
- •Міністерство освіти і науки україни
- •3. Методичні рекомендації щодо роботи з курсом.
- •5. Навчальні модулі дистанційного курсу
- •Розділ 1.2.: Структура професійного спілкування.
- •3. Перцептивний компонент професійного спілкування
- •4. Комунікативний компонент професійного спілкування
- •Комунікативний процес — обмін інформацією між індивідами або групами, метою якого є точне й повне засвоєння повідомлень, що містять певну інформацію. У цьому процесі взаємодіють такі базові елементи:
- •Відправник — особа, яка генерує ідеї або збирає і передає інформацію;
- •Існують дві базові моделі передавання інформації: без зворотнього зв'язку(рефлексії) і зі зворотним зв'язком (модель а і модель б).
- •Розділ 1.3. Фактори й закономірності ефективності професійного спілкування. Зміст
- •Фактори ефективності професійного спілкування.
- •Методичні рекомендації до вивчення розділу 1.3.
- •На мікрорівні — одиницями аналізу професійного спілкування виступають психологічні якості співбесідників(перцептивні, інтерактивні, комунікативні, рефлективні).
- •4. Техніки мовлення – комплекс теоретично-практичних основ.
- •Розділ 1.5.: Доцільність мовлення у процесі професійної діяльності. Зміст
- •Мовні стилі у професійному спілкуванні.
- •Цілі та завдання вивчення розділу 1.6.
- •Назви позицій умовні і не пов'язані з віком людини, яка характеризується, Ці позиції можна стисло охарактеризувати таким чином.
- •8. Методи контролю, самоконтролю та самооцінки.
- •9. Вибір методів спілкування
- •Резюме:
- •1.6 Етика невербального спілкування у професійній діяльності. Зміст
- •Сутність невербального спілкування та класифікація невербальних засобів спілкування.
- •Розділ 2.1. Культура взаємовідносин у процесі професійного спілкування. Зміст
- •Вивчаючи пункт 4, з’ясуйте сутність видів взаємовідносин знайдіть зв’язки, що існують між ними.
- •Вивчаючи пункт 5, з’ясуйте, в чому полягає головний зміст керівництва .
- •3.Механізми взаєморозуміння, роль етики в їх застосуванні.
- •Розділ 2.2.: Рівні культури професійного спілкування Зміст
- •1. Характеристика рівнів культури професійного спілкування.
- •Цілі та завдання вивчення розділу 2.2.
- •3. Психолого- педагогічна культура – особливість високого рівня культури спілкування.
- •4. Сутність, функції і класифікація методів професійного спілкування
- •І підгрупа: За джерелом інформації та способом її сприймання
- •Володіти ключовими поняттями: психологічну культуру, психологічні особливості професійного спілкування; психологічне спостереження, стреси, діагностика.
- •Внутрішній процес засвоєння інформації складається з таких ланок: сприймання – осмислення і розуміння – узагальнення – закріплення – застосування на практиці.
- •Ознайомлюючий етап, що передбачає осмислення конкретної дії, ознайомлення з прийомами його виконання;
- •Питання для самоконтролю:
- •При вивченні Розділу 2.4. Необхідно засвоїти різні типології конфліктів технології їх усунення, особистісно орієнтований стиль спілкування
- •Пріоритетами спілкування є: групова та індивідуальна форми; творча і продуктивна діяьність; відсутність порівняння одного з другим.
- •2. Типології конфліктів, та їх наслідки.
- •3.Принципи підходу до аналізу конфліктів.
- •4. Індивідуальні стилі поведінки в конфліктній ситуації.
- •6.Заходи та прийоми безконфліктного спілкування.
- •1. Позиція відношення співбесідників.
- •Розділ 2.5.: Професійний такт і етика ділового спілкування
- •Поняття Етики і Моралі
- •3. Моральні норми і принципи у професійному спілкуванні
- •Б) Дайте характеристику стилю спілкування: - авторитарному; - демократичному; - ліберальному.
- •Вага завдання: 3
- •16. Вам краще викласти свою точку зору (міркування, оцінку) в письмовій формі, ніж в усній? Вага завдання: 3
- •Результати практичного заняття вислати до
- •8. Тип: Множинний вибір – Множинна відповідь
- •27. Тип: Множинний вибір – Єдина відповідь
- •Підсумковий тест
- •Процес комунікації – це:
- •Література до розділу 1.3. Фактори та закономірності ефективного професійного спілкування.
- •Бех і.Д. Особистісно-зорієнтоване виховання: Наук.-метод. Посіб. – к.: ізмн. 1998. – 182 с.
- •Література до розділу 2.5. Професійний такт і етика ділового спілкування.
- •Література до практичного заняття 3. Саморозвиток спеціаліста у процесі професійного спілкування.
3. Моральні норми і принципи у професійному спілкуванні
Прочитати, скласти таблицю “Порівняльна характеристика принципів ” |
Моральні цінності в усіх сферах життя людини регламентуються моральними нормами й принципами. Моральні норми і принципи — це певні вимоги та заборони, що регулюють діяльність, поведінку людей, їхню взаємодію та спілкування. Ці норми та принципи, встановлені людьми в суспільстві на певному етапі його розвитку, є певним взірцем поведінки та обов’язкові для виконання. Принципи моралі мають загальне соціальне значення і поширюються на всіх людей, уособлюючи те загальне, основне та первинне, що уможливлює ці вимоги та становить ціннісний базис суспільства, взаємовідносин людей. Моральні принципи підтримують і санкціонують в узагальненій формі суспільні підвалини життя, соціальний устрій, спілкування. Будучи узагальненими, моральні принципи відбивають соціально-історичні умови буття людини, її сутнісні потреби. Поряд з іншими сферами життєдіяльності людини моральні принципи та норми регулюють процес спілкування людей, бо саме під час спілкування люди погоджують власні та суспільні інтереси. Спілкування людей має відбуватися за цими моральними принципами та нормами, які для індивідуального життя та поведінки людини є лише передумовою формування гуманістичних установок. Гуманізація спілкування — це розвиток і зростання потреби людини в такому спілкуванні, яке передбачає здатність людини відчувати та співчувати, переживати і співпереживати, вміння розрізняти добро та зло, справедливість і несправедливість, вияв таких її якостей, як милосердя, порядність, добродійність і совість, а також морально-естетичні потреби: оцінки, смаки, ідеали, мотиви, вчинки. Тому не менше значення у процесі спілкування людей відіграють моральні знання, здатність до раціонального осмислення моральних ситуацій та дій. Відомо, що зовні доброчинні вчинки можуть спиратися на мотиви, які явно суперечать принципам і нормам моралі: користолюбство, нажива, властолюбство та ін. І, навпаки, вчинок, який зашкодив іншим, може мати в основі доброчинні наміри. Наприклад, людина, яка лише прагне до влади, у спілкуванні з іншими демонструє свою “демократичність”, гуманність. Досягнувши жаданої влади, вона швидко забуває про свої обіцянки і часто не виявляє доброти, чесності, відповідальності тощо. Таку поведінку в етиці називають легальною, а тип поведінки — легалізмом. В умовах ринкових відносин людям доводиться робити вибір щодо орієнтації на справедливе ставлення до інших і врахування їхніх інтересів чи на егоїзм; на активність чи пасивність; на агресію чи альтруїзм; на любов до людей чи байдужість до них і т. ін. Цей вибір проявляється в поведінці людини та в її спілкуванні з іншими. Під час такого вибору людина звертається або до прийнятих суспільством, або до особистих моральних норм і принципів. В умовах конкуренції та зниження життєвого рівня людей зростає значення таких рис характеру людини, як стійкість, вірність, милосердя та ін. Ідеться про мораль співвіднесення, дилема якої ґрунтується на тому, що не варто слухати ані друзів, ані ворогів, коли совість підказує “вчини так”.
Етика професійного спілкування — це вміння говорити так, щоб не принижувати гідності людей, вступати з ними в переговори, йти на компроміси, витрачаючи миттєву власну вигоду, але зберігаючи доброзичливі стосунки. Кожен, хто знайомий з історією створення та розвитку відомої американської компанії “ІВМ”, погодиться з тим, що своїм успіхом вона значною мірою зобов’язана морально-етичним ідеям її засновника Томаса Дж. Уотсона-старшого (1914 р.), аніж технічним нововведенням або фінансовим ресурсам. Він як честолюбивий підприємець, безумовно, хотів бачити свою компанію такою, що досягла успіху. На шляху до успіху Т. Уотсон хотів об’єднати людей єдиною метою. Він розробив кодекс поведінки працівників компанії, принципи якого дуже прості: 1) кожна людина заслуговує на повагу; 2) кожний клієнт фірми має право на особливу увагу та найкраще обслуговування; 3) усе, що робиться у фірмі, має постійно вдосконалюватися. Цих принципів дотримуються й зараз всі працівники фірми — від адміністраторів найвищого рангу до підсобників. Зазначені принципи становлять стрижень усієї діяльності компанії, до якої всі ставляться з повагою і довірою, що безпосередньо впливає на кожний крок і всю політику “ІВМ”. Мабуть, тому за 34 роки нікого не звільнили через скорочення програм, штатів, асортименту продукції чи бюджету. За правилами ділового спілкування, прийнятими в “ІВМ”, усі її працівники у своїх діях мають керуватися високими нормами ділового спілкування. “Кожний, з ким ви маєте справу, повинен розраховувати на справедливе і неупереджене ставлення до себе з вашого боку. Чесність є невід’ємною частиною моральної поведінки, а довіра необхідна для встановлення добрих та міцних стосунків”.
5. Толерантність та емпатія як специфічні риси міжкультурного спілкування.
Прочитати та скласти тези |
Велике методологічне значення для з'ясування особливостей комунікації мають котегорії "толерантність" та "емпатія". Толерантність (від лат. Тоlеrапtia - терпіння) - це терпимість до іншого роду поглядів, вдач і звичок. Зрозуміло, що толерантність необхідна стосовно особливостей різних народів, націй і релігій. Вона є ознакою впевненості в собі й усвідомлення надійності власних позицій, ознакою відкритої для всіх ідейної течії, що не боїться порівняння з іншими точками зору і не уникає духовної конкуренції.
Одне з найбільших досягнень цивілізації позв'язано з умінням знаходити контакт між представниками всіляких культурних світів. Одна справа - мати уявлення про іншу культуру, знати її мову (яка в широкому значенні вміщує всю систему символів і символічних дій) і інша справа - спробувати зрозуміти інший світ і визнати всі наслідки усвідомлення факту універсальності людської природи, що виявляється в створенні різних унікальних культур із власним поглядом на світ, з особливими традиціями і ритуалами, зі своїми цінностями.
Людям, що потрапляють в інший культурний світ, потрібні роки для того, щоб освоїтися в "новому" для них символічному просторі. При цьому кращу пристосованість демонструють індивіди, які представляють ті культури, в яких є досвід міжкультурного спілкування і, навпаки, представники більш замкнених культур сутужніше освоюють культурну символіку "інших" світів. Багато емігрантів, що прожили половину життя за кордоном, виявляються не в змозі зробити остаточний ціннісний вибір, кидаються між "далекою своєю" і "близькою чужою" культурами.
У цьому розумінні українські люди як представники багато національної культури України та Росії з її тисячолітнім досвідом спілкування з різними типами культур (як Сходу, так і Заходу), мають найбільш високий рівень толерантності. Прийнято умов ний розподіл людей на інтровертів і екстравертів( інтроверти звернені на самих себе і зосереджені на собі, а екстра верти представляють їхню повну протилежність). Ця розповсюджена градація застосовна до типології, системного чи структурного аналізу з метою ідентифікації об'єктів. Слов'янський тип цивілізації - інтровертний при зовнішній відкритості до впливу інших культур вона залишається несприйнятливою до них.
Формування толерантності виступає метою багатьох інших культур (як Заходу, так і Сходу). Багато чого залежить і від віку. Молоді більш відкриті для культурних впливів і навчання. Але в умовах сучасних суспільств, що володіють могутнім знаряддям масового знищення, тенденція заперечувати повну людяність інших людей складає серйозну загрозу людству як виду. Це головна причина необхідності виховувати м'яке ставлення до інших культур, формувати індивідів дійсно толерантних, які не дивуються "дивинам", "не таких, як ми" людей і усвідомлюють свою подібність з іншими людьми.
Здатність уявити себе на місці іншої людини і зрозуміти її почуття, бажання, ідеї і вчинки визначається категорією "емпатія". Використання емпатії - важлива частина методів психологічного консультування, запропонованих американським психологом Карлом Роджерсом.
Емпатія - це здатність до співчуття в усьому емоційному спектрі, здатність поставити себе на місце іншого в його ситуації, здатність перебороти рамки своєї життєвої ситуації, воно ширше, ніж поняття жалю, вміщує не тільки співчуття в біді, а й співпереживання радості.
Високому рівню культури спілкування властива велика відкритість як передумова більшої здатності до емпатії. Ритуал, характерний замкненим співтовариствах, де існує тверда система регуляції поведінки людини, місце індивіда в суспільстві , поводження його чітко визначене соціальним статусом. Наявність твердих ієрархічних рамок усередині культури спілкування робить складною можливість міжкультурного спілкування.
На сучасному етапі у професійній діяльності вироблені універсальні способи успішної регуляції на всіх рівнях спілкування – етикет (дипломатичний етикет, повсякденний, святковий, діловий етикет, етика бізнесу і міжнародних контактів тощо.).
Етикет. Спілкування людей підпорядковується не лише логіці проблеми, яку вони обговорюють, законам мови, якою вони послуговуються, вимогам щодо вияву культури почуттів. На нього також впливають різноманітні правила, які залежать від етнічних особливостей, ситуації, в якій взаємодіють співрозмовники, а також їх віку, статі, професійної належності. Ці аспекти спілкування регулюються як формальними правилами, так і неписаними нормами, тобто етикетом.
Етикет (франц. étiquette — ярлик, етикетка) — сукупність правил (правил «доброго тону»), які регламентують зовнішні вияви людської поведінки (ставлення до оточення, форми звернень і привітань, поведінку в громадських місцях тощо).
До етикету належать також церемоніальні вимоги, дотримання яких вимагає обов'язкової форми поведінки (наприклад, дипломатичний етикет).
Службовий етикет охоплює правила й ритуали поведінки людини у процесі виконання службових обов'язків. Більшість його правил є неписаними, не зафіксованими у певному регламенті, але їх слід неухильно дотримуватися. Змістом таких правил є невимушене, доброзичливе, уважне повсякденне ставлення до інших, незалежно від їх посад чи службового становища, увага до жінок, повага до старших.
Існують загальні і специфічні правила етикету у ділових відносинах. Загальні правила етикету використовують менеджери у процесі службової діяльності і поза її межами. Це правила знайомств і відрекомендувань, вітань і прощань, використання титулів співрозмовників, вживання окремих слів тощо, які прийняті у суспільстві. Специфічні правила ділового етикету — це прийняті тільки у діловому спілкуванні форми звернень і привітань, правила проведення бесід і переговорів, прощання після ділового спілкування дають змогу зберегти гідність його учасників, зручність і невимушеність у відносинах між ними.
Правила звернень і привітань.
Відповісти на привітання й запропонувати йому сісти ( якщо зайшов співбесідник, як правило, за приставний стіл). Якщо прийшов знайомий, необхідно привітатися з ним за руку, вийшовши з-за робочого столу. При першому візиті рукостискання необов'язкове. Тільки після того, як відвідувач сів, можна сісти хазяїну кабінету. Для прогнозування довірливої розмови, бажано сісти напроти відвідувача за приставний стіл. В інших ситуаціях можна розмовляти, перебуваючи на звичному робочому місці. При спілкуванні з групою потрібно вийти з-за робочого столу, обмінятися рукостисканнями, запросити сісти за стіл для нарад, а самому сісти на його чолі після того, як розмістяться гості.
Приймаючи візитера, бажано мати його дані: прізвище, ім'я, по батькові, місце роботи, посаду. Якщо не володіє такою інформацією, то візитер після привітання повинен відрекомендуватися, при цьому бажано вручити візитку. Вручення візитки у відповідь необов'язкове, оскільки відвідувач знає, до кого він прийшов. Якщо візитерів кілька, вони відрекомендовуються, як правило, починаючи зі старших за віком чи посадою (вручення візиток прибулими теж бажане).
У практиці ділового спілкування використовують форми звернень до візитера: на ім'я й по батькові, «пан» або «пані» без згадування прізвища, «пан» або • пані» зі згадуванням прізвища або титулу. Наприклад, «пані Іваненко», «пане професоре», «пане директор» тощо. До відвідувача приблизно однакового віку можна звертатися на ім'я з використанням слів «пан», пані» («пане Петре», «пані Ірино»). Недоречне звертання на «ти» навіть до особи молодого віку, крім випадків близького знайомства з відвідувачем. Однак при цьому й відвідувач має право звертатися до хазяїна кабінету на «ти». Іноді керівник, звертаючись до всіх на «ти», намагається заробити репутацію свого хлопця», але така манера для багатьох людей є свідченням невихованості. Якщо він звертається до одних підлеглих на «ти», а до інших — на «ви», то виникає враження, що у нього є наближені, і це призводить до інших наслідків. Часто звертання до всіх на «ти» причиняє зниження вимогливості, панібратство. Звернення «ви» є свідченням не тільки культури спілкування, а й способом підтримання службової дистанції.
Правила проведення бесід і переговорів.
Під час переговорів учасникам слід сидіти спокійно, без зайвих рухів. Не варто придивлятися до меблів, картин, інших предметів, розміщених у кабінеті, виглядати у вікно.
Переговори проводять керівники делегацій, почергово висловлюючи свої погляди щодо обговорюваної проблеми. За необхідності вони апелюють до учасників делегацій або надають їм слово.
Після закінчення переговорів делегації висловлюють взаємну повагу і задоволення від спілкування. Особа, відповідальна за організацію переговорів від сторони, яка приймає, повинна провести гостей до кімнати, в якій вони залишили одяг, а після цього — до виходу з будівлі.
Правила прощання з відвідувачами. Ініціює прощання, як правило, візитер. повинен встати після того, як встав відвідувач, збираючись прощатися. Можна обмежитися фразами: «До побачення. Приємно було з вами познайомитися» або супроводити ці фрази рукостисканням, вийшовши з-за столу.
Дотримання вимог культури спілкування природно демонструє загальну культуру, вихованість учасників спілкування, є запорукою його ефективності.
У сучасному суспільстві людина демонструє значно більше симпатії і емпатії, здатність до емпатії, сучасна людина характеризується зовсім іншим поглядом на світ, зовсім іншою здатністю до змін. Сучасний тип особистості виник не в наслідок планування, а в контексті соціальних умов, що змінюються, культурних контактів, що розширюються. Цей тип створюється не штучними засобами, а є результатом змін у системі освіти, а також результатом широких соціальних процесів, що включають великі взаємодії та контакти у світовому масштабі. Нині необхідна така освіта, яка надавала б студентам максимальний досвід інтелектуального пізнання інших культур, досвід емоційної підтримки і емпатії. Для цього потрібен не тільки час, а й специфічний психологічний клімат, що продукує симпатію і довіру.
Питання для самоконтролю:
В чому полягає сутність професійного такту?
В чому полягає сутність етики ділового спілкування?
Назвіть основні положення професійної етики.
Виділить основні принципи ділової етики.
В чому полягає сутність етикету?
Резюме:
Професійний такт – професійна характеристика особистості, являється складовою професійної майстерності і набувається разом з професійною освітою, практикою і досвідом професійної діяльності. Повага до співбесідника, бережливе ставлення до особистості лежить в основі професійного такта, який виявляється в звичках людини, в мові, зовнішньому вигляді. В умовах ринкових відносин людям доводиться робити вибір щодо орієнтації на справедливе ставлення до інших і врахування їхніх інтересів чи на егоїзм; на активність чи пасивність; на агресію чи альтруїзм; на любов до людей чи байдужість до них і т. ін. Цей вибір проявляється в поведінці людини та в її спілкуванні з іншими. Під час такого вибору людина звертається або до прийнятих суспільством, або до особистих моральних норм і принципів. В умовах конкуренції та зниження життєвого рівня людей зростає значення таких рис характеру людини, як стійкість, вірність, милосердя та ін. Ідеться про мораль співвіднесення, дилема якої ґрунтується на тому, що не варто слухати ані друзів, ані ворогів, коли совість підказує “вчини так”.
Практичні заняття до Модулю 1.
Практичне заняття 1 (виконується після вивчення Розділу 1.3.)
Тема: Стилі й моделі професійного спілкування
Перед тим, як виконувати завдання, уважно прочитайте!
Професійне спілкування має свою систему стилів, особливості яких залежать від факторів, умов, обставин, ситуацій та індивідуальних характеристик його учасників. Традицiйний подiл стилiв на авторитарний, лiберальний та демократичний органiчно спiввiдноситься з рольовими позицiями особистостi, що вступає в спiлкування. Техніка спілкування у кожного стилю своєрідна.
У процесі професійного спілкування формується, кристалізується, удосконалюється власний, індивідуальний стиль спілкування
Сьогоднi основою професiйного спiлкування є – особистісно-діалогічний стиль мислення і поведінки співрозмовників, характеризується особистісним пiдходом до людини, на основі творчої взаємодії, з урахуванням творчих здібностей, вміння вести діалог з пiдлеглими, колегами, начальником, батьками, дiтьми, будь-якою аудиторiєю. Вперше, на необхiдність діалогу у спiлкуваннi людей наголосив грецький мислитель Сократ. Дiалог склав основу сократiвської педагогiки, де провiдна роль вiдводилася самодiяльностi учня, а вчитель виконував допомiжну функцiю - роль "повитухи", що сприяла народженню нової думки. Сократ замiсть вiдповiдi на свої запитання й запитання своїх учнiв ставив новi запитання. Система цих запитань будувалася так, щоб спiврозмовник починав внутрiшню суперечку зi своїм початковим висловлюванням. У такий спосiб учнi повиннi були збагнути дiалектичний шлях досягнення iстини. Культура дiалогу складалася столiттями i стала предметом спецiального вивчення.
Набуття особистісних, індивідуальних життєвих принципів є передумовою подальшого розвитку особистості. До недавніх пір непорушним принципом вітчизняної педагогіки був принцип становлення людини в колективі і через колектив. Однак останнім часом з’явився ряд публікацій, автори яких рішуче заперечують цей принцип, визначаючи колектив як дивовижне породження тоталітарної політичної системи. Поляризація думок знайшла відображення й у підручниках по педагогіці: проблеми в суперечливому викладі матеріалу немає, і студенти, як правило, користуються одним навчальним посібником і тому мимоволі стають заручниками авторської концепції.
Прочитати “Педагогічну поему” А.С.Макаренка, Д.Карнеги « Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей»,В. Леви « Искусство быть другим». У списку використаних джерел підібрати навчальні посібники з педагогіки та психології різних авторів ( Н.В. Іванова, В.А Кан-Калик, І. А. Зязюн, А.В. Мудрик, Н.П.Волкова, І.І. Риданов). Проаналізувати точки зору різних авторів з наступних питань: стилі, форми, моделі спілкування; поняття про індивідуальний стиль спілкування, групові та індивідуальний стиль спілкування; учнівський колектив, його ознаки; вчення А.С.Макаренко про колектив; колектив та особистість; педагогічне керівництво колективом. Після цього можна приступати до виконання наступних завдань:
Завдання 1.
а) Заповніть пропуски: Стиль спілкування – це ________ професійний стиль спілкування _______. Існують ____________ стилі спілкування. Індивідуальний стиль професійного спілкування, це____________
Ефективність процесу професійного спілкування ____________ від стилю спілкування, що використовується.
На сучасному етапі ефективним є _______________ стиль спілкування характеризується _____________ низкою ___________ принципів та правил___________ . Модель спілкування це ________ професійні моделі спілкування___________Ефективні моделі професійного спілкування _______