1. Вторинні відстійники

1. Вертикальні відстійники

Вертикальні вторинні відстійники застосовуються на невеликих очисних станціях продуктивністю до 20000м³/добу. Зазвичай це круглі в плані споруди з конічною муловою частиною аналогічні за конструкцією до первинних відстійників, але із меншою висотою зони відстоювання. Іноді в складі блоків ємностей використовуються квадратні в плані вторинні відстійники із чотири бункерною пірамідальною муловою частиною. Рух освітлюваної води у вертикальних вторинних відстійниках з центральною трубою здійснюється у вертикальному напрямку знизу вгору.

Освітлення у висхідному потоці води відбувається внаслідок різниці між швидкостями осадження частинок мулу й руху води. Більш продуктивними є вторинні вертикальні відстійники з периферійним впуском (рис. 16), у яких мулова суміш рухається спочатку вниз, а після проходження під циліндричною напівзануреною перегородкою, входить у центральну зону освітлення, піднімається до водозбірного лотка і відводиться з відстійника. У зоні освітлення досягається максимальне зниження вхідних швидкостей, зменшення турбулентності потоку, об’ємів застійних і вихрових зон, за рахунок чого коефіцієнт використання об’єму зони освітлення зростає на 20-30 % у порівнянні з вторинними вертикальними відстійниками з центральною трубою. Діаметр циліндричної перегородки при цьому приймається на 0,4 – 0,6 м менше від діаметра відстійника, а глибина її занурення складає 2/3 від його робочої висоти. Розроблені типові проекти таких вертикальних вторинних відстійників діаметрами 4,5, 6 і 9 м (табл. 5).

Таблиця 5 – Основні параметри типових вертикальних

Вторинних відстійників

Перевагою вертикальних відстійників є відсутність механізмів для примусового видалення мулу, який самовільно сповзає у приямок і далі видаляється під гідростатичним тиском. Однак часто мул затримується на стінках мулової частини, загниває і спливає на поверхню відстійника у вигляді великих згустків, що різко погіршує якість очищеної води. До таких же наслідків може призвести й денітрифікація, що може відбуватись у вторинних відстійниках при наявності нітратів в біологічно очищених стічних водах, чи виділення бульбашок повітря в осаді за високих температур стічних вод у літній період. Для запобігання заляганню мулу на стінках мулової частини відстійника його згрібають до центру приямка скребками.

Рисунок 16 – Вертикальний вторинний відстіник

із низхідно-висхідним рухом рідини

1 – розділювальна перегородка; 2 – водорозподільний лоток; 3 – лоток для збору плаваючих речовин

2. Горизонтальні відстійники

Горизонтальні вторинні відстійники являють собою прямокутні в плані резервуари, обладнані водорозподільними і водозбірними пристроями, трубопроводами для підведення мулової суміші, відведення освітленої води й ущільненого рециркуляційного активного мулу. Горизонтальні відстійники застосовують на очисних станціях продуктивністю більшою 15000 м³/добу. Ширину відстійника зазвичай приймають рівною 6 чи 9 м, робочу глибину – в межах 2,5 – 5 м, а довжину визначають розрахунком. Відношення довжини до висоти відстійника повинно бути не менше 10. Ефективність роботи вторинних горизонтальних відстійників у значній мірі залежить від способу видалення осілого мулу. За кордоном і у вітчизняній практиці осілий мул за допомогою безперервно працюючих ланцюгових скребків переміщують до приямків, звідки насосами або ерліфтами його повертають в аеротенки. Однак низька надійність ланцюгових механізмів стримує широке застосування цього способу видалення мулу із горизонтальних вторинних відстійників.

Рисунок 17 – Горизонтальний вторинний відстійник із мулососом

а) – план; б) – поперечний перетин; 1 – розподільний канал; 2 – напівзанурена перегородка; 3 – крила мулососа; 4 – ферма мулососа; 5 – водозбірний лоток; 6 – лоток освітленої води; 7 – стінка відстійника; 8 – поперечний мулозбірний трубопровод; 9 – повітродувка; 10 – поздовжній лоток зворотного активного мулу; 11 – повітропровід; 12 – вертикальна труба мулососа.

Більш прийнятним є видалення мулу за допомогою мулососів із ерліфтами, які монтуються на поперечній фермі (рис. 17), що реверсивно рухається по рейках, встановлених на поздовжніх стінах відстійника. Осілий мул, що видаляється мулососами з ерліфтами в поперечну трубу, скидається в лоток зворотного мулу, встановлений біля поздовжньої стінки відстійника. Видалення мулу мулососами практично виключає можливість утворення «мертвих зон». Крім того, дно такого відстійника може бути пласким, без влаштування мулових приямків. Слід відмітити, що у вітчизняній практиці горизонтальні відстійники не набули великого поширення головним чином через відсутність надійних стандартних скребків.