• Ознайомлюючий етап, що передбачає осмислення конкретної дії, ознайомлення з прийомами його виконання;

• підготовчого (аналітичного), коли оволодіває елементами дії, аналізує і обирає способи виконання, але здійснює це неточно, має місце високий рівень зосередженості;стандартизованого, який характеризується автоматизацією дій;варіативного (ситуативного), котрий виявляється в доцільному виконанні дій, самоконтролі та ін.

3. Психологічне спостереження - вміння вірно інтерпретувати зовнішні прояви внутрішнього стану людини. Чому ми довіряємо або не довіряємо людині? Психологи вважають, що у процесі спілкування (комунікації), безпосередньо слова несуть 7-10% інформації, звуки та інтонація - 35-40%. Біля 50% всієї інформації передається через жести та міміку. Якщо при цьому за допомогою слів передається в основному зміст інформації, то жестами та мімікою - ставлення до неї. Дляпрофесіоналаважливо володіти основами мови жестів. Це допоможе усвідомити дійсні мотиви поведінки людини, ступінь їх відвертості, розпізнати нещирість. Рефлекторна природа більшості реакції людини не дозволяє їй в повній мірі контролювати власні жести та міміку. Люди рідко замислюються над своїми рухами під час розмови; часто вони говорять про одне, а їх жести свідчать про протилежне. Однак, слід наголосити, що жоден окремо взятий жест не може бути інтерпретований без урахування інших жестів або обставин. Правильне трактування жестів можливо тільки при його аналізі в комплексі з іншими рухами, а також в конкретній ситуації. Ми з дитинства розмовляємо двома мовами: 1. Одна усвідомлюється і формується з слів - мовлення. 2. Друга належить сфері підсвідомості, передає наші приховані прагнення та мотиви - це мова тіла. В основу другої мови покладено принцип психофізичного паралелізму: Все психічне відображається у фізичному і навпаки, фізичні зміни тягнуть за собою психічні.5. Стресовий стан поняття та засоби діагностики.

Прочитати та скласти опорну схему

Підгрунтям для трактування мови тіла є розуміння стресового стану людини. Стрес(від англ. - тиск, напруга) - термін, який використовується для позначення великого кола станів людини, що виникають у відповідь на різноманітні екстремальні впливи (стресори). Спочатку поняття "Стрес" виникнуло у фізіології для позначення неспецифічної реакції організму ("загального адаптаційного синдрому") у відповідь на будь-який несприятливий вплив (Г. Селье). Пізніше стало використовуватися для описустанів індивіда в екстремальних умовах на фізіологічному, психологічному і поведінковому рівнях. У залежності від виду стресора і характеру його впливу, виділяють різноманітні види стресів.Існує найбільш загальна їх класифікації:

• фізіологічний;

• психологічний;

• інформаційний;

• емоційний.

Інформаційний виникає в ситуаціях інформаційних перевантажень, коли людина не справляється з задачею, не встигає приймати вірні рішення в необхідному темпі при високому ступені відповідальності за наслідки прийнятих рішень. Емоційний стрес з'являється в ситуаціях погрози, небезпеки, образи й ін. При цьому різноманітні його форми (імпульсивна, гальмівна, генералізована) призводять до змін у протіканні психічних процесів, емоційних зсувів, трансформації мотиваційної структури діяльності, порушенням рухової та мовної поведінки. Стрес може впливати на діяльність людини як позитивно, тобто мобілізувати, так і негативно, аж до її повної дезорганізації. Тому оптимізація будь-якого виду діяльності повинна включати комплекс мір, що попереджують причини виникнення стресу. Стресор - чинник, що викликає стан стресу. Розрізняють стресори: - фізіологічні - надмірне фізичне навантаження, висока і низька температура, больові стимули, утруднення подиху і т.д. - психологічні - чинники, що діють своїм сигнальним значенням: погрозою, небезпекою, образою, інформаційним перевантаженням і ін. Отже,стрес - реакція пристосування людини до зовнішніх умов, що різко змінилися.Одна і та сама стресова ситуація на різних людей впливає по-різному. Розуміння ознак зовнішнього вигляду і поведінки співрозмовника (включаючи його рухи, міміку, мовні побудови) дає можливістьпрофесіаналурозвинути свою спостережливість, дозволяє відпрацювати пасивний режим власної поведінки. При цьому одна з найважливіших практичних рекомендацій полягає в тому, щоб у випадку розбіжності між словами і жестами вашого співрозмовника більше довіряти своєму зорові,

а не слуху. Істині будуть відповідати саме мимовільні жести, рухи людини, його міміка, а не вимовлені фрази. Необхідно враховувати, що надійність ознак, що передають справжнє ставлення вашого партнера по спілкуванню, зменшується в такому порядку: просторове розташування, поза, голосові сигнали, міміка, безпосередньо висловлення. Інакше кажучи, приховати правду, або дійсне ставлення до вас легше усього за допомогою слів, міміки, голосу і складніше усього за допомогою інших засобів спілкування (жестів, рухів, пози).