальний вибір методів спілкування?