- •8. Звичаї
- •9. Обряди
- •10. Політика
- •2.Загальна характеристика функцій культури.
- •4.Загальна характеристика елітарної, масової та народної культури.
- •5.Трипільська культура та її роль у подальшому розвитку української культури.
- •8.Формування та особливості східнослов’янської культури.
- •10.Розвиток освіти Київської Русі. Основні види навчальних закладів, що з’явилися після прийняття християнства.
- •11. Писемна література часів Київської Русі: основні види і жанри.
- •12. Розвиток давньоруської архітектури: видові, функціональні та стильові особливості.
- •13.Провідні види та жанри образотворчого мистецтва Київської Русі (фрески, мозаїки, іконопис, книжкова мініатюра, рельєфна скульптура).
- •16. Особливості розвитку освіти та літератури в Галицько-Волинському князівстві.
- •26.Загальна характеристика історичних умов розвитку культури України другої половини хvіі – хvііі ст.
- •27.Києво-Могилянська академія – перший вищий навчальний заклад України європейського типу. Роль п. Могили у розвитку культури України.
- •29.Г. С. Сковорода як видатний діяч української культури.
- •33.Українське національно-культурне відродження хiх – початку хх ст.: сутність, етапи та чинники розвитку.
- •34.Українська освіта в хіх – на початку хх ст.: тенденції розвитку, здобутки та проблеми.
- •35.Провідні досягнення української науки в хіх – на початку хх ст. (етнографія, історія, філологія, педагогіка, математика, фізика, хімія, біологія, фізіологія, медицина).
- •38. Становлення та розвиток професійного театру в Україні в хіх ст. Роль і місце Полтави в цьому процесі.
- •40. Музичне мистецтво України хiх – початку хх ст.
- •44.Національна культура в умовах сталінського тоталітаризму 1930-х рр. „Розстріляне відродження” в українській культурі.
- •45ЮРозвиток української культури в роки Другої світової війни та в перше повоєнне десятиріччя (1945 – 1953).
- •46.Українська культура в роки хрущовської „відлиги” (1953 – 1964 рр.). „Шістдесятництво”.
- •47.Кризові явища в культурі урср 1970 – 1980-х рр. Дисидентський рух в Україні та його вплив на культурний розвиток.
- •48.Культура урср у 1985 – 1991 рр.: тенденції розвитку та проблеми
- •49.Проголошення незалежності України 1991 р. Та формування сучасної української культури.
- •50.Проблеми розвитку культури України у ххі ст.
Суть поняття „культура”: структура, еволюція, провідні підходи у трактуванні.
Слово “культура” походить від латинських слів colo, colere (щось вирощувати, доглядати, обробляти). Звідси culturare (вирощений, оброблений людською працею, доведений до досконалості). Спочатку ці слова стосувалися праці на землі (землеробства), однак згодом усе частіше стали вживатись у ширшому значенні – стосовно духовно-практичної діяльності людини. Так, відомий римський оратор Ціцерон у своїй праці “Тускуланські бесіди” називає філософію культурою душі. Щоб стати філософом, вважає він, треба наполегливо вдосконалювати свої розумові здібності, плекати розум, обробляти його, як селянин землю. Отже, основний зміст культури Ціцерон вбачав у розвитку мислиннєвої діяльності людини, вдосконаленні її духовного світу. І це перша відома спроба вживання слова “культура” як теоретичного терміна.
Досить часто термін “культура” наближається до оціночної характеристики форм зовнішньої поведінки людини, виступає як інша назва дотримання норм етикету. “Некультурно поводитесь” – ця поширена фраза явно виражає негативну оцінку тому, хто порушує загальноприйняті норми.Філософи ж намагаються трактувати слово “культура” у широкому розумінні. Згідно з цим трактуванням культура охоплює всю сукупність матеріальних і духовних цінностей, які вироблені впродовж історії людства. Спробуємо дати прийнятне визначення терміна “культура”.Культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених людством протягом усієї історії, яка визначає рівень розвитку суспільства, а також сам процес творення та розподілу цих цінностей.Структура культури. Культуру прийнято поділяти на матеріальну і духовну.що поділ культури на матеріальну і духовну відносний. По-перше, вони не існують цілком відірвано одна від одної, а становлять єдину систему культури як її складові частини. По-друге, цінності матеріальної культури завжди містять у собі певний елемент духовної культури через їх художнє оформлення. ). По-третє, сучасна цивілізація визначила досить стійку тенденцію в розвитку культури – інтеграцію її складових частин. КУЛЬТУРА
МАТЕРІАЛЬНА: ДУХОВНА :
Житло 1. Мова
Транспорт 2. Наука
Знаряддя праці 3. Освіта
Їжа 4. Право
Техніка 5. Етика (мораль)
Комунікації 6. Релігія
Речі повсякденного вжитку 7. Мистецтво.
8. Звичаї
9. Обряди
10. Політика
2.Загальна характеристика функцій культури.
Складний і багатоплановий характер культури як суспільно-історичного явища зумовлює її поліфункціональність. Серед розмаїтих функцій, які виконує культура у суспільному житті, можна виділити кілька найбільш суттєвих.Пізнавальна функція полягає в тому, що культура розкриває перед людиною досягнення людства в історичному пізнанні світу. Через культуру, яка об'єднує в органічну цілісність природничі, технічні й гуманітарні знання, людина пізнає світ та саму себе.Світоглядна функція культури проявляється у тому, що вона синтезує в цілісну і завершену форму всю сукупність чинників духовного світу особи – пізнавальних, емоційно-чуттєвих, оцінних, вольовихКомунікативна функція зводиться до передачі історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадкоємності та формування на цій основі різноманітних способів і типів спілкування між людьмиНормативно-регулююча функція культури реалізується через систему цінностей і норм, які служать регуляторами суспільних відносин, культурно-духовними орієнтирами на певному етапі розвитку суспільства.Інтегративна функція культури виражається в здатності об’єднувати людей незалежно від їх світоглядної й ідеологічної орієнтації, національної приналежності у певні соціальні спільноти, а народи – в світову цивілізацію.Мистецтво як важлива складова духовної культури. Його види та стилі.стиль культури – це спосіб життя, система світобачення, дотримання певних неписаних норм і правил творення і співжиття.Крім того, є поняття художніх стилів (або стилів мистецтва). Це більш вузьке поняття, оскільки воно стосується лише однієї, хоч і такої багатющої сфери духовної культури людства, як мистецтво. Мистецтво (або художня творчість, художня культура) – це специфічний спосіб людської діяльності, що відображає навколишню дійсність та людську свідомість у художніх образах і є одним із засобів естетичного оволодіння світом.Існує багато видів мистецтва. Основними серед них є ті, що увійшли у наступну класифікацію:Художня література.Тонічне або звукове мистецтво (музика, поезіяОбразотворче мистецтво (живопис, графіка, скульптура)Просторово-пластичне мистецтво (всі види образотворчого та архітектура)Декоративно-ужиткове мистецтво (вишивка, гончарство, килимарство, художнє скло, художній метал, ювелірне мистецтво та ін.).Синтетичне мистецтво (кіно, театр, телебачення, радіомовлення)Хореографічне мистецтво.Розрізняють мистецькі стилі цілих культурних епох. Наприклад, від початку середньовічної доби та до сьогодення історія мистецтва знала 11 великих мистецьких стилів, що відповідали конкретним культурним епохам, а саме:Візантійський стиль – припадає на другу половину І тис. н.е. Сформувався у Візантії, поширився на Південну й Східну Європу, частину Азії. Основні риси: урочистість, панування суворого канону (жорсткого правила у формах мистецтва), видовищність, монументальність форм, фрескові розписи в інтер’єр.Романський стиль – панував у Європі у Х-ХІІ ст. Вважалося, що цей стиль наслідує зразки давньоримського мистецтва, звідси і його назва .Насправді ж із давньоримського мистецтва було взято хіба що монументальні, грандіозні розміри й форми, геометричність. Цей стиль асоціюється з міцними лицарськими замками і фортецями доби Середньовіччя. Така ж масивність та геометричність архітектурних форм притаманна й церковному зодчеству тієї доби. Інтер’єри прикрашалися фресками і рельєфною пластикою.Готичний стиль – припадає на ХІІІ – ХV ст. Його формування пов’язане з добою розквіту середньовічних європейських міст, а тому в архітектурі зростає питома вага цивільних будівель. Основні риси: висота і стрункість зовнішніх форм, стрільчастоподібність усіх отворів будівлі, наскрізна різьба баштових шпилів, кам’яні прикраси екстрер’єру, заміна фресок вітражами, кругла пластика як елемент оформлення інтер’єру та екстер’єру.Ренесанс (Відродження) – припадає на ХІV – ХVІ ст. Виник в Італії. Цей стиль є перехідним від доби Середньовіччя до культури Нового часу. Його провідні риси: гуманізм, світський, антиклерикальний (антицерковний) характер, повернення до античної культурної спадщини.Бароко (з фр. дивний, чудернацький, вибагливий) – припадає на кінець ХVІ – середину ХVІІІ ст. Стиль пов’язаний із дворянсько-церковною культурою зрілого абсолютизму, що тяжів до урочистого “великого стилю”. Основні риси: контрастність, напруженість, динамічність образів, афектація, прагнення величі і пишності, надмірний декор, поєднання реальності й ілюзії.Рококо– стильовий напрям у європейському мистецтві першої пол. ХVІІІ ст. Поширилось у добу кризи абсолютизму. Характерною рисою є відхід від життя у світ фантазій; панування граційного, вибагливого орнаментального ритму. Скульптура й живопис, виконані у цьому стилі витончені, декоративні, але неглибокі за змістом.Класицизм– стиль у мистецтві ХVІІ – початку ХІХ ст. , що повернувся до античної спадщини як до норми та ідеального зразка. Виник у Франції у часи найвищого підйому абсолютизму. Базувався на ідеях філософії раціоналізму, на уявленнях про розумну закономірність світу, прагнув до піднесених героїчних і моральних ідеалів, до суворої організованості логічних, ясних і гармонійних образів. У архітектурі проявився через такі риси: чіткість та геометричність правильних форм, урівноваженість композиції, логічність планування, поєднання стіни з ордером, стриманість декорування.Ампір– стиль у європейському мистецтві першої половини ХІХ ст., що завершив розвиток класицизму. Стиль склався у Франції у добу імперії Наполеона. Основні риси: масивні, підкреслено монументальні форми, багатий декор, опертя на художню спадщину імператорського Риму, давньогрецької архаїки, Стародавнього Єгипту, що мали служити втіленню ідей державної могутності й військової сили.Еклектизм – механічне поєднання різнородних, інколи протилежних стилістичних елементів. Термін уведений ще давніми греками, де еклектизм осуджувався. Як стильовий напрям еклектизм поширився в архітектурі і художній промисловості у ХІХ ст.. Модерн (фр. modern – новітній, сучасний) – стильовий напрям у європейському й американському мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ ст. Прийшов на зміну еклектизму. Модерну притаманне використання нових техніко-конструкційних засобів і вільне планування для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих споруд. Модернізм – стиль у літературі та мистецтві, що виник у кінці ХІХ ст. одночасно з модерном та залишається актуальним і до сьогодні. Для нього властивий розрив із традиціями реалістичного мистецтва. Представлений багатьма течіями, зокрема, кубізмом, дадаїзмом, сюрреалізмом, футуризмом, експресіонізмом, абстракціонізмом та ін.