12. Шляхи формування гуманізму та моральності школярів.

В останні часи у поведінці дітей все більше проявів агресивності, конфліктності, стосунки між молоддю набувають все більш вичищеного характеру, вони позбавлені людського тепла, повні взаємних образ, проявів жорстокості та байдужості.

Все це свідчить про те, що відбувається девальвація людської культури,

В зв'язку з цим надзвичайно актуальною є задача формування у учнів гуманізму - особистісної якості, що базується на визнанні цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і прояв своїх здібностей,

Сформованість гуманізму є проявом розвинутої духовної культури особистості.

можна виділити ряд специфічних умов для формування гуманізму та моральності :

- формування у учнів уявлень про сутність гуманізму ;

- створення ситуацій, що дозволяли б дітям виявляти гуманізм та моральність у повсякденному житті ;

- гуманне, толерантне ставлення до дітей педагогів та батьків, гуманізація навчально-виховного процесу.

Гуманізація - це поворот школи до дитини, повага до її особистості, гідності, довіра до неї, прийняття її особистісних цілей, запитів та інтересів. Це - створення максимально сприятливих умов для розкриття та розвитку її здібностей, для її самовизначення. Це- орієнтація школи не тільки на підготовку дитини до майбутнього життя, але й на забезпечення повноцінного її сьогоднішнього життя на кожному з вікових етапів -у дитинстві, отроцтві, юнацтві.

Принципи гуманної педагогіки.:

І. Пізнання й засвоєння дитиною у педагогічному процесі дійсно людського.

2. Пізнання дитиною себе як людини,

3. Співпадання інтересів дитини з загальнолюдськими інтересами.

4. Неприпустимості використання у педагогічному процесі засобів, що здатні спровокувати дитину на антисоціальні прояви.

5. Надання дитині у педагогічному процесі необхідного суспільного простору для найліпшого прояву своєї дійсної індивідуальності,

6. Олюднення обставин у педагогічному процесі.

7. Визначення якостей особистості дитини, що формуються, її освіченості та розвитку в залежності від якості самого педагогічного процесу.

Формуванню гуманізму можуть сприяти:

1. Історія минулого нашого народу,

2. Культ сім'ї і рідного народу.

3. Література» якщо її подавати як художне слово, людинознавство, що несе живі образи людей.

4. Рідна мова,

5. Народознавство, яке передбачає ознайомлення учнів з народною культурою, етнографією, фольклором, народними ремеслами, звичаями тощо,

6. Дисципліни естетичного циклу,

7. Природознавство, яке в широкому розумінні включав поняття рідного краю, пізнання тваринного і рослинного світу тощо.

8. Стосунки учнів з учителями, з керівниками школи, зі своїми товаришами,

В основі стосунків учителя і дітей має бути любов учителя до дітей.

13. Зміст освіти — система наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості.

Під стандартом освіти розуміють систему основних показників, що є складовими державної норми освіченості. Освітній стандарт відображає суспільний ідеал, враховує можливості реальної особистості і системи освіти щодо досягнення цього ідеалу.

Державні стандарти загальної середньої освіти в Україні розвивають і конкретизують такі характеристики освіти, як: зміст, рівень і форма його подання; методи і способи виміру та інтерпретації результатів навчання.

Зміст загальної середньої освіти поділяється на два компоненти: державний і шкільний. Державний компонент визначає обов'язкові для вивчення в усіх загальноосвітніх навчальних закладах навчальні предмети, що має забезпечити досягнення кожним випускником середньої школи мінімального обов'язкового освітнього рівня незалежно від типу навчального закладу чи його регіональної належності.

Шкільний компонент слугує завданням розширення і поглиблення змісту загальноосвітньої підготовки школярів, забезпечення їхнього індивідуального розвитку, пізнавальних інтересів і нахилів. Він передбачає години для вивчення предметів і курсів, які учні можуть обрати понад обсягу, визначеного державним компонентом, а також години, відведені на необов'язкові (факультативні) заняття. Шкільний компонент відображає також етносоціальну своєрідність регіону, його історії та культури, національні традиції тощо.

Зміст освіти для всіх типів навчальних закладів відображений у навчальних планах, програмах, підручниках і навчальних посібниках.

Навчальний план —документ, що визначає набір навчальних предметів, які вивчають у закладі освіти, їх розподіл, тижневу й річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет, структуру навчального року.

У практиці загальної середньої освіти використовується декілька типів навчальних планів: базовий, типовий і власне навчальний план школи.

Навчальна програма —документ, що визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного навчального предмета, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання.

Підручник — книга, що містить основи наукових знань з певної навчальної дисципліни відповідно до мети навчання, визначеної програмою і вимогами дидактики.

Навчальний посібник — книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості (атласи, довідники, збірники задач і вправ, словники, хрестоматії тощо).