4. Тонкошарові відстійники

Тонкошарові відстійники представляють собою відкриті та закриті резервуари. Як і звичайні відстійники, вони мають водорозподільну, відстійну і водозбірну зони, а також зону накопичення осаду. Відстійна зона поличними секціями або трубчастими елементами ділиться на ряд не глибоких шарів (до 15 см). Поличкові секції монтуються з плоских або хвилястих пластин, зручних в експлуатації. Трубчасті секції характеризуються більшою жорсткістю конструкції, що забезпечує сталість розмірів по всій довжині. Вони можуть працювати з більш високими швидкостями, ніж поличні секції, але швидше замулюються опадами, важче піддаються очищенню і вимагають підвищеної витрати матеріалів.

Для осадження зважених речовин з води в тонкому шарі яку нас в країні, так і за кордоном запропоновано велику кількість тонкошарових відстійників різних конструкцій. Основні схеми взаємного руху води і виділеного осаду наступні: перехресна схема – коли виділений осад рухається перпендикулярно руху робочого потоку рідини; противопотокова схема – виділений осад віддаляється в напрямку,протилежному руху робочого потоку; прямоточна схема – напрямок руху осаду співпадає з напрямком водного потоку.

Найбільш раціональною конструкцією тонкошарового відстійника слід вважати відстійник з противопотоковою схемою руху фаз, забезпечений пропорційним розподільчим пристроєм.

Ці відстійники слід застосовувати для очищення стічних вод, що містять в основному осідаючі домішки. Завдяки руху води в похилих секціях знизу вгору створюються сприятливі умови для осадження зважених речовин по коротшій траекторії.

Осад безперервно сповзає проти руху води і у вигляді великих агломератів осідає в муловий приямок, з якого періодично видаляється через мулову трубу. Спливші речовини збираються в пазусі між секціями та видаляються занурю вальним лотком. Плаваючі речовини для скорочення обсягу води, що видаляється з ними, підганяються до лотка повітряними струменями. Повітря подають перфоровані труби, розташовані по периферії відстійника.

Гідравлічний режим роботи відстійників в значній мірі впливає на ефект їх роботи. Чим досконаліше конструкція відстійника, тим вище ефективність затримання зважених речовин. Досконалість конструкцій пов'язано з умовами входу води у відстійник, тобто зі швидкістю входу води і величиною заглиблення кожуха в радіальному або розподільної перегородки в горизонтальному відстійнику. Гідравлічний режим роботи оцінюється за коефіцієнтами об'ємного використання та корисної дії відстійників.

Коефіцієнт об'ємного використання відстійника визначається виміром швидкостей течії води по всій глибині відстійної зони (у кількох перетинах) і встановленням активної зони, а коефіцієнт корисної дії - як відношення ефекту освітлення в натурному відстійнику до ефекту освітлення на моделі (у спокої) при рівній тривалості відстоювання.

За прийнятими значенням L / H і глибині відстійної зони Н, при яких визначалися значення коефіцієнтів об'ємного використання та корисної дії відстійників, знаходимо довжину відстійної зони і обсяг споруди, за винятком обсягу, розташованого в межах розподільного кожуха або між передньою торцевої стінкою і напівпогружною дошкою, де практично не відбувається осадження зважених речовин.