Розділ 2.1. Культура взаємовідносин у процесі професійного спілкування. Зміст

1. Поняття взаємовідносин у професійному спілкуванні.

2. Структура взаємовідносин у професійному спілкуванні.

3. Механізми взаєморозуміння, роль етики в їх застосуванні.

4. Види взаємовідносин.

5. Продуктивність взаємодії забезпечена адекватністю сприймання і розуміння партнерів.

6. Моральні цінності як основа гуманістичного спілкування.

7. Взаємодія та взаєморозуміння в контексті етики та культури.

Ключові слова: взаємовідносини, формальне, регламентоване, неформальне, свободне спілкування, ділові взаємовідносини, міжособистісні взаємовідносини, компоненти взаємодії, когнітивний, емоційно - афективний, поведінковий компонент, взаємно - позитивні відносини, взаємно-негативні, односторонні позитивно - негативні відносини, односторонні суперечно-позитивні, односторонні суперечно- негативні взаємно-суперечні відносини, безособові, або взаємно-безособові відносини, взаєморозуміння.

Цілі та завдання вивчення розділу 2.1.Успішне вивчення розділу 2.1. дозволяє: Мати уяву про взаємовідносини у професійному спілкуванні, про їх сутність і структуру. Сформувати розуміння ключових понять розділу: “ ділові взаємовідносини, міжособистісні взаємовідносини”, “сутність та структура взаємовідносин”, “взаєморозуміння”. Розглянути види взаємовідношень у професійному спілкуванні:товариство, дружба, любов, байдужість,ворожість, ненависть.

Володіти ключовими поняттями: взаємовідносини, формальне, регламентоване, неформальне, свободне спілкування, ділові взаємовідносини, міжособистісні взаємовідносини, компоненти взаємодії, когнітивний, емоційно - афективний, поведінковий компонент, взаємно - позитивні відносини, взаємно-негативні, односторонні позитивно - негативні відносини, односторонні суперечно-позитивні, односторонні суперечно- негативні взаємно-суперечні відносини, безособові, або взаємно-безособові відносини, взаєморозуміння.

Методичні рекомендації до вивчення розділу 2.1.

При вивченні Розділу 2.1. важливо з’ясувати сутність та в иди взаємовідносин; аналізувати логіку взаємовідносин між особових та ділових; з’ясувати психологічні основи взаємовідносин Вивчаючи пункт 1, слід мати на увазі, що взаємовідносини у професійному спілкуванні завжди поєднуються з професійною діяльністю та засновуються на взаєморозумінні, симпатії або антипатії ,треба з’ясувати визначення поняття “партнерство”, проаналізувати основні прийоми.

Вивчаючи пункт 2, проаналізуйте структуру взаємовідносин, з’ясуйте, в чому полягає спільність і відмінність взаємодії.

Вивчаючи пункт 3, необхідно розкрити зміст механізму взаєморозуміння та взаємодії; з’ясувати, що повиннен забезпечувати кожнен механізм. Майте на увазі, що до взаємозв’язку між взаєморозумінням і взаємодією слід підходити з точки зору діалектичного характеру їх єдності.

Вивчаючи пункт 4, з’ясуйте сутність видів взаємовідносин знайдіть зв’язки, що існують між ними.

Вивчаючи пункт 5, з’ясуйте, в чому полягає головний зміст керівництва .

Вивчаючи пункт 6, треба усвідомити, що в основу характеристики взаєморозуміння та взаємодії покладена ідея діяльнісного підходу. Відповідно до діяльнісного підходу в учнів повинні формуватися не знання як такі, а види діяльності, в які знання включаються як певний компонент. Разом з тим необхідно пам’ятати, що без знань неможливо здійснювати діяльність.

1. Поняття та типи взаємовідносин у професійному спілкуванні.

Прочитати, скласти опорну схему: “ Типів взаємовідносин у професійному спілкуванні ”

Професійне спілкування – творчий процес професійно спрямованої взаємодії між суб’єктами, в якому виникають, проявляються та формуються міжособистісні взаємовідносини.

Взаємовідносини – це суб’єктивні переживання у взаємозв’язку між людьми в процесі взаємодії і спілкування. В процесі професійного спілкування формуються професійні відносини, які поділяються на офіційні та неофіційні. Офіційні відносини санкціоновані, документально оформлюються, та контролюються суспільством або його представниками. Неофіційні відносини підтримуються організацією, не регулюються документально.

Взаємовідносини формуються у взаємодії суб’єктів у ситуаціях формального, регламентованого і неформального, свободного спілкування. Вони составляють внутрішню сторону взаємодії, висловлючи потребно-мотиваційну сферу особистостей. Можно виділить ділові та міжособистісні взаємовідношення. Ділові взаємовідношення пов’язані з професійною діяльністью та визначають її. Міжособистісні відношення можуть бути оцінними(захоплення, популярність)та дієвими( взаємодія), зумовлені субєктивною потребою в спілкуванні та її задоволенням. Ділові взаємовідносини вклчають партнерство, співпрацю, конкуренцію, координацію. Підпартнерством маємо на увазі відношення людей, які взаємодіють на рівні співпраці, виконують спільну роботу, кожний здійснює відповідальні, незалежні, самостійні функції. Співпраця – спільна діяльність, яка характеризується взаємозалежністю, рішенням однієї спільної задачі. Конкуренція - цезмаганнядругздругом, для досягнення перемоги над іншими, с ціллю вигравання. Координація зумовлює согласування діяльності, розподіл роботи на завдання та відповідальність за його рішення.

Колектив та колективны стосунки, співпраця, співтворчість необхідні для повноцінного розвитку особистості. Термін «колектив» походить від латинського collectives – збірний. Він означає соціальну групу, об’єднану на основі суспільно значимих цілей, загальних ціннісних орієнтацій і спільної діяльності. У реальному житті існують різні колективи: навчальні, виробничі, студентські, спортивні та інші. Колективи можуть бути одновікові та різновікові, первинні (клас, студентська група) і загальні, які об’єднують декілька первинних колективів (наприклад, загальношкільний колектив). Колектив – це динамічна соціальна система. У залежності від рівня розвитку розрізняють колектив, що перебуває у процесі свого становлення (наприклад, дитячий колектив) і сформований “зрілий” колектив, тобто колектив з відпрацьованою системою суспільно значимих цілей, чіткою структурою ділових стосунків і форм спільної діяльності, органами самоуправління (наприклад, виробничий колектив, бригади, цеховий колектив та ін.). Можна виділити деякі загальні моменти, пов’язані з входженням особистості в соціум. Цей процес, на думку відомого вітчизняного психолога Т.В. Петровського, включає в себе декілька фаз, які послідовно змінюються:

1. Адаптація особистості в колективі.

2. Індивідуалізація.

3. Інтеграція особистості в колективі.

Кожна з фаз соціального розвитку особистості в колективі має серйозні наслідки для її становлення і можливостей самореалізації.

Колектив . (позитивний чи негативний) є об’єктивна реальність, оскільки: колектив для людини – це сфера його життєдіяльності; сфера самоствердження, самовираження і самореалізації; сфера спілкування; гарант захищеності і підтримки; модель суспільства – основна база нагромадження досвіду взаємодії особистості і суспільства, засвоєння соціальних ролей; носій соціально-моральних норм і цінностей, реалізованих у системі колективної діяльності і колективних відносин; духовна, ціннісно-орієнтована єдність людей – організаційна структура колективу є засобом досягнення загальних цілей.

Науковими дослідженнями виявлено три найбільш поширені моделі розвитку взаємовідносин між особистістю і колективом:

а) особистість підкоряється колективу (конформізм);

б) особистість і колектив перебувають в оптимальних стосунках (гармонія);

в) особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм).

Методика створення колективу базується на спільный діяльності на спеціальних прийомах стимулювання діяльності, згуртування групи. До них належать такі: а) вміла постановка вимог; б) позитивно діючий актив з допомогою консультування, психологічної підтримки, обміну досвідом, організації і контролю; в) організація перспективи життя (система перспективних ліній за А. Макаренком) – організація завтрашньої радості: постановка близьких, середніх і далеких цілей, які стимулюють рух, розвиток колективу, г) принцип паралельної дії; д) створення традицій; е) оптимістичний мажорний тон, почуття впевненості, захищеності кожного члена колективу; є) принцип відповідальної залежності у колективі. Ці стосунки переважно мають характер ділової співпраці. Поряд з ними існують міжособистісні – це стосунки вибіркового характеру, побудовані на взаємній симпатії, інтересах, дружбі, почуттях.

Якщо професіонал має високий рівень культури професійного спілкування, він завжди здатен: по-перше, розвивати позитивні емоції, налаштовувати позитивне відношення співбесідника до себе і до своєї діяльності; по-друге, налаштовувати доступі зв’язки; по-третє, організувати взаємовідношення на взаємовигідних умовах, четверте - усвідомлювати як суб’єкта сприймають і оцінюють інші. Психологи повязують залежність відносин у процесі професійного спілкування від авторитарної або гуманістичної орієнтації спеціаліста, за спрямованістю виділяють низку варіантів взаємовідносин:

• взаємно - позитивні відносини, забезпечують психологічну сумісність суб’єктів взаємодії;

• взаємно-негативні відносини, непродуктивні, конфліктні;

• односторонні позитивно - негативні відносини, характеризуються нестійкою, нестабільною взаємодією, напруженістю, внутрішнєю та зовнішньою неспокійністю;

• односторонні суперечно-позитивні, мають в основі коливання між симпатією та антипатією між суб’єктами спілкування;

• односторонні суперечно- негативні, не виключають згоду і конструктивну сумісну діяльність, але дуже важко знайти засоби співпраці;

• взаємно-суперечні; відносини, деструктивні, характеризуються напруженістю та тривожність у взаємодії;

• безособові, або взаємно-безособові, свідчать про формальну, байдужу взаємодію, яка може провокувати конфлікти, барєри та агресивну поведінку.

2. Структура взаємовідносин у професійному спілкуванні.

Прочитайте, складіть опорну схему

В структурі взаємодії виділяють три компонента: когнітивний, афективний(емоційний), поведінковий, (Я.Л. Коломинський).

1. Когнітивний компонент включаєв себевсі психичніпроцеси,пов’язаних з познанням оточення та себе( відчуття, сприймання, пам'ять, мислення, уява).

2. Емоційний компонент проявляеться в різних емоційних станах зафіксований на рівні фізіологічної регистрації та субєктивних звітів(наявність позитивних та негативних емоцій, конфліктності, задоволенням собою та партнером і т.д.)

3. Доповедінковогокомпонентувідносяться результатидеяльностітапоступки, міміку, жестикуляцію, пантоміміку, локомоцію (просторове переміщення),мову.