kaf_philosofpidruchkirychok
.pdfОлександр Киричок
ФIЛОСОФIЯ
підручник
для студентів вищих навчальних закладів
курс лекцій, завдання до семінарських занять,
питання до іспиту, вправи, тести, схеми, література
Полтава
2010
УДК 1(07)
ББК 87 я 73
К43 Киричок О. Б. Філософія: підручник для студентів вищих навчальних закладів / Олександр Борисович Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– 381 с.
ISBN 978-966-2088-39-7
Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів
(Лист № 1.4/ 18-Г-409 від 19.02.2007 р.)
Підручник містить тексти лекцій, завдання до семінарських занять, вправи, тести, питання для самоперевірки, теми рефератів, питання до іспиту та літературу з курсу «філософія».
Рецензенти:
С.М. Варв’янський, доктор філософських наук, професор кафедри філософії і політології Полтавського університету споживчої кооперації;
Г.Є. Аляєв, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії і соціально-політичних дисциплін Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка;
П.А. Кравченко, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка.
О.Я. Вдовина, кандидат філософських наук, молодший науковий співробітник Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Національної академії наук України
Обговорено та затверджено на засіданнях кафедри філософії, соціології та психології (протокол № 2 від 6.10.2005 р.)
та методичної ради факультету обліку та фінансів (протокол № 8 від 13 березня 2006 р.) Полтавської державної аграрної академії.
При офоромленні обкладинки використана гравюра художника Франциско Гойї «Сон розуму народжує чудовиськ»
УДК 1(07) ББК 87 я 73
ISBN 978-966-2088-39-7
© О. Киричок, 2010
Передмова |
3 |
|
|
Дивне діло та філософія, ніколи ніяка наука не могла заволодіти цілою моєю істотою так сильно як вона; філософія тая має якусь таку силу, що може поглинути геть усю натуру людини і не полишити місця нічому іншому.
Агатангел Кримський
ПЕРЕДМОВА
Філософія – найпрекрасніший витвір, на який спромоглося людство, найвище знання і мудрість, вершина культури і показник її величі, а також те, що надає смислу нашому існуванню.
Протягом тисячоліть філософів інколи шанували, цінували, питали їхньої поради, звертались до них, якщо треба було встановити справедливі закони, як це, наприклад, було у давній Греції, а інколи труїли, як Сократа, били камінням, розпинали, як Ісуса Христа, спалювали на вогнищі і знищували у концтаборах, як це було зовсім нещодавно. Можна ставитися до філософії по-різно- му, однак всесвітньо-історичний досвід переконує: як ми ставимося до філософії, такими ми є самі. Тільки грубе, неосвічене, морально і духовно деградоване суспільство не шанує філософію.
Даний підручник, сподіваємося, не тільки ознайомить студентів з основами філософії, природою філософування, її значенням та місцем у культурі, персоналіями, ідеями, проблемами, школами та напрямами філософії, але й дасть змогу здійснити систематизуючу функцію філософії щодо окремих галузей знань, яким присвятили себе студенти, а також сприятиме розвитку мисленнєвих навичок та підвищенню інтелектуальної культури.
4 |
Передмова |
|
|
Підручник створено з дотриманням найсучасніших вимог і стандартів щодо видань подібного типу. Він не тільки повністю відповідає державній програмі з філософії, але й ураховує особливості кредитно-модульної системи оцінювання знань, запровадженої Міністерством освіти і науки України.
Підручник складається з історичної та систематичної частин. Традиційно, виклад історичної частини курсу будують, обертаючись або довкола персоналій філософів, або довкола філософських проблем. Тут ми спробували поєднати обидва підходи. Коли мова йде про потужні філософські вчення Платона, Арістотеля, Аврелія Авґустіна, Томи Аквінського, Декарта, Спінози, Ляйбніца, Локка, Берклі, Г’юма, Канта, Фіхте, Шеллінґа, Геґеля, то виклад зосереджується стовно персоналії, в інших випадках – довкола філософських проблем.
Щоб уникнути вибірково і хаотично нагромаджених відомостей, ідей, біографічних даних чи фактів, ми користувалися пев-
ним критерієм відбору історико-філософського матеріалу, а
саме, аналізуючи філософську творчість, висвітлювали спочатку онтологічні ідеї філософа чи школи, далі – їх погляди на пізнання, на людину та суспільство і лише інколи доповнювали виклад політичною філософією, філософією культури тощо.
При викладі історії філософії ми вживали наступні терміни:
1.Філософське вчення – завершена система поглядів того чи іншого мислителя.
2.Філософська школа – сукупність вчень, об’єднаних загальними ідейними основами, що зумовлює пряму передачу ідей від одних філософів до інших.
3.Філософська течія – сукупність вчень, об’єднаних спільними, хоча часом і модифікованими ідейними принципами, які належать як до однієї, так і до різних шкіл.
4.Філософський напрям – сукупність течій, що мають у своїй основі спільні ідеї.
У систематичній частині курсу, зосередженій навколо онтології, філософії пізнання, філософської антропології, соціальної філософії, філософії науки, культури та аксіології, виклад ведеться на основі виділення головних проблем того чи іншого розділу філософії. Це дало змогу, подаючи різні варіанти вирішення проблеми,
Передмова |
5 |
|
|
підкреслити плюралістичний дискурс філософії, її діалогічний характер.
Ми враховували ту відмінність, яка існує між класичним, некласичним чи постнекласичним філософуванням, намагаючись подавати онтологічні, антропологічні й інші філософські ідеї як з точки зору класичної філософії, так і з позицій філософії некла-
сичної та постнекласичної. Це дало змогу висвітлити теми, які не часто фігурують в інших підручниках, такі, як «нова онтологія», еволюційна та генетична епістемологія тощо.
Думаємо, нам нарешті вдалося остаточно позбавитися від ана-
хронізмів та ярликів радянських часів, які вперто не хочуть зали-
шати сторінки вітчизняних підручників, таких, як «основне питання філософії», «наївний матеріалізм» досократиків, «французький матеріалізм» та багато інших. Діалектика в даному посібнику розглядається як однин із багатьох способів пізнання, а тому для нас є неприйнятним традиційний підручниковий заголовок: «Діалектика та її альтернативи».
Ми також спробували наблизити дану книгу до певних «цивілізаційних норм», продублювавши всі ключові поняття, терміни та «крилаті» висловлювання мовами ориґіналу, так само мовами оригіналу подавши назви головних праць мислителів.
Щодо повноти викладу, то тут, звісно, ми не ставили за мету висвітлення «всієї» філософії. Вона неможлива та й не потрібна, однак гадаємо, що кожному, хто захоче продовжити заняття цією дивовижною галуззю людських знань, даний підручник стане у нагоді.
Зрештою, ми всіляко намагалися подати виклад доступною мовою і позбавитись від мови «пташиної», одночасно не допускаючи «примітивізацій на користь простоті».
Такі методологічні та педагогічні принципи були закладені в
«ідею» даного видання. З нашого погляду даний підручник має ряд переваг у порівняння з тим, що видається останнім часом в Україні, усуваючи окремі вади, які мають сучасні українські підручники з філософії. Наскільки це вдалося автору, судитиме читач.
6 |
Лекція 1. Філософія як особливий тип знання |
ЛЕКЦІЇ
ЛЕКЦІЯ 1. ФІЛОСОФІЯ ЯК ОСОБЛИВИЙ ТИП ЗНАННЯ
1. Філософія і світогляд
Кожна людина від природи прагне до знань – так вважав мислитель Арістотель – і це відповідає дійсності. Знання, однак, бувають різні, – ми навчаємося основам наук, інколи засвоюємо якісь релігійні уявлення, поповнюємо побутові знання новими способами ведення домашнього господарства тощо. Справді, пізнавати щось нове – потрібно кожній людині, так само, як їсти, пити і одягатись. Однак, філософія є особливим, відмінним від будь-якого іншого, типом знання.
Філософія, як особливе знання, точніше, як особлива мудрість завжди відігравала важливу роль у житті людини і людства. Хоча вона, на думку відомого мислителя ХХ століття Макса Шелера, завжди була «прерогативою еліти», проте тією чи іншою мірою зачіпала всіх. Філософія надихала політиків і царів, змінювала життя окремих людей. Багатьом вона допомагала знайти смисл життя, пізнати світ і самого себе. Філософські знання та ідеї постійно намагалися застосувати на практиці, перетворити їх на ідеологію чи політичну доктрину, хоча це досить часто приводило до соціальних катаклізмів і трагедій, таких, як війни, голокости, масові знищення. Філософію звеличували або принижували, прославляли або відкидали – і це переконало, що окрема людина, народ чи культура в принципі
Лекція 1. Філософія як особливий тип знання |
7 |
можуть обійтися без філософії. Проте вона – показник величі і високого розвитку людини, народу чи культури. Тільки людина, яка знайома з основами філософії, може вважатися інтелектуальною і культурною. Тільки той народ, який має власну філософію, – є видатний. Філософія є найвеличнішим витвором людського духу і вершиною культури.
У свідомості кожної людини є певний образ світу, в якому вона живе, котрий називають світоглядом. Світогляд – це не погляд на окремі речі, а погляд на світ у цілому (природу, космос, людину, суспільство, добро та зло, красу тощо). За своєю структурою (внутрішньою будовою) світогляд складається з трьох частин: відношення людини до природи, інших людей та самої себе. Виділяють чотири типи світогляду: міфологічний, релігійний, науковий і філософський.
Міфологічний світогляд – це тип світогляду, при якому людина включена у Всесвіт і досить слабо виділяє себе в ньому, не чітко розрізняє суб’єкт та об’єкт, тобто себе та світ. Міфологічний світогляд був притаманний людям із сивої давнини1, однак певною мірою зберігся й у свідомості сучасної людини. У міфологічному світогляді межа між світом та думкою про світ усвідомлюється слабо. Антропологи – люди, які досліджують залишки напівдиких племен, в яких міфологічне світобачення є визначальним, наводять багато прикладів, коли ці люди власні думки, сни, фантазії тощо видавали за дійсність. Все це дає підстави говорити про те, що у міф не вірять – у ньому живуть. Філософія, на відміну від міфу, досить чітко вирізняє суб’єкт і об’єкт, власні думки про світ і сам світ, а також усвідомлює той факт, що той образ світу, який вона малює у своїй свідомості, може не співпадати із самим світом.
Релігійний світогляд, на відміну від міфологічного, розрізняє суб’єкт та об’єкт. Він ґрунтуються на вірі, прийнятті тих чи інших тверджень без сумніву і доведень. Для віруючої людини факт існування Бога, для прикладу, є безсумнівним, він не потребує доказів чи перевірки. На відміну від релігії, філософія досить часто, якщо не завжди, ґрунтується на сумніві, навіть у найочевидніших речах.
1 Найбільш популярними є давньогрецькі міфи про Зевса, Посейдона, Аполлона тощо, до речі, свої міфи мають всі народи.
8 |
Лекція 1. Філософія як особливий тип знання |
Мислитель Олдос Гакслі, посилаючись на англійського філософа Герберта Бредлі, стверджував, що «філософія – це відшукування сумнівних причин у тому, у що ми віримо інстинктивно»2, а Рене Декарт головним методом філософського пізнання вважав «універсальний сумнів», тобто сумнів в усьому3.
Науковий світогляд, на відміну від релігії, не покладається на віру, і будь-яке твердження намагається доводити та перевіряти. Однак філософія вирізняється також і від науки. Головні відмінності філософії від науки такі:
1.У науковому досліджені бере участь людський розум, а у філософуванні – все людське єство (серце, воля, інтуїція, чуття тощо). Філософ не тільки аналізує і робить умовисновки за допомогою мислення, але й переживає світ емоційно, оцінює його з точки зору краси, добра тощо.
2.Наукова істина – це істина тимчасова, від якої вчений може відмовитися на користь більш обґрунтованої істини, а від філософської істини, яка дається людині не тільки розумом, а й волею
іпочуттями, відмовляються досить рідко.
3.Мова, якою висловлюються філософи, більш різноманітна, ніж мова науковців. Філософські ідеї доносилися до інших людей
не тільки у формі понять та логічних тверджень, але й у поемах, прозі, афоризмах тощо4.
4.Способів пізнання істини у філософії набагато більше, ніж у науці. Жодна наука не користується інтуїцією, діалектикою, апофатикою, катафатикою тощо.
5.Наука прагне до знання, а філософія – ще й до мудрості. Давньогрецький філософ Геракліт говорив, що «для того, щоб
2Хаксли Олдос. О дивный новый мир / Пер. с англ. О. Сороки, В. Бабакова.– СПб.:
Амфора, 1999.– С. 206.
3Див. Декарт Р. Міркування про метод, щоб правильно спрямувати свій розум і відшукувати істину в науках [Текст] / Пер. на укр. В. Андрушко, С. Гатальська. – К.:
Тандем, 2001.– 104 с.
4Наприклад, давньогрецький філософ Парменід власні філософські погляди виклав у поемі «Про природу». Найвидатніший філософ усіх часів Платон викладав власні погляди у вигляді діалогів, міфів, придуманих ним самим тощо. Фрідріх Ніцше виклав власну систему у афористичній манері, а французькі філософи Жан-Поль Сартр та Альбер Камю у повістях та оповіданнях («Чума» (А. Камю), «Нудота» (Ж.-П. Сартр) й ін.).
Лекція 1. Філософія як особливий тип знання |
9 |
бути мудрим, ще не достатньо багато знати» (ф. 40), знання є необхідною, однак ще не достатньою умовою для того, щоб людина вважала себе мудрою.
Отже, підсумовуючи вищесказане, зазначимо, що філософський світогляд чітко розрізняє суб’єкт і об’єкт, людину і світ, усвідомлює відмінність людських уявлень про світ від того, чим світ є насправді. Він є критичним осмисленням дійсності всім людським єством.
Філософський світогляд різниться від міфологічного, наукового чи релігійного. Будь-які спроби перетворити філософію «у строгу науку», тобто представити філософію у вигляді науки, наблизити її до наукового світогляду, були приречені на поразку, таку ж участь спіткали й спроби розмістити філософію «десь між наукою і релігією». Філософський світогляд є особливим, автентичним і таким, що не може бути зведений до якихось інших форм. Однак ототожнювати поняття «філософія» і «філософський світогляд» також було б не правильно. Вона, найшвидше, є те, що формує світогляд, постійний «пошук світогляду». «Тлумачення філософії як світоглядної проповіді – нітрохи не менша омана, ніж її характеристика як науки»5, – стверджував видатний німецький філософ ХХ ст. Мартін Гайдеґер, і мабуть слід погодитися, що філософія «...не піддається визначенню через щось інше, а тільки через саму себе й у якості самої себе – без порівняння з чим-небудь, з чого можна було б добути її позитивне визначення. У такому випадку філософія є щось самостійне, останнє...»6.
Традиційно свідомість сучасної людини – це суміш міфів, вірувань, наукових поглядів, а інколи і філософських узагальнень. Філософія покликана впорядкувати світогляд, стати його теоретичною основою, навчити людину мислити проникливо, критично і самостійно.
5Хайдегер М. Основные понятия метафизики // Хайдегер М. Бытие и время.– М.: 1993.– С. 327-333.
6Там само.
10 Лекція 1. Філософія як особливий тип знання
2. Сутність філософії та її головні проблеми
Філософія – це знання про першооснови буття, спосіб їх пізнання, смисл людського існування, мету, цінності та ідеали суспільства7. Філософія майже завжди прагнула до того, щоб ця першооснова, яку вона шукає, спосіб її пізнання, система людських цінностей та суспільний ідеал були єдиними. Той, хто знайшов все це, вважається таким, що пізнав істину. Філософія – слово грецьке (υιλοσουία), і перекладається воно як «любов, дружба (f¾lja, іон. filjh) до мудрості, знання (sofja, еп.-іон. sofjh)»8. Слово філософ перекладається як «друг або прихильник (fjlo~) мудрості».
Філософія – це особливий, ні на що інше не схожий, спосіб освоєння дійсності, який протистоїть повсякден-
|
ному мисленню. У філософії слово «повсякден- |
||
|
ність» асоціюється зі словами «натовп», «пере- |
||
|
січна |
людина», «масовість». Філософ Мар- |
|
|
тін Гайдеґер втечею від істини вважав «суєт- |
||
|
ність, в якій людина віддаляється від таїни у |
||
|
напрямку до повсякденного, а потім від однієї |
||
|
буденної речі до другої мимо таїни»9. Таким |
||
|
чином, процес здобування філософського |
||
|
знання, який називається філософуванням, |
||
Піфаґор |
не |
є процесом, схожим на задоволення |
|
матеріальних потреб, роботу, сон тощо. |
|||
(бл. 585–497 рр. до н.е.). |
|||
|
Різниця між філософією і філософуван- |
||
Вважають, що саме він |
|
||
|
|
||
уперше вжив слово |
ням досить умовна. Царина істини є нескін- |
||
“філософія”. |
|||
ченною, і навіть тоді, коли людина її досягає, вона не може охопити всю її повноту. Тому філософія не є чимось сталим і незмінним, і це дає підстави декому з філософів, як наприклад, тому ж Гайдеґеру, говорити про те, що «філософія і
7Слід зазначити, що серед філософів немає єдності у питанні, що саме має вивчати філософія, а отже, наведене тут визначення не є єдино істинним. Визначень філософії дуже багато, трапляються інколи навіть «екзотичні». Наприклад, «філософія – це розмірковування про смерть».
8Вважають, що вперше слово «філософія» вжив у VI ст. до н.е. Піфаґор.
9Хайдеггер М. О сущности истины // Хайдеггер М. Разговор на проселочной до-
роге.– М., 1991.– С. 23.