Тема 2. Підприємство як основна організаційна ланка господарювання.

1. Поняття підприємства, види підприємств. Організаційно-правові форми господарювання.

2. Майно підприємства, джерела його формування, оренда й лізинг як ефективний спосіб формування майна підприємства.

3. Сутність економічної та виробничої діяльності підприємства.

2.1. Поняття підприємства, види підприємств. Організаційно-правові форми господарювання.

Підприємство – це самостійне господарюючий статутний суб'єкт, що володіє правами юридичної особи й здійснюючий виробничу, науково – дослідницьку й комерційну діяльність із метою одержання прибутку.

У закордонній практиці основними напрямками діяльності підприємств прийняті:

• операційна діяльність (основна);

• інвестиційна діяльність (вкладення коштів у цінні папери, капітальні вкладення й т.п.);

• фінансова діяльність (облік отриманих (сплачених) дивідендів, відсотків і т.п.).

Залежно від форми власності підприємства діляться:

• частки, засновані на власності окремих громадян України із правом наймання робочої чинності;

• колективні підприємства, засновані на власності трудового колективу;

• державні підприємства, засновані на загальнодержавній або муніципальній формі власності;

• спільні підприємства, засновані на комбінації різних форм власності.

Залежно від розміру:

• малі;

• середні;

• великі підприємства.

Підприємства ставляться до малих при чисельності працюючих в:

• промисловості до 200 людей;

• інших галузях виробничої сфери - до 50 людей;

• науковому й наукового обслуговування - до 100 людей;

• підприємствах невиробничої сфери - до 25 людей;

• роздрібній торгівлі - до 15 людей.

Головне завдання розвитку підприємств малого бізнесу полягає в подоланні монополії на проведення продукції й створення конкурентного середовища. Малі підприємства забезпечують створення значного числа робочих місць, сприяють прискоренню реалізації науково-технічних нововведень, сприяють економічному й соціальному розвитку малих міст і невеликих населених пунктів.

По галузевій приналежності підприємства можуть ставитися до:

промисловості;

сільському господарству;

транспорту, зв'язку й іншим галузям.

За структурою підприємства діляться:

• вузькоспеціалізовані, що випускають обмежений асортименти продукції;

• багатопрофільні, що випускають продукцію різноманітного асортиментів і призначення;

• комбіновані підприємства.

Підприємства на добровільній основі мають право поєднувати свою діяльність, створюючи різні форми об'єднань.

Можливі наступні форми об'єднань:

• Асоціація – договірні об'єднання, створені з метою координації господарської діяльності підприємств.

• Корпорація – договірне об'єднання, створене на основі комбінації виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень по централізованому керуванню окремими функціями.

• Консорціум – статутне об'єднання промислового й банківського капіталу для досягнення загальної мети.

• Концерн – статутне об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків і інших структур на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств.

2.2. Майно підприємства, джерела його формування. Оренда та лізинг як ефективний спосіб формування майна підприємства.

Майно підприємства становлять основні фонди, обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Підприємства користуються майном по праву власності або повного господарського ведення.

Основними джерелами формування майна підприємства є:

• грошові й матеріальні внески засновників;

• доходи, отримані від реалізації продукції, а також інших видів господарської діяльності;

• доходи від цінних паперів;

• кредити банків і інших кредиторів;

• капітальні вкладення й дотації з бюджету й ін.

Підприємство може здобувати майно у власність або брати його в оренду.

Оренда – це засноване на договорі тимчасове платне володіння й користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Суб'єктами орендних відносин є орендодавець і орендар. Відносини між ними визначаються договором оренди.

Найбільш істотними умовами договору оренди є:

• об'єкт оренди;

• строк, на який він укладається оренда;

• орендна плата.

При визначенні орендної плати доцільно враховувати:

• величину амортизаційних відрахувань;

• дохід, який міг би бути отриманий орендарем при безпосередньому використанні переданого в оренду майна, тобто упущена вигода;

• видатки на страхування орендованого майна;

• видатки на проведення ремонтів об'єктів оренди після завершення терміну дії договору.

Однієї з різновидів оренди є лізинг.

Лізинг – вид оренди, якому властиві елементи позикових операцій, що надає йому подібність із кредитом.

У відмінності від оренди в користування здається нове спеціально придбане лізинговою компанією встаткування з метою передачі його в користування лізингоотримувач.

При лізингу суб'єктами відносин є:

1. Лізингодавець – це організація, що здобуває майно у власність і передавальна його лізингоотримувачу в тимчасове користування за певну плату.

2. Лізингоотримувач – це структура, зацікавлена у використанні й придбанні майна.

3. Продавець – це підприємство, яке виготовляє необхідне устаткування.

У лізинговій угоді беруть участь банки, які дають кредит лізингодавцю для придбання майна, страхові компанії, які здійснює страхування майна.

У лізингові платежі доцільно включати:

• суму, що відшкодовує повну або близьку до неї вартість лізингового майна;

• суму, виплачувану лізингодавцю за використання виробничих ресурсів;

• комісійні винагорода лізингодавцю.