12.2. Сутність, функції та принципи організації заробітної плати

Заробітна плата це винагорода, розрахована, як правило, у грошовому вираженні, котру відповідно до трудового договору власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану роботу. Це загальновизнане визначення, що найточніше відповідає трактуванню заробітної платя в Законі України «Про оплату праці».

З позицій економічної теорії, заробітна плата  це економічна категорія, котра відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості. В цьому розумінні доречнішим є поняття «оплата праці», яка, крім власне заробітної плати, включає й інші витрати роботодавця на робочу силу.

В умовах ринкової економіки заробітна плата — це елемент ринку праці, що складається в результаті взаємодії попиту на працю і її пропозиції та виражає ринкову вартість використання найманої праці. В цьому розумінні найчастіше вживають усереднені показники ставок оплати одиниці (наприклад, людино-години) праці певної якості.

З позицій найманого працівника заробітна плата  це основна частина його трудового доходу, який він отримує в результаті реалізації здатності до праці та який має забезпечити об'єктивно необхідне відтворення робочої сили.

З позицій підприємця заробітна плата  це елемент витрат виробництва і водночас головний чинник забезпечення матеріальної зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Розмір заробітної плати залежить від кількості та якості праці, від складності та умов праці, професійно ділових якостей працівника, від результатів господарської діяльності підприємства.

Джерелом коштів, що спрямовують на оплату праці працівників підприємств, є прибуток, отриманий у результаті їхньої господарської діяльності, а для бюджетних підприємств кошти, що виділяються з бюджетів, отримані в результаті їхньої господарської діяльності.

Сутність заробітної плати виявляється у функціях, які вона виконує в процесі суспільного відтворення. Найважливішими з них визнані такі.

 Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів їхніх сімей необхідними життєвими благами для відновлення робочої сили, для відтворення поколінь. У ній реалізується економічний закон зростання потреб. Ця функція тісно пов'язана з особливостями державного регулювання заробітної плати, із установленням на державному рівні такого її мінімального розміру, який забезпечував би відтворення робочої сили.

 Стимулююча функція заробітної плати полягає в установленні залежності її розміру від кількості й якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати роботи підприємства. Ця залежність повинна бути такою, щоб заохочувати до постійного поліпшення результатів праці.

 Регулююча, або ресурсно розміщувальна, функція заробітної плати полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з урахуванням ринкової кон'юнктури.

 Соціальна функція заробітної плати відображає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробництва. Заробітна плата виступає індивідуальною часткою працівника в новоствореному доході згідно з його трудовим внеском. Соціальне значення цієї функції заробітної плати полягає у забезпеченні соціальної справедливості, по-перше, при розподілі доходу між найманими працівниками та власниками засобів виробництва, і по-друге, при розподілі між найманими працівниками згідно з результатами їхнього трудового внеску.

 Оптимізаційна функція заробітної плати полягає в тому, що заробітна плата, як складова витрат виробництва, є чинником мотивації підприємця до раціонального використання праці, постійного підвищення її продуктивності шляхом удосконалення матеріально-технічних, організаційно-економічних і соціально-економічних чинників виробництва. Ця функція сприяє зростанню трудових доходів найманих працівників.

 Функція формування платоспроможного попиту населення. ЇЇ призначення  узгодження платоспроможного попиту, під яким розуміємо форму виявлення потреб, забезпечених грошовими коштами покупців, з одного боку, і виробництва споживчих товарів  з іншого.

Оплата праці – це механізм визначення як розміру заробітної плати за відпрацьований робочий час, так й інших виплат, які гарантовані договірними угодами за невідпрацьований час: оплата чергових і додаткових відпусток, навчальних відпусток; часу проходження профперенавчання, підвищення кваліфікації з відривом від основної роботи; оплата браку та простоїв не з вини працівника тощо, котрі передбачені законами України (КЗП, «Про оплату праці» та ін.).

Розрізняють номінальну й реальну заробітну плату.

Номінальна заробітна плата це сума коштів, виплачуваних працівникам за виконаний обсяг робіт відповідно до кількості та якості витраченої ними праці.

Реальна заробітна плата являє собою сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, що може придбати працівник на номінальну заробітну плату. Розмір реальної заробітної плати залежить від величини номінальної заробітної плати та рівня цін на предмети споживання й послуги.

Співвідношення і динаміка номінальної та реальної заробітної плати характеризує зміни рівня добробуту в суспільстві.

У сучасних економічних умовах в Україні, які зумовлено недосконалими розподільними відносинами та нерозвиненими ринковими механізмами, більшість розглянутих вище функцій та принципів організації заробітної плати не виконуються.

Ситуація переходу до ринку зумовила такі функції заробітної плати:

 збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною низької заробітної плати;

 соціальну гарантію збереження статусу за попереднім місцем роботи;

 утримання інфляції за рахунок заборгованості із заробітної плати;

 перерозподіл зайнятих за сферами економіки та галузями;

 поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

 посилення мобільності робочої сили;

 спонукання до конкуренції на ринку праці.

Основне завдання організації заробітної плати полягає в тому, щоб поставити оплату праці в залежність від колективу і якості трудового внеску кожного працівника та тим самим підвищити стимулюючу функцію внеску кожного.

Організація оплати праці включає :

 визначення форм і систем оплати праці працівників підприємства;

 розроблення критеріїв і визначення розмірів доплат за окремі досягнення працівників і фахівців підприємства;

 розроблення системи посадових окладів службовців і фахівців;

 обґрунтовування показників і системи преміювання співробітників.

Питання організації оплати праці займають одне з провідних місць у соціально-економічній політиці держави. В умовах ринкової економіки практичне вжиття заходів щодо вдосконалення організації оплати праці повинно бути основане на дотриманні низки її принципів, які необхідно базувати на таких економічних законах: законі про відшкодування витрат на відтворювання робочої сили і законі вартості.