Аеротенк-змішувач
В аэротенках-змішувачах порції очищуваних освітлених стічних вод
повинні миттєво перемішуватися з усією масою мулової суміші, що знаходиться в аеротенку. Це досягається розосередженим впуском стічних вод і активного мулу вздовж поздовжньої стінки аеротенка. Випуск мулової суміші здійснюється також розосереджено з протилежної сторони аеротенка.
Розроблені типові проекти дво-, три- і чотирикоридорних аеротенків-змішувачів із шириною коридору 3, 4, 6 і 9 м і робочою глибиною 1,2 м – з механічною аерацією, 4,5 м - з низьконапірною аерацією, а також 5 і 5,2 м – з пневматичною аерацією (табл. 4). На рис.15наведена схема трикоридорного аеротенка-змішувача з регенератором активного мулу. Рециркуляційний активний мул надходить в регенератор із нижнього каналу активного мулу. Відрегенерований активний мул надходить у власне аеротенк через отвори під поздовжньою перегородкою, що відділяє регенератор від аеротенка. Подача стічних вод у власне аеротенк здійснюється розосереджено з повздовжніх каналів, відведення мулової суміші - через повздовжні лотки.
Таблиця 4 – Розміри типових аеротенків-змішувачів
Влаштування аеротенків із механічною аерацією практично нічим не відрізняється від влаштування аеротенків із пневматичною аерацією. Однак в силу специфіки механічних аераторів, які мають квадратну або круглу в плані робочу зону, при їх застосуванні прагнуть збільшити ширину коридору аеротенка до 5-6 діаметрів аератора. Це, в свою чергу, визначає і специфіку підходів до компоновочних рішень, які повинні передбачати можливість демонтажу і заміни, у випадку необхідності, електроприводу або механічного аератора в цілому. Природно, що із збільшенням потужності очисних споруд збільшується кількість механічних аераторів, і компоновка споруд значно ускладнюється.
Рисунок 15 – Схема трикоридорного аеротенка-змішувача:
1 - регенератор; 2 - аеротенки;3 - розподільні канали активного мулу; 4 - розподільні канали освітлених (у первинних відстійниках) стічних вод; 5 - збірні лотки очищеної води; 6 - вхідні отвори активного мулу; 7- підвідний канал від первинних відстійників; 8 - розподільний канал освітленої води; 9 – впуск освітленої води в аеротенк; 10 - нижній канал активного мулу; 11 - збірний канал очищеної води; 12 - відвідний канал
Споруди видалення надлишкової біоплівки
Вторинні відстійники є необхідним елементом технологічних схем біологічної очистки стічних вод і розташовуються після біологічних фільтрів чи аеротенків. У першому випадку вони використовуються для затримання надлишкової біологічної плівки, яка виноситься з біофільтрів із очищеними стічними водами, у другому - для розділення мулової суміші та ущільнення затриманого мулу. Ефективність освітлення біологічно очищених стічних вод у вторинних відстійниках визначає, як правило, кінцевий ефект очистки стічних вод і ефективність роботи всього комплексу споруд біологічної очистки. Здатність вторинних відстійників ефективно розділювати висококонцентровані мулові суміші багато в чому визначає об’єм аеротенків, який залежить від концентрації зворотного мулу та ступеня його рециркуляції. Конструкції вторинних відстійників суттєво не відрізняються від конструкцій вертикальних, горизонтальних чи радіальних первинних відстійників. Різниця між ними полягає, головним чином, в умовах експлуатації: вторинні відстійники повинні забезпечити значно більшу ефективність затримання активного мулу чи біоплівки (кінцеві концентрації до 15-20 мг/л) при надходженні їх у значно вищих концентраціях (до декількох грамів на літр). Крім того, вторинні відстійники після аеротенків повинні забезпечувати ще й ущільнення затримуваного мулу, достатнє для безперервного його повернення в аеротенки і здійснення там біохімічного процесу при заданих технологічних параметрах. Ефективність роботи вторинних відстійників визначається тими самими чинниками, які впливають на роботу первинних відстійників. Але головну роль при цьому відіграють седиментаційні властивості біологічної плівки та активного мулу, які суттєво різняться між собою. Гідравлічна крупність надлишкової біологічної плівки становить біля 1,4 мм/с і практично не залежить від типу біофільтрів та режиму їх роботи.. Агрегативна нестійкість активного мулу є наслідком зміни гідродинамічних умов середовища, в якому знаходяться пластівці мулу при переході мулової суміші з аеротенка у вторинний відстійник, а також функціонування мулу, як біологічної системи, здатної до утворення крупних агрегатів. Крім цього, фізична структура мулової суміші змінюється в залежності від змін режимів протікання в аеротенку біохімічного процесу, які зумовлюються коливаннями витрат стічних вод і концентрацій вміщених у них забруднень. Усі ці обставини не дозволяють використовувати для розрахунку процесу розділення мулової суміші якихось універсальних рівнянь, що ґрунтуються, наприклад, на тривалості перебування мулової суміші у вторинних відстійниках, як це має місце при розрахунку первинних відстійників. Розрахунок вторинних відстійників повинен здійснюватися з урахуванням характеру процесу осадження активного мулу і його якісної характеристики, які залежить від модифікації процесу біологічної очистки, концентрації мулу, ступеня рециркуляції і, як для аеротенків, - від навантаження на активний мул.