perekazy 2010

Зміст

1.Завжди будьмо українцями ____________________________________________________________ 3

2.Національні символи __________________________________________________________________ 3

3.Наша мова — українська _______________________________________________________________ 4

4.Шлях до незалежності _________________________________________________________________ 5

5.Центр Європи ________________________________________________________________________ 5

6.Поетичний геній народної душі _________________________________________________________ 6

7.Цілюща сила пісні і любові _____________________________________________________________ 7

8.Коштовні пам'ятки Київської Русі ________________________________________________________ 7

9.Освіта в Київській Русі _________________________________________________________________ 8

10.Можливості комп'ютерних технологій___________________________________________________ 9

11.Електронно-цифровий світ ____________________________________________________________ 9

12.Бібліотека без меж __________________________________________________________________ 10

13.Павло Полуботок ___________________________________________________________________ 11

14.Історія пам'ятника Богдану Хмельницькому _____________________________________________ 11

15.Кава Юрія Кульчицького _____________________________________________________________ 12

16.Хрестоматія народного життя _________________________________________________________ 13

17.Ранній автопортрет Шевченка ________________________________________________________ 14

18.Вогненна поезія «Кобзаря» ___________________________________________________________ 14

19.Справжній учений___________________________________________________________________ 15

20.«Як я люблю оці години праці..» ______________________________________________________ 16

21.Соломія Крушельницька _____________________________________________________________ 16

22.Життєве кредо Михайла Драгоманова _________________________________________________ 17

23.Рєпін і Яворницький _________________________________________________________________ 18

24.Окраса світової літератури ___________________________________________________________ 19

25.Український Мікеланджело___________________________________________________________ 19

26.Родина Терещенків _________________________________________________________________ 20

27.Поетична майстерність Максима Рильського ____________________________________________ 21

28.Виснажливий шлях пошуків __________________________________________________________ 21

29.Народна художниця_________________________________________________________________ 22

30.Національний геній _________________________________________________________________ 23

31.Нести у світ добро___________________________________________________________________ 23

32.Авторитетний меценат України _______________________________________________________ 24

33.Крилаті мрії ________________________________________________________________________ 25

1

34.Маленький дослідник________________________________________________________________ 25

35.Лісове життя _______________________________________________________________________ 26

36.Дорога до Коропового хутора _________________________________________________________ 26

37.Рідні жита _________________________________________________________________________ 27

38.Батьків сад_________________________________________________________________________ 28

39.За законами природи________________________________________________________________ 28

40.Секрети природи ___________________________________________________________________ 29

41.Гармонія природи і мистецтва ________________________________________________________ 30

42.Сонце в нашому житті _______________________________________________________________ 30

43.Пригода на острові __________________________________________________________________ 31

44.Велика сила дружби_________________________________________________________________ 32

45.Мелодія кам'яної скелі ______________________________________________________________ 32

46.Читаючи Бориса Олійника ____________________________________________________________ 33

47.Родовідна пам'ять __________________________________________________________________ 34

48.Відповідальність ____________________________________________________________________ 34

49.Нехай слова будуть добрими _________________________________________________________ 35

50.Культура поведінки _________________________________________________________________ 36

51.Живописець правди _________________________________________________________________ 36

52.Життя — вічна творчість______________________________________________________________ 37

2

1. Завжди будьмо українцями

Немає в людини нічого милішого за Батьківщину, за свою рідну землю! Де хто народився та провів дитячі роки, до тієї землі прив'язується він усією душею своєю на все життя. А хто змушений відірватися від Батьків-

щини, той завжди мріє про неї як про найбільшу святість. Чимало людей, помираючи на чужині, просять покла-

сти їм у домовину хоч грудочку рідної землі.

Народ наш має свою землю. Цю землю ми повинні любити всією душею й берегти її. Адже рідна земля — це найкраще й наймиліше, що має окрема людина чи окремий народ. Щастя народу, його життя й розвиток можливі тільки на рідній землі. Туга за нею збільшується, коли доля заносить нас далеко й надовго від неї.

Рідна земля — як рідна матінка, що вміє потішити й приголубити нас. От чому ми звемо Україну ненькою й любимо її понад усе.

Де б ми не перебували — чи вдома, чи на чужині, — ми повинні скрізь свято зберігати все рідне, україн-

ське, зобов'язані не цуратися нічого свого.

Тільки належно виховуючи дитину в сім'ї й навчаючи її змалку своєї віри, своїх звичаїв і своєї мови, можна виховати українську дитину, щоб вона стала справжнім сином чи донькою українського народу та повновартіс-

ною людиною. А вже до того, що дитина одержить у родині, дадуть свого і школа, і церква Пам'ятаймо: кожен, хто пристає до чужого, своїм там ніколи не стане і щасливим ніколи не буде. Тому

кожна українська родина має віддати всі свої сили на те, щоб зробити нашу молодь українцями!

Велике значення у вихованні всієї родини, а особливо дітей, молоді взагалі має національне оздоблення оселі. Це обов'язок усіх батьків, а передусім — кожної матері. Ми повинні завжди дбати, щоб дім наш виглядав по-українському. Нехай українські вишивки прикрашають усе, як було в нас у рідному краї: наш одяг, постіль,

столову білизну тощо. Вони оповивають душу родини теплом і спокоєм. Мати, яка пильнує за всім цим, скоро бачить наслідки такого національного утримання дому — родина її міцнішає, діти виростають свідомими свого.

А це — найбільше щастя для кожного батька чи матері.

Обов'язок кожної матері — по-українськи проводити в своєму домі свята — Різдво, Великдень тощо. Пот-

рібно нічого не забувати зі свого національного, щоб свято справді створило тепло для всієї родини, а особливо до молоді.

2. Національні символи

Говорячи: сильний, як ведмідь, хитрий, як лис, ми використовуємо слова-символи. Ведмідь тут виступає символом сили, лис — хитрості. Завдяки символу можна одним словом передати якесь складне поняття. На-

вколо нас є безліч символів.

Найдавніша символіка пов'язана з могутніми силами природи. Давні племена проголошували себе си-

нами Сонця, ріки чи якоїсь тварини. Зображенні цих покровителів ставали символами, знаками роду.

Символами певної країни можуть бути й природні об'єкти. Так, символом Єгипту є ріка Ніл, символом Вірменії — гора Арарат, символом Японії — вулкан Фудзіяма.

Для українців найвизначнішим національним символом є Дніпро-Славутич. Він оспіваний у численних піснях, думах, легендах. Іншими природними символами України є найвища вершина українських Карпат гора Говерла, острів Хортиця.

Серед рослинних символів України відзначимо калину, чорнобривці, тополю, вербу. Промовистими для серця кожного українця є слова козак, кобзар, чумак, хлібороб.

Пам'ятки архітектури теж можуть бути символами. Одразу пригадуємо єгипетські піраміди, Велику Ки-

тайську стіну, Ейфелеву вежу в Парижі. Для українців національними архітектурними символами є Софійський собор, Золоті ворота, Києво-Печерська лавра.

3

Національними символами також можуть виступати легендарні чи реальні історичні постаті. Одразу на пам'яті спливають імена першокнязів Кия, Щека, Хорива та сестри їхньої Либіді, князя Володимира Великого,

Ярослава Мудрого. Пригадуємо ми й славних козацьких отаманів Байди Вишневецького, Богдана Хмельницько-

го, Івана Мазепи, Пилипа Орлика.

А хіба можна оминути увагою наших духовних провідників: Петра Могилу, Григорія Сковороду, Івана Ко-

тляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка!

Без цих постатей не було б національної пам'яті українського народу. Вони — наші світочі, наша гордість.

3. Наша мова — українська

Усе наше життя пов'язане з мовою. Ми шукаємо найточнішого вираження думок або почуттів у словах.

Можливості нашого пізнання безмежні, і так само невичерпними є можливості розвитку мови. Тому потрібно постійно дбати про наше слово, оберігати його коріння, леліяти його цвіт. Тоді наша мова буде багатою і спі-

вучою, сповненою музики й чарівності, життєвої правди й поетичності.

Ось яка історія відбулася в далекому 1916 році, коли Галичина належала до Австрії.

У купе швидкого потягу «Львів-Відень» їхали англієць, німець, італієць та відомий львівський юрист. За-

говорили про мови, і кожен почав вихваляти свою. Англієць стверджував, що Англія — країна великих завойо-

вників і мореплавців, тому англійська мова відома в усьому світі. Це мова Шекспіра, Байрона, Діккенса та інших великих письменників і вчених. Тому їй належить світове майбутнє.

Німець заперечив, сказавши, що німецька мова — це мова двох великих імперій: Великонімеччини й Ав-

стрії, які займають половину Європи. Це також мова філософії, техніки, армії, медицини. І тому саме німецька мова має світове значення.

Італієць усміхнувся і зауважив, що вони обидва помиляються. Адже мелодійною італійською мовою на-

писані кращі твори епохи Відродження, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.

Українець сказав, що не вірить у світову мову. Далі він наголосив на тому, що міг би також сказати, що його рідна мова — це мова незрівнянного сміхотворця Івана Котляревського, мова геніального Тараса Шевчен-

ка, мова найкращої з поетес світу Лесі Українки, мова мислителя Івана Франка, який вільно володів п'ятнадця-

тьма мовами, проте рідною для нього була українська. Українською мовою звучить понад триста тисяч народ-

них пісень, тобто більше, ніж у німецькій, англійській та італійській разом узятих.

Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, — продовжував українець. — Але вашим шляхом не піду. Ви нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи зміг би кожен з вас своєю мовою ство-

рити невелике оповідання, у якому всі слова починалися б з однієї букви?

—Ні, ні! Це неможливо, — відповіли англієць, німець та італієць.

—У ваших мовах це неможливо, а нашою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, — звернувся він до німця.

—Нехай буде «п», — сказав той.

Іукраїнець склав таке оповідання, після чого всі визнали: багата українська мова житиме вічно поміж ін-

ших мов світу...

Однак повернемося в наші дні, замислимося над долею України, яка залежить сьогодні від послідовності та рішучості у формуванні підвалин поліетнічної, але власне української держави, на реальне утвердження державності української мови в усіх сферах використання.

4

4. Шлях до незалежності

До своєї незалежності Україна йшла довгим, тяжким, жертовним шляхом і дорого за неї заплатила. В ос-

нові української державності — століття боротьби наших предків, у якій формувалася ідея самостійності, і вті-

лена передусім в іменах Шевченка та Франка титанічна робота великих просвітителів, діячів культури й науки,

котрі створювали гуманістичний потенціал нації, і сама колективна душа українського народу, яка вперто про-

тивилася знеособленню, зберігаючи найцінніші якості своєї самобутності.

Україна розвивалася в нав'язаних їй суспільно-політичних умовах, і її воля до життя не завжди виявлялася в адекватних формах і свідомих актах. Незалежністю ми завдячуємо не лише тим, хто свідомо присвятив своє життя цій ідеї, а й тим, хто об'єктивно працював для України: вирощував хліб, добував вугілля, зводив житло,

створював музику, народжував наукові ідеї. А найбільше завдячуємо тим українським матерям, які завжди знаходили сили виховувати своїх дітей у добрих традиціях, передавали їм людяність і рідне слово.

Незалежність України — заслуга не лише певних політичних сил та рухів, а й усього народу, багатьох його поколінь. За нею — і три роки національної революції та драматичної самооборони Української Народної Рес-

публіки, і десять років національно-культурного будівництва часів «українізації», і всенародне протистояння гітлерівському нашестю, і тяжка праця народу в післявоєнній відбудові та у створенні індустріальної потуги сучасної України...

Тож не варто сьогодні вираховувати, хто більше, хто менше поклав на терези української долі, — це зро-

бить історія.

Здобутки безсумнівні: широке міжнародне визнання; серія політичних і економічних угод із сусідніми і далекими державами, що визначає наше місце у світовому співтоваристві; конструювання структури держав-

ності. І головний наш здобуток — збереження міжнаціонального спокою, завдяки чому Україна залишається однією з небагатьох мирних зон не лише в Співдружності Незалежних Держав, а у в усьому нинішньому світі.

Колись один з філософів людства сказав, що ідея завжди була зганьблена, коли вона протиставляла себе інтересові. Історія підтвердила це як незаперечний закон. Отже, варто подбати про те, щоб для всіх громадян України Україна стала не лише життєвим інтересом, а й ідеєю.

Що ж до людей, які присвячують себе справі розбудови України, то серед них дедалі міцнішає переко-

нання, що сьогодні мірилом громадянськості є не патріотичні промови, не войовничість, не вміння гостро висловитися на адресу політичних противників, а здатність робити конкретні справи або принаймні запропону-

вати конструктивну думку для розв'язання суспільних проблем.

Ми можемо довго сперечатися між собою, але повинні забувати всі незгоди й образи, коли треба об'єд-

натися в дії дня України. Нашим девізом мають стати слова одного з найкращих синів України: хай згине моє ім'я, але хай живе і благоденствує Україна!

5. Центр Європи

Це гарне місце. Води Тиси і дорога, що в'ється вздовж неї, малюють на землі витончений візерунок; вкри-

ті лісом гори підходять зовсім близько, створюючи враження не лише захищеності, а й відчуженості від світу,

навіть найближчого. Встановлення кілька років тому скромного знака «Центр Європи» в кількох кілометрах від закарпатського міста Рахова стало одним з проявів незалежності України та демонстрацією її належності до Заходу.

Але при згадці про український центр Європи іноземці здивовано знизують плечима і переходять на інші теми. Адже центр Європи, на думку кожного громадянина світу, — це щось зовсім інше, ніж маємо сьогодні в Україні: достаток для більшості людей, конституційні свободи, чисті й гарні, як світлиця у доброї господині,

міста, мережа довершених доріг...

5

Однак що буде з нами, з Європою, зі світом через сто чи двісті років? Історія свідчить, що реалії життя можуть зникати зовсім або переживати неймовірні метаморфози. Одні, колись нікому не відомі, міста й країни набувають могутності, а інші відходять у небуття або втрачають свою колишню велич. Наприклад, на початку

XVII століття на карті світу ще не було такого міста, як Нью-Йорк, а сьогодні це фінансовий центр усього світу. А

приблизно в той же час зійшла нанівець військова й торговельна могутність Венеції, незважаючи на її непере-

можний флот і переповнені золотом банки. Захід же обертався тоді навколо Парижа, Лондона, Амстердама,

Відня. Останні два міста не зберегли до наших часів свого колишнього світового впливу. Сьогодні «все тече, все змінюється» так швидко, як ніколи раніше. Але сучасники не здатні не лише адекватно оцінювати, а й помічати ці зміни. Це в майбутньому історики все розкладуть по полицях, а про нас казатимуть: «Сліпі, сліпі, сліпі».

Протягом тисячоліть центри торгівлі, промисловості, культури мігрували з однієї країни до іншої. Та чи завжди буде саме так? Здається, людям уже набридло жити в натовпі й на асфальті мегаполісів.

І чому б не уявити, що невдовзі фактичними центрами життя і творчості людства стануть саме такі оази в урбаністичних джунглях, як наші Карпати? Місця, яких у Європі залишилося не так уже й багато. Місця, де до горизонту котяться блакитні хвилі карпатських хребтів, де по дну кожної ущелини біжить між щедро заквітча-

ними берегами прозорий примхливий «потічок»; де на поверхню землі всюди пробиваються джерельця смач-

ної мінеральної води, а всі галявини так ретельно оброблені косарями, що можуть змагатися з британськими газонами. Якщо ми збережемо це Богом дане нам багатство, то воно має всі шанси стати справжнім і дуже привабливим «Центром Європи».

6. Поетичний геній народної душі

Українська пісня! Хто не знає її, хто не згадує її як наймиліші спогади свого дитинства, своєї бурхливої юності.

Який митець не був натхненний безмежною красою її образів, не був вражений тією особливою силою,

що закладена у народній пісні з глибини віків? Народна пісня звертається до кращого, що є в людині, пробу-

джує гідність, чесність, самоповагу.

Із сивини століть постають перед нами славні сини землі української — Байда Вишневецький, Дорошен-

ко, Нечай, Богун, Богдан Хмельницький, Морозенко, козак Голота.

Яка людина праці — чи то на лузі при дорозі, чи серед степу широкого, чи серед моря глибокого, чи се-

ред гарячих мартенівських цехів — не відчула її геніального ритму?

Яка дівчина не оспівувала прихід кохання у цих піснях? Яка мати не співала цих тужливих і мелодійних пісень над колискою дітей своїх?

Українська пісня — геніальна поетична біографія нашого народу. Із її рядків постає образ народу-воїна і народу-трудівника, що віками виборював свою незалежність, право бути самим собою, право жиги і дихати на повні груди на рідній землі

Тяжкою була доля українського народу. Віками ми боролися за свою свободу, прагнули утвердити неза-

лежність. Віками ми зазнавали утисків, не мали можливості вільно і щасливо жиги на рідній землі. Уся одвічна туга українського народу виливалася в його пісні. Все найцінніше, що було в душі українця, закарбувалось у ній.

Ось чому кажуть, що пісня — це душа нашого народу.

Як писав геніальний Тарас Шевченко:

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине.

Честь і слава українському народові, що створив ці пісенні скарби!

Добрим словом варто згадати геніального українського композитора Миколу Лисенка, який у тяжкий пе-

ріод царського гніту присвятив своє життя збиранню і обробці народного мелосу. Микола Лисенко казав, що він

6

вчився у «сірої свитини», тобто у простих людей, геніальному дару творити пісню, адже саме у народній пісні,

за словами композитора, «душа божа сидить». Микола Лисенко творив на основі народної пісні, зберігаючи перли фольклорної творчості і повертав народу очищені і довершені зразки як скромний дар сина й учня своє-

му батькові та вчителю.

Будьмо гідними цих коштовних перлин, очищаймо ними наші душі й серця, передаваймо цей скарб на-

шим дітям і внукам!

7. Цілюща сила пісні і любові

Скільки з уст нашого народу можна почути різних легенд, переказів, пісень, приказок, оповідок — трагіч-

них і смутних, веселих і безжурних!

Кілька років тому в Чигирині від сивої бабусі, яка сиділа на ослоні у своїй тісненькій хатині серед барвис-

тих рушників, вишитих її сухими жилавими руками, я почув зворушливу легенду.

Жила в одному містечку дівчина-красуня — струнка, чорноброва. Вона знала безліч старовинних пісень і співала їх так, що навіть людина, яка й мови української не знала, танула серцем, бо відчувала в тих мелодіях і словах красу душі народної. Звали ту дівчину Оленою. Вона мала от-от повінчатися зі своїм коханим. Та засту-

пили світ чорні хмари війни, топтали й ганьбили землю нашу злі вороги. Провела Олена свого нареченого на

фронт, провела та й стала чекати...

І тільки тоді, як звільнився край Чигиринський від фашистів, приніс листоноша жаданий трикутничок. Але це друзі Тихона писали, що лежить її суджений у далекому лазареті смертельно поранений. Називає адресу,

кличе Олену, просить привезти води з джерела, що на Замковій горі, благає долю, аби Оленин голос почути і народною піснею свою душу наповнити. Швидко зібралася дівчина й подалася аж за Урал. Відшукала, джере-

льною водою напувала і тихо співала улюблену Тихонову пісню:

Ой у лузі та ще й при березі червона калина...

І з тим її співом, її сердечним голосом усе ясніше розплющувалися карі очі коханого, а на його блідому,

змарнілому обличчі тепло світилася усмішка.

Аколи забирала Олена додому немічного каліку, лікар-хірург відкликав її та сказав наодинці: «Це не ми,

аваша любов, ваші пісні врятували солдата від смерті».

—Чудова легенда, — сказав я бабусі. — Зараз та дівчина, мабуть, як і ви, — старенька та сива?

—Ні, — усміхнулася бабуся, — вона залишилася молодою. Любов і пісня вберегли її від старості.

Пізніше я поцікавився в одного з чигиринських журналістів, чи не чув він такої легенди.

—Як не чув? Та ж ви розмовляли з її героїнею, Оленою Прокопівною, матір'ю шести синів. Шкода, Тихін Іванович торік помер.

Подібні легенди та перекази живуть, примножуються. Передаються з покоління в покоління історія на-

роду, його душа, вдача. Який же великий і безсмертний скарб культури народу нашого ми маємо успадкувати!..

8. Коштовні пам'ятки Київської Русі

Про неабияку роль Києва як столиці однієї з найбільших східноєвропейських держав середньовіччя свід-

чать не лише літописи та залишки архітектурних споруд, а й знайдені у ньому численні скарби. Це — неоцінен-

не джерело для вивчення історії, політики, економіки, торгівлі, соціального устрою і культури. Особливе значен-

ня мають ці скарби у дослідженні давньоруських ремесел. Знайдені коштовності також указують на певні події,

пов'язані з князівськими міжусобицями і навалами кочовиків.

Поняття «київські скарби» для світової науки і культури — синонім неперевершених досягнень першої східнослов'янської держави. Знайдені в Києві коштовності містять майже третину всіх скарбів, виявлених на території Київської Русі. Це не просто предмети побуту або ювелірні прикраси з дорогоцінних металів, це па-

7

м'ятки історико-культурної спадщини однієї з найвеличніших держав середньовічної Європи. Це сотні безцін-

них виробів, у яких не лише відображено досягнення далекої епохи в ювелірному ковальстві, литві, техніках емалі, чорніння, карбування, гравірування, а й передано яскраві образи епохи переходу від язичництва до прийняття християнства. Особливо часто трапляються зображення Ісуса Христа, Богородиці, архангелів, апосто-

лів, а також образи первісної доби давніх слов'ян. Майже всі скарби в Києві знайдено на забудованій у давні часи території міста.

Більшість київських скарбів складається з ювелірних жіночих прикрас із золота й срібла. При цьому знач-

но переважають срібні ювелірні вироби. Це закономірно для скарбів середньовічної Європи, адже тоді золота було дуже мало, а срібло добували в багатьох країнах. Золото в європейських країнах з'явилося тільки після відкриття Америки.

Деякі скарби містять монети Візантії, арабських і європейських країн, Київської Русі. Велику цінність ста-

новлять знахідки майже унікальної монетної гривні особливого київського типу, що являла собою зливок срібла чи золота певної форми й ваги. Монетні скарби дають змогу вивчати торговельні зв'язки Київської Русі з іншими країнами.

Жіночі прикраси в заможних сім'ях передавалися у спадок від одного покоління до іншого. У мирні часи ці родинні коштовності зберігалися вдома, а на випадок небезпеки їх перекладали в горщик або мідний чи бронзовий казанок, заливали воском і ховали поряд з будинком у землі.

Більшість скарбів Київської Русі нині зберігається в Музеї історичних коштовностей України в Києві.

9. Освіта в Київській Русі

Оволодіння книжністю в Київській Русі вважалося державною справою. Саме тому князь Володимир Святославович після хрещення створив у Києві школу для дітей бояр і дружинників. Молодь мала не просто освоїти грамоту й підготуватися до церковного служіння, а здобути освіту, гідну громадян великої держави.

Поширеним було й індивідуальне домашнє навчання. Грамотність поширювалася серед різних верств насе-

лення, про що свідчать і різноманітні написи на предметах щоденного вжитку і на стінах культових споруд.

Вільний доступ до освіти мали жінки. Представниці князівської верхівки своєю освіченістю не поступали-

ся чоловікам і, через шлюб потрапляючи до іноземних королівських дворів, вражали своїм розумом, світогля-

дом, аргументованими висловленнями.

Оскільки освіту населення вважали надзвичайно важливою справою, князі доручили її священикам. Це були найосвіченіші представники тогочасного суспільства, серед них було чимало видатних мислителів, пись-

менників і проповідників.

Просвітницький дух охопив усю країну і вийшов далеко за межі релігійних цілей, набувши світського ха-

рактеру. Діти з семи років училися читати й писати під час вивчення й переписування церковних книг. Це було нелегкою справою: правила писання вимагали краси, геометричних пропорцій і точної постановки кожної літе-

ри. Роки опанування тонкощами письма виховували в людині терпіння і старанність. Вивчали й арифметику,

початки географічних і природничих наук. Вищий рівень освіти передбачав знання філософії, граматики, рито-

рики, історії.

Засвоєння знань поєднувалося з вивченням морально-етичних настанов, які вимагали бути корисними своєму суспільству. Особливе місце відводилося порадам серйозно ставитися до книги, оскільки: «Людина без книги, як птах без крил».

Справжніми осередками знань були монастирські і приватні бібліотеки, які зберігали не лише релігійні книги, а й твори світського й повчального характеру. Вчені стверджують, що загальний книжковий фонд Київ-

ської Русі становив близько ста сорока тисяч томів. Найбільш відомими і багатими бібліотечними центрами були церква Святої Софії і Києво-Печерський монастир. У монастирських майстернях день і ніч переписували,

8

оздоблювали і переплітали книжки. Знання іноземних мов сприяло створенню перекладів іноземної літерату-

ри, водночас з'являлися твори вітчизняних авторів.

У поширення освіти й книжної справи істотним був особистий внесок київських князів. Яскравим прикла-

дом цього є діяльність Ярослава Мудрого широко освіченої людини, бібліофіла. Він багато читав, перекладав з грецької мови. Завдяки йому було створено бібліотеку при Софійському соборі в Києві. Свої знання і прагнення до освіти князь передав дітям — його син Всеволод знав п'ять мов.

Розвиток освіти посилив інтерес народу до минулого, сприяв появі літописів. Вищим досягненням істо-

ричної писемності стала «Повість минулих літ», складена на початку XII століття ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором, у якій здійснена спроба визначити місце Київської Русі в загальній історії людства.

10. Можливості комп'ютерних технологій

Книги... Ілюстровані чи неілюстровані, старі чи ті, які ще пахнуть друкарською фарбою... У свій час Гессе писав про магію книжки, оспівував книжку все своє життя.

Донедавна безсмертя книжки не піддавалося жодним сумнівам. Книга залишилася найзручнішим, най-

більш надійним і компактним засобом збереження інформації навіть тоді, коли становлення комп'ютерної ери стало незаперечним фактом.

Проте минув час, і постала низка запитань. Чи не застаріла книга сьогодні — у вік персональних комп'ю-

терів, глобальних мереж та гіпертекстів? Чи здатна вона протистояти натискові комп'ютерних технологій? Чи не час замінити книжкову видавничу справу на електронно-видавничу діяльність?

Звісно, з точки зору людини інформаційної доби, книги — це певні знання, відомості, й не важливо, до-

відкова, духовна чи навчальна ця інформація.

Не слід, звичайно, забувати, що книга є естетичною цінністю, проте комп'ютерні технології мають значно вищі можливості.

Крім цього, існує проблема місця. Навряд чи хтось із сучасних мешканців Землі може вмістити вдома усі потрібні книги.

Наступна проблема — екологічна, адже скільки дерев потрібно знищити, щоб дати життя одному, на-

приклад, роману.

Не менш гострою є проблема пошуку. Статистика свідчить, що сучасна людина читає, як правило, «прак-

тичну літературу», наприклад, кулінарну книгу чи телефонний довідник. А спробуйте віднайти потрібну інфор-

мацію в товстелезному томі! Важливим є показ певного явища у зв'язку з іншими, але, на жаль, книга навряд чи спроможна зробити це, проте засобам комп'ютерних технологій здійснити це доволі легко. А ще інформація повинна постійно оновлюватися, а це практично неможливо, застосовуючи книжкові технології.

Основу для витіснення засобами комп'ютерних технологій книжкового ринку було закладено ще 1969

року, коли завдяки Тедові Нельсону з'явилась ідея гіпертексту, яка спричинилася до народження ідеї інформа-

ційної мережі, що наприкінці вісімдесятих років двадцятого століття реалізувалася як Інтернет.

Відтак виникла проблема об'єднання в одному просторі інформаційних ресурсів відео, аудіо й тексту.

Допомогли в цьому засоби мультимедіа. Оскільки для збереження мультимедійних даних потрібні великі ємності, то було створено спеціальний лазерний диск, який уміщує близько 670 мегабайт даних.

Наприкінці вісімдесятих років гіпертекст і мультимедіа були доволі вагомими на світовому інформацій-

ному ринку. Потрібно було ще об'єднати їх, щоб створити мультимедійну енциклопедію.

11. Електронно-цифровий світ

Озирнімося довкола. Сучасна інформатика й нечувана легкість переміщень, які нібито додають відчуття могутності й сили, насправді ослаблюють і знеособлюють кожного зокрема.

9

Поспіх став нормою життя. Всюдисуща реклама руйнує здатність людини до самостійних суджень. Теле-

візор привчає до безперервної калейдоскопічної зміни вражень, без якої неначе й жити стає неможливо. А

електронний вітер видмухує всі запаси пам'яті, перетворюючи скарбницю на порожню й слизьку трубу.

Що таке електроніка? Вона не жива й не мертва, але швидкість її процесів величезна. Її не назвеш розу-

мною, проте й на безглузду вона не скидається. Їй властиве щось на кшталт саморозмноження. Хто вона: «по-

легшувач» життя? Ні, вона полегшує розв'язання здебільшого штучних завдань і задоволення порожніх потреб.

І робить вона це лише з тією умовою, що ми передоручимо їй власну ініціативу й відповідальність, станемо без неї безпорадними і залежними від її послуг.

Вона ввірвалася в людську душу й мозок, бажання і навички, прагнучи заволодіти людиною й переінак-

шити її. І момент вторгнення був обраний напрочуд прицільно — кінець чергової культурної епохи, період, що несе душевну порожнечу і затемнення духу, коли дитяча основа людини звільняється від штучних дорослих на-

шарувань і виразно заявляє про себе. У чому виявляється дитяче єство? У безвідповідальності та самозабутній грі.

Численні натовпи дітей сьогодні повністю захоплені новою іграшкою — комп'ютером. Забуто все: зати-

шок рідної оселі, авторитет батька, навчання, вимоги вихователів і вчителів. І якщо роздмухати гру до грандіо-

зних розмірів, наслідки будуть жахливими, оскільки ігри дорослих небезпечні не по-дитячому. Занурення у світ комп'ютерів культивує моральну спустошеність, вседозволеність і ганебну психологію розбещеної дитини.

Утім, навряд чи електронна недуга зайшла по-справжньому далеко. Але це припущення побудоване не на вірі в здатність людини отямитися й зрозуміти, а на упевненості, що людству, яке загралося, не вистачить часу й можливостей довести гру до її логічного завершення.

12. Бібліотека без меж

Мабуть, кожному доводилося готуватися до якогось уроку, писати реферат або просто шукати відповідь на певне запитання, користуючись послугами бібліотеки. Там багато книжок, журналів, газет, і дуже легко та зручно віднайти потрібну інформацію. З переліком книг та інших матеріалів, наявних у бібліотеці, можна озна-

йомитися в бібліотечному каталозі. Працівники бібліотеки завжди прийдуть на допомогу, якщо виникнуть труднощі в пошуку матеріалів. Але бібліотечні полички не безмежні, і деколи не вдається знайти потрібної інформації.

А тепер спробуйте уявити бібліотеку, яка не має меж і охоплює весь світ, в якій кожна країна має свої по-

лиці. Матеріали в ній не паперові, а електронні, вони зберігаються в пам'яті комп'ютерів, розташованих у різних куточках світу. Зветься така бібліотека Всесвітньою комп'ютерною мережею Інтернет.

Щоб отримати матеріали з будь-якого питання в цій мережі, беремо каталог інформаційних ресурсів Ін-

тернету. Це різні види електронної інформації, які зберігаються в пам'яті комп'ютерів, що об'єднані між собою за допомогою каналів зв'язку та спеціального обладнання. Цей каталог ресурсів, як і бібліотечний, складається з тематичних розділів і підрозділів. Наприклад, розділ «Наука й техніка» містить підрозділи про науко-

во-дослідні організації, окремі галузі науки за алфавітом: авіація, біологія, географія тощо. Каталог Інтернету може бути паперовим або представленим на дискеті, компакт-диску чи в самій мережі Інтернету.

Якщо ви не можете знайти інформаційних ресурсів Інтернету зі свого питання за допомогою каталогів,

звертайтеся до пошукових систем, які теж є безпосередньо в мережі. Сформулювавши їм запит, ви отримаєте перелік назв та адреси інформаційних ресурсів Інтернету з питань, що вас цікавлять. Користуючись каталогами та пошуковими системами, ви можете знайти необхідні матеріали як серед українських чи російських, так і серед інших ресурсів Інтернету. Більшість із них — близько сімдесяти відсотків — англомовні. От де стануть у пригоді шкільні уроки англійської мови!

10