Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

kaf_philosofpidruchkirychok

.pdf
Скачиваний:
14
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
3.24 Mб
Скачать

Лекція 6. Історія української філософії. Філософія ―срібного віку‖ російської культури

201

 

 

нерівність, тобто поділ людей на «нижчих» і «вищих» (ніцшеанських «надлюдей»).

«Філософія української ідеї» дожила аж до краху Радянської Союзу в 1991 році й органічно вписалась у канву української філософії сьогодення. Важко сказати, чи була вона «професійною», адже поряд із «професійними» трактатами, що використовували ідеї позитивізму, філософії Ніцше, вона втілювалася у віршах, полемічних статтях і літературній прозі. Її термінологія була нечіткою («пасіонарний запас», «пасивна страждальність», «національний інстинкт» тощо), а засадничі принципи розмитими.

Однак це було яскраве явище нашої духовності, без якого неможливо свідчити про українську філософію ХІХ–ХХ стт.

Роки життя провідних українських філософів другої половини XVIII – першої половини ХХ ст.

1970

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зіньківський

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1950

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1930

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1910

 

 

 

 

Гіляров

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гогоцький

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Міхневич

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1890

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Юркевич

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Скворцов

Карпов

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1870

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1850

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Челпанов

 

 

 

 

 

 

 

 

Курляндцев

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1830

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1810

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1790

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Авсенєв

 

Новицький

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1770

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Довгович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1750

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лодій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шад

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рубан

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Йоганн Баптист Шад (1758–1834)

 

Василь Довгович (1783–1849)

Олексій Гіляров (1837–1905)

 

 

 

 

 

Іван Скворцов (1795–1863)

Георій Челпанов (1862–1936)

 

 

 

 

 

Василь Карпов (1798–1867)

Василь Зінківський (1881–1962)

 

 

 

 

 

Петро Авсенєв (1810–1852)

Яків Рубан (бл. 1760–1806)

 

 

 

 

 

Орест Новицький (1806–1884)

Йосип Міхневич (1809–1885)

 

 

 

 

 

Сильвестр Гогоцький (1813–1899)

Микола Курляндцев (1802–1835)

 

Памфіл Юркевич (1826–1874)

Петро Лодій (1764–1829)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

202 Лекція 6. Історія української філософії. Філософія ―срібного віку‖ російської культури

7. Українська філософія часів СРСР

Після російського марксистського перевороту 1917 року в Україні була запроваджена єдина офіційна філософія, що являла собою спримітизований марксизм і називалася «марксизм-ленінізм». Будь-яке філософування відмінне від нього могло закінчитися розстрілом або концтабором, а філософ почав розглядатися як слухняний інструмент у руках влади, покликаний сприяти ідеологічній «обробці» населення.

Цей переворот став більшою катастрофою для української філософії, ніж десятилітні заборони та імператорські укази. У 1918 р. була закрита Київська духовна академія, а згодом повністю зруйнована філософська освіта, з якої було вигнано грецьку, латину, а згодом й інші іноземні мови. У 30-х роках ХХ ст. було остаточно знищено дореволюційних професорів високого рівня підготовки і кваліфікації, після чого в Україні фактично не залишилося професійних філософських кадрів. Викладання філософії у Київському університеті ім. Т.Г. Шевченка, який, починаючи з повоєнних часів, став єдиним українським закладом, де здійснювалася професійна підготовка філософів, звелося до марксизму-ленінізму.

У 1937 році в Україні створюється Інститут філософії і природознавства, однак уже у 1939 практично всіх співробітників цього закладу було заарештовано. Відновив він роботу лише у 1946 році, однак нічого суттєвого для розвитку української філософії не додав.

Відносне пожвавлення філософського життя в Україні пов’язують із приїздом у 1958 році в Україну Павла Васильовича Копніна (1922–1971), який став директором Інституту філософії Академії Наук УРСР. Він започаткував в Україні дослідження в галузі логіки, теорії та методології пізнання, які мали певну філософську новизну і цінність. Принаймні, книга «Логіка наукового пізнання» (1965), написана Копніним та іншими співробітниками інституту, була перекладена на кілька іноземних мов.

З іншого боку, Копнін ініціював також дослідження в галузі історії української філософії, зокрема створив групу для дослідження латиномовної письмової спадщини професорів Києво-Мо- гилянської академії, яку очолила Валерія Михайлівна Ні- чик (1928–2002). Однак у 70-х роках інститут знову зазнав репре-

Лекція 6. Історія української філософії. Філософія ―срібного віку‖ російської культури

203

 

 

сій за звинуваченнями в «українському буржуазному націоналізмі». Певним досягненням інституту було також освоєння спадщини німецького ідеалізму школою Володимира Іларіоновича Шинкарука (1928–2002) і навіть створення власної концепції філософії як «смислотворчості буття» Сергієм Борисовичем Кримським (нар. 1930).

Інститут філософії і нині залишається в авангарді наукових філософських досліджень в Україні. З 2002 року цей заклад очолив відомий український філософ Мирослав Володимирович Попович (нар. 1930).

8. Сучасна українська філософія

Після краху Радянського Союзу в 1991 році настав якісно новий етап у розвитку української філософії. Руйнування ідеологічних заборон стимулювало виникнення найрізноманітнішого спектру сучасних філософських досліджень. У наш час в Інституті філософії АН України та Київському національному Університеті ім. Т.Г. Шевченка досліджуються найрізноманітніші напрями зарубіжної та української філософії, сучасна комунікативна філософія, філософія релігії, філософія культури, філософська антропологія тощо.

У1992 році було відроджено Києво-Могилянську академію, до якої одразу ж запросили авторитетного українського філософа Ві-

лена Сергійовича Горського (1931–2006), який став фундато-

ром філософської освіти, засновником кафедри філософії та релігієзнавства, а згодом і засновником справжньої наукової школи з дослідження української філософії, що почала діяти в цьому закладі. Зараз у стінах Національного університету «Києво-Моги- лянська академія» відроджується втрачена після марксистського перевороту система високоякісної європейської освіти, що включає вивчення класичних текстів та оволодіння іноземними мовами, в тім числі давньогрецькою та латиною. До викладання постійно залучаються провідні фахівці з-за кордону.

Унаш час в Україні формується нове покоління молодих українських філософів, які, з одного боку, вже не мають на собі тягаря комуністичної ідеологічної обробки, а, з іншого, – отримують близьку до європейських взірців філософську підготовку, в тім числі й у зарубіжних університетах. Все більше з’являється молодих

204 Лекція 6. Історія української філософії. Філософія ―срібного віку‖ російської культури

філософів, здатних працювати із латиномовними, грецькомовними, давньослов’янськими джерелами і навіть із філософськими текстами, написаними на санскриті чи японською мовою.

Отже, з нашого погляду, сучасна українська філософія хоча й повільно, але впевнено набирає обертів і має всі підстави в недалекому майбутньому дати світові взірці філософування.

2000

1990

1980

1970

1960

1950

1940

1930

1920

1910

1900

1890

1880

1870

1860

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Горський (1931–2007)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нічик (1928–2002)

 

Шинкарук (1928–2002)

 

 

Кримський (1930–)

 

Попович (1930–)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Копнін (1922–1971)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(1863–1945)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вернадський

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роки життя провідних

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

українських філософів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

радянських часів та

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

сучасних українських

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

філософів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Питання до семінарського заняття

1.Філософські ідеї в культурі Київської Русі.

2.Філософські ідеї в українській культурі Польско-Литовської доби.

3.Філософія в Києво-Могилянській академії.

4.Філософія Григорія Сковороди.

5.Українська академічна філософія.

6.Філософія Памфіла Юркевича.

7.Філософія «срібного віку» російської культури (В. Соловйов, П.Флоренський, М. Бердяєв, Л. Шестов).

8.«Філософія української ідеї».

9.Українська філософія часів СРСР.

10.Сучасна українська філософія.

Лекція 6. Історія української філософії. Філософія ―срібного віку‖ російської культури

205

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. З’ясуйте і вкажіть справа від кожної дати назву історично-важливої для української

 

філософії події

 

 

 

 

 

 

 

1 700

 

 

2 000

 

1 992 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 991 р.

 

 

 

 

1 990

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 632 р.

1 980

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 600

 

 

1 970

 

 

 

 

 

1 576 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 960

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 958 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

1 500

 

 

1 950

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 471 р.

 

 

 

1 946 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 940

 

1 937 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 930

 

 

 

 

 

1 400

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 920

 

1 918 р.

 

 

 

 

 

 

 

1 917 р.

 

 

 

 

1 910

 

 

 

 

 

1 300

 

 

1 900

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 890

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 890 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 880

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 200

 

 

1 870

 

1 873 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 863 р.

 

 

 

 

 

 

 

1 861 р.

 

 

 

 

 

1 860

 

1 855 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

1 100

 

 

1 850

 

 

 

 

 

 

 

 

1 845 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 840

 

1 834 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 830

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

988 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 820

 

1 819 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 817 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 810

 

1 805 р.

 

900

 

 

 

 

 

 

 

 

1 800

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

206 Лекція 6. Історія української філософії. Філософія ―срібного віку‖ російської культури

2. Заповніть таблицю, що стосується вчення Григорія Сковороди про дві натури і три світи

Натура

Видима

Невидима

Світ

 

 

 

 

 

Великий світ (Макрокосм, або Всесвіт)

 

 

 

 

 

Малий світ (Мікрокосм, або Людина)

 

 

 

 

 

Символічний світ (Біблія)

 

 

 

 

 

3. Вставте пропущені слова

Як і Геґель, Юркевич визнає всю дійсність . В основі … лежить . Уся дійсність утворюється рухом і розвитком …, однак сама вона почала рухатися завдяки .

Процес пізнання здійснюється у трьох формах:

1)……,

2)………,

3)………, де чуттєве пізнання і понятійне мислення об’єднуються. Пізнати Бога можна тільки .

4.Вставте пропущені слова

Після російського марксистського перевороту 1917 року, в Україні була запроваджена єдина офіційна філософія, що називалася …-….

Єдиним навчальним закладом, де за часів СРСР здійснювалася підготовка професійних філософів, був … ….

Науково-дослідною установою, де, не зважаючи на репресії, здійснювали філософські дослідження, був … ….

Відносне пожвавлення філософського життя в Україні пов’язують із діяльністю в 60–70 роках ХХ ст. директора Інституту філософії на прізвище … .

Групу для дослідження латиномовної письмової спадщини професорів Києво-Могилянської академії очолила … … ….

Після розвалу Радянського Союзу кафедру філософії у відродженій Києво-Могилянській академії створив … … …

5.Виберіть із п’яти варіантів відповідей, один правильний

1.Перше в українській філософії визначення філософії належить: а) Григорію Сковороді; б) Памфілу Юркевичу; в) Кирилу Туровському;

г) Констянтину Кирилу Філософу; д) Івану Франку.

2.Хто із зазначених нижче українських філософів Литовсько-Польскої доби був автором «Апокрисису»?

а) Григорій Сковорода; б) Кирило Лукаріс; в) Кирило Туровський;

г) Христофор Філалет; д) Микола Міхновський.

Лекція 6. Історія української філософії. Філософія ―срібного віку‖ російської культури

207

 

 

3.Що було визначальною ідеєю у філософії професорів Києво-Могилянської академії? а) атеїзм; б) пантеїзм;

в) гілозоїзм; г) матеріалізм;

д) агностицизм.

4.Хто автор вчення про дві натури і три світи? а) Григорій Сковорода; б) Кирило Лукаріс; в) Кирило Туровський;

г) Христофор Філалет; д) Микола Міхновський.

5.Хто із вказаних нижче українських філософів вніс значних вклад у дослідження творчості професорів Києво-Могилянської академії?

а) Мирослав Попович; б) Сергій Кримський; в) Вілен Горський; г) Валерія Нічик;

д) Анатолій Колодний.

Література:

1.Горський В.С. Історія української філософії. – К., 2000.

2.Історія філософії на Україні: У 3-х т.– К., 1992.

3.Історія філософії України: Хрестоматія.– К., 1993.

4.Огородник I. В., Огородник В. В. Історія філософської думки в Україні. Курс лекцій: Навч. посіб.– К., 1999.

5.Огородник І.В., Русин М.Ю. Українська філософія в іменах: Навч. посіб.– К.: Либідь, 1997.

6.Федів Ю., Мозгова Н. Історія української філософії: Навч. посіб.– К.: Україна,

2001.

7.Філософська думка України: Біобібліографічний словник.– К., 2002.

8.Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні.– К., 1992.

9.Горский В. С. Философские идеи в культуре Киевской Руси XI – начала XII вв. – К., 1988.

10.Горський В. С. Нариси з історії' філософської культури Київської Русі (середина XII – середина XIII ст.).– К., 1993.

11.Нічик В.М., Литвинов В.Д., Стратій Я.М. Гуманістичні й реформаційні ідеї на Україні.– К., 1990.

12.Пам'ятки братських шкіл на Україні.– К., 1988.

13.Філософія Відродження на Україні.– К., 1990.

14.Ткачук М.Л. Київська академічна філософія XIX– початку XX ст.: методологічні проблеми дослідження.– К., 2000.

15.Пітч Р. Найголовніші елементи філософії П. Д. Юркевича // Філософська і соціологічна думка.– 1992.– № 9.

16.Сковорода Г. Повне зібрання творів: У 2-х т.– К., 1973.

17.Юркевич П.Д. Вибране.– К., 1993.

18.Юркевич П. Із рукописної спадщини / Упоряд., перекл. укр. і комент. М. Ткачук.– К., 1999.

208

Лекція 7. Онтологія: проблема буття

 

 

ЛЕКЦІЯ 7. ОНТОЛОГІЯ: ПРОБЛЕМА БУТТЯ

1. Людина і буття

Онтологія – це розділ філософії, який вивчає буття. Слово онтологія походить від грецьких слів «t3 §n», «t3 §nto~», що близькі за смислом до слів «буття», «суще», та грецького слова «l3go~», яке традиційно перекладають як «розум», «вчення», «слово». Отже онтологія – це вчення про буття. Вважається, що першим філософом, який звернувся до проблеми буття, був давньогрецький філософ Парменід із міста Елеї. Ми пам’ятаємо що, шукаючи першооснову світу і спостерігаючи йо-

го розмаїтість і рухомість, він показав, що про

 

світ ми можемо з упевненістю сказати тільки

 

одне: він є, тобто існує, а першоосновою світу

 

є його буття. Сам Парменід слова «онтоло-

 

гія» не вживав. Не вживали тривалий довгий

 

час після нього, по-різному йменуючи філо-

 

софські погляди на буття: «мудрість» (Пла-

 

тон), «перша філософія» (Арістотель), «мета-

Родольф Ґокленій

фізика» тощо. Вперше слово «онтологія»

(1547–1628) – вважають,

вжив німецький філософ професор Марбурзь-

що саме він вперше вжив

термін «онтологія»

кого університету Родольф Ґокленій (1547–

 

Лекція 7. Онтологія: проблема буття

209

 

 

1628) у своєму філософському словнику, що вийшов друком у 1613 році212. Професор Берлінського університету Християн Вольф вперше почав викладати курс під назвою «Онтологія». Саме завдяки його зусиллям «онтології», як самостійні філософські

дисципліни, почали поширюватися в той час в усіх університетах світу213.

Що ж таке буття? Буття – це все, що існує, суще в цілому. Термін «суще» позначає кожну існуючу у світі річ окремо. Це те, що існує частково. Існує, наприклад, людина, тварина, сонце, небо, тому можна сказати, що сонце, небо, людина є сущими, існуючими (онтичним). А коли узяти все суще взагалі, то його слід означувати поняттям буття (онтологічне). Слова «суще» та «існуюче» є, по суті, синонімами, відмінність між ними суто граматична. Окрім слова «існуюче», ми можемо вживати такі його форми, як «існування», «існувати». З’ясуємо також смисл поняття «існування». Існуванням називається все розмаїття речей. Ці поняття, які в буденній мові досить часто вживаються як синоніми, в онтології слід розрізняти. Отже, про окрему річ (людину, стіл, стілець)

212Lexicon philosophicum, quo tanquom clave philisophiae fores aperiunter. Fransofurti, 1613.

213Після Парменіда проблема буття стала однією з найголовніших у філософії. Своє вчення про буття створив Платон, який однак не вживав слова «онтологія», Арістотель також велику увагу приділяв проблемі буття, хоча називав своє вчення просто «мудрість» або «перша філософія». В І ст. до н.е. послідовник Арістотеля Андронік Родоський вирішив упорядкувати і заново переписати увесь корпус трактатів свого вчителя за науковими галузями, які зараз відомі як corpus aristotelicum. Арістотель мав трактати з багатьох галузей знань: фізики, психології тощо. За текстами, що відносилися до фізики, Андронік помістив групу трактатів, де розглядалися проблеми буття і пізнання, і не знайшовши для них адекватного найменування, назвав їх τά μετά τά υνσικά («те, що йде після фізики»). Цей вислів, який спочатку просто вказував на місцезнаходження деяких творів у corpus aristotelicum, залишився у вжитку, давши назву новій галузі знань – «метафізиці» («metaphysika»), вченню про першооснови буття; і дійсно, охоплює сферу, що знаходяться ніби «поза фізикою», «вище» від неї. Метафизика в такому розумінні мала вивчати «все, що є», «все, що існує», починаючи від видимих речей і закінчуючи існуванням Бога. Саме так розуміли метафізику у Середньовіччі і на початку Нового часу, зокрема таких поглядів дотримується Тома Аквінський. Однак із XVII століття метафізика вже не може розглядатися як вчення про буття. Німецький філософ Християн Вольф ділить метафізику на «загальну метафізику» (metaphysica generalis) – загальне вчення про суще, і «спеціальну метафізику» (metaphysica specialis), яка охоплює космологію – вчення про світ, психологію – вчення про душу і теологію – вчення про Бога. Якраз «загальна метафізика» і є тим, що Ґокленій назвав «онтологією». По-різному тлумачився і предмет метафізики. Грецькі слова «буття» і «суще» близькі за змістом. Суще – це те, що існує (наприклад стіл, стілець, людина), а суще в цілому, «все суще», називають словом буття. Довгий час онтологія вважалась вченням про буття і про суще, однак Мартін Гайдеґер у своїй книзі «Буття і час» (1927) критикує всю традиційну онтологію і метафізику за те, що вона вивчала «суще» і не вивчала «буття». Розділ метафізики, що вивчає першооснови пізнання, має назву епістемологія, або гносеологія.

210

Лекція 7. Онтологія: проблема буття

 

 

ми можемо сказати «існує», а про все існуюче (суще) в цілому – ми говоримо «буття».

Філософія протягом тривалого часу намагалася з’ясувати сутність буття, його фундаментальні властивості та незалежну від людини першооснову всього існуючого, – саме в цьому вбачалась мета онтології. Однак у ХХ столітті уявлення про мету онтології змінилося, що дає філософам підстави говорити про «нову онтологію»214. У «критичній онтології» Гартмана, «трансцендентальній онтології» Гусерля, «фундаментальній онтології» Гайдеґера, які разом з деякими іншими системами якраз і становлять зміст «нової онтології», всіляко підкреслюється те, що шукачем сутності буття є людина. Тільки вона здатна оперувати такими абстрактними категоріями, як «буття», тільки вона може робити такі широкі узагальнення. Жодне інше суще: ані тварини, ані предмети на це не здатні, а отже, першооснова всього сущого, яку відкриває людина, залежить від неї самої і буде такою, що описуєтьється людськими поняттями і словами. Виходячи з цього, Гайдеґер вважає, що онтологія має починатися із дослідження людини, адже саме вона є «найпершим сущим, що підлягає онтологічному опитуванню»215. Перед тим, як дослідити буття, стверджував філософ, треба вивчити того, хто досліджує буття, тобто нас самих: «Виразна і прозора постановка питання про смисл буття вимагає попередньої адекватної експлікації визначеного сущого (Dasein) в аспекті саме його буття»216, – пише Гайдеґер. Словом «Dasein»217 філософ позначав людину, яку вважав «привілейованим сущим», бо тільки вона «запитує про буття». Якщо буття – це суще в цілому, то повинне бути щось, що утримує буття, узагальнює все

214«Новою» називають, насампред «критичну» онтологію Гартмана, побудовану на критиці трансценденталізму Канта. Цей філософ став автором книги «Новий шлях онотології», яка дала назву цілому напряму (його перу також належить книга «Основи онтології»). З іншого боку, цю назву поширюють чи не на всю онтологію першої половини ХХ ст.

215Хайдеггер М. Бытие и время.– М.: Аd Маrginem, 1997.

216Там само.

217Німецьке слово «Dasein», придумане ним самим, його можна приблизно пере- класти як «тут-буття» («da» – німецький прийменник, що виражає присутність, «sein» – в перекладі означає «буття»). Воно означає «тут-буття», тобто буття, яке найближче до нас, людське буття.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]