Володіти ключовими поняттями: психологічну культуру, психологічні особливості професійного спілкування; психологічне спостереження, стреси, діагностика.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 2.3.

При вивченні Розділу 2.3. необхідно засвоїти психологічна природа спілкування, поняття психологічноїкультуратаскладовіособистостіфахівця, психологічні особливості професійного спілкування:спостереження, уява, пам'ять, інтуіціяв професійному спілкування, з’ясувати сутність, структуру та класифікацію стресів та засоби їх діагностики.

Вивчаючи пункт 1, при вивченні цього пункту проаналізуйте психологічну природу спілкування, поняття психологічної культура.

Вивчаючи пункт 2, необхідно назвати та пояснити чинники особистості фахівця.

Вивчаючи пункт 3, з’ясуйте переваги і недоліки психологічних особливостей: спостереження, уяви, пам'яті, інтуіції в професійному спілкування.

Вивчаючи пункт 4, проаналізуйте сутність, структуру стресів та засоби їх діагностики.

1. Психологічні основи професійного спілкування.

Прочитати та скласти опорну схему “ Психологічні основи професійного спілкування ”

Підвищення соціальної мобільності, динамізму життя різко збільшують кількість і якісний спектр контактів. Бурхливий розвиток інформаційних засобів суперечливо впливає на суспільство, зумовлюючи спілкування людей з різними прагненнями й обмежуючи безпосередні контакти. Тому все частіше спеціаліст потрапляє в ситуації, що вимагають від нього розуміння й співчуття. В усіх випадках він повинен зважати на рівень знань і самопочуття іншої людини, її щирість, мотиви вчинків, внутрішні переконання. Постійно виникають ситуації, в яких потрібно швидко зорієнтуватися й обрати правильні засоби комунікації, побудувати процес спілкування, знайти стиль поведінки, визначити внутрішню сутність дій і вчинків співбесідника, ступінь сформованості його знань, умінь. Тому питання готовності професіонала до здійснення комунікації набувають всеохоплюючого характеру.

Психологічна культура є частиною загальнолюдської культури, в якій з найбільшою повнотою відображені духовні і матеріальні цінності особистості, а також способи творчої психологічної діяльності, необхідні для обслуговування історичного процесу зміни поколінь, соціолізації особистості і здійснення освітньо-виховного процесу. Тобто * психологічна культура інтегрує історико-культурний психологічний досвід і регулює сферу взаємодії. Нині під впливом реальних потреб оновлення спостерігається підвищення інтересу вчених до аналізу проблем психологічної культури. В культурно-історичному аспекті вона містить світовий досвід як зміну культурних епох і відповідних їм цивілізацій. В соціально аспекті психологічна культура постає як явище соціальне, як характеристика особливостей психолого-педагогічної взаємодії поколінь, її носіями і творцями виступають фахівці, батьки, громадські установи, заклади, підприємства і т.д. В діяльностному аспекті психологічна культура досліджується як сутнісна характеристика середовища, способу життя, як процес руху до нового якісного стану. В індивідуально-особистісному аспекті вона розглядається як вияв сутнісних властивостей особистості, прфесійної діяльності і спілкування. Думка вчених з данного приводу незмінно розгортається в площині філософського осмислення поняття психологічної культури як частини загальної культури суспільства, в рамках якого вона розуміється як:- система цінностей-регуляторів діяльності (аксеологічний підхід);- передумова, мета, засіб, інструмент діяльності, рівень самореалізації в ній, її результат і крітерій оцінки (діяльнісний підхід);- концентроване вираження особистості (особистісний підхід). Типи психолого- культури, що історично склалися, відповідають типам розвитку людської цивілізації та характеру взаємодії між освітою та культурою в ту чи іншу епоху. Сутність психолого-професійної культури полягає в особливому ціннісному, гуманистичному ставленні до особистості як унікальності, неповторності.

Суттєвими показниками гуманістичної спрямованості фахівця слід вважати:

- гуманістичну позицію у ставленні до особистості;

- психолого-професійну компетентність і розвинене мислення;

- професійна освідченість, володіння психологогічними технологіями;

- досвід творчої діяльності, уміння обгрунтувати власну діяльність як систему, здатність розробити авторський проект;

- культуру професійної поведінки, способи саморозвитку, уміння саморегуляції власної діяльності, культуру спілкування.

Професійні вимоги повинні складатися з трьох основних комплексів: загальногромадянські риси; властивості, що визначають специфіку професії; спеціапльні ЗУН з предмету (спеціальності).Професійна діяльність вимагає наявності певних особистісних якостей, соціально-психологічних рис і властивостей, які прямо, чи опосередковано пов'язані із пихологічною культурою.

1. Загальногромадянські риси:- широкий світогляд, принциповість і стійкість переконань;- громадянська активність та цілеспрямованість;- національна свідомість, патріотизм і толерантність щодо інших народів і культур;- гуманізм і соціальний оптимізм;

2. Моральні якості:- моральна зрілість, справедливість і об'єктивність;- високий рівень загальної і власне психологічної культури, педагогічне спрямування наукової ерудиції;- особистісно-орієнтовані взаємини з людьми, комунікабельність;- акуратність і охайність;- чесність, дисциплінованість і вимогливість.

3. Професійні якості:- творчість, працездатність;- психологічна й професійні спостережливість, уява і інтуіція;- володіння професійною технікою, професійний такт.

4. Соціально-перцептивні якості:- високий рівень соціального сприйняття і самопізнання;- активна інтелектуальна діяльність, науковий пошук;- гнучкість і швидкість мислення у ситуаціях;- висока культура мови і мовлення;- володіння мімікою, тоном голосу, поставою, рухами і жестами.

5. Індивідуально-психологічні особливості:- інтерес до студентів і потреба в педагогічній діяльності з ними;- висока інтелектуально-пізнавальна зацікавленість і допитливість;- позитивна „Я-концепція", високий рівень домагань;- емоційна стійкість, витримка й самовладання;- саморегуляція, самостійність у вирішенні важливих завдань.

6. Психологічні здібності:- адекватне сприйняття особистості;- пректування цілей і прогнозування шляхів професійного становлення майбутнього спеціаліста;- конструювання методичних підходів і здатність передбачати можливі результати;- духовно вплив, організація розвивальної інтеракції. 

Власне усі вищезгадані чинники ми можемо віднести до іміджу, який свідомо,чи несвідому напрацьовує професіонал у будь-якій сфері діяльності. Поняття „імідж" увійшло до сучасного ділового лексикону головним чином тому, що його складові мають сильний вплив на співпрацю з людьми та на ефективність спільної роботи. Позитивний імідж тісно пов'язаний  із психологічною культурою особистості. Зокрема структура іміджу професіонала, що передбачає наступні складові: образ, який виникає при першому сприйманні; зовнішня складова (зовнішність, манери, хода, голос, міміка, одяг, зачіска); процесуальна складова (форми звертання, професіоналізм, енергійність, темперамент, виразність); внутрішня складова (інтелект, спосіб мишлення, цілі, засоби їх досягнення, інтереси, ерудиція); позиція, установки, легенда – сприймається як позитивна лише за умови високого рівня психологічної та професійної культури особистості. Таблиця 2.2.Способи засвоєння елементів професійного спілкування

№ п/п	Елементи змісту освіти	Способи засвоєння	Умови засвоєння
І.	Знання про світ і способи діяльності.	Сприймання. Усвідомлення. Включення до найближчих асоціацій. Запам’ятовування.	Мотивація. Актуалізація раніш засвоєних знань і способів діяльності, необхідних для опанування нових знань. Активізація навчально-пізнавальної діяльності
II.	Досвід здійснення способів діяльності.	Неодноразове відтворення фіксованих у знаннях способів діяльності за взірцем.	Мотивація. Актуалізація знань про способи діяльності. Алгоритмізація способів діяльності у символічно-знаковій формі. Система завдань репродуктивного характеру у відповідності до взірця. Система завдань, застосування способів діяльності в новій ситуації. Активізація навчально-пізнавальної діяльності.
III.	Досвід творчої діяльності.	Пошукова творча діяльність (вирішення творчих завдань як інтелектуального, так і практичного характеру).	Мотивація. Актуалізація необхідних знань і способів діяльності. Алгоритмізація способів діяльності. Система творчих завдань як інтелектуального, так і практичного характеру. Активізація навчально-пізнавальної діяльності.
IV.	Досвід емоційно-ціннісного ставлення.	Переживання в результаті задоволення або незадоволення потреб і мотивів відносно об’єктів, що вивчаються.	Співвіднесення засобів або змісту, методів, прийомів, умов і потреб, мотивів.