20. Педагогічна майстерність. Характеристика її основних компонентів.

Майстерність учителя можна розглядати як найвищий рівень педагогічної діяльності (якщо ми характеризуємо якість результату), як вияв творчої активності особистості педагога (характеризуємо психологічний механізм успішної діяльності). Коли ж ми прагнемо усвідомити витоки розвитку майстерності, зрозуміти шляхи професійного самовдосконалення, доцільно сформулювати визначення цієї педагогічної категорії так: педагогічна майстерність — це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.

До таких важливих властивостей належать гуманістична спрямованість діяльності вчителя, його професійна компетентність, педагогічні здібності і педагогічна техніка. В цьому визначенні слід наголосити на таких особливостях:

1) педагогічна майстерність у структурі особистості — це система, здатна до самоорганізації, системотвірним чинником є гуманістична спрямованість;

2) підвалиною професійної майстерності є професійна компетентність (спрямованість і професійні знання становлять той кістяк високого професіоналізму в діяльності, який забезпечує цілісність системи, що самоорганізовується);

3) педагогічні здібності забезпечують швидкість самовдосконалення;

4) техніка, що спирається на знання і здібності, дає змогу виявити внутрішній потенціал учителя, гармонізуючи структуру педагогічної діяльності.

Усі складники педагогічної майстерності взаємопов'язані, їм властивий саморозвиток, а не лише зростання під впливом зовнішніх чинників.

Отже, щоб учитель діяв творчо, самостійно виважуючи результати своєї діяльності і коригуючи засоби з орієнтацією на мету, він повинен мати певне внутрішнє опертя, певні властивості, риси, розвиток яких забезпечить професійний саморозвиток педагога, а через нього — і розвиток учня.

21. Педагогічні технології: зміст, структура, функції.

Поняття «технологія» (від гр. teahne- мистецтво, майстерність) означає знання про майстерність. Словосполучення «педагогічна технологія» (Його варіанти «технологія навчання», «освітні технології», «технології в навчанні», «технології в

освіті») останнім часом дедалі більше поширюються в науці й практиці.

У сучасному розумінні педагогічної технології вчені виділяють кілька сутнісних ознак цього поняття:

- постановка цілі та її максимальне уточнення;

- визначення змісту навчання відповідно до цілі, завдань;

- визначення методів і форм навчальної діяльності школярів;

- визначення методів і форм роботи вчителя;

- орієнтація цілі, змісту, методів, форм навчання на гарантоване досягнення результатів;

- оцінка поточних результатів, корекція навчання, спрямована на досягнення цілі;

- підсумкова оцінка результатів.

Основна функція педагогічної технології полягає в тому, щоб сконструювати і реалізувати такий навчальний процес, який гарантує досягнення поставленої цілі.

Шлях від цілі до результату за технологічного підходу не може бути шляхом спроб і помилок. Педагогічна технологія чітко визначає умови і процедури, за допомогою яких можна досягти наперед визначеного результату. При цьому вона детально описує кожний етап проходження, визначає що і як слід робити, щоб кожен учитель, застосувавши її, гарантовано досягав конкретного результату навчання.

Обов'язковим у технології навчання є оперативний зворотний зв'язок. Проконтролювавши і оцінивши проміжні результати навчального процесу, учитель може зафіксувати відхилення від очікуваного результату. У цьому випадку він вносить виправлення, зміни у подальшу діяльність. Корекція дій учителя і учнів може уточнити або змінити навчальну діяльність.

У технології розробляються найбільш раціональні (оптимальні) взаємопов'язані способи навчальної діяльності. Очікуваний результат вони забезпечують комплексно. Тому використання окремих фрагментів технології призводить до її руйнування як системи, не забезпечує гарантії досягнення поставлених конкретних завдань.

Отже, педагогічна технологія - це науково обґрунтована педагогічна (дидактична) система, яка гарантує досягнення певної навчальної цілі шляхом неухильного виконання визначеної послідовності взаємодій учителя і учнів, використання відповідної сукупності методів і форм навчання в умовах оперативного контролю й оцінювання проміжних результатів прогресу навчання, їх корекції.