4. Сутність, функції і класифікація методів професійного спілкування

. Прочитати, скласти опорну схему “Характеристика професійного спілкування”

Слово “метод” походить від грецького слова methodos – шлях до мети, спосіб пізнання явищ природи і суспільства.

Методи професійного спілкування – це способи цілеспрямованої двосторонньої взаємодії співбесідників, спрямованої на розв’язання професійних завдань.

Методи поділяють на загальні та спеціальні. Під загальними прийнято розуміти методи, що застосовуються у взаємодії різних професій. Спеціальними вважають такі, що застосовуються при окремих професій.

Виділяють протилежні і водночас взаємозалежні сторони в методах – явище і сутність, зовнішнє і внутрішнє, форму і зміст.

Зовнішню сторону методів навчання характеризують різні способи їх прояву у діяльності сторін спілкування, за якими можна безпосередньо спостерігати. Ця сторона методу може бути описана різними аспектами:

словесна форма; зорова форма подання інформації за допомогою використання наочності, різноманітні практичні роботи, як форма обміну інформацією; різні зовнішні прийоми: професійна техніка, культура мовлення, професійний такт тощо).

Зовнішні сторони методу відображують певні внутрішні прояви. Внутрішня сторона методу навчання становить його сутність. Її не можна спостерігати зовні. Сюди належать такі моменти: цілеспрямованість, зміст, яким визначаються методи; процес логічної розумової діяльності (аналіз, синтез, індукція); психологічна сторона методу, що органічно властива йому.

Метод реалізується через сукупність прийомів. Прийомом називають структурний компонент методу. Одні й ті самі прийоми можуть бути складовими різних методів.

Метод є поняттям багатовимірним та багатозначним. В зв’язку з цим виникає потреба певної систематизації методів, тобто їх класифікації – розподілу на певні групи за певними ознаками. Незалежно від ознаки, за якою проведена класифікація, кожен метод зберігає свої істотні зовнішні характеристики в різних умовах навчання.

У сучасній педагогіці не існує єдиного підходу до класифікації методів навчання. Наведемо деякі з існуючих підходів:

1. За джерелом знань – словесні, наочні, практичні (Н.М.Верзілін, Є.І.Петровський).

2. За основною метою – методи набуття нових знань, формування вмінь і навичок, закріплення, застосування, перевірки (М.О.Данилов, Б.П.Єсіпов).

3. За ступенем активності – методи пасивні й активні (Є.Я.Голант) тощо.

Теоретично оптимальною могла б бути тільки така класифікація, яка б включала б усі істотні ознаки методів. Найбільше відповідає таким вимогам класифікація, представлена Ю.К.Бабанським. Названа класифікація проведена на основі діяльнісного підходу. В ній виділено три групи методів на основі визначення основних компонентів процесу навчання у взаємозв’язку викладання і учіння: 1) організація і здійснення процесу спілкування; 2) стимулювання і мотивація процесу; 3) контроль та самоконтроль. Охарактеризуємо дані групи методів.

Характеристика методів організації і здійснення діяльності (І група)

Таблиця 2.1.

І група: Методи організації і здійснення діяльності
І підгрупа	ІІ підгрупа	ІІІ підгрупа	ІV підгрупа
За джерелом інформації та способом її сприймання	За логікою передачі і сприймання інформації	За ступенем самостійного мислення при засвоєнні інформації	За ступенем керування діяльністю
Словесні (розповідь, бесіда, лекція) Наочні (ілюстрація, демонстрація) Практичні (досліди, вправи, навчально-виробнича праця)	Індуктивні, дедуктивні, аналітичні, синтетичні.	Репродуктивні, частково-пошукові, пошукові, дослідницькі	робота під керівництвом; самостійна робота; робота з книгою; письмова робота; лабораторна робота; виконання трудових завдань