- •8. Звичаї
- •9. Обряди
- •10. Політика
- •2.Загальна характеристика функцій культури.
- •4.Загальна характеристика елітарної, масової та народної культури.
- •5.Трипільська культура та її роль у подальшому розвитку української культури.
- •8.Формування та особливості східнослов’янської культури.
- •10.Розвиток освіти Київської Русі. Основні види навчальних закладів, що з’явилися після прийняття християнства.
- •11. Писемна література часів Київської Русі: основні види і жанри.
- •12. Розвиток давньоруської архітектури: видові, функціональні та стильові особливості.
- •13.Провідні види та жанри образотворчого мистецтва Київської Русі (фрески, мозаїки, іконопис, книжкова мініатюра, рельєфна скульптура).
- •16. Особливості розвитку освіти та літератури в Галицько-Волинському князівстві.
- •26.Загальна характеристика історичних умов розвитку культури України другої половини хvіі – хvііі ст.
- •27.Києво-Могилянська академія – перший вищий навчальний заклад України європейського типу. Роль п. Могили у розвитку культури України.
- •29.Г. С. Сковорода як видатний діяч української культури.
- •33.Українське національно-культурне відродження хiх – початку хх ст.: сутність, етапи та чинники розвитку.
- •34.Українська освіта в хіх – на початку хх ст.: тенденції розвитку, здобутки та проблеми.
- •35.Провідні досягнення української науки в хіх – на початку хх ст. (етнографія, історія, філологія, педагогіка, математика, фізика, хімія, біологія, фізіологія, медицина).
- •38. Становлення та розвиток професійного театру в Україні в хіх ст. Роль і місце Полтави в цьому процесі.
- •40. Музичне мистецтво України хiх – початку хх ст.
- •44.Національна культура в умовах сталінського тоталітаризму 1930-х рр. „Розстріляне відродження” в українській культурі.
- •45ЮРозвиток української культури в роки Другої світової війни та в перше повоєнне десятиріччя (1945 – 1953).
- •46.Українська культура в роки хрущовської „відлиги” (1953 – 1964 рр.). „Шістдесятництво”.
- •47.Кризові явища в культурі урср 1970 – 1980-х рр. Дисидентський рух в Україні та його вплив на культурний розвиток.
- •48.Культура урср у 1985 – 1991 рр.: тенденції розвитку та проблеми
- •49.Проголошення незалежності України 1991 р. Та формування сучасної української культури.
- •50.Проблеми розвитку культури України у ххі ст.
29.Г. С. Сковорода як видатний діяч української культури.
Феноменальним явищем в українській культурі ХVІІІ ст. була творчість Григорія Савича Сковороди (1722 – 1794 рр.). Він народився в с. Чорнухи Лубенського полку на Полтавщині у сім’ї малоземельного козака. Навчався у Києво-Могилянській академії
Г.Сковорода є найяскравішим і найхарактернішим представником української національної філософської думки. Його творчість багато в чому зумовлена попередніми надбаннями у цій галузі й водночас визначила подальші шляхи розвитку української філософії
Філософська спадщина Сковороди – це 17 трактатів і діалогів. Центральним у вченні філософа є теорія про “сродну працю”. У ній Сковорода чи не першим з філософів того часу висунув ідею перетворення праці із засобу до життя в найпершу і найвищу життєву потребу й насолоду.
Суттєвим моментом на шляху досягнення “сродної праці” є самопізнання й самовдосконалення людської особистості. Це друга теза вчення Сковороди. За допомогою самопізнання людина знаходить у собі “справжню людину”, своє покликання, розвиває закладені у ній здібності, тобто вдосконалюється, а отже, відшукує шлях до “сродної праці” та щасливого життя.Філософські погляди і гуманістичні ідеали Сковороди відбилися й на його літературній творчості.Заслуговує на особливу увагу і роль Сковороди як першого українського байкаря (йдеться про другу літературну збірку). Звернення Сковороди до цього жанру свідчить про те, що він бажав якнайбільше поширити свої ідеї в масах, надати їм загальнозрозумілої, наочної форми.Літературні твори Сковороди відзначені щирим патріотизмом, любов’ю до Батьківщини та її історії. “Не ищи счастья за морем. Ударь кресалом и выкресишь огонь у себе дома и не будешь ходить по соседним хатам и просить: позич де, мне огня…”
30.Українська барокове зодчество. Козацьке бароко в архітектурі Полтавщини Другу половину ХVІІ ст. знаменує розквіт нового своєрідного стилю, який носить назву козацьке (українське) бароко. Це найменування покликане підкреслити, що в Україні архітектура бароко набуває своєрідних мистецьких форм і національного колориту. Однією з перших споруд у цьому стилі була Миколаївська церква на головному міському майдані у Ніжині (1668 – 1669 рр.), центрі одного з найбільших козацьких полків.Архітектура з виразними елементами класицизму як реакція на напруженість бароко та іграшковість рококо виникає вже у середині ХVІІІ ст. Для класицизму були характерні суворість і чіткість архітектурних форм , відмова від пишного оздоблення, світлі барви. У таких спокійних, раціональних і дещо сухих формах зведено палату у Вишнівці на Волині, прибудову кафедральної Успенської церкви у Володимирі-Волинському. Розвиток кам’яного будівництва сприяв розвитку барокового пишного рельєфного і ліпного оздоблення споруд. Інколи ліпнина та різьба вкривали церкви й дзвіниці суцільним “килимовим” орнаментом. Крім того, органічним елементом зодчества тієї доби стає вирізна і ліпна скульптура на стінах.
У живописі українська культура цього періоду також послідовно пережила етапи бароко, рококо і класицизму.
31.Особливості розвитку українського живопису та графіки в другій половини ХVII – ХVIII ст.
Для українського барокового живопису визначальним став вплив фламандської школи Рубенса, захоплення якою докорінно змінило попередні національні традиції. Цей вплив дається взнаки вже у двох портретах 1652 р. дітей Б.Хмельницького, Тимофія та Розанди, але систематичного характеру він набуває за гетьманування І.Мазепи/У добу бароко в Україні вперше з’являються школи з навчання мистецтва. З певністю можна сказати, що солідна живописна школа функціонувала при Києво-Печерській лаврі (викладали у ній майстри-італійці). Витворені цією мистецькою майстернею образи ставали каноном, зразком для наслідування в усіх інших куточках України. Характерною складовою храмового живопису стає в цей час ктиторський портрет.Своєрідний ренесанс переживає у зазначену добу графічне мистецтво. Його репрезентує, перш за все, Київська граверська школа, до якої належали вже згадуваний Григорій Левицький, брати Леонтій та Олександр Тарасевичі, Іван Щирський, Оверкій Козачковський та інші
На зміну деревориту (гравюрі на дереві), яка переважала в попередній період, у другій половині ХVІІ ст. приходить мідьорит (гравюра на міді), що дозволяє значно поліпшити якість гравюрних відбитків. Розвиток граверства відбувався у тісному зв’язку з випуском студентських тез, потребами книгодрукування, а також замовленнями панегіриків та гравірованих парсун заможною шляхтою, старшиною і російськими можновладцями. Разом із тим серед робіт братів Тарасевичів та їх пізніших колег можна знайти не лише розкішні алегоричні композиції світського і релігійного характеру, але й реалістичні граверські замальовки пейзажів, пір року та сільськогосподарських робіт
32.Українське музичне й театральне мистецтво другої половини ХVII – ХVIII стВисока музична культура завжди була характерною рисою розвитку культури українців. Динамічна й драматична за своїм характером барокова культура особливо сприяла розвитку старих і виникненню нових музичних жанрів.Із середини ХVІІ ст. почали з’являтися барокові світсько-духовні музичні твори – псалми і канти, складені здебільшого для хору a capella на три голоси. Розквітає пісенна творчість: з’являються нові жанри ліричної пісні для вираження індивідуальних, інтимних почуттів та настроїв; виникають численні різновиди жартівливих пісень, часто фривольного характеру; створюються нові форми танцювальних пісень. Музичною столицею Лівобережжя з ХVІІІ ст. стає Глухів - гетьманська резиденція. Тут існувала спеціальна школа, де вивчали вокальний спів, гру на скрипці, басах, гуслях, флейтах. В Києво-Могилянській академії існував хор студентів числом до 300 осіб. При дворі імператриці Анни Іоанівни було організовано придворну капелу співаків, яку набирали спочатку виключно з українців.