kaf_philosofpidruchkirychok

3. Філософія в системі культури, її соціальний, смислотворчий і гуманістичний характер. Основні функції філософії

Філософія є найвеличнішим витвором людського розуму і вершиною культури.

Як вершина культури філософія є індикатором її розвитку. Велична філософія – показник величної культури. У філософії в сконцентрованому вигляді акумулюються всі здобутки культури. Вона й є наднаціональною, однак часто філософія, яку породила та чи інша нація, має свої особливості. Таким чином, філософія може підкреслити особливості певної нації, і виявити її відмінність від інших націй.

Окрім того, що філософія, нібито, узагальнює всі здобутки національної чи світової культури, вона може призводити й до культурних революцій, культурних змін. Наприклад, різноманітні мистецькі напрями культури модернізму ХІХ–ХХ ст. спиралися на різні філософські течії, що виникали в ту пору, насамперед під упливом філософії Шопенґауера та Ніцше.

Латинське слово «functio» близьке до українських слів «діяльність», «робота», «призначення», «обов’язок». Отже, які функції філософії, яке її призначення, яку «роботу» вона виконує в межах культури? Основні функції філософії в культурі такі:

а) світоглядна – вона формує погляд на світ; б) пізнавальна – вона задовольняє потребу людини у пізнанні;

в) методологічна – вона дає методи, способи, якими досліджуються ті чи інші процеси й явища в різних науках (категоріальнологічний метод, метод системно-структурного та структурнофункціонального аналізу – вони були розроблені у межах філософії, а потім запозичені й іншими науками);

г) соціально-практична – вона може змінювати і перетворювати світ.

Інколи говорять про критичну та виховну функції філософії в культурі. Тобто філософія, окрім усього, формує критичний погляд на світ та виховує (формує) людську особистість.

Філософські поняття (категорії) досить часто можуть бути одночасно і категоріями культури.

4.Філософська антропологія – розділ філософії, який вивчає людину.

5.Соціальна філософія – розділ філософії, який вивчає суспільство.

6.Аксіологія – розділ філософії, який вивчає цінності.

7.Логіка – розділ філософії, що вивчає закони і форми мислення.

8.Етика – розділ філософії, який намагається визначити, що є добро і зло, що є щастя та вирішити питання про смисл людського існування. Даний розділ поділяється на:

а) дескриптивну (описову) етику – вивчає етичні принципи і закони людських спільнот;

б) нормативну етику (деонтологію) – намагається визна-

чити норми правильної і хибної поведінки; в) практичну етику – намагається використовувати теоре-

тичні форми правильної поведінки на практиці; г) моральну аксіологію – вчення про моральні цінності;

д) метаетику – займається точним аналізом розуміння етичних висловлювань.

3.Естетика – вчення про прекрасне.

Інколи з філософських позицій і в рамках філософії досліджуються різні галузі людського знання і життя, такі, як релігія, культура, наука. Відповідно розрізняють такі філософські напрями, як

філософія релігії, філософія науки, філософія освіти, філософія культури, філософія історії, філософія права тощо. До філософсь-

ких дисциплін також належить футурологія – філософія, яка намагається передбачити майбутнє, складає різні соціальні проекти, виробляє стратегію майбутнього. Переважно у минулому, окремою філософською дисципліною вважали також натурфілософію – філософію природи.

Питання до семінарського заняття

1.Філософія як своєрідний погляд на світ.

2.Сутність філософії та її головні проблеми.

3.Філософія в системі культури, її соціальний, смислотворчий і гуманістичний характер. Основні функції філософії.

4.Система філософських дисциплін.

13 Донедавна, терміни «гносеологія» й «епістемологія» вживалися як синоніми і позначали філософію пізнання взагалі, однак зараз ці терміни розрізняють.

Завдання, вправи, тести

1. Заповніть пусті рамки

2. Вставте пропущені слова

Філософія – це … до мудрості.

Той, хто пізнав першооснову буття, смисл людського існування, мету, цінності та ідеали суспільства, вважається таким, що осягнув ...

Філософія є … культури, коротким узагальненням всіх її здобутків.

4. Вставте пропущені назви розділів філософії

... – наука про те, якою філософія була у минулому.

... – розділ філософії, що вивчає першооснови буття світу.

... – розділ філософії, що вивчає першооснови пізнання.

... – розділ філософії, що вивчає людину.

... – розділ філософії, що вивчає суспільство.

... – розділ філософії, що вивчає цінності.

... – розділ філософії, що вивчає закони і форми мислення.

... – розділ філософії, який намагається визначити, що є добро і зло, що є щастя та вирішити питання про смисл людського існування.

... – розділ філософії, що є вченням про прекрасне.

5. Виберіть із п’яти варіантів відповідей на кожне запитання один правильний

1. Що з перерахованого нижче найближче до визначення філософії? Філософія це: а) одна із форм релігії; б) вчення про людську психіку;

в) одна із форм міфології; г) вчення про першооснову буття; д) наукова дисципліна.

2. Яка мета філософії?

а) накопичення знань про світ; б) дослідження людської психіки; в) пошук істини; г) пізнання самого себе; д) критика науки.

3. Слово «філософія» вперше запровадив: а) Піфаґор; б) Фалес; в) Анаксагор; г) Платон; д) Геракліт.

4. Слово «філософія» означає: а) любов до себе; б)любов до знання; в) любов до Бога; г) любов до книги;

д) любов до мудрості.

5. Як називається розділ філософія присвячений проблемам людини? а) соціальна філософія; б) філософська антропологія; в) натурфілософія; г) етика; д) футурологія.

Література

1.Гіляров О.М. Що таке філософія і що вона може і чого не може дати?/ Олексій Гіляров; пер. з рос. Марина Ткачук// Могилянські історико-філософські студії/ [ред.-упоряд.: І.А. Бондаревська, В.П. Козловський; редкол.: М.Л. Ткачук (голова)… та ін.]; Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія».– К.: Києво-Могилянська академія, 2008.– С. 272–292.

2.Делез Ж., Гваттари Ф. Что такое философия. – М., С-Пб: Алетеия, 1998.– 148 с.

3.Ортега-и-Гассет Х. Что такое философия?– М., 1991.– С. 51–192.

4.Попович М.В. Що таке філософія?// Філософська думка: український науковотеоретичний часопис.– 2006.– № 1.– С. 3–24.

5.Чижевський Дмитро. Що таке філософія// Чижевський Дмитро. Українська філософія/ Українська культура: лекції за редакцією Дмитра Антоновича.– К.: Либідь,

1993.

ЛЕКЦІЯ 2. ФІЛОСОФІЯ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

Історія філософії почалася практично одночасно у трьох стародавніх країнах: Індії, Китаї та Греції. Окрім того, філософські проблеми та ідеї того часу стали такою собі «віссю», навколо якої обертається філософія дотепер. Видатний філософ ХХ століття Карл Ясперс стверджував: «Вісь світової історії, якщо вона взагалі існує,– слід віднести, напевне... до того духовного процесу, який відбувався між 800 і 200 рр. до н.е. Тоді... майже одночасно протягом небагатьох століть у Китаї, Індії та на Заході незалежно одні від одних... уперше з’явилися філософи... Тим, що здійснилось тоді, що було створено і продумано в той час, людство живе впритул до сьогодення. В кожному своєму пориві люди, пригадуючи, звертаються до осьового часу, запалюються ідеями цієї епохи»14.

У кожній із цих трьох видатних цивілізаціях давнини – Індії, Китаї та Греції – філософія мала свою відмінну від інших бурхливу і драматичну історію, власні шляхи і роздоріжжя, піднесення і падіння, однак у цілому її шлях був подібним.

Перші філософські ідеї і в Індії, і в Китаї, і в Греції народжувались у лоні міфологічних уявлень, проходили через епоху гострих дискусій, які часом ставили під сумнів будь-які пояснення світу взагалі, переживали свій «золотий вік», тобто час найвищого розквіту, узагальнювались у вченнях найзнаменитіших у

14 Ясперс К. Смысл и назначение истории.– М., 1991.– С. 32–39. Термін «осьовий час», тобто точка історії, яка фіксує момент виникнення філософії, запроваджений Ясперсом, є досить популярним серед сучасних учених і філософів.

своїх країнах філософів, які збирали навколо себе учнів, організовували філософські школи, започатковували тисячолітні традиції у філософуванні.

Саме з цієї видатної доби ми й почнемо розглядати історію філософії, і це є дуже важливо, адже саме філософія Стародавнього Світу стала тим фундаментом, на якому будуються філософські ідеї і вчення дотепер.

1.Філософія Стародавньої Індії

1.1.Філософські ідеї ведичного періоду

Чи не найперші у світі філософські ідеї ми знаходимо в давніх священних індійських текстах, які називаються «Веди»15. Це – чотири книги («Рігведа», «Самаведа», «Яджурведа» і «Атхарва-

веда»), які почали складатись дуже давно – бл. 1500 р. до н.е.16 і являли собою збірники гімнів (мантр). Такі збірники у Індії називають самхітами. Трохи пізніше з’явилися коментарі і доповнення до «Вед» – брахмани – збірки релігійних правил і ритуалів, ще пізніше арань’яки – настанови для «тих, хто живе в лісах», тобто мудреців-відлюдників, а ще пізніше – неймовірно

15Слово «Веди» має індоарійський корінь і означає «знання» або «мудрість» (порівняйте з давньослов’янським словом «ведати» – знати, яке теж має індоарійску основу).

16Набільш рання серед них і найбільш багата на філософські ідеї «Рігведа» вважа- ється найдавнішою книгою планети. Вже у ній вибухає феєрверк філософських пи- тань, на яких неспокійна людська душа пристрасно шукає відповіді:

«Тоді не було ні сущого, ні несущого:

Не було ані повітряного простору, ані неба над ним.

Що в русі було? Де? Під чиєю габою? Чим були води непроникні, глибокі? Тоді не було ні смерті, ні безсмертя, не було різниці між ніччю і днем.

Без повівання само по собі дихало Єдине, І нічого, крім нього, не було.

...

Чи було долі (щось), чи було нагорі?

...

Хто справді знає, хто зараз би розповів, Звідки виник цей Всесвіт?

Боги (з'явилися) після створення його. Але хто знає, із чого виник він?

Із чого виник цей Всесвіт, чи створив його хто, чи ні? Хто бачив це на найвищому небі, Той справді знає. А якщо не знає?»,–

Це – знаменитий «Космогонічний гімн» Рігведи (Рігведа, Х, 129, цит. за Читанка із історії філософії.– К.: Довіра, 1992.).

Саме у ведичній літературі були висловлені ідеї, які стали головними для всієї індійської філософії на довгі віки, а саме:

1.Уявлення про Брахму, тобто першооснову всього існуючого на землі, першопочаток, природу в цілому, одухотворений і божественний Всесвіт, що співпадає зі «світовою душею» та Атман – поняття, яке в деяких текстах тлумачиться як індивідуальна людська душа, що проявляється насамперед у диханні («прані»).

2.Віра у те, що душа людини після смерті втілюється у тіло

нової людини або навіть тварини, і цей колообіг перевтілень («сансара») триває вічно18. Причому кожне нове втілення є відплатою («кармою»), за хороші чи погані вчинки протягом попереднього життя, і за виконання призначеного кожній людині від народження суспільного та морального обов’язку («дхарми»). Душе благочесної людини, яка строго слідувала своєму суспільному призначенню (дхармі) може у наступному житті втілитися у людину вищого соціального становища, а людини, яка не була моральною або не виконувала свого суспільного обов’язку, може втілитися у людину нижчого становища чи навіть тварину.

3.Переконання у тому, що з колообігу перевтілень (сансари) можна вирватися, врятуватися (санкскр. «мокша»), якщо досягти стану коли індивідуальна людська душа (Атман) розчиняється у природі, зливається із світовою душею (Брахмою). Це можливе, якщо протягом життя утримуватися від будь-яких дій і усвідомлювати, що людська душа і душа світу є, по суті, одне й теж. «Я – долі, я – нагорі,

я– позаду, я – попереду, я – праворуч, я – ліворуч, Я – увесь цей світ», – написано у «Чхандогя-упанішаді»19.

Якою б різною не була індійська філософія наступних віків визнавала б чи не визнавала вона авторитет Вед20, мета індійського мудреця-філософа одна – вирватися із кола перевтілень, подолати сансару і карму і розчинити власну душу в природі. «Якщо серце

18Процес перевтілень в уявленнях давніх народів вчені називають «реінкарнацією».

19Чхандог’я-упанішада VIII, 7–12 / Цит. за Читанка з історі філософії.– К.: Довіра,

1992.– С. 22.

20Філософія, яка визнає авторитет Вед у Індії називається «астіка», а філософія, яка не визнає авторитет Вед – «настіка».